Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №587/3464/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №587/3464/25Головуючий у суді 1-ї інстанції - Гончаренко Л. М.

Номер провадження 33/816/943/26Суддя-доповідач Терещенко О. І.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Терещенко О.І., розглянув з участю секретаря судового засідання Опанасенко Т.В., особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , прокурора Чухна А.В. у залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за клопотанням ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційною скаргою на постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25.08.2026, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,

УСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Постановою судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25.08.2026 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 176-6 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн.

Судом першої інсатнції установлено, що головний спеціаліст відділу з питань внутрішньої політики виконавчого комітету Роменської міської ради ОСОБА_1 несвоєчасно без поважних причин подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021, 2022, 2023 та 2024 роки, що є вчиненням правопорушень, пов`язаних з корупцією, передбачених ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», відповідальність за що встановлена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Вимоги клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала.

Не погодившись з указаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25.08.2026 та апеляційну скаргу, в якій просила скасувати її та закрити провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 зазначає, що в судовому засіданні 25.08.2026 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, а повний текст виготовлено 27.08.2026, копію якої вона отримала 04.09.2026, а тому не мала достатнього часу для підготування та подання апеляційної скарги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що постанова є незаконною, необґрунтованою та такою, що ухвалена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильною оцінкою доказів та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує, що обставини справи не отримали належної оцінки судом першої інстанції, бо не враховано, що вона з 27.07.2023 по 20.05.2026 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Дитина за станом здоров`я потребує домашнього догляду, тому з 21.05.2026 по 20.05.2027 їй надано відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною. Вона виховує доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а її чоловік ОСОБА_4 з 01.10.2020 і по теперішній час проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 ЗСУ та безпосередньо бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України. Тому в період подання декларацій за 2021, 2022, 2023, 2024 роки вона фактично самостійно здійснювала догляд за дітьми, що об`єктивно унеможливлювало своєчасне виконання обов`язку подати декларації. Єдиним доказом обізнаності з обов`язком декларування є факт її ознайомлення 21.05.2021 під особистий підпис із попередженням про спеціальні обмеження, встановлені ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування» та ЗУ «Про запобігання корупції», що не може свідчити про її обізнаність з фактом відновлення декларування під час дії воєнного стану та з новими перехідними строками. Про необхідність подати декларацію дізналася у березні 2026 року та невідкладно подала декларації за 2021, 2022, 2023, 2024 роки, що пом`якшує відповідальність та виключає ознаки умисного ухилення. Лише через чотири місця після подання декларацій відносно неї складено протоколи про адміністративне правопорушення. Матеріали справи не містять доказів того, що роботодавець чи Національне агентство з питань запобігання корупції в порядку, визначеному законодавством, повідомляли її про відновлення обов`язку декларування.

Позиція учасників апеляційного розгляду.

Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 у судовому засіданні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу підтримала та просила їх задовольнити. Також зазначила, що її чоловік, з яким вони перебувають у шлюбі і спільно проживають, є військовослужбовцем та на теперішній час проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 ЗСУ.

Прокурор ОСОБА_5 не заперечував проти поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження та не заперечував проти задоволення апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції не врахував того, що ОСОБА_1 є членом сім`ї військовослужбовця і такій категорії осіб відтерміновано подання декларації на строк не пізніше 90 календарних днів після припинення або скасування воєнного стану, або звільнення чоловіка з військової служби.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Заслухавши ОСОБА_1 , прокурора Чухна А.В., дослідивши матеріали справи, суддя апеляційного суду дійшла такого висновку.

Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП). При цьому належна правова процедура це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя, а застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи і копія цієї постанови протягом 3-х днів вручається або висилається особі, щодо якої її ухвалено, а згідно ч. 2 ст. 294 цього Кодексу постанова судді може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її ухвалення особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником; апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Процесуальні строки - це встановлені законом проміжки часу, у межах яких учасники провадження в справі про адміністративні правопорушення зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії; будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Під поважними причинами пропуску процесуального строку необхідне розуміти неможливість особи подати клопотання (заяву, скаргу) у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були, чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка повинна була звернутись до суду, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції у визначений законом строк.

Зазначені вище обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_1 була присутня у судовому засіданні з розгляду даної справи (а. с. 133 зв.).

25.08.2026 судом першої інстанції складені вступна та резолютивна частини оскаржуваної постанови, її повний текст виготовлений 27.08.2026.

27.08.2026 копію вказаної постанови судом направлено ОСОБА_1 за місцем проживання листом з рекомендованим повідомленням, який вона отримала 04.09.2026 (а. с. 134, 136-137).

З метою забезпечення доступу ОСОБА_1 до правосуддя апеляційний суд вважає, що процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови судді підлягає поновленню, так як був пропущений з поважних (об`єктивних) причин.

Щодо наявності ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з частиною 1 статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Частиною 2 статті 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Положеннями ст. 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до оскаржуваної постанови, суддею суду першої інстанції визнано доведеним, що ОСОБА_1 несвоєчасно без поважних причин подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021, 2022, 2023 та 2024 роки.

Однак, апеляційний суд вважає, що такий висновок зроблений без належного аналізу зібраних у справі доказів з огляду на таке.

Диспозиція ч. 1 ст. 172-6 КУпАП передбачає відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема посадові особи місцевого самоврядування.

Згідно з приміткою до ст. 172-6 КУпАП суб`єктами правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другої Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до матеріалів справи, згідно з розпорядженням міського голови Роменської міської ради Сумської області від 03.06.2021 №473-ОС «Про призначення ОСОБА_1 » останню призначено на посаду головного спеціаліста відділу з питань внутрішньої політики виконавчого комітету Роменської міської ради з 04.06.2021 як переможця конкурсу (а. с. 10).

Отже, ОСОБА_1 є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», зокрема підпункт «в» пункту 1 ч. 1 ст. 3, тобто є суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією та суб`єктом декларування.

Разом з тим, 12.10.2023 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» від 20.09.2023 №3384-ІХ, яким відновлено декларування та визначено спеціальний порядок і строки подання декларацій окремими категоріями субєктів декларування.

Пунктом 2-7 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону передбачено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до ст. 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31.01.2024. Суб`єкти декларування, зазначені у частинах сьомій - чотирнадцятій статті 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону, якщо відповідні декларації не було подано раніше.

Законом України від 20.09.2023 №3384-ІХ внесені зміни, зокрема, до статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», якою встановлено спеціальний порядок та строки подання декларацій для окремих категорій суб`єктів декларування, а також передбачено поширення такого порядку на членів їхніх сімей.

Згідно з ч. 7 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єкти декларування з числа військовослужбовців Державної прикордонної служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Управління державної охорони України, Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, а також поліцейських поліції особливого призначення, які під час дії воєнного стану залучені до ведення бойових дій у порядку, визначеному частиною четвертою статті 24 Закону України "Про Національну поліцію" (крім суб`єктів декларування із числа військовослужбовців, зазначених у пунктах 1-5 цієї частини), зобов`язані подати визначені цією статтею декларації не пізніше 90 календарних днів з дня настання першої з таких обставин - припинення або скасування воєнного стану чи звільнення з військової служби (служби в поліції).

Відповідно до ч. 14 ст. 45 цього Закону суб`єкти декларування, які серед членів сім`ї у відповідному звітному періоді мають осіб, щодо яких наявні зазначені у частинах сьомій (крім осіб, зазначених у пунктах 1-4 ч.7 цієї статті), 8-13 цієї статті обставини (у тому числі якщо такі члени сім`ї не належать до суб`єктів декларування), зобов`язані подати визначені цією статтею декларації у строки, визначені частинами сьомою - тринадцятою цієї статті відповідно.

Отже, зазначені положення Закону надають членам сімей військовослужбовців право на відтермінування подання декларації на строк не пізніше 90 календарних днів після зміни умов, які надають право на відтермінування, зокрема припинення або скасування воєнного стану, звільнення з військової служби.

Згідно із щорічними деклараціями особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за звітні періоди за 2021, 2022, 2023, 2024 роки ОСОБА_1 , як суб`єктом декларування, подані вказані декларації 26.03.2026.

У вказаних деклараціях ОСОБА_1 членом сім`ї зазначено чоловіка ОСОБА_4 .

Під час апеляційного розгляду справи також установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебувають у шлюбі з 18.08.2007 і по теперішній час, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб та актовим записом із застосунку «Дія» (а. с. 161, 162).

Чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_4 з 10.10.2020 і по теперішній час є військовослужбовцем Збройних Сил України, перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 за контрактом, термін дії якого продовжено до оголошення демобілізації (а. с. 140).

Відповідно до довідки №1720 від 27.06.2026, що видана військовою частиною НОМЕР_1 , ОСОБА_4 приймав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України (а. с. 140).

За таких обставин суд дійшов висновку, що на ОСОБА_1 поширювався спеціальний порядок та строки подання декларації, встановлені статтею 45 Закону України «Про запобігання корупції», а відповідно до частини чотирнадцятої цієї статті такі самі строки підлягали застосуванню і до ОСОБА_1 як члена сім`ї військовослужбовця Збройних Сил України.

Факт того, що ОСОБА_1 подала декларації у строки, зазначені у протоколах про адміністративне правопорушення, пізніше граничного строку не свідчить про відсутність у неї права на застосування спеціальних строків та не позбавляє останню як дружину (члена сім`ї військовослужбовця) права на користування передбаченими законом гарантіями.

Такий висновок узгоджується з роз`ясненнями Національного агентства з питань запобігання корупції щодо застосування положень статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» в умовах воєнного стану, відповідно до яких спеціальні строки подання декларацій поширюються також на членів сімей осіб, визначених частиною сьомою цієї статті.

Враховуючи вищенаведені норми закону та встановлені обставини, апеляційний суд вважає, що у ОСОБА_1 не виник обов`язок подання декларації у строки, зазначені у протоколах, а відтак у її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Висновки апеляційного суду.

З урахуванням установлених обставин апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтею 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25.08.2026.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25.08.2026 щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП скасувати.

Постановити нову постанову, якою провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Ольга ТЕРЕЩЕНКО