Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №688/1565/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 688/1565/26

Провадження № 22-ц/820/2048/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 червня 2026 року (суддя Березюк О.Г.).

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У квітні 2026 року АТ «Таскомбанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначалось, що 22.01.2024 між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 підписано заяву-договір на укладання договору про комплексне банківське обслуговування.

Вказувалось, що заяву-договір на укладання договору про комплексне банківське обслуговування від 22.01.2024 слід розуміти як кредитний договір №002/24368750-СК_SB від 22.01.2024. ОСОБА_1 з 22.01.2024 є власником поточного рахунку у гривні № НОМЕР_1 , який відкритий відповідно до заяви-договору на укладання договору про комплексне банківське обслуговування з номером кредитного договору №002/24368750-СК_SB.

Позичальниці було встановлено ліміт кредитування рахунку в межах максимальної суми загального ліміту кредитування для вказаного продукту (що складає 200000 гривень), а саме надані кредитні кошти в сумі 50000 грн, з процентною ставкою за встановленим кредитним лімітом 59 %; строк користування - 12 місяців з автоматичною пролонгацією.

Позивач свої обов`язки за кредитним договором виконав в повному обсязі.

Разом із тим, умови вищезазначеного кредитного договору позичальницею не виконані, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернуті, що мало наслідком утворення заборгованості, яка станом на 17.03.2026, становить 78040,25 грн, в т.ч.: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) 49989,89 грн; заборгованість по процентам (в т. ч. прострочена) 28050,36 грн.

Враховуючи викладене вище, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» кредитну заборгованість за кредитним договором від 22.01.2024 №002/24368750-СК_SB, що в частині тіла кредиту та відсотків станом на 17.03.2026 складає 78040,25 грн, а саме: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) 49989,89 грн; заборгованість по процентах (в т. ч. прострочена) 28050,36 грн.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 червня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором від 22.01.2024 №002/24368750-СК_SB в розмірі 78040,25 грн, з яких: 49989,89 грн - заборгованість за тілом кредиту(в т. ч. прострочена), 28050,36 грн - заборгованість за процентами (в т. ч. прострочена).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» 2662,40 грн судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення процентів, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в оскаржуваній частині. При цьому, посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Зазначає, що суд першої інстанції не здійснив належної та повної перевірки розрахунку позивача та фактично поклав в основу рішення розрахунок, складений самим кредитором, не усунувши обґрунтованих сумнівів щодо правильності його формування.

Вказує, що матеріали справи свідчать, що протягом дії кредитних правовідносин відповідачкою здійснювалися платежі на погашення заборгованості. Проте, позивач повинен був чітко та зрозуміло довести, яким чином кожен здійснений нею платіж вплинув на розмір заборгованості.

Вважає, що суд першої інстанції мав перевірити відповідність порядку зарахування платежів умовам договору та вимогам законодавства, зокрема встановити фактичний залишок основного боргу після кожного платежу.

Звертає увагу на те, що позивач посилався на направлення на адресу відповідачки повідомлення-вимоги про виконання кредитного зобов`язання. При цьому, суду необхідно було встановити дату направлення такої вимоги; дотримання банком передбаченого договором порядку її направлення; момент настання строку дострокового виконання кредитного зобов`язання; правові наслідки направлення такої вимоги для подальшого нарахування договірних процентів.

На думку скаржника, для правильного вирішення справи суд повинен був чітко встановити період, за який позивач нарахував проценти, та перевірити, чи не містить заявлена сума процентів нарахувань за період, коли право на нарахування саме договірних процентів за користування кредитом уже припинилося.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Таскомбанк» вказує, що розрахунок заборгованості та виписка з клієнтських рахунків, сформована відповідно до норм діючого законодавства України, є належним доказом по справі, оскільки є первинними документами, які підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, та є належним доказом існування саме вказаної суми боргу. Просить у задоволенні апеляційної відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

За змістом апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за сумою основного боргу не оскаржується, а тому апеляційним судом, відповідно до ст. 367 ЦПК України, не переглядається.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення процентів не відповідає вказаним вимогам в повній мірі.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення процентів, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка не виконала зобов`язань за кредитним договором щодо сплати відсотків за кредитом, заборгованість по відсотках підтверджується відповідним розрахунком, який відповідачкою не оскаржений, доказів погашення кредитної заборгованості за відсотками відповідачка до суду не подала.

Проте, колегія суддів не в повному обсязі погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Встановлено, що 22.01.2024 між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_2 підписано заяву-договір на укладання договору про комплексне банківське обслуговування в межах проекту «izibank». Відповідно до умов якої відповідачка просила відкрити на її ім`я поточний рахунок у гривні для власних потреб для зберігання коштів, виконання платіжних операцій, відповідно до умов договору та вимог законодавства України, оформити на її ім`я безоплатно віртуальну картку Master Card World Contactless в Мобільному застосунку, та/або надати фізичну пластикову платіжну картку Master Card World Contactless. Також, надати кредит на споживчі цілі у вигляді встановлення на поточному рахунку кредитного ліміту в загальному розмірі 0 грн. Погодилася, що кредитний ліміт встановлено на максимально доступну суму (з урахуванням індивідуальних даних клієнта), або вказану в мобільному застосунку в подальшому, в період дії поточного рахунку, в межах максимальної суми ліміту кредитування рахунку, що складає 200000 грн, строк користування кредитним лімітом становить 12 місяців (365 днів) з можливістю автоматичної пролонгації на той самий строк. Клієнтці повідомлено, що на кредит буде нараховуватися процентна ставка 59% річних (детальна інформація в т.ч. щодо типу, порядку обчислення, зміни та сплати наведена в пункті 9 розділу згода та запевнення клієнта до договору (далі згода), починаючи з дня виходу із пільгового періоду (а.с.7-8).

Довідкою АТ «Таскомбанк» від 22.01.2024, банк підтверджує, що ОСОБА_1 з 22.01.2024 є власником поточного рахунку у гривні № НОМЕР_2 , який відкритий до заяви-анкети на укладання договору про комплексне банківське обслуговування з номером кредитного договору від 22.01.2024 №002/24368750-СК_SB, № карти НОМЕР_3 , відкритого в АТ «Таскомбанк» (код банку 339500, ЄДРПОУ 09806443) (а.с.13).

АТ «Таскомбанк» свої зобов`язання за заявою-договором виконало належним чином, надавши можливість відповідачці розпоряджатися кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту, що підтверджується випискою по особовим рахункам кредитного договору №002/24368750-СК_SB з 22.01.2024 по 17.03.2026 (а.с.21-55).

Відповідно до розрахунку заборгованості наявного в матеріалах справи, заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Таскомбанк» за кредитним договором №002/24368750-СК_SB від 22.01.2024 станом на 17.03.2026 становить 78040,25 грн, в т.ч.: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) 49989,92 грн.; заборгованість по відсотках (в т. ч. прострочена) 28050,36 грн (а.с.20).

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Згідно з частиною першою статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Суд першої інстанції правильно виходив з того, сторони уклали в електронній формі кредитний договір, який підписаний сторонами удосконаленим електронним підписом. Отже, кредитор та відповідачка у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредитного ліміту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов`язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо. Цей факт не заперечується відповідачкою.

Разом з тим, при визначенні розміру заборгованості, яка підлягає стягненню, суд першої інстанції припустився помилки.

Умовами кредитного договору, укладеного між сторонами, передбачено строк користування кредитним лімітом становить 12 місяців (365 днів) з можливістю автоматичної пролонгації на той самий строк.

Враховуючи вищенаведене, укладений між ОСОБА_1 та АТ «Таскомбанк» 22.01.2024 договір було пролонговано до 22.01.2026.

Таким чином, судом першої інстанції при встановленні обставин, що мають значення для справи неповно з`ясовано обставини справи, зокрема, умови укладеного договору і не враховано те, що умовами договору передбачена його одноразова пролонгація.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на викладене вище, у товариства не було підстав нараховувати відсотки по кредиту поза межами строку кредитування з врахуванням одноразової пролонгації, тобто після 22.01.2026.

З огляду на викладене вище, рішення суду першої інстанції в частині стягнення відсотків підлягає зміні шляхом зменшення суми заборгованості по відсотках за кредитним договором від 22.01.2024 №002/24368750-СК_SB, яка стягнута з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк», до 26100,70 грн.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

А тому, слід змінити розподіл судових витрат та зменшити суму судових витрат, які стягнуті з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк»: судового збору до 2595,84 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (97,50%). Крім того, з товариства на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір, пропорційно розміру позовних вимог у задоволенні яких відмовлено, в сумі 124,80 грн, сплачений останньою при подачі апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 червня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» відсотків за користування кредитом та судового збору змінити, зменшивши розмір заборгованості за відсотками до 26100,70 грн та судового збору до 2595,84 грн.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 червня 2026 року в частині визначення загальної суми заборгованості за кредитним договором від 22.01.2024 №002/24368750-СК_SB, яку стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк», змінити, зменшивши до 76090,59 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Таскомбанк» на користь ОСОБА_1 124,80 грн судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 06 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П.Корніюк

О.І. Талалай