Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №682/1314/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 682/1314/26

Провадження № 33/820/682/26

Суддя Хмельницького апеляційного суду Вітюк І.В., за участю секретаря Цугеля А.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника – адвоката Жилюка О.В. розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника на постанову Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 липня 2026 року,

в с т а н о в и л а:

Постановою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 липня 2026 року

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 , працюючого сторожем у "Славутський професійний ліцей",

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665,60 гривень судового збору.

За постановою суду, 09.05.2026 року о 07 годині 56 хвилин ОСОБА_1 на автодорозі Т 18-04, між селом Ташки та містом Славута, під час керування електровелосипедом "Corso Leader" ELEKTRO BIKE Energy Leader, маючи виражені ознаки алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота) на пропозицію поліцейських відмовився від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України та повторно протягом року вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду, захисник Жилюк О.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Зазначає, що суд першої інстанції не забезпечив повного та всебічного дослідження обставин справи, не надав належної оцінки наявним доказам, чим не дотримався вимог статей 245, 252 та 280 КУпАП.

Вказує, що електровелосипед не є механічним транспортним засобом у розумінні ПДР. За п. 1.10 ПДР до механічних транспортних засобів належать, зокрема, транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. Електровелосипед, яким керував ОСОБА_1 , має двигун потужністю близько 1 кВт (1000 Вт).

Вказує, що суб`єктом відповідальності за ст.130 КУпАП є саме водій механічного транспортного засобу. Оскільки електровелосипед із двигуном 1 кВт таким транспортним засобом не являється, то положення ст.130 КУпАП до ОСОБА_1 застосовуватися не можуть, так як він не є належним суб`єктом правопорушення за ст.130 КУпАП.

Крім того зазначає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, у зв`язку з тим, що за вказане правопорушення передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою, але у змісті протоколу не вказано на ознаку повторності.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вислухавши правопорушника та захисника на підтримку поданої апеляційної скарги з підстав наведених у ній, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно й об`єктивно з`ясувати всі обставини справи та оцінити кожен доказ у їх сукупності. Водночас згідно з установленим принципом презумпції невинуватості обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі не усунуті сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Вказані вимоги закону при розгляді даної справи судом першої інстанції не виконані в повному обсязі.

Відповідно до ст.280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні.

У пункті 2.5 Правил дорожнього руху України визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 2 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП, оскільки він 09.05.2026 року о 07 годині 56 хвилин, в порушення п.2.5 ПДР України, керував електровелосипедом з явними ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився пройти у встановленому законом порядку огляд на стан сп`яніння.

Дані обставини вчинення правопорушення ОСОБА_1 викладені і в протоколі про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №661224 від 09 травня 2026 року.

Зміст цього протоколу свідчить про відсутність у ньому відомостей про вчинення ОСОБА_1 вищезазначених протиправних дій повторно протягом року.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.2 ст.130 КУпАП є помилковою, оскільки обов`язковою кваліфікуючою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого цією нормою, є повторне протягом року вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, що ОСОБА_1 не інкримінувалося. Отже, передбачені законом підстави для кваліфікації його дій за частиною другою статті 130 КУпАП відсутні.

При цьому, як зазначалось вище, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст.130 КУпАП, працівниками поліції у самому протоколі при формулюванні суті правопорушення такі відомості не відображені та не зазначено, що правопорушення ОСОБА_1 вчинено повторно протягом року.

За таких обставин, дії ОСОБА_1 мають бути кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП, що відповідає фабулі, викладеній у протоколі про адміністративне правопорушення.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується даними, зафіксованими у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №661224 від 09.05.2026, в якому викладені обставини вчинення правопорушення; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.05.2026, де зазначені ознаки сп`яніння, зокрема, різкий запах алкоголю з порожнини рота; відеозаписом з бодікамери, на якій зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його зупинка працівниками поліції, а також відмова останнього від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку.

Доводи апеляційної скарги про те, що електровелосипед із двигуном потужністю близько 1 кВт не є механічним транспортним засобом, а тому ОСОБА_1 не є належним суб`єктом правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, апеляційний суд не бере до уваги.

Дійсно, відповідно до п.1.10 ПДР України механічним транспортним засобом є транспортний засіб, що приводиться в рух двигуном, зокрема електродвигуном потужністю понад 3 кВт. Водночас апелянт помилково ототожнює поняття «механічний транспортний засіб» та «транспортний засіб».

Згідно з п.2.13 ПДР України до транспортних засобів категорії А1 належать, зокрема, інші двоколісні транспортні засоби з електродвигуном потужністю до 4 кВт. Отже, електровелосипед ОСОБА_1 є транспортним засобом, незалежно від того, чи належить він до механічних транспортних засобів у розумінні п.1.10 ПДР України.

У судовому засіданні встановлено, що 09.05.2026 року ОСОБА_1 керував електровелосипедом «Corso Leader», що підтверджується відеозаписом, причому транспортний засіб приводився в рух за допомогою електродвигуна, без фізичного докладання зусиль до педалей. На вимогу поліцейських пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння він відмовився, що також зафіксовано на відео.

Отже, потужність електродвигуна 1 кВт не виключає статусу електровелосипеда як транспортного засобу та не звільняє ОСОБА_1 від обов`язку, передбаченого п.2.5 ПДР України, а тому доводи апелянта про відсутність належного суб`єкта правопорушення є безпідставними.

Таким чином, доводи апеляційної скарги в частині кваліфікації дій ОСОБА_1 заслуговують на увагу, а постанова суду першої інстанції в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП підлягає зміні.

З огляду на викладене, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника Жилюка О.В. задовольнити частково.

Постанову Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 липня 2026 року щодо ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч.2 ст.130 КУпАП на ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Хмельницького

апеляційного суду І.В. Вітюк