Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №683/1762/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 683/1762/26

Провадження № 22-ц/820/2300/26

Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя – доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І.

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу № 683/1762/26 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в її інтересах адвокатом Іваницьким Андрієм Мироновичем, на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 23 липня 2026 року (суддя Кутасевич О.Г.) у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Звертаючись у травні 2026 року до суду з позовом, АТ КБ «ПриватБанк» зазначало, що 08 серпня 2025 року між банком та відповідачкою було укладено кредитний договір № б/н (надалі - договір) у формі Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії на суму 500 000 грн зі сплатою 42,0 % річних і на виконання умов договору відповідачці надано кредитну картку «Універсальна» № НОМЕР_1 зі строком дії до 08/29.

Позивач вказував, що ОСОБА_1 користувалась кредитним лімітом, однак зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку з чим станом на 12.04.2026 виникла заборгованість у сумі 31 429,86 грн, з яких: 24718,02 грн - заборгованість за тілом кредиту; 6711,84 грн - заборгованість за простроченими відсотками, яку Банк просив стягнути із позичальниці.

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 23 липня 2026 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 08 серпня 2025 року у розмірі 31 429,86 грн (з яких 24718,02 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6711,84 грн - заборгованість за простроченими відсотками), а також 2 662,40 грн судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Іваницького А.М., подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідачка зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неповного з`ясування обставин справи, недоведеності обставин, які суд визнав встановленими, та невідповідності висновків суду фактичним обставинам. Скаржниця наголошує на безпідставності позовних вимог у зв`язку з недоведеністю Банком факту укладення кредитного договору у передбаченій законом письмовій формі.

Зокрема, суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що у тексті Заяви про приєднання від 08.08.2025 відсутнє відображення конкретного одноразового ідентифікатора, а візуальна позначка дати й часу в полі підпису є виключно внутрішнім системним текстом Банку. Позивач не надав доказів на підтвердження генерації одноразового пароля, його відправлення SMS-повідомленням на номер відповідачки та введення саме нею цього ідентифікатора для акцепту умов, оскільки в матеріалах справи відсутні технічні логи серверного обладнання та витяги з систем оператора зв`язку.

Крім того, позивачем долучено лише паперову копію Заяви про приєднання та не надано оригінал електронного документа - файл у форматі .p7s або PDF-документ з інтегрованим криптографічним блоком кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи Банку. Це унеможливило проведення процедури верифікації КЕП, перевірку сертифіката відкритого ключа, повноважень підписанта, а також підтвердження цілісності й незмінності змісту документа, через що надана Заява є лише непідписаним проєктом документа, сформованим Банком в односторонньому порядку.

Посилаючись на практику Верховного Суду щодо застосування стандартів доказування та порядку дослідження електронних доказів, скаржниця зауважує, що за умови заперечення відповідачкою факту підписання договору та за відсутності оригіналів електронних доказів, суд першої інстанції в порушення принципу змагальності безпідставно поклав в основу рішення копії матеріалів, не встановивши факт досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов правочину.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» просить рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 23 липня 2026 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим із дотриманням норм матеріального й процесуального права. Банк вказує, що відповідачка не скористалася своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву в суді першої інстанції, у зв`язку з чим позивач був позбавлений можливості надати відповідні пояснення та докази на спростування заперечень щодо підписання договору під час розгляду справи районним судом.

Позивач стверджує, що 08.08.2025 ОСОБА_1 підписала Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг № 250808B1TT296326NNDUMAIN у мобільному застосунку «Приват24» із застосуванням простого електронного підпису шляхом натискання кнопки «Підписав» після проходження авторизації. Умови використання простого електронного підпису були узгоджені сторонами в Анкеті-опитувальнику від 31.05.2022 та деталізовані у пункті 14 Заяви про приєднання, де сторони визнали такі правочини дійсними та обов`язковими. З боку АТ КБ «ПриватБанк» Заяву підписано кваліфікованим електронним підписом заступника керівника напрямку Яценко М.О.

Крім того, позивач зауважує, що факт реального отримання та користування відповідачкою кредитними коштами підтверджується випискою за особовим рахунком, яка має статус первинного бухгалтерського документа; розрахунок заборгованості відповідачкою не спростовано, а доказів погашення боргу суду не надано.

Разом із відзивом на апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме: оригіналу електронного документа Заяви про приєднання від 08 серпня 2025 року з метаданими файлу, логів авторизації в системі «Приват24», витягу з панелі адміністратора щодо дій в акаунті клієнта, скріншотів із ПК банку та протоколу перевірки накладення кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи Банку.

Справа розглядається в порядку статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Положеннями частини другої статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Вирішуючи клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав обґрунтовані докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У матеріалах справи відсутній відзив відповідачки на позовну заяву, а тому про її заперечення проти позову, зокрема щодо заперечення фактів авторизації та процедури підписання Заяви про приєднання в системі «Приват24», позивач дізнався лише зі змісту поданої апеляційної скарги. За таких обставин АТ КБ «ПриватБанк» було об`єктивно позбавлене можливості подати відповідні докази під час розгляду справи судом першої інстанції.

Ураховуючи, що подані позивачем до суду апеляційної інстанції 07.09.2026 письмові докази: - оригінали системних логів авторизації, підтвердження сесій у мобільному застосунку «Приват24» та роздруківки системних протоколів перевірки електронного підпису - мають безпосереднє значення для перевірки доводів апеляційної скарги та забезпечення повноти з`ясування обставин справи та відсутність будь - якої позиції відповідачки щодо зазначеного клопотання, яке та письмові докази відповідно до приписів цивільного процесу були направлені останній 04.09.2026 (а.с.112-113) і її представнику 07.09.2026 (а.с.116), колегія суддів вважає за необхідне клопотання АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити та долучити зазначені докази до матеріалів справи.

Щодо законності оскаржуваного рішення.

Відповідно до частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно положень частин першої, другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 31 травня 2022 року ОСОБА_1 підписала власноручно на планшеті анкету-опитувальник клієнта АТ КБ «ПриватБанк» - фізичної особи, у якій сторони погодили використання простого електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора (OTP-пароля), що відповідає вимогам Постанови Правління Національного банку України від 13 грудня 2019 року № 151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України» (а.с. 38-39).

08 серпня 2025 року відповідачка ознайомилася з умовами кредитування та підписала Паспорт споживчого кредиту (а.с. 40-45). Того ж дня, 08 серпня 2025 року, ОСОБА_1 у системі самообслуговування «Приват24» за допомогою OTP-пароля підписала Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, що підтверджується відміткою дати і часу в полі підпису клієнта (а.с. 22-37).

Відповідно до умов укладеного договору сторони погодили відновлювану кредитну лінію із максимальним лімітом 500 000 грн для картки типу «Універсальна», зі строком кредитування 12 місяців з пролонгацією та процентною ставкою у розмірі 42,0 відсотків річних. Обов`язком клієнта визначено сплату мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа місяця, наступного за місяцем здійснення витрат, у розмірі 5 відсотків від заборгованості, але не менше ніж 100 грн щомісячно (або 10 відсотків, але не менше 100 грн у разі прострочки).

Крім того, сторони передбачили нарахування процентів від суми неповернутого в строк кредиту на підставі статті 625 Цивільного кодексу України у розмірі 60,00 відсотків річних від простроченої суми заборгованості.

Згідно з наданими позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором № б/н від 08.08.2025, укладеним між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , та випискою по особовому рахунку останньої за період з 08.08.2025 по 13.04.2026, відповідачка користувалася кредитними коштами, вчиняла розрахункові операції, частково вносила кошти на погашення заборгованості, проте свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала (а.с. 18-21).

З огляду на невиконання зобов`язань з погашення кредиту протягом 180 днів, відповідно до умов договору (п. 2.1.1.3.5) строк повернення кредиту настав на 180-й день, після чого розпочалося нарахування процентів від суми неповернутого в строк кредиту.

За розрахунком позивача, станом на 12.04.2026 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 08.08.2025 становить 31 429,86 грн, із яких 24 718,02 грн - заборгованість за тілом кредиту та 6 711,84 грн - заборгованість за простроченими відсотками.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Згідно з приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 628, 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду ( частина перша статті 638 ЦК України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина друга статті 638 ЦК України).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (частина перша). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частина третя).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 та від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статі 11 цього Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 цього Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір було укладено між позивачем та відповідачкою за допомогою простого електронного підпису.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши надані на той момент докази, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, відповідачка отримала кредитні кошти та кредитну карту і здійснювала за нею розрахункові операції та не надала належних доказів неотримання кредитних коштів і відсутності заборгованості по кредитному договору.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що кредитний договір № б/н від 08.08.2025 не підписаний, колегія суддів вважає їх недоведеними.

Так, відповідно до приписів частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона.

Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує, оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

У цивільних справах суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається із матеріалів справи (а.с.63), ОСОБА_1 26.06.2026 отримала копію ухвали Старокостянтинівського районного суду від 11 червня 2026 року про відкриття провадження у цій справі і її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, роз`яснено право на подання відзиву та доказів на його обґрунтування, на пред`явлення зустрічного позову та інші права, передбачені статтею 39 ЦПК України.

Відповідачка не скористалася своїми процесуальними правами, а відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність укладення кредитного договору у передбаченій законом письмовій формі, відсутність у тексті Заяви конкретного одноразового ідентифікатора та те, що візуальна позначка дати й часу є внутрішнім системним текстом Банку, відхиляються колегією суддів як необґрунтовані та такі, що спростовуються матеріалами справи.

Врахувавши приписи статті 205, частин першої, третьої статті 207 ЦК України, статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що підписання Заяви № 250808B1TT296326NNDUMAIN було здійснено відповідачкою в системі «Приват24» із використанням одноразового ідентифікатора (OTP-пароля), що повністю узгоджується з положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» та Положенням про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 13 грудня 2019 року № 151.

Зазначене також підтверджується оригіналом електронного документа Заяви про приєднання від 08 серпня 2025 року з метаданими файлу із часом модифікації 08 серпня 2025 року о 10:57:30, логами авторизації в системі «Приват24», витягом з панелі адміністратора щодо дій в акаунті клієнта з Ekb ID 27385272, зокрема з оновленням логіна 20 липня 2025 року та регулярними сесіями з мобільного пристрою TECNO BD2D, Android 11, адже візуальна позначка дати й часу підписання ОСОБА_1 . Заяви № 250808B1TT296326NNDUMAIN разом із технічними метаданими логів чітко фіксує момент генерації та введення такого пароля саме останньою у своєму верифікованому акаунті.

Аргументи скаржниці щодо незаконності оскаржуваного судового рішення через відсутність у матеріалах справи технічних логів серверного обладнання та витягів з систем оператора зв`язку, а також недолучення оригіналів електронних документів у форматі .p7s або PDF з інтегрованим КЕП уповноваженої особи Банку, колегія суддів вважає безпідставними, адже відповідачка не скористалася своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву в суді першої інстанції, у зв`язку з чим банк був об`єктивно позбавлений можливості надати зазначені технічні деталі та розширені електронні докази на стадії розгляду справи місцевим судом.

І долучені до матеріалів справи письмові докази усунули сумніви щодо цілісності та автентичності спірного правочину, підписаного зі сторони АТ КБ «ПриватБанк» кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи відповідно до вимог Закону України «Про електронні довірчі послуги».

З приводу тверджень апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції стандартів доказування, принципу змагальності та покладення в основу рішення копій матеріалів без встановлення факту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов правочину, колегія суддів відхиляє ці доводи, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення на підставі всебічно і повно з`ясованих обставин справи. І відповідно до правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц «принцип змагальності покладає на сторони обов`язок доводити ті обставини, на які вони посилаються».

Водночас відповідачка, заперечуючи факт укладення кредитного договору та підписання заяви в системі «Приват24», не надала належних та допустимих доказів на підтвердження своїх тверджень.

Судова колегія констатує, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційна скарга до задоволення не підлягає, тому підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України відсутні.

Керуючись ст. ст. 368, 369, 375, 381, 382 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Іваницьким Андрієм Мироновичем, залишити без задоволення.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 23 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 06 жовтня 2026 року.

Судді А.П. Корніюк

І.В. П`єнта

О.І. Талалай