Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №954/3293/25 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 954/3293/25 Головуючий в І інстанції: Гончаренко О.В.

Номер провадження: 22-ц/819/1143/26 Доповідач: Базіль Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді (судді-доповідача) Базіль Л.В.,

суддів: Приходько Л.А., Радченка С.В.,

секретар Манько К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сенс Банк», подану представником Цимбал Вадимом Ігоровичем на рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 01 червня 2026 року ухвалене у складі судді Гончаренко О.В., дата складення повного рішення, 01 червня 2026 року у справі № 954/3293/25 за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року АТ «Сенс Банк» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 17.08.2021 року відповідачка через інтернет-сервіс «My Alfa-bank» звернулася до АТ «Альфа-Банк» із пропозицією щодо укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», розміщеного на сайті банку.

Позивач вказував, що позичальниця підписала довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб та паспорт споживчого кредиту шляхом використання електронного цифрового підпису у вигляді одноразового ідентифікатора «9771», направленого їй 17.08.2021 року на номер телефону НОМЕР_1 , та підтвердила отримання й ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, виходячи з обраних умов кредитування тощо. Банк прийняв пропозицію відповідачки. Таким чином, 17.08.2021 року між банком та відповідачкою укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», із такими умовами: тип кредиту - кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії; найменування продукту - «RED»; мета кредиту - для особистих потреб; опис послуги - надання банком послуг з обслуговування кредитної картки, а також надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії, протягом строку дії якої після повернення наданого кредиту або його частини банк здійснює подальше кредитування в межах її ліміту шляхом надання траншів. Для можливості встановлення відновлювальної кредитної лінії та надання кредиту банк на підставі поданих позичальницею документів та цієї угоди відкриває поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів; ліміт кредитної лінії - 200000,00 грн; сума встановленої кредитної лінії - 47900,00 грн; процентна ставка - 35,99 % за користування кредитною лінією для торгових операцій та/або операцій зняття готівки; тип процентної ставки - фіксована; тип картки - MasterCard Debit World; порядок повернення кредиту - щомісячно, не менше ніж сума обов`язкового мінімального платежу 5 % від суми заборгованості, мінімум 50 грн.

Внаслідок неналежного виконання умов договору у ОСОБА_1 виникла заборгованість в розмірі 138244,71 грн, з яких: 83657 грн 66 коп. - прострочене тіло кредиту; 54 587 грн 05 коп. - відсотки за користування кредитом.

12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022.

Позивач вказував, що ним вживалися заходи досудового врегулювання спору шляхом направлення позичальнику письмової вимоги про усунення порушень на його електронну пошту, яка залишилась без відповіді. Відправити вимогу на адресу останнього відомого позивачу місця проживання відповідача -

АДРЕСА_1 неможливо, оскільки дана територія є тимчасово окупованою територією.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість в сумі 138244 грн 71 коп., з яких 83657 грн 66 коп.- прострочене тіло кредиту; 54587 грн 05 коп. відсотки за користування кредитом, також стягнути судові витрати: 2422,40 грн сплаченого судового збору та 11452 грн 21 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 01 червня 2026 року позовні вимоги АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість в розмірі 40 507 грн 08 коп., та витрати понесені у зв`язку зі сплатою судового збору в сумі 709,79 грн та 1025,53 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

26 червня 2026 року представник АТ «Сенс Банк» - Цимбал В.І., подав на зазначене рішення суду апеляційну скаргу, сформувавши її в системі «Електронний суд», в якій, посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, на неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 01.06.2026 року по цивільній справі № 954/3293/25 в частині відмови у стягненні заборгованості у сумі 97737 грн 63 коп. та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі; судові витрати, у тому числі за подання апеляційної скарги, покласти на відповідача.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник АТ «Сенс Банк» - Цимбал В.І. зазначив, що суд першої інстанції визнав виписку по рахунку належним доказом та на її підставі встановив факт отримання відповідачкою кредитних коштів у розмірі 66225 грн 86 коп. та стягнув заборгованість у розмірі 40507 грн 08 коп., в той же час дійшов висновку про відсутність доказів укладення кредитного договору, не надавши оцінки тій же виписці в частині операцій з нарахування та сплати процентів, комісій, обслуговування кредитної картки, збільшення кредитного ліміту, які характеризують саме кредитні правовідносини та свідчать про обізнаність відповідачки з умовами договору та їх фактичне виконання обома сторонами.

Також зазначає, що кредитний договір укладено в електронній формі. Підписання договору відбулося шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (ОП пароль), який був надісланий на номер телефону відповідачки. Введення цього коду є належним підписанням договору згідно зі статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Вказує, що із наданих доказів вбачається, що сторонами було погоджено розмір процентної ставки 35,99% для торгових операцій та/або операцій зняття готівки, а відтак стягнення з відповідачки суми заборгованості в розмірі 138244 грн 71 коп. є цілком обґрунтованими та підтвердженим належними доказами, а тому підлягають задоволенню.

Відзив на апеляційну скаргу в строки встановлені судом до суду не надходив, що у відповідності до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи учасники справи у судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутності не подавали.

Згідно з вимогами частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін, які не з`явилися у судове засідання, оскільки їх явка обов`язковою не визнавалась, доказів поважності причин неявки у судове засідання не надано, а відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце її розгляду не перешкоджає розгляду справи.

Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно роз`яснень, які містяться в пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 01 червня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованості в розмірі 40507 грн 08 коп., та в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1025 грн 53 коп. ніким із учасників справи не оскаржується, а тому апеляційним судом, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України не переглядається. Предметом оскарження є рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості в сумі 97737 грн 63 коп.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційних скарг та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості в розмірі 97737 грн 63 коп., в тому числі і за відсотками за користування кредитними коштами, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено належними та допустими доказами укладення кредитного договору від 17.08.2021 року. Суд зазначив, що матеріали справи не містять підписаної відповідачкою оферти, яка підтверджує пропозицію укладення договору та узгодження його умов.

При цьому, судом не взято до уваги надана позивачем довідка про ідентифікацію ОСОБА_1 , на підтвердження підписання Акцент пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, оскільки вказана довідка не свідчить про використання одноразового ідентифікатора

ОСОБА_1 при підписанні договору.

Не взяв до уваги суд і долучений позивачем паспорт споживчого кредиту, оскільки форма такого документа носить інформаційний характер та не є складовою кредитного договору. Крім того, у вказаному паспорті споживчого кредиту вказано, зокрема, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, а наведена в ньому інформація зберігає чинність та є актуальною до 16.09.2021 року.

Суд також вважав, що наявна в матеріалах справи виписка по рахунку

ОСОБА_1 за період з 17.08.2021 по 23.06.2025 року сама по собі, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів волевиявлення відповідача на укладення договору, доказів отримання ним відповідної платіжної банківської картки, тощо, - не свідчить про укладення між сторонами кредитного договору та отримання за його умовами грошових коштів.

Крім того, суд дійшов висновку, що сам по собі розрахунок заборгованості не є достатнім доказом ні наявності, ні розміру боргу за відсутності підтверджених умов кредитування.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову шляхом стягнення лише фактично отриманих і неповернутих коштів у розмірі 40507 грн 08 коп., як різниці між отриманими та внесеними коштами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки такі висновки відповідають встановленим у справі обставинам та доводами скарги не спростовані.

Судовим розглядом встановлено, що на підтвердження укладення кредитного договору від 17.08.2021 року позивач долучив: довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб, яка містить роз`яснення про порядок здійснення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників (а.с.9), паспорт споживчого кредиту, що підписаний відповідачкою 17.08.2021 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «9771», який містить інформацію та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, про порядок повернення кредиту тощо (а.с.10-11), та акцепт пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії без зазначення дати та номера (а.с.12-13).

Також позивач надав довідку про ідентифікацію, в якій зазначено, що клієнт ОСОБА_1 ідентифікована АТ «Альфа-Банк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк») відповідно до приписів Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

В довідці зазначено, що підписання Угоди № 631762430 про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», позичальником здійснено ОТП-паролем - аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора (комбінація цифр у вигляді SMS-коду); текст повідомлення «Shanovniy Kliente! Kod pidtverdzennia zgody na oformlennia kartky 9771», дата відправки 17.08.2021, номер телефону, на який було відправлено повідомлення НОМЕР_2 (а.с.13).

З виписки з рахунку приватного клієнта одержувача ОСОБА_1 за період з 17.08.2021 по 23.06.2025, що містить інформацію про рух коштів, вбачається, що 17.08.2021 банк збільшив кредитний ліміт до 47900,00 грн, який неодноразово змінювався; за період з 17.08.2021 року по 09.03.2022 рік відповідачка здійснила витрати у вигляді здійснення покупок з картки на суму 66225 грн 86 коп., та внесла за вказаний період на погашення боргу кошти в сумі 25718 грн 78 коп., які віднесені банком на погашення відсотків, комісій тощо.

Відповідно до складеного позивачем розрахунку, борг відповідачки за кредитним договором № 631762430 від 17.08.2021 року станом на 23.06.2025 року становить 138244 грн 71 коп., з яких прострочене тіло кредиту 83657 грн 66 коп., відсотки за користування кредитом - 54587 грн 05 коп.

На електронну адресу ОСОБА_1 АТ «Сенс Банк» 25.09.2025 року надіслав досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань, в якій вказано про необхідність сплатити заборгованість за кредитним договором № 631762430 від 17.08.2021 року, яка станом на 10.09.2025 року становить 143346 грн 14 коп. (а.с.21).

Відповідачем у відзиві на позовну заяву не заперечується факт перерахування на її картковий рахунок кредитних коштів, проте заперечено факт підписання кредитного договору на умовах зазначених позивачем (а.с.51-53).

Встановлені обставини справи свідчать про те, що предметом спору у цій справі є укладення кредитного договору між АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк» та ОСОБА_1 , отримання на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, що передбачено ч. 2 ст. 11 ЦК України.

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості

(ч.1 ст. 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на те, що 17.08.2021 року

ОСОБА_1 через інтернет-сервіс «My Alfa-bank» звернулася до АТ «Альфа-Банк» із пропозицією щодо укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», розміщеного на сайті банку. Банк прийняв пропозицію відповідача.

На підтвердження укладання кредитного договору між сторонами позивачем надано паперову копію довідки про систему гарантування вкладів фізичних осіб; акцепт АТ «Альфа Банк» пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії без дати та номеру, підписаний від імені АТ «Альфа-Банк»; складений позивачем розрахунок заборгованості; виписку по рахунку; паспорт споживчого кредиту; довідку про ідентифікацію.

Водночас матеріали справи не містять оферти ОСОБА_1 про прийняття пропозиції на укладення договору, яка повинна містити його істотні умови та підтверджувати намір особи, що її зробила.

Крім того, звертаючись до суду про стягнення заборгованості за електронним договором, позивач всупереч вимогам ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України оригінал тексту угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 17.08.2021 року не надав.

Доказів направлення угоди позичальнику, як про те зазначено в акцепт банку матеріали справи також не містять.

За викладеного колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами факту укладення кредитного договору від 17.08.2021 року у порядку та формі, передбачених законом, а також погодження сторонами його істотних умов.

Посилання позивача на довідку про ідентифікацію як доказ підписання договору аналогом електронного підпису у формі одноразового ідентифікатора також є безпідставним, оскільки така довідка не містить інформації про істотні умови договору.

Наданий позивачем паспорт споживчого кредиту, підписаний відповідачкою електронним підписом 17.08.2021 року, також не може бути належним підтвердженням погодження сторонами істотних умов кредитного договору. Сам по собі факт ознайомлення споживача з паспортом споживчого кредиту та його підписання не свідчить про укладення договору про споживчий кредит та дотримання встановленої законом форми такого договору, оскільки паспорт споживчого кредиту не фіксує взаємного волевиявлення сторін щодо укладення договору та не містить погодженого сторонами змісту договірних зобов`язань, про що слушно зазначено судом першої інстанції.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною у постанові від 23.05.2022 у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20).

Суд першої інстанції правомірно вказав, що сам по собі розрахунок заборгованості не є достатнім доказом ні наявності, ні розміру боргу за відсутності підтверджених умов кредитування.

Таким чином, надані позивачем докази на обґрунтування заявлених позовних вимог в своїй сукупності не дають підстав для висновку про укладення між сторонами електронного кредитного договору з істотними умовами, наведеними позивачем у позовній заяві.

За наведених обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 97737 грн 63 коп.

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення в оскаржувані частині, правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував до цих правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, і вирішив справу з дотриманням норм процесуального права.

За правилами статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 01 червня 2026 року в оскаржуваній частині постановлено з додержанням вимог закону, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, надана правильна оцінка наявним у справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Розподіл судових витрат в порядку ч. 13 ст. 141 ЦПК України не здійснюється у зв`язку із залишенням апеляційної скарги Акціонерного товариства «Сенс Банк» без задоволення.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк», подану представником Цимбал Вадимом Ігоровичем залишити без задоволення.

Рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 01 червня 2026 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Л.В. Базіль

Судді: Л.А. Приходько

С.В. Радченко