Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №523/5848/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2288/26

Справа № 523/5848/25

Головуючий у першій інстанції Кисельов В. К.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого – Громіка Р.Д.,

суддів – Драгомерецького М.М., Роїка Д.Я.,

за участю секретаря – Скрипченко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє мати ОСОБА_3 , та до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Одеської міської ради, Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради в особі Органу опіки та піклування, ОСОБА_4 про визнання права власності на частку рухомого майна в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_5 , від імені та в інтересах якої діє мати ОСОБА_3 , та до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Одеської міської ради, Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради в особі Органу опіки та піклування, ОСОБА_4 про визнання права власності на частку рухомого майна в порядку спадкування за законом та витребування майна із чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги вмотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , про що 24 січня 2024 року складено відповідний актовий запис за № 47 Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) та видано свідоцтво про смерть.

За життя ОСОБА_6 заповіт останнім не був складений, а отже, спадкування відбулось за законом.

Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Саркісовою Веронікою Володимирівною, 29.01.2024 року було заведено спадкову справу №1/2024.

Спадкоємцями за законом є: дружина померлого - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (законним представником ОСОБА_7 є її матір - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ).

Між дружиною померлого, ОСОБА_1 , та старшою донькою померлого, ОСОБА_4 та законним представником неповнолітньої доньки померлого, ОСОБА_3 , виник спір щодо успадкованого рухомого майна, а саме: колісного транспортного засобу легкового автомобіля SUZUKI SX-4, КОРИЧНЕВОГО кольору, 2023 року випуску, номер шасі (кузова, рами)/ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , РЕЄСТРАЦІЙНИЙ НОМЕР НОМЕР_2 .

Указане рухоме майно в межах спадкування успадковане наступним чином:

- 1/2 частина транспортного засобу є власністю дружини померлого (спільна сумісна власність подружжя), що підтверджується відповідним свідоцтвом про право власності;

- 1/2 частина є майном померлого і була поділена між спадкоємцями ( ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ) на 3 рівні частини, відповідно кожний спадкоємець отримав по 1/6 від частини, що належала померлому.

За попередньою домовленістю між дружиною померлого, ОСОБА_1 , та її донькою, ОСОБА_4 , остання має намір здійснити відчуження (дарування) своєї частини (1/6) матері, однак зважаючи на фактичну відсутність автотранспортного засобу і позбавлення можливості вчиняти будь-які дії щодо відчуження без авто, наразі цей намір реалізувати неможливо. Зазначене підтверджується листом від ОСОБА_8 від 05.03.2025 року.

Відповідно, більша частка рухомого майна, вищевказаного транспортного засобу, як зараз, так і після відчуження, буде за ОСОБА_1 , оскільки збільшиться ще на 1/6.

На замовлення ОСОБА_1 з метою визначення ринкової вартості об`єкта оцінки для прийняття майнових рішень ТОВ «ЛендБізнесКонсалт» (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 654/2023 від 30.11.2023) було проведено незалежну оцінку вартості об`єкта рухомого майна, а саме: колісного транспортного засобу легкового автомобіля SUZUKI SX-4, КОРИЧНЕВОГО кольору, 2023 року випуску, номер шасі (кузова, рами)/ номер транспортного засобу НОМЕР_1 , РЕЄСТРАЦІЙНИЙ НОМЕР НОМЕР_2 .

За результатами оцінки було складено Висновок про ринкову вартість об`єкта оцінки з урахуванням ПДВ: 894 419,00 грн.

У зв`язку з тим, що авто є майном неподільним, законному представнику неповнолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , зверненнями від 05.03.2025, 25.03.2025 було повідомлено про факт і результати оцінки й запропоновано відчужити свою частку на користь Позивача та отримати компенсацію, пропорційну частці в успадкованому майні, з метою захисту інтересів дитини, яка складає 149 069,83 грн., а також можливості подальшої реалізації права власності на автомобіль.

10 грудня 2024 року ОСОБА_1 до ВП №5 ОРУП№ 1 ГУНП в Одеській області було подано заяву про зникнення автомобіля SUZUKI SX-4, КОРИЧНЕВОГО кольору, 2023 року випуску, номер шасі (кузова, рами)/ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , РЕЄСТРАЦІЙНИЙ НОМЕР НОМЕР_2 , співвласником якого вона є після смерті її чоловіка ОСОБА_6 (талон-повідомлення ЄО №21209).

Позивачка стверджує, що за інформацією, отриманою в ході дослідчої перевірки вказаної заяви, було встановлено, що транспортний засіб знаходиться в користуванні ОСОБА_3 , в місці її тимчасового проживання (у батьків) за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, наразі транспортний засіб приховується від інших співвласників, знаходиться у незаконному одноособовому володінні ОСОБА_3 , доступу до нього для інших співвласників немає, отже, спільне володіння і користування майном неможливе, співвласники не є членами однієї родини, не проживають спільно, ОСОБА_3 з дня смерті спадкодавця незаконно утримує спірне майно, приховує від інших співвласників, а відтак інші співвласники позбавлені можливості користуватися автомобілем та реалізувати своє право власності. Крім того, у відносинах між Позивачем та матір`ю неповнолітньої ОСОБА_2 склалися конфліктні відносини, які виключають можливість домовитись у питанні сумісно здійснювати користування майном.

Станом на теперішній час транспортний засіб не перереєстрований в порядку, передбаченому чинним законодавством України, отже, транспортний засіб експлуатується без перереєстрації, не дивлячись на пряму заборону законодавства України щодо цього, вже протягом тривалого часу і вплинути на це інші співвласники не можуть у зв`язку з тим, що відповідні дії щодо перереєстрації здійснюються узгоджено усіма власниками.

05 березня 2025 року до Органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації було направлено Лист щодо вирішення питання про надання згоди на здійснення компенсаційної виплати за частку, яка успадкована неповнолітньою ОСОБА_2 .

18 квітня 2025 року отримано відповідь (№01-05-1/164вх), з якої вбачається, що згідно Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою КМУ від 24 вересня 2008 року № 866, дозвіл на вчинення правочину щодо відчуження майна, власником якого є малолітня дитина, надається районною адміністрацією за поданням Служби у справах дітей Одеської міської ради.

25 березня 2025 року до Служби у справах дітей ОМР було направлено відповідне звернення.

На замовлення Позивачки було проведено незалежну оцінку вартості спірного рухомого майна, встановлено ринкову вартість об`єкта оцінки з ПДВ - 894 419,00 грн, частка ОСОБА_2 в грошовому еквіваленті становить 149 069, 83 грн, зазначену суму Позивачка має намір покласти на депозитний рахунок суду, з метою компенсації частки в майні, що належить Відповідачці.

Отже, з огляду на вищевикладене, вбачається, що:

1) спірний автотранспортний засіб є річчю неподільною;

2) користування майном, що знаходиться в спільній сумісній власності ОСОБА_1 -з ОСОБА_4 , ОСОБА_2 не є можливим;

3) частка, успадкована ОСОБА_2 , порівняно з часткою ОСОБА_1 , є незначною;

4) автотранспортний засіб знаходиться в незаконному одноособовому володінні ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 ;

5) позивачка має намір компенсувати частку, яка успадкована ОСОБА_2 , у грошовому еквіваленті відповідно від суми здійсненої оцінки ринкової вартості.

Визначена в Звіті про незалежну оцінку вартості рухомого майна ринкова оцінка транспортного засобу і компенсація частки відповідачки, на думку позивача, в повній мірі відповідає інтересам дитини і не становить істотної шкоди їй чи членам її сім`ї.

Позиція відповідача у суді першої інстанції.

ОСОБА_3 , яка представляє інтереси малолітньої ОСОБА_2 подала до суду відзив, відповідно до якого позовні вимоги не визнала у повному обсязі, посилаючись на наступні обставини.

Так, з 2014 року ОСОБА_3 перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_6 народилася спільна донька ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 24.07.2014. Своє батьківство стосовно дитини ОСОБА_9 визнав, про що свідчить запис в графі «батько» в свідоцтві про народження. Вони проживали однією сім`єю, вели спільний побут, мали спільний бюджет, здійснювали покупки в інтересах сім`ї.

З початком повномасштабного вторгнення росії на територію України ОСОБА_6 на добровільних засадах вирішив вступити до лав Збройних Сил України.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 17.03.2022 року за №45 лейтенант медичної служби ОСОБА_6 був прийнятий на посаду ординатора відділення підсилення (медичних підрозділів для військової ланки).

Трохи пізніше, 23.08.2022 року, і ОСОБА_3 також долучилася до захисту Батьківщини та, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 38.08.2022 за №179, була прийнята на посаду медичної сестри хірургічного відділення.

Таким чином, ОСОБА_3 з ОСОБА_6 були військовослужбовцями військової частини НОМЕР_4 .

В соціальному паспорті військовослужбовця від 11.10.2022 року ОСОБА_6 в графі «склад сім`ї» вказав доньку, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 .

На жаль, ІНФОРМАЦІЯ_1 під час несення військової служби в смт. Березнегувате Миколаївської області ОСОБА_6 помер. ОСОБА_3 була очевидцем смерті ОСОБА_6 та надавала йому первинну серцево-легеневу реанімацію.

ОСОБА_10 стверджує, що вона з ОСОБА_6 прожила однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2014 по 2024 рік. Вони разом виховували дитину ОСОБА_2 та разом захищали Батьківщину. Після смерті ОСОБА_6 вона повністю організувала його поховання та всі витрати на поховання були зроблені за її особистий рахунок без допомоги Позивачки. За увесь період проживання з ОСОБА_6 вона жодного разу не бачила Позивачку та не була з нею знайома. Перший раз вона побачила Позивачку та її доньку ОСОБА_4 на похованні ОСОБА_6 .

ОСОБА_10 стверджує, що автомобіль SUZUKI SX-4, 2023 року випуску, номер шасі (кузова/рами)/ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 був придбаний померлим ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_7 за їх спільні кошти, однак оформлений на ім`я ОСОБА_6 .

Після його смерті відкрилася спадщина на все майно, яке належало йому за життя. Окрім даного автомобіля у власності ОСОБА_6 є житловий будинок АДРЕСА_2 , також земельна ділянка (пай) та мисливська зброя. Про наявність іншого, окрім автомобіля, майна у ОСОБА_6 . Позивачка не зазначає в своїй позовній заяві, тим самим умисно не розкриває суду всіх фактичних обставин справи.

Отже, донька, ОСОБА_2 , 2014 р.н., входить до числа спадкоємців після смерті її батька ОСОБА_6 . Відповідно до свідоцтва про право на спадщину №2091, виданого 29.11.2024 року приватним нотаріусом Саркісовою В.В., донька померлого ОСОБА_2 успадкувала 1/6 частину транспортного засобу SUZUKI SX-4, 2023 року випуску, номер шасі (кузова/рами)/ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Так як 1/6 частина автомобіля та іншого майна, яке успадкувала ОСОБА_2 після смерті свого батька, належить саме ОСОБА_2 , тому ОСОБА_3 вважає, що саме вона після досягнення повноліття буде приймати рішення, щодо розпорядження належним їй майном, а тому вважає, що позбавлення дитини права на частку автомобіля порушить права дитини.

ОСОБА_10 також не погоджується з тим, що автомобіль SUZUKI SX-4, 2023 року випуску, номер шасі (кузова/рами)/ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 перебуває у її користування, оскільки вона не має прав на керування транспортним засобом, а також позивачкою не надано доказів, які підтверджують даний факт.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє мати ОСОБА_3 , та до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Одеської міської ради, Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради в особі Органу опіки та піклування, ОСОБА_4 про визнання права власності на частку рухомого майна в порядку спадкування за законом задоволено частково.

Припинено право власності на 1/6 (одну шосту) частку транспортного засобу легкового автомобіля SUZUKI SX-4, КОРИЧНЕВОГО кольору, 2023 року випуску, номер шасі (кузова, рами)/ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , РЕЄСТРАЦІЙНИЙ НОМЕР НОМЕР_2 , яка належить малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.11.2024р. за № 2031, яке видано приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу – Саркісовою Веронікою Володимирівною.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в інтересах якої діє мати ОСОБА_3 компенсацію вартості 1/6 частки транспортного засобу легкового автомобіля SUZUKI SX-4, КОРИЧНЕВОГО кольору, 2023 року випуску, номер шасі (кузова, рами)/ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , РЕЄСТРАЦІЙНИЙ НОМЕР НОМЕР_2 , яка належала малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.11.2024р. за № 2031, яке видано приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Саркісовою В.В. шляхом перерахування коштів у розмірі 149069 гривень 69 копійок, які були сплачені за платіжною інструкцією на переказ готівки №СВ09348810/1 від 02.06.2025р. та перебувають на депозитному рахунку ТУ ДСА України в Одеській області на користь ОСОБА_3 .

Визнано право власності за ОСОБА_1 на 1/6 (одну шосту) частку транспортного засобу легкового автомобіля SUZUKI SX-4, КОРИЧНЕВОГО кольору, 2023 року випуску, номер шасі (кузова, рами)/ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , РЕЄСТРАЦІЙНИЙ НОМЕР НОМЕР_2 , яка належала малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.11.2024р. за № 2031, яке видано приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Саркісовою В.В.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування транспортний засіб легковий автомобіль SUZUKI SX-4, КОРИЧНЕВОГО кольору, 2023 року випуску, номер шасі (кузова, рами)/Ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , РЕЄСТРАЦІЙНИЙ НОМЕР НОМЕР_2 з володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Стягнено з ОСОБА_3 як представника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1490 гривень 70 копійок.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про витребування транспортного засобу та постановити нове у цій частині, яким позовні вимоги про витребування транспортного засобу задовольнити, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції є таким, що не може бути фактично виконаним, оскільки набуття ОСОБА_1 права власності на спірний транспортний засіб є можливим лише за умови фактичного передання такого майна у володіння останньої, що об`єктивно є невиконуваним в силу його перебування у володінні третіх осіб.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних вимог про витребування транспортного засобу і підлягає перегляду виключно в цій частині.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , про що 24 січня 2024 року складено відповідний актовий запис за № 47 Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) та видано свідоцтво про смерть.

За життя ОСОБА_6 заповіт останнім не був складений, а отже, спадкування відбулось за законом.

Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Саркісовою Веронікою Володимирівною, 29.01.2024 року було заведено спадкову справу №1/2024.

Спадкоємцями за законом є: дружина померлого - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (законним представником ОСОБА_7 є її матір - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ).

Вищевказані обставини підтверджуються копією спадкової справи 1/2024, яка була відкрита 29 січня 2024 року у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу – Саркісової Вероніки Олександрівни.

З вищевказаної спадкової справи убачається наступна інформація.

28 серпня 2024 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу – Саркісовою В.О. було видано свідоцтво про право за №1606, відповідно до якого посвідчила право на часту у спільній сумісній власності ОСОБА_1 , а саме на 1/2 частку автомобіля SUZUKI SX-4, КОРИЧНЕВОГО кольору, 2023 року випуску, номер шасі (кузова, рами)/ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , РЕЄСТРАЦІЙНИЙ НОМЕР НОМЕР_2 .

30 жовтня 2024 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу – Саркісовою В.О. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом за №1892, відповідно до якого спадкоємцем майна ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , а саме на 1/6 частку автомобіля SUZUKI SX-4, КОРИЧНЕВОГО кольору, 2023 року випуску, номер шасі (кузова, рами)/ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , РЕЄСТРАЦІЙНИЙ НОМЕР НОМЕР_2 є ОСОБА_1 .

30 жовтня 2024 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу – Саркісовою В.О. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом за №1896, відповідно до якого спадкоємцем майна ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , а саме на 1/6 частку автомобіля SUZUKI SX-4, КОРИЧНЕВОГО кольору, 2023 року випуску, номер шасі (кузова, рами)/ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , РЕЄСТРАЦІЙНИЙ НОМЕР НОМЕР_2 є ОСОБА_4 .

29 листопада 2024 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу – Саркісовою В.О. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом за №2031, відповідно до якого спадкоємцем майна ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , а саме на 1/6 частку автомобіля SUZUKI SX-4, КОРИЧНЕВОГО кольору, 2023 року випуску, номер шасі (кузова, рами)/ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , РЕЄСТРАЦІЙНИЙ НОМЕР НОМЕР_2 є ОСОБА_2 .

Отже, позивачці ОСОБА_1 в цілому належить право на 2/3 частки автомобіля SUZUKI SX-4, КОРИЧНЕВОГО кольору, 2023 року випуску, номер шасі (кузова, рами)/ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , РЕЄСТРАЦІЙНИЙ НОМЕР НОМЕР_2 .

Згідно з ч. 2 ст. 1267 ЦК України спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Відповідно до ч. 3 ст. 1267 ЦК України спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що між позивачкою ОСОБА_1 та спадкоємцем ОСОБА_4 досягнута домовленість про поділ спадщини, а саме автомобіля SUZUKI SX-4, КОРИЧНЕВОГО кольору, 2023 року випуску, номер шасі (кузова, рами)/ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , РЕЄСТРАЦІЙНИЙ НОМЕР НОМЕР_2 .

У той же час, такою домовленості не досягнуто між позивачкою та представником малолітньої ОСОБА_2 – ОСОБА_3 .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування транспортного засобу легкового автомобіля SUZUKI SX-4, КОРИЧНЕВОГО кольору, 2023 року випуску, номер шасі (кузова, рами)/Ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , РЕЄСТРАЦІЙНИЙ НОМЕР НОМЕР_2 з володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не надала належних та допустимих доказів, що вищевказаний автомобіль використовує відповідачка.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довела обставини, на які посилалась як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надала.

Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів зазначає таке.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

На підтвердження обставин щодо перебування спірного автомобіля у ОСОБА_3 позивачем надано такі докази: скріншот переписки з фотографією автомобіля і написаної у повідомленні адреси (т. 1, а.с. 57), а також талон-повідомлення єдиного обліку №21209 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію (т.1, а.с. 56).

Водночас ці докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, не є належними і допустимими доказами знаходження спірного автомобіля саме у ОСОБА_3 .

Апеляційний суд наголошує, що визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом (правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі №761/23904/19, від 20 січня 2021 року у справі №203/2/19).

Щодо клопотання про долучення доказів, які надані стороною позивача 15 квітня 2026 року, а саме: постанову про залучення потерпілої від 23.12.2025, витяг з бази ІПНП «Цунамі», постанову про проведення процесуальних дій на іншій території від 12.01.2026, то колегія суддів задовольняє частково щодо визнання потерпілої ОСОБА_1 , оскільки дана обставина визнається обома сторонами, а в іншій частині відмовляє з огляду на таке.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина третя статті 367 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року в справі № 264/949/19 (провадження № 61-16692св19) вказано, що:

«тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої - третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17 (провадження № 61-35488св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № №346/5603/17 (провадження №61-41031св18) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17 (провадження № 61-13405св18))».

У постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі №145/474/17 (провадження № 61-35488св18) зазначено, що:

«частинами другою, третьою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Апеляційний суд при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та не має права виходити як за межі доводів апеляційної скарги, так і за межі вимог, заявлених у суді першої інстанції, крім випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.

У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.

Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень. Таких обставин апеляційним судом встановлено не було».

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 752/1839/19 (провадження № 61-976св20) та від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15-ц (провадження № 61-4848св19) вказано, що: «відповідно до частин першої та третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. За змістом статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції».

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява ОСОБА_1 подана 08 квітня 2025 року.

Оскаржуване судове рішення у цій справі винесено 13 жовтня 2025 року.

Колегія суддів зазначає, що постанова про проведення процесуальних дій на іншій території від 12.01.2026 датується пізніше, ніж було ухвалено оскаржуване судове рішення.

Також колегія суддів зауважує, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції цих доказів у порядку статті 367 ЦПК України незалежно від інших причин неподання позивачем таких доказів до суду раніше.

Отже, суд апеляційної інстанції, з огляду на положення ст. 367 ЦПК України, позбавлений процесуальної можливості приймати як доказ постанову про проведення процесуальних дій на іншій території, так як постанова датується 12 січня 2026 року, тобто після ухвалення рішення у цивільній справі.

Щодо Витягу з ІПНП «Цунамі», то колегія суддів зазначає, що у суді першої інстанції стороною позивача даний витяг не надавався. Крім того, Витяг зроблений на ОСОБА_11 , яка не є стороною у справі, та не доводить перебувати спірного транспортного засобу саме у сторони відповідача ОСОБА_3 .

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Одночасно апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 06 жовтня 2026 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

Д.Я. Роїк