Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №740/4958/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07 жовтня 2026 рокум. Чернігів

Унікальний номер справи № 740/4958/25

Головуючий у першій інстанції - Роздайбіда О. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1996/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Разгуляєвої О. В.,

суддів Любчика О. В., Стельмаха А. П.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 10 липня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 21.02.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 101217855, за умовами якого відповідач отримав 4 000,00грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.

Посилались, що ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну йому суму, проте відповідач зі свого боку не виконав умов кредитного договору.

За доводами позову, 07.06.2021 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги №70-МЛ/Т, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором № 101217855 від 21.02.2021, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем, тому вважає, що позивач набув статус нового кредитора та отримав право грошової вимоги до відповідача на суму 18 400,00грн.

У позові ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 101217855 від 21.02.2021 в сумі 18 400,00грн та судові витрати.

Заочним рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05.01.2026 позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 101217855 від 21.02.2021 в сумі 18 400,00грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 22.04.2026 заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 05.01.2026 задоволено. Скасовано заочне рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05.01.2026 у цій справі і призначено новий судовий розгляд.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 10.07.2026 позов ТОВ «ФК «Кредт-Капітал» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 101217855 від 21.02.2021 в сумі 18 400,00грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Враховуючи положення ст. 525, 526, 1054, 1077, 1078 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію», суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором не виконав у повному обсязі, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню.

Також за висновком суду, на час укладення кредитного договору 21.02.2021 відповідач не мав статусу військовослужбовця, термін дії цього договору та нарахування відсотків припинилося до того, як ОСОБА_1 набув статусу військовослужбовця, у зв`язку з чим він за кредитним договором від 21.02.2021 не має права на визначені ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільги, гарантії та компенсації, зокрема, право на звільнення від обов`язку сплачувати відсотки за користування кредитом.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 10.07.2026, провадження у справі закрити.

За доводами апеляційної скарги, судом першої інстанції не було повністю досліджено і оцінено докази надані позивачем, не з`ясовані в повній мірі обставини щодо наданих доказів, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішення суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

В обгрунтування доводів скарги заявник вказує, що суд першої інстанції не перевірив цілісність і незмінюваність документа, не з`ясувавши, чи надсилався договір відповідачу, в якій формі (файл чи посилання), а також чи існувала технічна можливість його одностороннього редагування виніс рішення спираючись тільки на доводи і надані документи від позивача, що є порушенням принципу змагальності сторін.

Заявник посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04.02.2026 у справі № 758/14925/23, згідно якого можливість перевірки судом достовірності, цілісності й незмінюваності електронного документа, залежить насамперед від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП чи УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.

Також заявник зазначає, що судом першої інстанції було допущено порушення норм чинного законодавства України в частині визначення наявності підстав для заміни стягувача, оскільки головним та єдиним обґрунтуванням наявності підстав для визначення заявника, як стягувача по заборгованості є договір відступлення прав вимоги № 70- МЛ/Т, укладений 07.06.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», за яким було відступлено права вимоги за кредитними договорами, у тому числі нібито за кредитним договором ОСОБА_2 , проте судом першої інстанції не було належним чином проведено дослідження доданих до Заяви доказів та аналізу чинного законодавства України в частині визначення наявності підстав у Заявника для стягнення з Відповідача заборгованості і в рішенні від 10.07.2026 судом лише перераховано додані до заяви документи, а саме договір відступлення прав вимоги № 70-МЛ/Т від 07.06.2021, Акт приймання передачі до Договору та Витяг з реєстру боргових зобов 'язань.

В обґрунтування зазначених доводів заявник посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, Верховного Суду, викладений у постановах від 16.04.2019 (справа № 916/144/17), від 19.11.2019 (справа № 924/1014/18), від 11.12.2019 (справа № 127/8772/17-ц), а також в постанові Об`єднаної Палати КГС ВС від 11.10.2019 (справа № 910/13731/18).

За доводами скарги, файли, в яких міститься Витяг з Реєстру, як доказ по справі має ознаки електронного корегування та підробки, з метою введення суду в оману.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копію апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив від ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до апеляційного суду не надходив.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК Українисудоверішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права іздотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторонни посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які булидосліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційнускаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 21.02.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» укладений договір про споживчий кредит №101217855, згідно з умовами якого відповідач отримав 4 000,00грн на строк 30 днів (а.с. 10-13).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Кридитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3 Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2 Договору, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений згідно п.1.4 Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

ТОВ «Мілоан» умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит, що підтверджується платіжним дорученням №25564656 від 21.02.2021 на суму 4 000,00грн (а.с. 17).

Кредитний договір підписаний відповідачем ОСОБА_1 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором - J72091, який Відповідачу було направлено на його номер телефону - НОМЕР_1 (а.с. 15 зворот).

Також матеріали справи містять Анкету-заява на кредит № 101217855 від 21.02.2021, що заповнена ОСОБА_1 (а.с. 16).

Також судом встановлено, що 07.06.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір відступлення прав вимоги № 70-МЛ/Т (а.с. 19-23).

Згідно Витягу до реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги №70-МЛ/Т від 07.06.2021 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 101217855 від 21.02.2021 в сумі 18 400,00грн, з яких: залишок по тілу кредиту становить 4 000,00грн, залишок по відсотках - 14 400,00грн (а.с. 27 зворот).

ОСОБА_1 було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості від 15.07.2025 (а.с. 28).

Згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення, складеними ТОВ «Мілоан», заборгованість ОСОБА_1 становить 18 400,00грн, з яких: 4 000,00грн - заборгованість за тілом кредиту, 14 400,00грн - заборгованість за відсотками (а.с. 17 зворот - 18).

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», суд першої інстанції, враховуючи положення ст. 525, 526, 1054, 1077, 1078 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію», дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором не виконав у повному обсязі, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню.

Також за висновком суду, на час укладення кредитного договору 21.02.2021 відповідач не мав статусу військовослужбовця, термін дії цього договору та нарахування відсотків припинилося до того, як ОСОБА_1 набув статусу військовослужбовця, у зв`язку з чим він за кредитним договором від 21.02.2021 не має права на визначені ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільги, гарантії та компенсації, зокрема, право на звільнення від обов`язку сплачувати відсотки за користування кредитом.

З висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з`ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.

Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частини 1, 2 ст. 509 ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків,зокрема,є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 14 червня 2022 року в справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року в справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22), від 4 грудня 2023 року в справі № 212/10457/21 (провадження 61-6066св23).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У силу вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов`язання та сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права у повному обсязі дослідив наявні у справі докази, внаслідок чого дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

Матеріалами справи підтверджується, що 21.02.2021 між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 101217855 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію» про надання споживчого кредиту в електронній формі і який підписаний відповідачем шляхом використання одноразового пароля, що відповідає вимогам ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» (а.с. 12-17).

Апеляційний суд враховує, що оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт, та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, провадження № 61-1602св20, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, провадження № 61-2303св21, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, провадження № 61-16059св21, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, провадження № 61-2902св21.

У вказаному договорі сторонами погоджено всі його істотні умови, договір є дійсним і у судовому порядку не оскаржувався, а відповідачем ОСОБА_1 не надано ні суду першої, ні апеляційної інстанції належних і допустимих доказів на спростування факту укладення кредитного договору № 101217855 від 21.01.2021.

Заперечуючи проти укладення кредитного договору ОСОБА_1 не надано ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду належних і допустимих доказів на спростування укладення кредитного договору.

Також відповідач не скористався своїм правом заявити клопотання про витребування оригіналів електронних доказів укладення кредитного договору ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду.

Кредитний договір є дійсним, у судовому порядку не оскаржувався відповідачем.

Крім того, суд вважає безпідставними заперечення відповідача щодо неукладення ним спірного договору, який ним дійсно підписаний 21.02.2021 о 10:14 за допомогою електронного одноразового ідентифікатора «J72091», що підтверджується довідкою з ІТС ТОВ «Мілоан» про надсилання одноразового ідентифікатора у формі смс на телефонний номер НОМЕР_2 що мало місце о 07:19 21.02.2021 (а.с.15 зворот), хронологією вчинених дій щодо укладання кредитного договору № 101217855 від 21.02.201 (а.с.113), анкетою-заявою на кредит № 101217855 від 21.02.201 (а.с. 16), що також безспірно свідчать про укладення відповідачкою кредитного договору із первісним кредитором ТОВ «Мілоан» в електронній формі, що також спростовує відповідні заперечення відповідача.

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що належними та допустимими доказами у справі підтверджено укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» Договору про споживчий кредит № 101217855 від 21.02.2021 із дотриманням вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

За умовами договору сума кредиту становить 4 000,00грн, строк кредитування 30 днів, що завершується 23.03.2021, проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду, які нараховуються за ставкою 2,00% та поточного періоду, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

У п. 10 зазначені реквізити сторін, зокрема позичальника: ОСОБА_3 , код: НОМЕР_3 , паспорт: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації (проживання): АДРЕСА_1 , тел.: НОМЕР_2 .

З врахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо того, що факт укладення між відповідачем і первісним кредитором ТОВ «Мілоан» кредитного договору є доведеним, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, тому доводи апеляційної скарги в цій частині правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.

Перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 підтверджується платіжним дорученням № 25564656 від 21.02.2026 (а.с. 17) та відповідачем не спростовано.

Відповідачем не надано ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду належних і допустимих доказів того, що картковий рахунок, на який були перераховані кредитні кошти, йому не належить.

Отже, анкета-заявка на кредит містить відмітку про підписання ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором кредитного договору. Той самий ідентифікатор зазначено у довідці про ідентифікацію. Ідентифікаційні дані договору узгоджуються з даними платіжного доручення про видачу кредитних коштів у сумі 4 000,00грн.

Колегія суддів виходить не з презумпції достовірності довідки кредитодавця, а з сукупності взаємопов`язаних доказів: анкети-заявки на кредит із зазначенням про одноразовий ідентифікатор, яким підписаний кредитний договір, довідки про ідентифікацію, платіжного документа про видачу кредиту конкретно ідентифікованому відповідачу.

Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до положень ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до положень ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі №2-2035/11 викладено висновок, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 23.02.2022 року у справі №761/1543/20, від 23.02.2022, у постанові від 19.01.2022 року у справі №639/86/17, у постанові від 14.07.2021 у справі №554/8549/15-ц.

Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (п.132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, п.90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21).

З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надало належні та допустимі докази на підтвердження переходу до нього права вимоги за договором про надання кредиту до ОСОБА_1 , а саме:

- договір відступлення права вимоги № 70-МЛ/7 від 07.06.2021, укладений між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (а.с. 19-23);

- витяг з реєстру боржників до Договору відступлення права вимоги № 70-МЛ/7 від 07.06.2021 (а.с. 27 зворот);

- акт приймання-передачі Реєстру боржників від 07.06.2021 до Договору відступлення права вимоги № 70-МЛ/7 від 07.06.2021 (а.с. 26 зворот);

- платіжну інструкцію (безготівковий переказ в національній валюті) від 07.06.2021 на підтвердження оплати за Договором відступлення права вимоги № № 70-МЛ/7 від 07.06.2021 (а.с. 27).

Апеляційний суд також враховує, що ОСОБА_1 не звертався із письмовою заявою про припинення дії договору до ні до первісного кредитора, ні до його правонаступника.

Отже, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», як новий кредитор, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання кредиту.

Надані документи містять усі необхідні реквізити, зокрема підписи та печатки сторін і в повному обсязі підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_1 за укладеним ним з ТОВ «Мілоан» кредитним договором.

Крім того, оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитними договорами, а договір факторингу відповідачем не оспорювався, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину, а також презумпції обов`язковості виконання договору.

Поряд з цим, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі №910/1755/19 від 04.06.2020 року.

Тому не є обгрунтованими доводи скарги щодо відсутності підстав переходу права вимоги до позивача за договором про відступлення права вимоги.

Апеляційний суд також враховує, що розмір заборгованості, розрахований ТОВ «Мілоан» відповідно до умов договору, зокрема, п. 1.5.2, п. 1.6 з урахуванням умов договору щодо пролонгації (п. 2.3). Крім того, з моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 07.06.2021 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

З огляду на вищевикладене, у ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 101217855 від 21.02.2021, перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» наявна заборгованість у сумі 18 400,00грн, яка і підлягає стягненню з відповідача.

Посилання в апеляційній скарзі на висновки Верховного Суду як таке із вказівкою про неоднакове застосування норм права у різних справах, хоч і у подібних правовідносинах, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм права.

Апеляційний суд враховує, що Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, суд, на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки судом повно з`ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, вірно застосовані норми матеріального права не допущено порушення норм процесуального права, які б могли бути підставою до скасування рішення суду першої інстанціїз мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргуслід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 10 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 07 жовтня 2026 року.

Головуючий О. В. Разгуляєва

Судді О. В. Любчик

А. П. Стельмах