Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №650/5687/25 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 650/5687/25

Номер провадження: 22-ц/819/1266/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Приходько Л.А.,

суддів: Бездрабко В.О.,

Радченко С.В.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Мартинової Наталії Юріївни на рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 21 липня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Гончаренка О.В.,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року ТОВ «Цикл Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 05 січня 2019 року між АТ «ОТП Банк», як первісним кредитором, та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2022304285, відповідно до умов якого банк надав позичальнику споживчий кредит, а позичальник зобов`язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, визначені даним кредитним договором.

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних правовідносин.

18 серпня 2021року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено Договір факторингу № 18/08/21, згідно якого первісний кредитор – АТ «ОТП Банк» відступив на користь нового кредитора – ТОВ «Цикл Фінанс» право вимоги за Кредитним договором № 2022304285 від 05 січня 2019 року, продукт (CARD), укладеним між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , разом з усіма додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід`ємними частинами. Згідно Договору факторингу сума боргу перед новим кредитором ТОВ «Цикл Фінанс» становить 27 828,67 грн, з яких: 15 700,00 грн – заборгованість по тілу кредиту; 12 128,67 грн – заборгованісь по відсотках.

Оскільки станом на день пред`явлення позову до суду відповідачем не виконано взятих на себе зобов`язань за кредитним договором № 2022304285 від 05 січня 2019 року, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у загальному розмірі 27 828,67 грн, з яких: 15 700,00 грн – заборгованість по тілу кредиту; 12 128,67 грн – заборгованісь по відсотках. Також просив суд стягнути з відповідача понесені судові витрати, пов`язані із розглядом справи, а саме судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 21 липня 2026 року позовні вимог ТОВ «Цикл Фінанс» задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 2022304285 від 05 січня 2019 року у розмірі 24 736,82 грн, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 153,26 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 666,70 грн.

Стягнуто із ТОВ «Цикл Фінанс» на користь ОСОБА_1 333,30 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

19 серпня 2026 року представник ОСОБА_1 – адвокат Мартинова Н.Ю. подала на рішення суду апеляційну скаргу, сформувавши її в системі «Електронний суд», в якій, посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, на неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Також просила суд стягнути з ТОВ «Цикл Фінанс» на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з розглядом справи, що складаються з судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн, витрат на правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 4 000,00 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник ОСОБА_1 – адвокат Мартинова Н.Ю. посилалася на наступні обставини.

Так, апелянт звертає увагу суду на те, що судом першої інстанції проігноровано той факт, що згідно зазначених судом документів позивачка придбавала у кредит телевізор з додатковим устаткуванням, оформлюючи споживчий кредит, за яким отримала кошти в розмірі 11 852,91 грн + додаткова послуга (СМС-довідка) в розмірі 300,00 грн + страховка в розмірі 600,00 грн, загальний розмір кредиту – 12 802,00 грн. Натомість, згідно розрахунку заборгованості, на який посилається суд першої інстанції, та виписки по картковому рахунку, заборгованість за тілом кредиту за період з 14 січня 2019 року по 18 серпня 2021 року виникла саме за користування кредитною карткою. З вищевикладеного слідує, що судом першої інстанції помилково вирішено, що відповідачем не виконано кредитні зобов`язання саме за кредитним договором №2022304285 на придбання товарів у продавця та прийнято до увагу розрахунок заборгованості та виписку по особовому рахунку, за якими заборгованість по тілу кредиту зростала поступово з 14 січня 2019 року та нарахована за договором №2022304285_CARD від 05 січня 2019 року, а не за кредитним договором №2022304285 від 05 січня 2019 року.

На думку апелянта, позивачем на підтвердження позовних вимог не було надано суду кредитний договір №2022304285_CARD від 05 січня 2019 року, згідно якого виникла заборгованість за період з 14 січня 2019 року по 22 липня 2021 року, як і не надано паспорт споживчого кредиту до даного договору, що позбавило сторону відповідача здійснити перевірку розрахунку заборгованості за нарахованими процентами та встановити дійсне походження нарахованої заборгованості, адже, крім кредитного договору на придбавання телевізора, який було виплачено в повному обсязі, ОСОБА_1 жодного кредитного договору з АТ «ОТП Банк» не укладала.

Крім того, апелянтом зазначено, що наданий товариством розрахунок заборгованості про суму боргу за кредитним договором не підтверджений первинними обліковими бухгалтерськими документами. Додатки до позовної заяви без банківської виписки з особового рахунку відповідача та без детального розрахунку не підтверджують правильності нарахування процентів за кредитним договором, факту наявності у відповідача боргу за невиконаним зобов`язанням по кредитному договору.

Також апелянтом зазначено, що суд першої інстанції не звернув уваги на ті обставини та докази на їх підтвердження, що відповідачка перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який з 22 березня 2022 року призваний на військову службу за мобілізацією та по теперішній час перебуває на військовій службі. На думку апелянта, на момент розгляду даної справи, суд повинен був застосувати приписи частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до якої, військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Цикл Фінанс» - адвокат Кеню Д.В., посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги та законність рішення суду, просить скаргу злишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Зокрема, представник ТОВ «Цикл Фінанс» звертає увагу суду на те що, Кредитний договір №2022304285 від 05 січня 2019 року складається з двох частин.

Відповідно до першої частини Кредитного договору позичальнику надається кредит, загальний розмір якого складає 12 802,91 грн. Друга частина Кредитного договору стосується саме карткового рахунку, з встановленням на нього Кредитного ліміту. У поданому позові позивач посилався на другу частину Кредитного Договору №2022304285_CARD від 05січня 2019 року, в якій прописано порядок виконання зобов`язань, нарахування відсотків та строки укладення договору. Саме ця частина містить умови кредитування, які є предметом спору. В доданій Заяві-анкеті про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №2022304285_CARD від 05 січня 2019 року зазначено, що відповідач укладала Заяву-анкету з метою отримання кредитних коштів, в форматі коштів кредитної лінії, які були зараховані на отриману нею кредитну карту. Зазначає, що в умовах Заяви-анкети неодноразово та детально прописано, що відповідача детально та в повному обсязі ознайомили з Договором, Правилами, Тарифами банку, а також підписуючи Заяву-анкету відповідач підтверджує факт ознайомлення та бере на себе зобов`язання виконати дані умови. Заява-анкета про надання банківських послуг містить підпис відповідача, а тому є належним та достовірним доказом укладення даної Заяви-анкети. До позовної заяви також було додано Розрахунок заборгованості за договором №2022304285_CARD від 05 січня 2019 року про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) станом на 18 серпня 2021 року та Виписку з рахунка приватного клієнта №2022304285_CARD з 05 січня 2019 року по 18 серпня 2021 року, які містять детальну інформацію про розмір заборгованості з зазначенням саме Кредитної лінії.

Щодо тверджень відповідачки про неправомірне нарахування їй відсотків за користування кредитними коштами, оскільки її чоловік перебуває на військовій службі за мобілізацією, представником позивача зазначено, що така пільга не активується автоматично. Потрібно письмово повідомити кредитодавця про проходження служби та надати підтверджуючі документи. Відповідач не надав доказів стосовно звернення до кредитора з повідомленням про проходження служби для зупинки нарахування відсотків за Кредитним договором, тому банк продовжував їх нараховувати.

Крім того, представник позивача не погоджується із заявленою представником відпвідача сумою витрат на правову допомогу під час розгляду справи в апеляційному суді у розмірі 4 000,00 грн. Вважає її завищеною та такою, що не відповідає складності справи.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду у справі за позовом з ціною менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому, відповідно до частини тринадцятої статті 7 та частини першої статті 369 ЦПК України підлягає розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами без проведення судового засідання.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному встановленню в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту виконання Банком свого зобов`язання щодо надання відповідачу грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, наявності заборгованості та наявності у позивача права вимоги до відповідача. Разом з тим, судом встановлено, що строк кредитування був погоджений сторонами та становив термін до 05 січня 2021 року. Оскільки належних доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять, а відповідно до умов вказаного договору кредит надається до 05 січня 2021 року, однак позивачем нараховані відсотки за користування кредитом до 22 липня 2021 року, тобто поза межами строку кредитування, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення відсотків з 06 січня 2021 року по 22 липня 2021 року у сумі 3 091,85 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 05 січня 2019 року ОСОБА_1 подала АТ «ОТП Банк» анкету-заяву на отримання кредиту/опитувальний лист .

Відповідно до поданої анкети від 05 січня 2019 року АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 цього ж дня 05 січня 2019 року уклали договір про споживчий кредит № 2022304285.

Згідно з пунктом 1.1. договору, банк надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його на наступних умовах: тип кредиту - кредит на придбання товару у продавця 1- 11 852,91 грн; 350, 00 грн - на сплату Додаткових послуг Банку, а саме: «СМС-Довідка»; 600,00 грн – на придбання послуг зі страхування; загальний розмір кредиту: 12 802,91 грн; строк кредиту – до 05 січня 2021 року.

Повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати Позичальником Ануітетних платежів (пункт 1.3. договору).

Відповідно до Графіку платежів та розрахунку загальної вартості кредиту позичальник повинен був повернути кредит у сумі 12 802,91 грн та сплатити відсотки за ставкою 0,01 % у сумі 1,33 грн.

Підписанням цього договору позичальник заявляє, гарантує та підтверджує, зокрема, що послуги Банку, пов`язані із видачею кредиту, він отримав у повному обсязі.

Відповідно до Розділу 2 Договору визначено умови видачі та обслуговування кредитної картки позичальника та відкриття карткового рахунку № НОМЕР_1 з встановленням на нього Кредитного ліміту. Даний розділ містить порядок виконання зобов`язань, нарахування відсотків, встановлення кредитного ліміту та строки укладення договору.

Також цей розділ містить Заяву-анкету про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №2022304285_CARD від 05 січня 2019 року, де зазначено, що відповідач укладала Заяву-анкету з метою отримання кредитних коштів, в форматі коштів кредитної лінії, які були зараховані на отриману нею кредитну карту.

Пунктом 2.1. Кредитного договору передбачено, що всі умови кредитування (зобов`язання) по кредитній лінії визначено у інформаційному листку (паспорт споживчого кредиту), а саме за користування Кредитом, Банк нараховує проценти, які розраховуються Банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається Тарифами Банку. На дату укладення Заяви-анкети розмір процентної ставки становить: 5% (п`ять відсотків) в місяць. На дату укладення Заяви-анкети розмір процентної ставки впродовж Пільгового періоду становить 0,01 % річних. Згідно п. 6 Кредитного договору Заява-анкета набуває чинності з моменту його/її підписання Сторонами та всіх додатків до нього/неї і діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань по Кредитному договору/ Заяві-анкети в повному обсязі.

Розпискою ОСОБА_1 підтверджується отримання нею картки Instant Card, емітованої АТ «ОТП Банк» за № НОМЕР_2 , терміном дії 11/21.

Згідно з специфікацією до кредитного договору № 2022304285 від 05 січня 2019 року, АТ «ОТП Банк» прийнято позитивне рішення щодо можливості надати позичальнику – ОСОБА_1 кредит у Магазин «Фокстрот» у розмірі 11 852,91 грн з сплатою процентів за ставкою 0,01%, платою по кредиту (комісія) - 0 %, терміном кредиту - 24 міс., для придбання товару.

Видатковою накладною № ФЕФТ-1022-28137054 від 05 січня 2019 року підтверджується купівля товарів загальною сумою у розмірі 11 852,91 грн.

Відтак, вказане підтверджує виконання первісним кредитором АТ «ОТП Банк» обов`язків щодо перерахування коштів відповідачці на виконання умов договору про споживчий кредит № 2022304285 від 05 січня 2019 року.

18 серпня 2021 року ТОВ «Цикл Фінанс» укладено Договір факторингу № 18/08/21, відповідно до умов якого АТ «ОТП Банк» передає, а ТОВ «Цикл Фінанс» приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між АТ «ОТП Банк» та боржниками, в розмірі портфеля заборгованості.

Згідно витягу з додатку №1 до договору факторингу №18/08/21 від 18 серпня 2021 року, ТОВ «Цикл Фінанс» набуло права грошової вимоги до Відповідача за договором № 2022304285 від 05 січня 2019 року на загальну суму заборгованості 27 828,67 грн, яка складається з: 15 700,00 грн – сума заборгованості за основним боргом, 12 128,67 грн – сума заборгованості за відсотками.

У матеріалах справи наявна письмова вимога від 23 червня 2025 року ТОВ «Цикл Фінанс» про погашення кредитної заборгованості на підставі ст.ст. 530, 512, 516 ЦК України, адресована ОСОБА_1 , з повідомленням про відступлення права грошової вимоги первісним кредитором АТ «ОТП Банк» новому - ТОВ «Цикл Фінанс».

Згідно з статею 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 628, 629 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень частини першої, третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною першою статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до положень частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 січня 2019 року АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит № 2022304285, який, окрім кредиту на придбання товару/послуг, передбачав видачу та обслуговування кредитної картки.

Таким чином, підписанням договору про споживчий кредит № 2022304285 від 05 січня 2019 року позичальник ОСОБА_1 підтвердила факт укладення з АТ «ОТП Банк» і договору про видачу та обслуговування міжнародних пластикових карток (приватних), за яким отримала картку Instant Card, емітовану АТ «ОТП Банк» за № НОМЕР_2 , терміном дії 11/21.

Паспорт споживчого кредиту до договору про споживчий кредит № 2022304285 від 05 січня 2019 року містить умови про розмір кредитної лінії, строк користування кредитною лінією з моменту підписання банком і позичальником цього договору, та плата банку за користування кредитною лінією, у тому числі простроченим кредитом та овердрафтом.

Відповідно до виписки з рахунка приватного клієнта № 2022304285_CARD ОСОБА_1 за період з 05 січня 2019 року по 18 серпня 2021 року, відповідачка користувалася платіжною карткою, емітованою АТ «ОТП Банк» MasterCard Instant Card, при знятті готівки у банкоматі, для оплати товарів та послуг у крамницях, поповнення рахунку через АТМ (а.с. 12-16). За користування кредитною лінією, у тому числі простроченим кредитом та овердрафтом, банк нараховував проценти по операціях розрахунків картою за товари, послуги та у мережі Інтернет, та по операціях зняття готівки у банкоматах та пунктах видачі готівки, що підтверджується випискою з рахунка приватного клієнта.

Даний договір був підписаний власноручним підписом ОСОБА_1 , а отже, остання у повній мірі погодилась із умовами підписаного нею договору.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Тобто, підставою для заміни сторони, а саме процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, у наслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.

Тобто відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

У статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб`єктний склад у частині кредитора.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Такі висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18.

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України).

Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Частиною першою статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання, за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 761/33403/17 (провадження № 61-12551св20).

Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (пункт 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, пункт 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі № 910/19199/21).

З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-459цс17, яка є актуальною, що підтверджено ухвалою Великої Палати Верховного Суду у справі № 761/33403/17 від 22 квітня 2021 року.

У розрізі викладеного, ураховуючи сталу практику Верховного Суду, яка регулює правовідносини із відступлення права вимоги (цесії) вбачається, що саме на первісного кредитора покладено обов`язок представити новому кредитору всі документі, які слугували підставою виникнення боргового зобов`язання у боржника, оскільки правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Перехід права вимоги від АТ «ОТП Банк» до ТОВ «Цикл Фінанс» щодо боржника ОСОБА_1 підтверджується витягом з додатку № 1 до договору факторингу № 18/08/21 від 18 серпня 2021 року.

На підтвердження наявності у відповідача заборгованості відповідачем також надано суду розрахунок заборгованості за кредитним договором № 2022304285_CARD від 05 січня 2019 року за картковим рахунком № НОМЕР_1 UAH про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) по клієнту 3359304881 Чорноморець- ОСОБА_3 , відповідно до якого нарахування банком відсотків за користування кредитними коштами здійснювалося до 22 липня 2021 року і загальна сума заборгованості на цю дату становить 27 828,67 грн, яка складається з: 15 700,00 грн – сума заборгованості за основним боргом, 12 128,67 грн – сума заборгованості за відсотками.

Так, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13).

Згідно зі статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року у справі № 201/2288/20 (провадження № 61-7154св22) зазначено, що рішення суду здатне бути джерелом для набуття цивільних прав і обов`язків тільки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Рішення суду, як правомірна приватноправова конструкція, не повинно використовуватися учасниками цивільного обороту всупереч його призначенню для набуття цивільних прав і обов`язків, за відсутності вказівки про це в актах цивільного законодавства.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що нарахування заборгованості АТ «ОТП Банк» здійснював і поза межами строку кредитування, встановленого договором № 2022304285 від 05 січня 2019 року, який мав закінчитись 05 січня 2021 року, тобто по 22 липня 2021 року включно, що не можна визнати обґрунтованим.

Таким чином, за наданою і визначеною АТ «ОТП Банк» випискою з карткового рахунку клієнта ОСОБА_1 і розрахунком заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту (овердрафт) за період з 05 січня 2019 року по 05 січня 2021 року складає 15 700,00 грн.

Враховуючи, що визначений АТ «ОТП Банк» у розрахунку від 18 серпня 2021 року розмір нарахованих відсотків (9 036,82 грн) за період строку кредитування (05 січня 2019 року - 05 січня 2021 року) перевищує вказаний у позовній заяві (12 128,67 грн), суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення нарахованих відсотків лише в межах строку кредитування у розмірі 9 036,82 грн, що разом з тілом кредиту становить загальний розмір заборгованості в сумі 24 736,82 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутністі в матеріалах справи належних доказів на підтвердження заявлених позивачем вимог, а саме стягнення суми заборгованості у заявленому останнім розмірі, спростовується встановленими, як судом першої інстанції, так і апеляційним судом обставинами справи.

Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (у редакції, чинній на час вирішення справи судами першої та апеляційної інстанцій).

Отже, виписка за картковому рахунку може бути належним доказом заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20, від 26 жовтня 2022 року у справі №333/5483/20 та інших.

Виписка з особового рахунку клієнта банку є первинним бухгалтерським документом, який містить відомості про рух коштів за рахунком, про проведені операції, здійснені платежі, нарахування та погашення заборгованості, а тому є належним та допустимим доказом існування та розміру заборгованості за кредитним договором.

На підтвердження розміру заборгованості банком надано виписку з особового рахунку клієнта. Зміст наданої банком виписки свідчить не лише про факт надання кредитних коштів відповідачу, а й містить відомості про подальший рух коштів за рахунком, нарахування передбачених договором платежів, здійснення відповідачем окремих платежів та залишок непогашеної заборгованості. Також виписка містить всі реквізити ідентифікації особи належності рахунку, період за який здійснено операції по рахунку.

Крім того, матеріали справи містять наданий банком розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на 18 серпня 2021 року. Зазначений розрахунок узгоджується з даними виписки з особового рахунку відповідача, містить деталізацію складових заборгованості та походить від первісного кредитора, який здійснював облік усіх операцій за вказаним кредитним договором. Будь-яких доказів неправильності наведеного розрахунку, здійснення відповідачем платежів у більшому розмірі або повного виконання зобов`язань за кредитним договором відповідачем суду не надано і матеріали справи не містять.

Отже, надані позивачем докази у своїй сукупності підтверджують як факт виникнення кредитних правовідносин між сторонами АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , так і факт невиконання відповідачем зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати передбачених договором платежів.

При цьому, відповідачем не подано суду жодного доказу належного виконання нею зобов`язань за кредитним договором, не надано контррозрахунку заборгованості та не спростовано даних, що містяться у банківській виписці та розрахунку заборгованості.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апеляційної скарги стосовно того, що стороною позивача не було надано докази отримання відповідачкою кредитної картки, як і відсутні докази із зазначеної виписки, що відповідачкою були отримані кредитні кошти на спожити цілі для придбання відповідного товару, з огляду на те, що надані позивачем виписки по рахунку містять відомості про рух коштів, розмір використаного кредитного ліміту, проведені платежі та залишок заборгованості, а тому є належними та допустимими доказами на підтвердження факту надання кредиту.

Таким чином, сам факт здійснення відповідачкою операцій за рахунком, використання кредитного ліміту та внесення платежів на його погашення підтверджує факт отримання відповідачкою кредитних коштів та обізнаність щодо існування кредитних правовідносин та погоджених умов кредитування.

Як вбачається з апеляційної скарги, представник відповідачки просить апеляційний суд переглянути рішення суду також з питання правомірності нарахування процентів за користування кредитом у зв`язку з посиланням відповідача на наявність у її чоловіка статусу військовослужбовця та поширення на нього гарантій, передбачених частиною п`ятнадцятою статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Проте, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно того, що відповідач звільнена від сплати відсотків за користування кредитом, з огляду на наступне.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Дія цього Закону поширюється на: 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей; 2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; 3) військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей; 4) членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України (частина 1 статті 3 Закону № 2011-XII).

Відповідно до частини шостої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» видами військової служби є: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Так, статтями 1-2 Закону № 2011-XII передбачено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Водночас перелік пільг, які надаються військовослужбовцям та членам їх сімей, визначає стаття 14 Закону № 2011-XII.

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля

Підставами для отримання пільг військовослужбовцями під час дії особливого періоду є:

1. Для військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період - довідка за формами 5 або 6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07 квітня 2017 року №124 (далі - Інструкція) та витяг із наказу або довідка про призов військовозобов`язаного або резервіста на військову службу за призовом від час мобілізації, на особливий період, видана територіальним центром комплектування та соціальної підтримки (раніше - військовим комісаріатом), військовою частиною, органом військового управління, військовим навчальним закладом, установою та організацією Збройних сил України.

2. Для військовослужбовців, які проходять військову службу всіх видів, передбачених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (крім осіб, зазначених в пункті 1 цього листа), які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів - довідки за формами 5 або 6 Інструкції та довідка за формою, яка встановлена додатком 4 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередньо участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413.

Таким чином, військовослужбовці, які надали вищезазначені документи, мають право на пільги, визначені пунктом 15 статті 14 Закону № 2011-XII.

Отже, в даному випадку відповідачка мала повідомити кредитора, що вона має чоловіка військовослужбовця та надати відповідні документи щодо застосування відповідної пільги.

Національний банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Тобто на вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 4 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у справі ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , який з 22 березня 2022 року проходить військову службу за мбілізацією.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, що відповідач у відповідності до положень пункту 15 статті 14 Закону № 2011-XII та порядку, визначеному листом Національного банку України від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620, надавав/надсилав кредитору перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 уклала кредитний договір з АТ «ОТП Банк» 05 січня 2019 року, відсотки за користування повинні були нараховуватися в межах строку кредитування з 05 січня 2019 року по 05 січня 2021 року, тобто ще до того, як чоловік відповідача був призваний на військову службу за мобілізацією, а належних доказів на підтвердження того, що у період нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами чоловік відповідача також брав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, матеріали справи не містять.

Оскільки борг по процентам за користування кредитними коштами стягнуто судом за період з 05 січня 2019 року по 05 січня 2021 року, тобто до набуття чоловіком відповідача статусу військовослужбовця, підстави для застосування пільги відсутні.

Колегія суддів також враховує, що звільнення від нарахування процентів є спеціальною пільгою, яка має виключний характер, а тому її застосування потребує належного доведення наявності усіх передбачених законом підстав.

За таких обставин, колегія суддів вважає про недоведеність відповідачем, у порушення вимог статтей 12, 77-81 ЦПК України, підстав для застосування відносно нього пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення суду є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, а відповідачем не було долучено жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу на спростування оскаржуваного рішення, тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно статті 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.

При цьому, враховуючи той факт, що за наслідками апеляційного розгляду судом апеляційної інстанції не було ухвалено судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, то колегія суддів не вбачає підстав для покладення на позивача понесених відповідачем судових витрат у вигляді сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги та витрат на правничу допомогу.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Мартинової Наталії Юріївни залишити без задоволення.

Рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 21 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Л. А. Приходько

Судді: В. О. Бездрабко

С. В. Радченко