Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №954/660/26 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 954/660/26

Номер провадження: 22-ц/819/1247/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Приходько Л. А.,

суддів: Бездрабко В.О.,

Радченко С.В.,

секретар Манько К.М.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідачі – Нововоронцовська селищна рада Бериславського району Херсонської області, ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 – адвоката Кудлюка Олександра Івановича на рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 27 липня 2026 року, у складі головуючого судді Гончаренка О.В., повний текст судового рішення виготовлено 27 липня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

07 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Нововоронцовської селищної ради Бериславського району Херсонської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . Позивач є спадкоємцем ОСОБА_3 за заповітом, проте не зміг подати вчасно заяву про прийняття спадщини. Як на поважність причин пропуску такого строку посилався на те, що селище Нововоронцовка опинилося в зоні бойових дій з 24 березня 2022 року. Громадяни, які проживають на території Нововоронцовської ТГ, постійно страждають від російських обстрілів, що посилилися після деокупації. Ворог регулярно завдає ударів по приватному сектору, житловій інфраструктурі та цивільних, використовуючи різні види озброєння. Нововоронцовська селищна територіальна громада перебуває на лінії зіткнення. Постійні обстріли, загроза його життю та здоров`ю були на заваді подачі заяви про прийняття спадщини.

Крім того, позивач зазначав, що об`єктивними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини для нього стали постійні зміни у законодавстві, що регулює діяльність нотаріусів у сфері спадкових справ, а саме щодо прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №164 від 28 лютого 2022 року «Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», в редакції від 06 березня 2022 року, якою було встановлено, що на час дії воєнного стану перебуг строку для прийняття спадщини зупиняється. Зазначає, що він й гадки не мав, що даний строк у подальшому збільшать, а 09 травня 2023 року норму про продовження строку виключать, тобто строк прийняття спадщини знову визначать у шість місяців. Він не міг знати про зміни, що відбуваються у законодавстві чи допускати їх прийняття.

Таким чином, позивач вважає, що визначені законом шість місяців для прийняття спадщини були пропущені з об`єктивних причини, які не залежали від його волі та виключали можливість висловити своє волевиявлення на прийняття спадщини, а також причин, які носили характер істотних для нього труднощів.

На підставі наведеного позивач просив визначити йому додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном в три місяці з часу набрання рішенням суду законної сили.

Ухвалою Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 17 червня 2026 року за клопотанням позивача залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_2 .

Рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 27 липня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком три місяці з дня набрання рішенням законної сили.

Зазначаючи про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, судом першої інстанції враховано, що позивач проживає на території бойових дій, що обумовлює значно більші обмеження при реалізації своїх прав, велику частину визначеного законом шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини територія Нововоронцовської селищної територіальної громади піддавалися постійним обстрілам з різних видів озброєння, що у сукупності свідчить про існування об`єктивних та істотних труднощів для позивача через побоювання за своє життя на вчинення дій для прийняття спадщини у визначений законом строк. Крім того, судом враховано, що позивач почав вживати активні дії із прийняття спадщини з 10 березня 2026 року, подавши відповідну заяву до приватного нотаріуса, із заявою до суду звернувся на початку квітня 2026 року, тобто пропущений ним строк для подання заяви про прийняття спадщини в умовах воєнного стану на території бойових дій є незначним, близько 2-2,5 місяця.

Зважаючи, що встановлення додаткового строку для прийняття спадщини є єдиним шляхом отримання спадкового майна за заповітом, позивач не зміг з поважної причини в межах строку, відведеного для звернення, звернутися з відповідною заявою до нотаріальної контори, а пропущений строк в умовах воєнного стану на території бойових дій є незначним, тому суд першої інстанції вважав за можливе позовні вимоги задовольнити.

Непогоджуючись із рішенням суду першої інстанції, 10 серпня 2026 року представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Кудлюк О.І. подав на рішення суду апеляційну скаргу, сформувавши її в системі «Електронний суд», в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом фактичних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

В обґрунтовання апеляційної скарги адвокат Кудлюк О.І. зазначав, що суд першої інстанції фактично обмежився загальним посиланням на воєнний стан та обстріли Нововоронцовської громади. Суд не встановив: конкретних обставин, які унеможливлювали звернення позивача до нотаріуса саме протягом періоду з 18 липня 2025 року по 19 січня 2026 року; конкретних дат або періодів, коли позивач був позбавлений можливості подати заяву; факту перебування позивача в укритті, евакуації, блокування, поранення, захворювання чи інших обставин, які безпосередньо унеможливлювали подання заяви; факту відсутності поштового, електронного або іншого доступного способу направлення заяви; факту звернення позивача до будь-якого нотаріуса протягом шестимісячного строку; факту вчинення позивачем будь-яких дій щодо прийняття спадщини до спливу встановленого законом строку; відсутності у позивача можливості скористатися допомогою іншої особи для організації такого звернення.

Крім того, на думку представника апелянта, позивачем не доведено існування правової невизначеності щодо строку, яка могла б об`єктивно перешкоджати йому прийняти спадщину. Суд визнав доведеними факти, які фактично не були підтверджені належними доказами, лише виходячи із загальновідомості обстрілів території громади. Загальновідомість факту воєнних дій не означає автоматичної доведеності факту неможливості конкретної особи здійснити конкретну юридичну дію. Також судом не враховано принцип правової визначеності та права спадкоємця, який належним чином та своєчасно прийняв спадщину. Відповідачка не повинна нести негативні наслідки бездіяльності позивача лише через загальне існування воєнного стану.

Відзиву на скаргу до апеляційного суду не надходило.

В судове засідання, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, ОСОБА_1 та представник Нововоронцовської селищної ради Бериславського району Херсонської облласті не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за їх відсутності не заявляли.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін, які не з`явилися у судове засідання, оскільки їх явка обов`язковою не визнавалась, доказів поважності причин неявки у судове засідання не надано, а відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце її розгляду не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційних скарг та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у селищі Нововоронцовка, Бериславського району Херсонської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (повторно) серії НОМЕР_1 від 04 березня 2026 року.

З копії заповіту від 23 травня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Бериславського нотаріального округу Виноградовою Н.М. серії ННН № 188806, вбачається, що ОСОБА_3 заповів ОСОБА_1 належні йому на праві власності земельні ділянки, а саме: земельна ділянка площею 3,5032 гектарів, в межах згідно з планом, цільове призначення яких - для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться на території Нововоронцовської селищної ради та земельна ділянка площею 0,9492 гектарів, в межах згідно з планом, цільове призначення яких - для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться на території Нововоронцовської селищної ради

Право власності ОСОБА_3 на вказані земельні ділянки підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом серії ННЕ № 028152 та свідоцтвом про право на спадщину за заповітом серії ННЕ № 028151, виданими приватним нотаріусом Бериславського нотаріального округу Виноградовою Н.М. 04.04.2019 року, та відповідні витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади від 24 березня 2026 року ОСОБА_1 з 22 лютого 2015 року проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно матеріалів спадкової справи, заведеної приватним нотаріусом Бериславського районного нотаріального округу Жолуденко О.О., із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася його дружина ОСОБА_2 , дата подання заяви 15 січня 2026 року, заяву подано приватному нотаріусу Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Романченко Ю.В.

Згідно довідки про склад зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб станом на 15 грудня 2025 року ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , разом із донькою ОСОБА_4 і онуком ОСОБА_5 .

Згідно довідки Нововоронцовської селищної ради від 25 грудня 2025 року № 3627 померлий ОСОБА_3 до смерті проживав за адресою: АДРЕСА_3 . Крім померлого за даною адресою інші особи не зареєстровані.

10 березня 2026 року позивачем подано заяву до приватного нотаріуса Бериславського районного нотаріального округу Жолуденко О.О. про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки.

Листом від 20 березня 2026 року приватним нотаріусом Бериславського районного нотаріального округу Жолуденко О.О. позивачу надані роз`яснення, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , цього ж дня і відкрилася спадщина, останній день для додачі заяви, про прийняття спадщини був 18 січня 2026 року. Вищевказана заява надійшла поштою 17 березня 2026 року, тобто вже після закінчення установленого законом строку. Спадкова справа заведена за заявою інших спадкоємців. Також надано роз`яснення про можливість звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини або за письмовою згодою інших спадкоємців, які прийняли спадщину, для включення до кола спадкоємців.

Тобто, із встановлених судом обставин вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після смерті якого залишилось нерухоме майно, у зв`язку з чим воно увійшло до складу спадщини, право на яке отримав повивач, як спадкоємець а заповітом, та дружина померлого, з яких остання прийняла спадщину у встановленому законом порядку, а позивач її не прийняв у визначений законом шестимісячний строк до 18 січня 2026 року. Відповідно до позиції представника відповідача суд встановив, що ОСОБА_2 не надавала згоду на прийняття позивачем спадщини у порядку частини другої статті 1272 ЦК України, а отже відповідний спір підлягає вирішенню в судовому порядку.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Важливим під час вирішення питання про надання особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини також є факт прийняття спадщини іншими спадкоємцями за законом, оскільки в такому разі може відбутися втручання у право власності інших осіб, порушення принципу правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно реалізувала власні цивільні права. Наведене зумовлює потребу в дотриманні принципу «пропорційності» втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину.

Принцип пропорційності тісно пов`язаний з принципом правовладдя (верховенства права): принцип правовладдя є фундаментом, на якому базується принцип пропорційності, натомість принцип пропорційності є умовою реалізації принципу правовладдя і водночас його неодмінним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип пропорційності як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу пропорційності передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде порушенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, потрібно визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж потрібно для реалізації поставленої мети.

У спірних правовідносинах дотримання принципу пропорційності безпосередньо залежить від наявності об`єктивних, непереборних та істотних обставин, які є підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини. У разі якщо таких обставин суд не встановив, то не можна допускати втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину.

Після закінчення строку, передбаченого ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття/відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв`язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, до яких, зокрема, входить пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати наявність в нього права на спадкування.

У цьому аспекті потрібно також враховувати, що право на прийняття спадщини є суб`єктивним цивільним правом, зміст якого полягає в тому, що спадкоємцю надано альтернативу: прийняти спадщину або відмовитися від неї.

Право особи на відмову від прийняття спадщини може бути реалізоване, зокрема, й шляхом неподання спадкоємцем протягом встановленого ЦК України строку заяви про прийняття спадщини, а реалізація цього права передбачає виникнення чи можливість виникнення в інших осіб права на спадкування та, як наслідок, набуття ними матеріального права, втручаючись у яке, потрібно дотримуватися, зокрема, й принципу «пропорційності».

Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі№ 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі №487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.

Вирішуючи питання поважності причин пропуску позивачем визначеного статтею 1270 ЦК України шестимісячного строку для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються у кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Також, слід звернути увагу, що зв`язку з повномасштабним вторгненням військ рф на територію України та запровадженням Указом Президента України від 24 лютого 2022 року воєнного стану, 28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №164 « Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», яка постановою Кабінету Міністрів Українивід 06 березня 2022 року №209 доповнена пунктом 3, яким встановлено, що на час дії воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини зупиняється.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022року №719 редакцію пункту 3 постанови №164 від 28 лютого 2022 року змінено та викладено в наступній редакції: «Перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини».

Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року в справі №676/47/21 дійшов висновку, що пункт 3 постанови Кабінету МіністрівУкраїни від 28 лютого 2022 року №164 «Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню. На підставі постанови Кабінету Міністрів України № 469 від 09 травня 2023 року пункт 3 виключено із постанови №164 від 28 лютого 2022 року.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц, сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Цивільна справа вирішується з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За положеннями статей 12 та 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Звернувшись до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, позивач, як на підставу поважності причин пропуску встановленого законом строку, посилався на те, що у зв`язку з повномасштабним вторгнення військ рф на територію Херсонської області, його проживанням на території активних бойових дій де відбуваються постійні обстріли, а також через постійні зміни у законодавстві, що регулює діяльність нотаріусів у сфері спадкових відносин, він не зміг своєчасно подати заяву про прийняття спадщини.

Проаналізувавши наведені позивачем причини пропуску строку, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

На переконання апеляційного суду, зазначені позивачем обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, позивачем не надано відповідних доказів, що в силу статей 12,81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком. Самі по собі обставини щодо тимчасового перебування території, на якій він проживає, під окупацією, а в подальшому – в зоні бойових дій та під постійними обстрілами, а також правова невизначеність не можуть свідчити про наявність об`єктивних, непереборних перешкод для звернення із заявою про прийняття спадщини, без доведення причинно-наслідкового зв`язку, а саме того, що конкретна обставина об`єктивно унеможливила подання заяви про прийняття спадщини.

Так, впродовж шести місяців з часу відкриття спадщини, а саме з 18 липня 2025 року по 18 січня 2026 року, Нововоронцовська селищна територіальна громада вже не перебувала під окупацією військ рф, її мешканці могли вільно пересуватись, зокрема, виїжджати за її межі як приватними транспортними засобами, так і транспортом загального користування. Масовані обстріли селища Нововоронцовка з часу відкриття спадщини та до часу звернення позивача до нотаріуса, не були протягом усього часу як постійними так і безперервними. Тобто, фактично у позивача, попри можливі обстріли громади, не існувало перешкод для виїзду за межі громади у більш безпечне місце для звернення до нотаріальної контори у іншій місцевості з відповідною заявою про прийняття спадщини. Позивач не надав будь-яких пояснень стосовно відсутності у нього такої можливості на той час. Разом з тим, у своїй позовній заяві позивач зазначав, що у зв`язку з військовою агресією рф він був змушений виїхати разом з родиною на іншу територію, що свідчить про перебування позивача не в зоні активних бойових дій та наявності у нього можливості подати у визначений законом строк заяву до нотаріальної контори.

Посилання позивача на правову невизначеність щодо строків подання заяви про прийняття спадщини, а саме на постійні зміни у законодавстві, що регулює діяльність нотаріусів у сфері спадкових відносин, що вплинуло на несвоєчасність подання заяви про прийняття спадщини, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки на період відкриття спадщини чинним законодавством було визначено строк у шість місяців для подання заяви про прийняття спадщини, та не передбачало будь-якого зупинення чи продовження строку прийняття спадщини у зв`язку із самим фактом дії воєнного стану. Тобто суперечливі положення законодавства щодо перебігу строку для сприйняття спадщини на час відкриття спадщини були відсутні.

За результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 колегія суддів вважає, що позивач з моменту відкриття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 мав реальну можливість звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у строк, передбачений статтею 1270 ЦК України. Належних та допустимих доказів про зворотне в ході розгляду справи не надано, а наведені ОСОБА_1 причини пропуску цього строку, з урахуванням підстав заявленого позову, не можна визнати поважними.

Позивачем не надано доказів того, що він пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, а саме, що вказані у позові причини були пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця за заповітом на вчинення дій щодо подання заяви про прийняття спадщини.

Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є виключною підставою для визначення особі додаткового строку для прийняття спадщини. Такими підставами можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили звернення до органів нотаріату у встановлений законом строк. Таких обставин позивач не вказав та відповідних доказів не надав, а безпідставне визначення додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності, як елемента верховенства права.

Суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За наведених вище обставин, ухвалене судом першої інстанції рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, у зв`язку із чим, відповідно до статті 376 ЦПК України, його слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу задоволено, оскаржуване рішення скасовано, то судові витрати ОСОБА_2 , пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, у відповідності до статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з ОСОБА_1 у розмірі 1 597,44 грн.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Кудлюка Олександра Івановича задовольнити.

Рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 27 липня 2026 рок скасувати та постановити нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Нововоронцовської селищної ради Бериславського району Херсонської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 597,44 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Л.А. Приходько

Судді: В.О. Бездрабко

С.В. Радченко