Вирок від 06 жовтня 2026 р. у справі №686/13596/24 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/13596/24

Провадження № 11-кп/820/579/26

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Хмельницькому в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора Окружної прокуратури міста Хмельницького ОСОБА_8 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 липня 2026 року у кримінальних провадженнях№12024243000001282, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 квітня 2024 року та № 12026243000000693, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 березня 2026 року, яким ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Хмельницького, Хмельницької області, громадянина України, одруженого, утриманців не маючого, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 16.11.2012 Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області за ч.1 ст.190 КК України до покарання у виді 100 годин громадських робіт;

- 15.07.2013 Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області за ч.2 ст.186, ст.71 КК України до покарання у виді 4 років 9 днів позбавлення волі,

- 28.03.2017 Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі, звільненому 20.04.2022 з Райківецької виправної колонії № 78 по відбуттю строку покарання;

- 20.06.2025 Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 тисяч гривень,визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 185 КК України, та

В С Т А Н О В И Л А :

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 липня 2026 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.

Зараховано у строк покарання термін перебування під вартою з 07.05.2026 року.

Питання щодо речових доказів вирішено на підставі статті 100 КПК України.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави 3407,76 грн. процесуальних витрат.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишено попередній - тримання під вартою.

Відповідно до вироку суду, ОСОБА_6 08.04.2024 близько 13.00 год., перебуваючи поряд з будинком №11/1 по вул. Івана Пулюя у м. Хмельницькому, достовірно знаючи і розуміючи, що в країні діє воєнний стан, введений на території України Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в України», затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, та продовжений Указами Президента України, в тому числі Указом Президента України № 49/2024 від 14.02.2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 3564-ІХ від 05.02.2024, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, з метою особистого збагачення, достовірно знаючи, що замкнені вхідні двері квартири АДРЕСА_2 можливо відкрити без допомоги ключа та застосування будь-яких інших предметів, незаконно проник до приміщення вказаної квартири, звідки таємно, повторно викрав телевізор марки «Sharp», моделі LC-55CFE6452E, 40 дюймів, чорного кольору, вартістю 9500 грн., шо належить ОСОБА_9 , після цього, утримуючи вищевказане майно при собі, покинув місце вчинення злочину та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.

Вказаними умисними протиправними діями ОСОБА_6 заподіяв потерпілій ОСОБА_9 майнової шкоди на загальну суму 9500 грн.

ОСОБА_6 підлягає кримінальній відповідальності за ч.4 ст.185 КК України (таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням у житло, вчиненого повторно, в умовах воєнного стану).

Також 27.01.2026 близько 03.00 год. ОСОБА_6 спільно ОСОБА_10 , стосовно якого обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026243000000205 за ч.4 ст.185 КК України скеровано 30.03.2026 до суду (далі – з ОСОБА_10 ), перебуваючи поблизу магазину «М`ясна Лавка» №8, неподалік зупинки громадського транспорту «Районна лікарня», по вул. Львівське Шосе в місті Хмельницькому, Хмельницької області, прийняли спільне рішення про таємне викрадення чужого майна з метою власного незаконного збагачення.

Тоді ж, ОСОБА_6 діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою із ОСОБА_10 , реалізовуючи свій спільний злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, розуміючи та усвідомлюючи, що в країні діє воєнний стан, який введений на території України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та який також продовжувався Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 40/2026 від 12.01.2026, затвердженим Законом України № 4757-ІХ від 14.01.2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строком на 90 діб, перебуваючи біля магазину «М`ясна Лавка» №8, неподалік зупинки громадського транспорту «Районна лікарня» по вул. Львівське Шосе в місті Хмельницькому, Хмельницької області, діючи за попередньо узгодженим із ОСОБА_10 планом, скориставшись відсутністю сторонніх осіб та тим, що за їх діями ніхто не спостерігає, за допомогою невстановленого в ході досудового розслідування предмету, шляхом зриву навісного замка проникли до металевої клітки (сховища), що розташовувалась поблизу вищевказаного магазину, звідки умисно, таємно, повторно викрали однофазний бензиновий генератор марки «GENERGY» моделі «LIMITED 7000», потужністю 6,5 кВт, вартістю 33 100 грн., належний ОСОБА_11 .

Після чого, ОСОБА_6 разом із ОСОБА_10 , утримуючи викрадене при собі майно, покинули місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд.

Своїми умисними діями, що виразилися у таємному викраденні чужого майна, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, ОСОБА_6 спільно із ОСОБА_10 спричинили потерпілій ОСОБА_11 майнову шкоду на суму 33 100 гривень.

ОСОБА_6 підлягає кримінальній відповідальності за ч.4 ст.185 КК України за таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у сховище, в умовах воєнного стану.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погоджуючись із рішенням суду, прокурор Окружної прокуратури міста Хмельницького ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду першої інстанції скасувати у зв`язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, ОСОБА_12 призначити покарання:

- за ч.4 ст.185 КК України за кримінальне правопорушення, вчинене 08.04.2024 рокуу виді 5 років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20.06.2025 року, більш суворим покаранням за цим вироком, визначити покарання у виді 5 років позбавлення волі.

- за ч. 4 ст. 185 КК України за кримінальне правопорушення, вчинене 27.01.2026 року у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за цим вироком, невідбутої частини покарання за вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20.06.2025 року, остаточно визначити покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі. В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Зазначає, що ОСОБА_6 вчинив два кримінальні правопорушення, передбачені ч.4 ст. 185 КК України, одне з яких він вчинив 08.04.2024 року, інше - 27.01.2026 року. При цьому вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20.06.2025 ОСОБА_13 засуджено за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу, яке ним не відбуте. На момент постановлення вироку від 10.07.2026 року судом було встановлено, що одне із кримінальних правопорушень вчинено до постановлення вироку від 20.06.2025 року, тоді як інше - після його постановлення.

Зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.06.2026 у справі607/9097/20 виклала правовий висновок щодо застосування положень ч.4 ст.70 та ст.71 КК України у випадках, коли особа до постановлення попереднього вироку вчинила одне кримінальне правопорушення, а після постановлення такого вироку інше.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що визначальним критерієм для застосування ч.4 ст.70 КК України є час вчинення кримінального правопорушення щодо моменту постановлення попереднього вироку, а не тотожність, однорідність чи різнорідність кримінальних правопорушень.Зокрема, якщо після постановлення попереднього вироку встановлено, що засуджений винен ще й у кримінальному правопорушенні, вчиненому до постановлення такого вироку, суд застосовує положення ч.4 ст.70 КК України. У разі ж вчинення особою нового кримінального правопорушення після постановлення попереднього вироку остаточне покарання визначається шляхом послідовного застосування положень ч. 4 ст. 70 та ст.71 КК України.

Вважає, що оскільки одне із кримінальних правопорушень ОСОБА_6 вчинено допостановлення вироку від 20.06.2025 року, а інше - після його постановлення, під часпризначення покарання суд першої інстанції мав спочатку визначити покарання закримінальне правопорушення, вчинене 08.04.2024 року, застосувати положення ч. 4 ст. 70КК України з урахуванням вироку від 20.06.2025 року, а надалі, у зв`язку із вчиненням нового кримінального правопорушення 27.01.2026 року, застосувати правила ст.71 КК України та визначити остаточне покарання за сукупністю вироків.

Зауважує, що незастосування положень ч.4 ст.70 та ст.71 КК України вплинуло на правильність визначення остаточного покарання.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає, що вирок стосовно ОСОБА_6 підлягає скасуванню в частині призначеного покарання у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник не заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, обвинуваченого та його захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги у її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви суду

Згідно з вимогами статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 , дав належну юридичну оцінку його діям і у відповідності із вимогами норм КК України кваліфікував його дії за ч.4 ст.185 КК України. Провадження розглянуто судом першої інстанції у відповідності з вимогами ч.3 ст. 349 КПК України.

Відповідно до вимог статті 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов`язаний прийняти таке рішення.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень при обставинах, викладених у вироку, а також правильність кваліфікації його дій за ч.4 ст.185 КК України, учасники судового провадження не оспорюють, а тому, відповідно до положень частини 1 статті 404 КПК України, фактичні обставини вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, доведеність вини й кваліфікація злочинних дій в апеляційному порядку не перевіряються.

В апеляційній скарзі прокурор оскаржує рішення суду в частині призначеного ОСОБА_6 покарання та просить його скасувати в цій частині, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосування положень ч.4 ст.70 та ст.71 КК України.

Колегія судів доводи прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому закону про кримінальну відповідальність вважає обґрунтованими.

Так, дії обвинуваченого ОСОБА_6 судом першої інстанції правильно кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів провадження,вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 червня 2025 року ОСОБА_6 засуджено за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу, яке ним не відбуте.

Як вбачається з оскаржуваного вироку суду, ОСОБА_6 вчинив два епізоди кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, одне з яких він вчинив 08 квітня 2024 року, а інше - 27 січня 2026 року.

Разом з тим, судом першої інстанції ОСОБА_6 призначено покарання за ч.4 ст.185 КК України, без урахування його засудження вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 червня 2025 року за ч.1 ст.309 КК України.

Згідно із ч.4 ст.70 КК України, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще й в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, покарання призначається за правилами, передбаченими цією нормою.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 24 червня 2026 року (справа №607/9097/20) чітко зазначені висновки про застосування норм права, зокрема ч.1, 4 ст.70 та ст.71 КК України.

Велика Палата зазначила, що при визначенні остаточного покарання важливе значення має час вчинення кримінальних правопорушень - до чи після постановлення попереднього вироку. Положення ч. 4 ст. 70 КК мають застосовуватися незалежно від того, чи є тотожними кримінальні правопорушення, частина з яких була вчинена до постановлення попереднього вироку, а інша - після його постановлення.

У даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 вчинив одне кримінальне правопорушення до ухвалення вироку Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 червня 2025 року,а інше - після його ухвалення. Таким чином, остаточне покарання ОСОБА_6 слід було призначити із застосуванням правил як ст.70 ч.4 КК, так і ч.1 ст.71 КК України.

Відповідно до положень п.4 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно вимог п.1 ч.1 ст.413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність визнається незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

Відповідно до ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі: необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідності застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

На підставі вимог ст.404 КПК України та враховуючи усталену судову практику, апеляційний суд перевіряє вирок у межах апеляційної скарги і не повинен наводити у своєму вироку доводи на підтвердження тих висновків суду першої інстанції, які не оспорювались в апеляційній скарзі, і скасовує вирок цього суду лише в тій частині, у який визнав його незаконним чи необґрунтованим. Зокрема, якщо в апеляційній скарзі порушено питання про скасування вироку суду першої інстанції у зв`язку з необхідністю застосувати більш суворе покарання або через неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, апеляційний суд не наводить у вироку докази на підтвердження винуватості особи у вчиненні злочину, доводи щодо кваліфікації діяння тощо.

Враховуючи наведене, колегія суддів не проводила судове слідство з метою з`ясування тих фактичних обставин справи, які взагалі не оспорюють.

За таких обставин, з урахуванням обставин вчинення кримінальних правопорушень та особи обвинуваченого, колегія суддів вважає, що незастосування судом першої інстанції ч.4 ст.70 та ст.71 КК України є неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність та підставою для скасування вироку Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 липня 2026 року в частині призначеного покарання та ухвалення у цій частині нового вироку.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що оскаржуваним вироком встановлено, що ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_10 , стосовно якого обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026243000000205 за ч.4 ст.185 КК України скеровано 30.03.2026 до суду (далі – з ОСОБА_10 ) вчинив 27.01.2026 близько 03.00 год. кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.7 КПК України зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, однією з яких є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст. 17 КПК України передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Згідно з вимогами ч.1 ст.337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

За ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».

Це право забороняє передчасне вираження судом думки про те, що той, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, є винним до того, як це було доведено відповідно до закону самим судом.

Відповідні положення знайшли відображення і у ст. 62 Конституції України, а також у ст. 17 КПК України, згідно з якими особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, презумпція невинуватості вважається порушеною, якщо судове рішення відображає думку про винуватість особи у вчиненні злочину до того, як її вину буде доведено відповідно до закону. При цьому навіть за відсутності офіційних висновків достатньо деякого припущення, що суд розглядає особу як винувату ( Мінеллі проти Швейцарії (Minelli v. Switzerland), п. 37; Нераттіні проти Греції (Nerattini v. Greece), п. 23; Діду проти Румунії (Didu v. Romania), п. 41). Попереднє висловлення судом такої думки неминуче порушує презумпцію невинуватості ( Нестак проти Словаччини (Nestak v. Slovakia), п. 88; Гарицкі проти Польщі (Garycki v. Poland), п. 66).

Кримінальне провадження за фактом ОСОБА_14 спільно з ОСОБА_6 однофазного бензинового генератора марки «GENERGY» моделі «LIMITED 7000», потужністю 6,5 кВт, вартістю 33 100 грн., належного ОСОБА_11 , на теперішній час перебуває в провадженні суду, як зазначено у вироку.

Таким чином, констатація в оскаржуваному вироку факту причетності ОСОБА_10 до вчинення вказаного злочину, грубо порушує передбачені ст.7 КПК України загальні засади кримінального провадження, зокрема засади презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, верховенства права й законності, а також входить у колізію з нормами КПК щодо вільної оцінки доказів.

За наведених обставин, обвинувальний вирок щодо ОСОБА_6 безпосередньо стосується прав, свобод й інтересів ОСОБА_10 , винуватість якого не встановлено вироком суду.

Отже, під час розгляду справи судом першої інстанції істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону, що у відповідності з вимогами ч.1 ст. 409 КПК України є підставою для скасування або зміни судового рішення.

Відповідно до вимог ч.2 ст.404 КПК України, якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов`язаний прийняти таке рішення.

Таким чином, колегія суддів визнає доведеним, що ОСОБА_6 08.04.2024 близько 13.00 год., перебуваючи поряд з будинком №11/1 по вул. Івана Пулюя у м. Хмельницькому, достовірно знаючи і розуміючи, що в країні діє воєнний стан, введений на території України Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в України», затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, та продовжений Указами Президента України, в тому числі Указом Президента України № 49/2024 від 14.02.2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 3564-ІХ від 05.02.2024, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, з метою особистого збагачення, достовірно знаючи, що замкнені вхідні двері квартири АДРЕСА_2 можливо відкрити без допомоги ключа та застосування будь-яких інших предметів, незаконно проник до приміщення вказаної квартири, звідки таємно, повторно викрав телевізор марки «Sharp», моделі LC-55CFE6452E, 40 дюймів, чорного кольору, вартістю 9500 грн., шо належить ОСОБА_9 , після цього, утримуючи вищевказане майно при собі, покинув місце вчинення злочину та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.

Вказаними умисними протиправними діями ОСОБА_6 заподіяв потерпілій ОСОБА_9 майнової шкоди на загальну суму 9500 грн. та вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Також 27.01.2026 близько 03.00 год. ОСОБА_6 спільно з особою, стосовно якої обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026243000000205 за ч.4 ст.185 КК України скеровано 30.03.2026 до суду (далі – з Особою 2), перебуваючи поблизу магазину «М`ясна Лавка» №8, неподалік зупинки громадського транспорту «Районна лікарня», по вул. Львівське Шосе в місті Хмельницькому, Хмельницької області, прийняли спільне рішення про таємне викрадення чужого майна з метою власного незаконного збагачення.

Тоді ж, ОСОБА_6 діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою із Особою 2, реалізовуючи свій спільний злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, розуміючи та усвідомлюючи, що в країні діє воєнний стан, який введений на території України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та який також продовжувався Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 40/2026 від 12.01.2026, затвердженим Законом України № 4757-ІХ від 14.01.2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строком на 90 діб, перебуваючи біля магазину «М`ясна Лавка» №8, неподалік зупинки громадського транспорту «Районна лікарня» по вул. Львівське Шосе в місті Хмельницькому, Хмельницької області, діючи за попередньо узгодженим із Особою 2 планом, скориставшись відсутністю сторонніх осіб та тим, що за їх діями ніхто не спостерігає, за допомогою невстановленого в ході досудового розслідування предмету, шляхом зриву навісного замка проникли до металевої клітки (сховища), що розташовувалась поблизу вищевказаного магазину, звідки умисно, таємно, повторно викрали однофазний бензиновий генератор марки «GENERGY» моделі «LIMITED 7000», потужністю 6,5 кВт, вартістю 33 100 грн., належний ОСОБА_11 .

Після чого, ОСОБА_6 разом із Особою 2, утримуючи викрадене при собі майно, покинули місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд, спричинив потерпілій ОСОБА_11 майнову шкоду на суму 33 100 гривень.

Своїми умисними діями, що виразилися у таємному викраденні чужого майна, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, ОСОБА_6 вчинивкримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України.

При призначені ОСОБА_6 покарання, колегія суддів враховує наступне.

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 червня 2025 року ОСОБА_6 засуджено за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу, яке ним не відбуте.

У даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.4 ст.185 КК України 08 квітня 2024 року та 27 січня 2026 року, тобтоодне до ухвалення вироку Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 червня 2025 року, а інше - після його ухвалення. Таким чином, остаточне покарання ОСОБА_6 слід призначити із застосуванням вимог як ст.70 ч.4 КК України, так і ч.1 ст.71 КК України.

При цьому колегією суддів враховуються правові висновки Великої Палата Верховного Суду у постанові від 24.06.2026 у справі №607/9097/20 про застосування норм права: 156. Якщо після постановлення вироку у справі (вирок 1) буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох кримінальних правопорушень, одні з яких вчинено до постановлення вироку 1, а інші - після його постановлення, остаточне покарання призначається із застосуванням правил як ст.70 КК, так і ст 71 цього Кодексу в такій послідовності:

1) Спочатку призначається покарання за кожне кримінальне правопорушення окремо, вчинене до постановлення вироку 1;

2) далі - за правилами ч.1 ст.70 КК визначається покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, учинених до постановлення вироку 1; після цього - за правилами ч.4 ст.70 КК України;

3) потім - призначається покарання за кожне кримінальне правопорушення окремо, вчинене після постановлення вироку 1;

4) далі - за правилами ч. 1 ст. 70 КК визначається покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, учинених після постановлення вироку 1;

5) після цього - за правилами ст. 71 КК визначається остаточне покарання за сукупністю вироків, а саме до покарання, визначеного в п.4, повністю або частково приєднується невідбута частина покарання, визначена у п.2.

Таким чином, ухвалюючи свій вирок в частині призначеного покарання, апеляційний суд вважає необхідним призначити ОСОБА_6 покарання за ч.4 ст.185 КК України за кримінальне правопорушення, вчинене 08 квітня 2024 року до постановлення попереднього вирокувід 20.06.2025Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області, потімпризначити покаранняна підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 червня 2025 року, більш суворим покаранням, призначеним цим вирокомза кримінальне правопорушення, вчинене до постановлення попереднього вироку;після чого призначити ОСОБА_6 покарання за ч.4 ст.185 КК України за кримінальне правопорушення, вчинене 27 січня 2026 року післяпостановлення попереднього вирокуХмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області від 20.06.2025 та на підставі ст.71 КК України визначити остаточне покарання, задовольнивши апеляційну скаргу прокурора.

Крім того, відповідно до вимог ч.2 ст.404 КПК України колегія суддів дійшла висновку про необхідність виключення з мотивувальної частини вироку посилання суду на ОСОБА_15 спільно з ОСОБА_10 27.01.2026 близько 03.00 год. кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, при цьому слід вважати, що ОСОБА_6 вчинив вказаний злочин з Особою 2, стосовно якої обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026243000000205 за ч.4 ст.185 КК України скеровано 30.03.2026 до суду.

Керуючись статтями 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 липня 2026 року стосовно ОСОБА_6 скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок у цій частині.

Призначити ОСОБА_6 покарання за ч.4 ст.185 КК України за кримінальне правопорушення, вчинене 08 квітня 2024 року до постановлення попереднього вирокуХмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області від 20.06.2025 - у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 червня 2025 року, більш суворим покаранням, призначеним цим вироком за кримінальне правопорушення, вчинене до постановлення попереднього вироку Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20.06.2025 та визначити ОСОБА_6 покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Призначити ОСОБА_6 покарання за ч.4 ст. 185 КК України за кримінальне правопорушення, вчинене 27 січня 2026 року після постановлення попереднього вироку Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20.06.2025 - у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного цим вироком за ч.4 ст.185 КК України за кримінальне правопорушення, вчинене після постановлення попереднього вироку Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області від 20.06.2025, невідбутої частини покарання, призначеного на підставі ч.4 ст.70 КК Україниза сукупністю кримінальних правопорушень, за вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 червня 2025 року та покаранням за кримінальне правопорушення, вчинене до постановлення попереднього вироку Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області від 20.06.2025, остаточно визначити ОСОБА_6 покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_6 рахувати з дня набрання вироком законної сили – з 07 жовтня 2026 року.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_16 у строк покарання його перебування в установі попереднього ув`язнення з 07 травня 2026 року до дня ухвалення вироку, тобто по 06 жовтня 2026 року включно із розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та на нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3