Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №766/1989/25 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/1989/25

Номер провадження: 22-ц/819/1138/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Приходько Л. А.,

суддів: Базіль Л.В.,

Радченко С.В.,

секретар Манько К.М.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – російська федерація,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12 червня 2026 року, у складі головуючого судді Шестакової Я.В.,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до російської федерації про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що внаслідок повномасштабного вторгнення збройних сил рф на територію України його місце проживання - с. Геройське Херсонської області - було окуповано, що призвело до істотного порушення звичного способу життя. На території населеного пункту було встановлено окупаційний режим із забороною проявів української ідентичності, присутністю військової техніки, блокпостів, обшуками та залякуванням цивільного населення, а також суттєвим погіршенням гуманітарної ситуації, що спричинило втрату стабільності, роботи та належного рівня життя.

Позивач також зазначив, що під час окупації він став свідком бойових дій та обстрілів, які призвели до жертв серед цивільного населення. Особливо тяжкі наслідки настали під час спроби виїзду з окупованої території 14 серпня 2022 року, коли транспортний засіб, у якому він перебував разом із матір`ю, наїхав на вибуховий предмет. Унаслідок вибуху мати позивача загинула, а сам позивач отримав значні тілесні ушкодження та опіки, що підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Крім того, позивач вказав, що після вимушеного виїзду на підконтрольну Україні територію та отримання статусу внутрішньо переміщеної особи він був змушений адаптуватися до нових життєвих умов, втративши звичне соціальне середовище, можливість повернення додому та стабільний побут. Загибель матері, поранення та вимушене переселення спричинили йому глибокі моральні страждання, емоційний біль, психологічні розлади, а також фізичні обмеження, що негативно вплинули на його життєдіяльність, працездатність і загальний стан здоров`я.

На підставі наведеного представник позивача просив суд стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 3 000 000,00 грн.

Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 12 червня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану збройною агресією проти України, в розмірі 500 000,00 грн.

Стягнуто з держави російська федерація в дохід держави судовий збір у розмірі 7500,00 грн.

24 червня 2026 року ОСОБА_1 подав на рішення суду апеляційну скаргу, направивши її засобами поштового зв`язку, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом фактичних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив заочне рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтовання апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначав, що суд першої інстанції належним чином не оцінив докази та обставини по справі, дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог, не врахувавши всю глибину моральних страждань, яких він зазнав внаслідок невиправданої збройної агресії російської федерації проти України. Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та дійшов вірного висновку про наявність у позивача права на відшкодування шкоди. Разом із тим, на думку апелянта, судом, без достатнього мотивування суттєво занижено розмір компенсації моральної шкоди. Враховуючи загибель його матері, отримання ним мінно-вибухової травми, фізичні страждання та опіки, вимушене переселення, втрату звичного способу життя, тривалі психоемоційні наслідки, позивач вважає, що саме заявлений у позові розмір компенсації у сумі 3 000 000,00 грн відповідає принципам справедливості, розумності та ефективного судовогозахисту.

Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.

Сторони по справі, які належним чином були повідомлені про місце, дату та час розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін, які не з`явилися у судове засідання, оскільки їх явка обов`язковою не визнавалась, доказів поважності причин неявки у судове засідання не надано, а відповідно до ч.2ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце її розгляду не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що триваючий характер порушень прав та законних інтересів позивача, характер та тривалість вимушених змін у його житті, глибина душевних страждань внаслідок втрати близької людини та отримання значних поранень, вимушеного переїзду, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, є підставою для стягнення з відповідача моральної шкоди, розмір якою судом був визначений в сумі 500 000,00 грн.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що згідно паспорту громадянина України у формі id-картки № НОМЕР_1 , виданого 06 січня 2023 року, орган видачі 5114, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України.

Відповідно до Довідки про весення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру, адресою реєстрації місця проживання відповідача є: АДРЕСА_1 .

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що адресою реєстрації місце проживання позивача є Скадовський район Херсонської області.

Згідно Довідки від 16 січня 2023 року № 5137-5002509529 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, адресою реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , як внутрішньо переміщеної особи, є: АДРЕСА_2 .

Згідно Актового запису про народження ОСОБА_1 № 5, на підставі якого видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , батьками зазначено: Батько - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), Мати - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022230000002915 від 16 серпня 2022 року, шляхом моніторингу інтернет ресурсів, в месенджері «Telegram» виявлено публікацію від 15 серпня 2022 з назвою: «В селе Геройское на мине подорвалась машина ОСОБА_4 ». Під час перевірка вказаної інформації встановлено, що орієнтовно 14 серпня 2022 року під час спроби евакуюватися на підконтрольну владі України територію, рухаючись лісовою ділянкою дороги поблизу с. Геройське, Скадовського району, Херсонської області, цивільний автомобіль (марки, модель та державний номерний знак наразі невідомі) під управлінням водія ОСОБА_5 , скоїв наїзд на невстановлений вибуховий предмет, який здетонував. В результаті вибуху водій автомобіля ОСОБА_5 та пасажирка ОСОБА_3 (дата народження – ІНФОРМАЦІЯ_4 , рік народження наразі невстановлений; вчителька початкових класів місцевого ліцею с. Геройське) від отриманих вибухових травм загинули на місці. Ще один пасажир – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав значні травми та опіки тіла.

15 серпня 2022 року Комунальним неприбутковим підприємством «Очаківський центр первинної медико-санітарної допомоги» Очаківської міської ради видано фельдшерську довідку про смерть № 6 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Причина смерті: травматична ампутація кульшового суглоба та стегна; мінно-вибухова травма.

Згідно епікризу № 01808 Голопристанської центральної районної лікарні, 15 серпня 2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , госпіталізовано з мінно-вибуховою травмою, численні забої, гематоми голови, тулуба, кінцівок. Рвані рани лівої нижньої кінцівки, правої нижньої кінцівки. Термічні опіки шиї, правої верхньої кінцівки до 5-6% - І-ІІ ст. Термічні опіки очних яблук. Травматичний шок І-ІІ ст.

Аналогічні відомості зазначено у Епікризі виписному № 4697/2022 Комунального неприбуткового підприємства «Херсонська обласна клінічна лікарня» Херсонської обласної ради від 07 вересня 2022 року.

Згідно Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 від 08 лютого 2023 року, виданої ТОВ «Амбулаторія сімейного лікаря», повний діагноз: МКХ-10 АМ: Т70.0. Баротравма вуха. Супутні: МКХ-10 АМ: Н72.9 Перфорація барабанної перетинки, неуточнена МКХ-10 АМ: S09.2 Травматичний розрив барабанної перетинки МКХ-10 АМ: L91.01 Гіпертрофічний рубець, зумовлений опіком МКХ-10 АМ: J34.2 Зміщена носова перегородка.

З 2014 року російська федерація здійснює збройну агресію проти України, тобто вчиняє дії, визначені статтею 3 Резолюції 3314 (ХХІХ) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) від 14 грудня 1974 року, як акт збройної агресії.

Згідно із заявою Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», текст якої схваленопостановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року № 337-VІІІ, збройна агресія російської федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року з тимчасової окупації Кримського півострову, зокрема, Автономної Республіки Крим і міста Севастополя (перша фаза збройної агресії).

Друга фаза збройної агресії російської федерації проти України розпочалася у квітні 2014 року, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами російської федерації озброєні бандитські формування проголосили створення так званих «Донецької народної республіки» (07 квітня 2014 року) та «Луганської народної республіки» (27 квітня 2014 року).

Третя фаза збройної агресії російської федерації розпочалася 27 серпня 2014 року масовим вторгненням на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів збройних сил російської федерації.

24 лютого 2022 року розпочалася та триває ще одна фаза збройної агресії російської федерації проти України - повномасштабне вторгнення збройних сил російської федерації на суверенну територію України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженимЗаконом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до тепер.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зістаттею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначитиу своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Устатті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Загальновідомо (тобто таке, що не потребує доказування - частина третя статті 82 ЦПК України), що російська федерація, яка здійснює збройну агресію проти України, зухвало відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну діяльність в Україні.

02 березня 2022 року збройну агресію російської федерації проти Україниу резолюції ES-11/1 «Агресія проти України» визнала Генеральна Асамблея ООН. Вона вимагає від російської федерації негайного припинення застосування сили проти України, утримання від погроз чи застосування сили проти будь-якої держави ООН, повного та безумовного виведення збройних сил з території України у межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також забезпечення повного захисту цивільних осіб, включаючи гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебуваютьу вразливому становищі, у тому числі жінок і дітей.

27 квітня 2022 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Наслідки продовження агресії російської федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи» № 2433. Визнала, що агресія російської федерації проти Україниє безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.

14 квітня 2022 року Верховна Рада України визнала дії, вчинені збройними силами російської федерації та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні», схваленоїпостановою Верховної Ради України № 2188-IX).

Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН.

Визначаючи, чи поширюється на російську федерацію судовий імунітет, у аналогічних справах Верховний Суд враховує наступні обставини:

- предметом позову є відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією російської федерації проти України;

- місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна;

- передбачається, що шкода завдана агентами російської федерації, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України;

- вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН;

- національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб`єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом генерального делікту).

- російська федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі - громадянину України.

Звернення позивача до українського суду слід вважати єдиним розумно доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало б позбавлення такого права взагалі, тобто заперечувало б саму сутність такого права.

Подібні правові висновки зроблено Верховним Судом у постановах від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19, від 18 травня 2022 року у справі № 760/17232/20-ц, від 12 жовтня 2022 року справі № 463/14365/21, від 12 жовтня2022 року у справі № 463/14366/21, від 12 лютого 2025 року у справі № 686/16081/23.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції вважав за доцільне визначити розмір відшкодування заподіяної позивачу моральної шкоди, завданої протиправними діями держави-агресора, у розмірі 500 000,00 грн.

Позивач з таким розміром відшкодування завданої російською федерацією моральної шкоди не погоджуються, вважає його недостатнім.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

До зобов`язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положень статей 49-51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія (стаття 48 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Відповідно до частини другої статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Завдання моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (пункт 2 частини другоїстатті 23 ЦК України).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб (частина третя статті 23 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, другастатті 23 ЦК України).

Результат аналізу статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав».

Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23)).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (частина першастатті 1167 ЦК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумностіі справедливості.

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації (коли розмір компенсації не визначений законом).

Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі№ 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження№ 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження№ 61-21130сво21)).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.

При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Частково задовольняючи позовні вимоги та визначаючи розмір завданої позивачам моральної шкоди суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов правильного висновку, що внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, розв`язання і ведення агресивної війни позивач зазнав моральних переживань, душевних страждань, які виразилися у втраті душевного спокою, постійному відчутті невпевненості і незахищеності, побоюванні за безпеку, порушенні нормальних життєвих зв`язків, необхідності докладання додаткових зусиль для організації його життя й безпеки.

Врахувавши встановлені у цій справі обставини, зокрема, триваючий характер порушень прав та законних інтересів позивача, характер вимушених змін у його житті, перебування позивача на території тимчасової окупації та під постійними обстрілами, істотне порушення його звичного способу життя, вимушене переселення та набуття статусу внутрішньо переміщеної особи, втрату можливості повернення до місця постійного проживання, а також особливо тяжкі наслідки події 14 серпня 2022 року, коли внаслідок підриву транспортного засобу на вибуховому предметі загинула мати позивача, а сам позивач отримав значні тілесні ушкодження та опіки, що спричинило глибокі фізичні та психологічні страждання, тривалий емоційний стрес і істотне погіршення якості життя, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що достатньою сатисфакцією для позивача є стягнення з держави-агресора моральної шкоди у розмірі 500 000,00 грн, що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Колегія суддів погоджується з висновками суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 та визначеним цим судом розміром відшкодування моральної шкоди.

Посилання апелянта те, що, визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції не з`ясував усі доводи щодо обґрунтування позивачем як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, не заслуговують на увагу, оскільки суд з`ясував чинники, які враховуються під час визначення розміру відшкодування, а саме негативні наслідки, які настали для позивача у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, характер і обсяг страждань, яких він зазнав, можливість відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його житті, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на доведення факту заподіяння йому моральної шкоди у більшому розмірі фактично зводяться до переоцінки доказів у справі.

За правилами статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12 червня 2026 року постановлено з додержанням вимог закону, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, надана правильна оцінка наявним у справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Розподіл судових витрат в порядку частини тринадцятої статті 141 ЦПК України не здійснюється у зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Л.А. Приходько

Судді: Л.В.Базіль

С.В.Радченко