Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №650/7387/25 — Херсонський апеляційний суд

Суд: Херсонський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 06 жовтня 2026 р.

Справа: №650/7387/25

Суддя: Приходько Л. А.

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 650/7387/25

Номер провадження: 22-ц/819/1255/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Приходько Л.А.,

суддів: Бездрабко В.О.,

Радченко С.В.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Сонька Валерія Вікторвича на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 17 липня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Ковальчук О.В., повний текст судового рішення виготовлено 22 липня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року ТОВ «Цикл Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 27 липня 2020 року між АТ «ОТП Банк», як первісним кредитором, та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2032040485, відповідно до умов якого банк надав позичальнику споживчий кредит, а позичальник зобов`язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, визначені даним кредитним договором.

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних правовідносин.

20 серпня 2021 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено Договір факторингу № 20/08/21, згідно якого первісний кредитор – АТ «ОТП Банк» відступив на користь нового кредитора – ТОВ «Цикл Фінанс» право вимоги за Кредитним договором № 2032040485 від 27 липня 2020 року, продукт (POS), укладеним між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , разом з усіма додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід`ємними частинами. Згідно Договору факторингу сума боргу перед новим кредитором ТОВ «Цикл Фінанс» становить 8 162,21 грн, з яких: 7 287,00 грн – заборгованість по тілу кредиту; 0,77 грн – заборгованісь по відсотках; 874,44 грн – заборгованість по комісії.

Оскільки станом на день пред`явлення позову до суду відповідачем не виконано взятих на себе зобов`язань за кредитним договором № 2032040485 від 27 липня 2020 року, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у загальному розмірі 8 162,21 грн. Також просив суд стягнути з відповідача понесені судові витрати, пов`язані із розглядом справи, а саме судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 17 липня 2026 року позовні вимог ТОВ «Цикл Фінанс» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором №2032040485 від 27 липня 2020 року в розмірі 8 162,21 грн, судовий збір у розмірі 2 422,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

14 серпня 2026 року представник ОСОБА_1 – адвокат Сонько В.В. подав на рішення суду апеляційну скаргу, сформувавши її в системі «Електронний суд», в якій, посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, на неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник ОСОБА_1 – адвокат Сонько В.В. посилався на наступні обставини.

Так, апелянт звертає увагу суду на те, що судом першої інстанції невірно застосовано положення про позовну давність. Так, суд безпідставно визначив 03/04 вересня 2025 року новою датою початку трирічного строку, на момент звернення до суду позивач вже пропустив строк позовної давності та не заявив до суду відповідного клопотання про його поновлення, неправильно визначив момент початку позовної давності.

Крім того, на думку апелянта, суд не звернув уваги на відсутність належних доказів на підтвердження факту видачі відповідачу кредиту у розмірі 7 287 грн. Наявна в матеріалах справи виписка не підтверджує такого факту, оскільки: не містить операції з видачі або перерахування відповідачу 7 287,00 грн; не підтверджує зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача; не містить платежу на суму 7 287,00 грн; не підтверджує фактичного отримання відповідачем кредиту в заявленому розмірі; містить лише дві операції по 490,00 грн, які за своїм змістом не підтверджують видачу кредиту.

Апелянт зауважує, що розрахунок, наданий АТ «ОТП Банк», складений станом на 20 серпня 2021 року, не підтверджує розміру заборгованості. Даний розрахунок не містить достатнього пояснення щодо: яким чином сформувалася сума основного боргу; які саме платежі відповідач мав здійснити; які платежі фактично здійснювалися; з яких складових складається комісія; за які конкретно послуги вона нараховувалась; яким пунктом договору передбачено кожне окреме нарахування; чи була комісія фактично сплачена або лише відображена у внутрішньому обліку банку.

Крім того зазначає, що суд не обґрунтував підстави стягнення комісії у розмірі 874,44 грн. Посилаючись на норми Закону України «Про споживче кредитування», представник відповідача вважає, що вимога про стягнення 874,44 грн комісії є недоведеною та підлягає відхиленню.

Також представник відповідача не погоджується з розміром витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, у суммі 3 000,00 грн. Вважає їх розмір необгрунтованим, завищеним та таким, що не відповідає складності справи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Цикл Фінанс» - адвокат Кеню Д.В., посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги та законність рішення суду, просить скаргу злишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Зокрема, представник ТОВ «Цикл Фінанс» звертає увагу суду на те, що судом першої інстанції правильно визначено дату, з якої починається трирічний строк позовної давності. З огляду на приписи статей 256, 257 ЦК України, пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, трирічний строк позовної давності щодо вимог у даній справі заявником не пропущено.

Наголошує на тому, що в матеріалах справи наявні належним чином засвідчені виписки по особовим рахункам відповідача з 27 липня 2020 року по 20 серпня 2021 роки, що являються первинними бухгалтерськими документами, та які в повному обсязі підтверджують факт надання позичальнику кредитних коштів, користування ними, нарахування відсотків за їх користування та не виконання відповідачем своїх обов`язків по їх поверненню

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду у справі за позовом з ціною менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому, відповідно до частини тринадцятої статті 7 та частини першої статті 369 ЦПК України підлягає розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами без проведення судового засідання.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на не повному встановленню в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту виконання Банком свого зобов`язання щодо надання відповідачу грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, наявності заборгованості та наявності у позивача права вимоги до відповідача. Таким чином, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків по поверненню кредитних коштів, з останнього підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 8 162,21 грн, яка складається з: заборгованість по тілу кредиту – 7 287,00 грн; заборгованість по відсоткам – 0,77 грн, заборгованість по комісії – 874,44 грн.

Разом з цим судом зазначено, що позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення до суду. Так, кредитний договір укладено 27 липня 2020 року терміном дії до 27 травня 2021 року, строк позовної давності повинен був закінчиться 27 травня 2024 року. ТОВ «Цикл Фінанс» звернулося до суду із позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за Кредитним договором 04 грудня 2025 року.

Отже, у даному випадку, враховуючи, що сплив строку позовної давності при пред`явленні позову до відповідача про стягнення заборгованості за Кредитним договором припав на період дії воєнного стану в України, а також те, що Закон України № 4434-IX набрав чинності з 03 вересня 2025 року, то з цієї дати починається трирічний строк позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи 27 липня 2020 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №2032040485, відповідно до умов якого Банк надає позичальнику кредит у розмірі 6 797,00 грн на придбання товару, 490.00 грн на сплату додаткових послуг Банку, а саме послуги «СМС+Довідка», загальний розмір кредиту становить 7 287,00 грн зі строком кредитування згідно з графіком платежів, дата остаточного повернення кредиту – 27 травня 2021 року, комісія за управління кредитом – щомісячно у розмірі 3% від суми кредиту, фіксована процентна ставка за користування кредитними коштами у розмірі 0,01% річних; повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів. Датою надання Банком та отримання позичальником кредиту вважається дата підписання позичальником Кредитного договору. Кредит надається шляхом зарахування за дорученням позичальника коштів на поточний рахунок продавця і на придбання товару, кредит надається також шляхом перерахування Банком відповідної частини кредиту на поточний рахунок продавця та/або утримання Банком комісійної винагороди за видачу кредиту. Кредитний договір разом з графіком платежів та паспорт споживчого кредиту підписано ОСОБА_1 власноручно 27 липня 2020 року (а.с. 11-14).

20 серпня 2021 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено Договір факторингу № 20/07/22, відповідно до якого на підставі Реєстру боржників АТ «ОТП Банк» відступив на користь ТОВ «Цикл Фінанс» права вимоги за Кредитним договором на загальну суму 8 162,21 грн (а с.10,18-22).

Відповідно до платіжного доручення №1595 від 20 серпня 2021 року ТОВ «Цикл Фінанс» сплатило АТ «ОТП Банк» грошові кошти в розмірі 1 906 673,81 грн в рахунок оплати права грошової вимоги згідно договору факторингу №20/08/21 від 20.08.2021 року (а.с.29).

Відповідно до акту приймання-передачі реєстру боржників №1 до договору факторингу №20/08/21 від 18.08.2021 року вбачається, що клієнт передав, а фактор прийняв згідно з вимогами п.8.3 Договору факторингу №20/08/21 від 20 серпня 2021 року реєстр боржників №1 у кількості 8 651 боржник на загальну суму заборгованості 85 886 217,81 грн (а.с.8).

Із наявного в матеріалах справи витягу з реєстру боржників до договору факторингу №20/08/21 від 20 серпня 2021 року, вбачається: боржник ОСОБА_1 , кредитний договір №2032040485 від 27 липня 2020 року, загальна сума заборгованості 8 162,21 грн, з яких: тіло кредиту – 7 287,00 грн, відсотки – 0,77 грн, комісія – 874,4 грн (а.с.10).

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Устатті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Оскільки умови договорів розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент, а саме споживач послуг банку, лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судовим розглядом було встановлено, що вказаний кредитний договір відповідачем підписано особисто, недійсним в судовому порядку не визнавався, а відтак є чинним і підлягає до виконання його сторонами. Відповідач, під час укладення кредитного договору, ознайомився з його текстом та істотними умовами кредитування, а саме: сумою кредиту, процентною ставкою, строком кредитування, графіком платежів та порядком погашення заборгованості, що підтверджується особистим підписом позичальника. Оскільки, кредитний договір був підписаний відповідачем без будь-яких застережень, та відповідач не заперечує факту його підписання, суд приходить до висновку, що останній погодився з його умовами та зобов`язався виконувати їх.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Колегія суддів вважає доведеним позивачем перехід прав вимог до відповідача за кредитним договором №2025923310 від 08.09.2019, що підтверджується, зокрема : копією договору факторингу № 20/08/21 від 20.08.2021 року; копією витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 20/08/21 від 20.08.2021 року; копією платіжної доручення від 20.08.2021 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Суду не надано доказів на спростовування презумпції правомірності договору факторингу №20/08/21 від 20 серпня 2021 року.

Згідно зі статтею 41 Закону України «Про Національний банк України» та частинами першою, другою статті 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566, чинного на час виникнення спірних правовідносин, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Згідно з пунктом 5.4 цього Положення, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

Пунктом 5.6 вказаного Положення визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Подібні висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 214/1423/15-ц (провадження № 61-8821св24).

З метою повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи судом першої інстанції було витребувано виписку по особовому рахунку за період з 27 липня 2020 року по 20 серпня 2021 року.

Зі змісту виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 вбачається, що за весь період Кредитування Позичальником був здійснений єдиний платіж в день укладення Кредитного договору (27 липня 2020 року) на суму 490,00 грн., із призначенням платежу - послуги СМС за Кредитним договором №2032040485 від 27 липня 2020 року (а.с.79).

Відповідно до п.1.4. Кредитного договору Датою (моментом) надання Банком та отримання Позичальником Кредиту вважається дата підписання Позичальником Кредитного договору. Кредит надається шляхом перерахування за дорученням Позичальника коштів на поточний рахунок Продавця 1 на придбання Товару. У разі отримання Кредиту також і на оплату Послуг у Продавця та/або на оплату Комісійної винагороди за видачу Кредиту, Кредит надається також шляхом перерахування Банком відповідної частини Кредиту на поточний рахунок Продавця Послуг та/або утримання Банком Комісійної винагороди за видачу Кредиту.

Свої зобов`язання за кредитним договором № 2032040485 від 27 липня 2020 року АТ «ОТП Банк» виконало, перерахувавши кошти за вказаним договором продавцю за придбаний відповідачем товар, що підтверджується наданими суду доказами, а саме: товарним чеком №000080012787155 від 27 липня 2020 року; видатковою накладною №80012787155 від 27 липня 2020 року; специфікацією до кредитного договору від 27 липня 2020 року (а.с.15,16).

Таким чином, твердження представника відповідача щодо відсутності в банківських виписках руху коштів на суму 7 287,00 грн., пов`язано саме з тим, що кошти, за придбаний ОСОБА_1 товар, були перераховані на рахунок Продавця 1, відповідно до умов укладеного Кредитного договору.

На день звернення позивача до суду, зобов`язання з приводу повернення кредитних коштів за Кредитним договором Відповідачем не виконано ні первісному кредитору, а ні новому, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за Кредитним договором, яка також підтверджується наданим суду розрахунком заборгованості за кредитним договором №2032040485, з якої вбачається, що ОСОБА_1 станом на 20 серпня 2021 року має заборгованість за кредитним договором на загальну суму 8 162,21 грн з яких: тіло кредиту -7 287,00 грн, відсотки – 0,77 грн, комісія 874,44 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутністі в матеріалах справи належних доказів на підтвердження заявлених позивачем вимог, а саме стягнення суми заборгованості у заявленому розмірі, спростовується встановленими, як судом першої інстанції, так і апеляційним судом обставинами справи.

Зазначений розрахунок узгоджується з даними виписки з особового рахунку відповідача, містить деталізацію складових заборгованості та походить від первісного кредитора, який здійснював облік усіх операцій за вказаним кредитним договором. Будь-яких доказів неправильності наведеного розрахунку, здійснення відповідачем платежів у більшому розмірі або повного виконання зобов`язань за кредитним договором відповідачем суду не надано і матеріали справи не містять.

Отже, надані позивачем докази у своїй сукупності підтверджують як факт виникнення кредитних правовідносин між сторонами АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 , так і факт невиконання відповідачем зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати передбачених договором відсотків.

При цьому, відповідачем не подано суду жодного доказу належного виконання ним зобов`язань за кредитним договором, не надано контррозрахунку заборгованості та не спростовано даних, що містяться у банківській виписці та розрахунку заборгованості.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача тіла кредиту та відсотків за користування кредитом.

Проте, колегія суддів вважає, що вимоги щодо стягнення заборгованості за комісією не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частини першої, другої та п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

За пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Пунктом 5 Правил про споживчий кредит передбачено, що банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частиною 1 та частиною 2 статті 11, частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, банком в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються ОСОБА_1 та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (за управління кредитом).

Враховуючи, що позивачем не зазначено та не надало доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх Банком зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення договору та вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту (за управління кредитом) є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

Таким чином стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» підлягає заборгованість за кредитним договором №2032040485 від 20 липня 2020 року лише в сумі 7 287,77 грн, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту – 7 287,00 грн та заборгованості по відсоткам – 0,77 грн з огляду на погоджені між сторонами умови кредитного договору.

Отже оскільки суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає зміні.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Сонька Валерія Вікторвича задовольнити частково, а рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 17 липня 2026 року в частині визначення розміру кредитної заборгованості змінити, а саме стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором №2032040485 від 20 липня 2020 року в сумі 7 287,77 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову 2 422,40 грн.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме (89,29%), судовий збір, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 також підягає зміні з 2 422,40 грн до 2 162,96 грн.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги (10.71%), з ТОВ «Цикл Фінанс» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених вимог апеляційної скарги, а саме 389,16 грн (3 633,60 грн * 10,71% / 100%).

Понесені судові витрати позивача на сплату правничої допомоги у розмірі 3 000,00 грн також підлягають зміні пропорційно до задоволених позивних вимог, а саме з 3 000,00 грн до 2 678,70 грн.

Посилання представника позивача, що витрати позивача на правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн є необгрунтованими та такими, що є завищеними, не відповідають складності справи та не понесення яких не підтверджено належними доказами, колегія суддів вважає неприйнятними з огляду на наступне.

До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року у справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18).

На підтвердження відповідних витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акт прийому-передачі наданих послуг).

Отже, у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Водночас, у разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи з конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Із матеріалів справи вбачається, що 03 грудня 2025 року представник ТОВ «Цикл Фінанс» Жабченко Т.М. звернулася до Великоолександрівського районного суду Херсонської області з позовом, сформувавши його в системі «Електронний суд», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Крім того, у позові сторона позивача просила стягнути з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 3000,00 гривень.

До позову представник долучив свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 21 серпня 2025 року, серії КС № 12018/10; договір № 43453613/1 про надання правової допомоги від 25 серпня 2025 року, укладений між ТОВ «Цикл Фінанс»(клієнт) та адвокатом Гулієвою Сабіною Агавердіївною. Предметом договору є, приймання адвокатом на себе за дорученням клієнта, зобов`язання надавати юридичну допомогу (правничу допомогу) в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Деталі предмету договору встановлюються додатковими угодами (а.с.23-25).

Відповідно до розділу 4 укладеного договору (порядок здійснення розрахунків) сторони передбачили, що загальна вартість послуг складається з вартості наданих юридичних послуг (поточне супроводження), згідно тарифної сітки, вказаної у п. 4.8 даного договору, а також гонорар, який зазначений у п .4.9 даного договору.

Відповідно до п. 4.8 договору тарифікація наданих послуг клієнту, відбувається за наступною сіткою: ознайомлення з матеріалами справи, формування правового аналізу 3000 (1 том); участь у судовому засіданні - 3000 (1 година); написання заяв/клопотання 1500-3000; адвокатський запит - 1500-3000; позовна заява 3500-7000; клопотання про зняття арешту 1500-700; апеляційна скарга 3000-10000; касаційна скарга 5000-20000; написання відзиву на позов, заперечення на відзив 2500-7000; письмове пояснення 1500-5000; отримання рішення суду 1000; перебування у відрядженні (окремо оплачується: харчування, транспортні затрати та проживання у відрядженні) 4000 (1 день).

Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3 банківських днів з моменту отримання клієнтом рахунку.

У відповідності до п. 4.9 договору у разі прийняття судом по матеріалам позовної заяви позитивного рішення, клієнт зобов`язується сплатити гонорар на користь адвоката у розмірі 6 000,00 грн.

Відповідно до п. 7.1 договору даний договір укладений на строк до 25 серпня 2026 року та набирає чинності з моменту його підписання. Після закінчення строку дії договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається поновленим на невизначений термін. При цьому кожна сторона має право його розірвати, попередивши про це іншу сторону за 15 календарних днів. (п. 7.5).

В матеріалах справи відсутні докази того, що договір про надання правової допомоги № 43453613/1 від 25 серпня 2025 року був розірваний.

Відповідно до додаткової угоди № 2032040485 від 14 листопада 2025 року до договору №4345613/1 про надання правової допомоги від 25 серпня 2025 року, сторони дійшли згоди щодо розширення розділу 1 Предмет договору та доповнили його новим пунктом такого змісту: Адвокат зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 (а.с.28).

Згідно Акту № 2032040485 від 14 листопада 2025 року сторони підтвердили, що адвокат надав, клієнт прийняв правничу (правову) допомогу загальною вартістю 3000,00 грн, зокрема, правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультаццій) щодо захисту інтересів ТОВ «Цикл Фінанс» - 0,5 год. 500,00 грн; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи 2 год. 2000,00 грн; формування додатків до позовної заяви (письмові докази) 0,5 год. 500,00 грн, разом 3000,00 грн. (а.с.27).

Надаючи правову оцінку зібраним у справі доказам, апеляційний суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до положень пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України до основних засад (принципів) цивільного судочинства, віднесено, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Згідно частин першої та другої статті 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Із положень статті 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.

До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання вимог частини першої статті 134 ЦПК України позивач у позовній заяві зазначив, що ТОВ «Цикл Фінанс» надає усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги по справі у сумі 3 000,00 грн та просив їх стягнути з відповідача.

17 липня 2026 року Великоолександрівським районним судом Херсонської області по суті спору ухвалено рішення про задоволення позову ТОВ «Цикл Фінанс». Отже, мета надання адвокатом Жабченко Т.М. правової допомоги ТОВ «Цикл Фінанс» в суді першої інстанції досягнута.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 відступила від правового висновку КЦС ВС щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, необхідного для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, визначивши, що учасник справи повинен деталізувати опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Також, Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (постанови Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 та від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19).

Відповідно до положень частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, вартість виконаних робіт у суді першої інстанції згідно акту №2032040485 від 14 листопада 2025 року прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги №43453613/1 від 25 серпня 2025 року становить 3 000,00 грн.

Дослідивши надані докази витрат на професійну правничу допомогу та враховуючи обсяг виконаної адвокатом роботи при розгляді даної справи в суді, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, судова колегія прийшла до висновку, що суд першої інстанції правомірно стягнув заявлену позивачем суму витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн як таку, що є справедливою та співмірною із складністю справи, і підстави для її зменшення відсутні.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Сонька Валерія Вікторвича задовольнити частково.

Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 17 липня 2026 року змінити, зменшивши розмір заборгованості за кредитним договором №2032040485 від 27 липня 2020 року, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відпвідальністю "Цикл Фінанс" з 8 162,21 грн до 7 287,77 грн, розмір судового збору - з 2 422,00 грн до 2 162,96 грн та розмір витрат на професійну правничу допомогу - з 3 000,00 грн до 2 678,70 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 389,16 грн.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Л.А. Приходько

Судді: В.О. Бездрабко

С.В. Радченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua