Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №522/10223/24-Е — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2704/26

Справа № 522/10223/24-Е

Головуючий у першій інстанції Луняченко В.О.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого – Громіка Р.Д.,

суддів – Драгомерецького М.М., Роїка Д.Я.,

за участю секретаря – Скрипченко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання протиправним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог.

25 червня 2024 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Виробничого підрозділу «Одеській загін воєнізованої охорони» філії «Відомча воєнізована охорона» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання протиправним та скасування наказу від 25.03.2024 за №2 про оголошення догани ОСОБА_1 та стягнення моральної шкоди у розмірі 15 000 грн.

Позовна заява вмотивована тим, що оскаржуваний наказ винесений безпідставно та незаконно, так як відсутня як складова дисциплінарного проступку, так і порушення порядку накладення дисциплінарного стягнення.

Підставами стягнення моральної шкоди вважає наявність моральних страждань, загострення гіпертонічного захворювання, яке відбулось внаслідок безпідставних обвинувачень 22.02.2024, що призвело до загального погіршення здоров`я.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2025 року задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про визнання протиправним та скасування наказу про притягнення до адміністративної відповідальності та стягнення моральної шкоди. Скасовано наказ виконувача обов`язків начальника виробничого підрозділу «Одеський загін воєнізованої охорони» філії «Відомча воєнізована охорона» акціонерного товариства «Українська залізниця» Сивака С.С. від 25.03.2004 №2 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», згідно якого за порушення трудової дисципліни на підставі пункту 1 статті 147 Кодексу законів про працю України ОСОБА_1 було оголошено догану. Стягнено з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000 гривень. Стягнено з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 968,96 грн.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі АТ «Українська залізниця» просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та зроблено помилкові висновки про часткове задоволення позовних вимог.

Сповіщення сторін та заяви у справі.

Про судове засідання, призначене на 30 вересня 2026 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи, однак у судове засідання не з`явились.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Повний текст судового рішення складено 06 жовтня 2026 року.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що начальнику команди воєнізованої охорони на станції Одеса-Застава 1 виробничого підрозділу «Одеський загін відомчої воєнізованої охорони» філії «Відомча воєнізована охорона» АТ «Українська залізниця» Броневщуку В.В. наказом виконувача обов`язків начальника виробничого підрозділу «Одеський загін воєнізованої охорони» філії «Відомча воєнізована охорона» акціонерного товариства «Українська залізниця» Сивака С.С. від 25.03.2004 №2 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» за порушення трудової дисципліни на підставі пункту 1 статті 147 Кодексу законів про працю України оголошено догану ( а/с 19).

Копію наказу від 25.03.2024 № 1 ОСОБА_1 отримав 26.03.2024, зазначивши що з Наказом не згоден.

З наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності вбачається, що під час раптової перевірки службової діяльності команди воєнізованої охорони виробничого підрозділу «Одеський загін воєнізованої охорони» станції Одеса-Застава-1, проведеної 16.02.2024, начальником Південного територіального управління філії «Відомча воєнізована охорона» ОСОБА_2 та виконувачем обов`язків начальника відділу спеціального призначення (Одеса) ситуаційно-оперативного управління філії «Відомча воєнізована охорона» ОСОБА_3 виявлено ряд недоліків та зауважень.

Як зазначено у Наказі, під час перевірки вищезазначеними службовими особами за участі позивача поста №16 в межах станції Одеса-Застава-1 встановлено, що згідно постової відомості охорону поста мав здійснювати стрілець 4 розряду ОСОБА_4 . Разом з тим, о 16 год 11 хв. ОСОБА_4 був відсутній. Свою відсутність ОСОБА_4 пояснив тим, що за вказівкою ОСОБА_1 о 12. год 30 хв. прибув для вартового приміщення для того, щоб відвести власним автомобілем страхувальні пояси на періодичне випробування до ШЧ-1. При цьому зброю та набої під час поїздки не здавав.

Відсутність стрільця на посту визначено як порушення п. 3.8 «Положення про регулювання робочого часу та часу відпочинку працівників воєнізованої охорони АТ « Укрзалізниця», затвердженого наказом від 29.12.2008 №565-Ц (на безперервній змінній службі працівникам не дозволяється залишати пост, не дочекавшись зміни).

Також в наказі зазначено про те, що при перевірці в книзі видачі та приймання зброї і боєприпасів форми ХУ-8 зроблено запис про здачу зброї на період відпочинку стрільця 4-го розряду ОСОБА_4 з 14 год 00 хв. до 16 год. 00 хв. При цьому у письмовому поясненні начальника відділення ОСОБА_5 зазначено, що зброя не здавалась, а запис в книзі видачі зброї було зроблено помилково.

Крім того, за змістом наказу вбачається, що відповідно до інформації в протоколах оперативних нарад при начальнику команди воєнізованої охорони станції Одеса-Застава-1 від 22.02.2023 та від 18.03.2024 зазначено, що заміну на час відсутності стрільця 4-розряду ОСОБА_4 виставить не було можливості у зв`язку із відсутністю вільного від несення служби стрільця особового складу команди воєнізованої охорони станції Одеса-Застава-1.

Таким чином, як зазначено в Наказі, встановлено що контроль за роботою особового складу варт з боку начальника команди воєнізованої охорони станції Одеса-Застава-1 ОСОБА_1 здійснюється на неналежному рівні, службова документація ведеться із порушенням в частині здійснення контролю за правильним зберіганням та використанням вогнепальної зброї у підрозділі.

Догана ОСОБА_1 оголошена за неналежну організацію службової діяльності, а саме нераціональне використання особового складу, що призвело до відволікання від несення служби працівника, чим порушено пункт 4.3.2 «Керівництва в організації служби стрілецьких та стрілецько-пожежних підрозділів відомчої воєнізованої охорони на залізничному транспорті України» (ЦУО-0029) затвердженого наказом від 28.12.2005 р. №003-Ц/ДСК ( не відволікатись він несення служби), за не контроль видачі та здачі зброї, а особливо начальниками відділень в напрямку записів в Книзі видачі та приймання зброї і боєприпасів форми ХУ-8, чим порушено вимоги пункту 7.9 «Посадової інструкції «( в частині порушення порядку утримання, зберігання, використання та обліку вогнепальної зброї, боєприпасів…) пункту 8.2 «Положення про придбання, перевезення, облік, зберігання та застосування вогнепальної зброї, боєприпасів до неї підрозділами відомчої воєнізованої охорони на залізничному транспорті», затвердженому наказом від 24.12.2009 року №1336.

У Наказі зазначається, що підставою його винесення є довідка перевірки від 16.02.2024 начальником південного територіального управління Гончаром В.В., протокол оперативної наради від 22.02.2024, письмові пояснення начальника команди воєнізованої охорони станції Одеса-Застава-1 Броневщука В.В., начальника відділення ОСОБА_5 , стрільця 4 розряду ОСОБА_4 , акт про відмову від надання письмових пояснень ОСОБА_1 .

Згідно з довідки раптової перевірки команди воєнізованої охорони (скорочене КВО) ст. Одеса-Застава-1 від 16.02.2024 встановлено, що під час перевірки ОСОБА_1 знаходився на робочому місці, після перевірки документації разом з ОСОБА_1 перевіряючи направились на перевірку поста №16 охорону якого, згідно з постової відомості ніс стрілець ОСОБА_4 але він на час перевірки в 15:15 годин був відсутній на посту та надав пояснення що о 07:45 прибув до вартового приміщення о 08:20 годин, після отримання інструктажу та зброї, направився на охорону посту №16 а далі, за наказом начальника КВО ОСОБА_1 о 12:30 прибув до вартового приміщення щоб відвести власним автомобілем страхувальні пояси на періодичне випробування, зброю та набої не здавав. При перевірці книги обліку видачі та прийняття зброї з`ясовано про наявність запису про здачу ОСОБА_4 з 14:00 по 16:00 зброї, але с пояснень начальника відділення ОСОБА_5 зброя не здавалась а запис зроблено помилково, також помилково зроблено запис про видачу та прийняття зброї ОСОБА_1 , який на час перевірки був без зброї. Також у довідці мається запис про можливо знаходження ОСОБА_1 під час перевірки у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до протоколу оперативної наради при в.о. начальника виробничого підрозділу «Одеський загін воєнізованої охорони» філії «Відомча воєнізована охорона» АТ « Укрзалізниця» Сивак С.С. з питань розгляду довідки за результатами перевірки від 01.02.2024 повторний розгляд результатів перевірки було проведено 22.02.2024 року.

За результатами оперативної наради було відмінено протокол від 13.02.2024 року оперативної наради в розділі п.2 постанови оперативної наради щодо позбавлення 50% преміальної винагороди за лютий місць 2024 начальника стрілецької команди станції Одеса-Застава 1 ОСОБА_1 , та за порушення вимог пункту 7.9 «Посадової інструкції» (недотримання встановленого порядку обліку та раціонального використання робочого часу та часу відпочинку особового складу); пункту 7.10 «Посадової інструкції» (в частині порушення порядку утримання, зберігання, використання та обліку вогнепальної зброї, боєприпасів); пункту 8.5 «Положення про придбання, перевезення, облік, зберігання та застосування вогнепальної зброї, боєприпасів до неї підрозділами відомчої воєнізованої охорони на залізничному транспорті», затвердженому наказом від 24.12.2009 №1336 (облік видачі та прийняття вогнепальної зброї і боєприпасів, виданих працівникам ВВО під час несення служби, посадовим особам під час виконання службових обов`язків, здійснюється в книзі обліку…); пункту 1.7 «порядку зберігання, видачі та використання маршрутів варти, формиХУ-2 в підрозділах воєнізованої охорони (Додаток 32 до Положення про регулювання робочого часу та часу відпочинку працівників воєнізованої охорони АТ «Укрзалізниця», затвердженого наказом від 29.12.2008 року №565-Ц (відповідальність за оформлення , видачу, заповнення та перевірку правильності обліку робочого часу в маршрутних листах форми ХУ-2 у підрозділах покладається особисто на начальників підрозділів) начальника стрілецької команди станції Одеса-Застава 1 ОСОБА_1 , на підставі п.1 ст. 147 КЗпПУ, оголошено догану.

На підставі протоколу оперативної наради від 22.02.2024 та довідки за результатами перевірки команд воєнізованої охорони станції Одеса-Сортувальна, станції Одеса-Застава виробничого підрозділу «Одеській загін воєнізованої охорони» від 01.02.2024, 19.03.2024 року в.о. Виробничого підрозділу «Одеській загін воєнізованої охорони» було винесено Наказ №1 про притягнення до дисциплінарної відповідальності, згідно якого ОСОБА_1 , начальнику команди воєнізованої охорони станції Одеса-Застава-1, на підставі пункту 1 статті 147 КЗпПУ, оголошено догану (а/с 77).

У протоколі №3 оперативної наради при начальнику команди воєнізованої охорони на станції Одеса-Застава-1 від 18.03.2024, проведеної у присутності ОСОБА_1 , начальника варти ОСОБА_5 , стрільця 4-розряду ОСОБА_4 при розгляді питань викладених в довідці за результатами перевірки підрозділу, яка відбулась 16.02.2024, було з`ясовано що ОСОБА_4 16.02.2024 з 12:30 був заподіяний для відвезення на періодичне випробування, термін якого спливав 17.02.2024, страхувальних поясів та вирішення побутових питань, при цьому вогнепальну зброю не здавав, так як раніше вже був попереджений на оперативної нараді про зберігання вогнепальної зброї, порушень при носінні вогнепальної зброї за межами території залізничного транспорту відсутні а крім того, на вказаної оперативної нараді, в присутності начальника «Південного територіального управління» було досягнуто згоди про задіяння працівників КВО для вирішення службових та побутових питань. Здійснити заміну стрільцю, якого було відряджене для інших службових питань не було можливо внаслідок недостатності особового складу, про що раніше неодноразово доповідалось начальнику виробничого підрозділу «Одеський загін воєнізованої охорони» доповідними записками, зокрема 27.01.2024 та 05.02.2024 (а/с 65).

Оперативна нарада постановила про проведення додаткових інструктажів з начальниками варт щодо якісного виконання посадових обов`язків при несенні служби в частині видачі та прийому вогнепальної зброї.

Повторно оперативна нарада за участю в.о. начальника виробничого підрозділу «Одеський загін воєнізованої охорони» філії «Відомча воєнізована охорона» АТ « Укрзалізниця» Сивак С.С. з питань розгляду довідки за результатами раптової перевірки від 16.02.2024 була проведена 19.03.2024 (т.1, а.с 66).

Згідно з протоколу від 19.03.2024 оперативна нарада постановила: за неналежну організацію службової діяльності, а саме нераціональне використання особового складу, що призвело до відволікання від несення служби працівника, чим порушено п. 4.3.2 «Керівництва з організації служби стрілецьких та стрілецько-пожежних підрозділів відомчої воєнізованої охорони на залізничному транспорті України» (ЦУО- 0029) затвердженого наказом від 28.12.2005 р. №003-Ц/ДСК (не відволікатись він несення служби), за не контроль видачі та здачі зброї, а особливо начальниками відділень в напрямку записів в Книзі видачі та приймання зброї і боєприпасів форми ХУ-8, чим порушено вимоги пункту 7.10 «Посадової інструкції «(в частині порушення порядку утримання, зберігання, використання та обліку вогнепальної зброї, боєприпасів…) начальнику стрілецької команди станції Одеса-Застава1 ОСОБА_1 на підставі п.1 ст. 147 КЗпПУ, оголосити догану.

Згідно з постанови у справі про адміністративне правопорушення №240 від 25.03.2024 року адміністративної комісією Виконавчого комітету Одеської міської ради було розглянуто протокол серії ГП №135026 від 16.02.2024 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч.1 ст. 179 КУпАП (перебування на роботі у нетверезому стані), справи закрита у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення (а,с 23).

На підставі ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Вказаний правовий висновок визначений Верховним Судом у постановах від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, а також від 02.10.2018 у справі №910/18036/17 та від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Верховний Суд у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

У практиці Європейського суду суд посилається на баланс вірогідностей задля оцінки обставин у справі. Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 (заява №59166/12) «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») Європейський суд з прав людини наголошує, що «У країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Трудові правовідносини врегульовані Кодексом Законів про працю України. Правовідносини пов`язані із стягненням моральної шкоди , окрім КЗпП України, врегульовані Цивільним Кодексом України.

Відповідно до статті 139 Кодексу законів про працю України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Статтею 140 КЗпП України визначено, що трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю.

Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення як догана.

Частиною першою статті 149 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2019 року у справі № 343/6/18 (провадження № 61-45610св18), зроблено висновок, що "ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності".

Відповідно до статті 149 цього ж Кодексу до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Таким чином, при розгляді даної справи саме відповідач повинен довести наданими доказами дії (бездіяльність працівника), які привели до порушення або неналежне виконання покладених на нього трудових обов`язків а також наявність безпосередньої вини в цьому працівника та наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17 (№ 14-157цс19) зазначено, що роботодавець не може ставити у вину працівникові та притягати його до дисциплінарної відповідальності у випадку невиконання обов`язків, які не обумовлені трудовим договором і про які працівник не був проінформований належним чином. Складовими дисциплінарного проступку, що характеризують його об`єктивну та суб`єктивну сторони, є: дії (бездіяльність) працівника; невиконання або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між його діями (бездіяльністю) та невиконанням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність роботодавцем наявності будь-якої з цих складових виключає наявність дисциплінарного проступку.

У справі ухвалою суду були витребувані у відповідача службові (посадові) інструкції позивача як начальника команди воєнізованої охорони на станції Одеса-Застава 1 виробничого підрозділу «Одеський загін відомчої воєнізованої охорони» філії «Відомча воєнізована охорона» акціонерного товариства «Українська залізниця».

Згідно з наданої відповідачем 28.05.2025 посадової інструкції начальника команди воєнізованої охорони,1239 виробничого підрозділу «Одеській загін воєнізованої охорони» ВВО НОР ОД-31/19 від 28.04.2023, пунктом 7.9 визначена персональна відповідальність начальника команди за недотримання встановленого порядку обліку та раціонального використання робочого часу та часу відпочинку особового складу (а/с 174).

Персональна відповідальність начальника команди, згідно з даної Інструкції, за недотримання встановленого порядку діловодства, ведення керівної та облікової документації команди, за порушення утримання, зберігання, використання та обліку вогнепальної зброї, боєприпасів, засобів індивідуального захисту та спеціальних засобів активної оборони, передбачено п. 7.10.

Основною метою діяльності начальника загону, згідно з вказаної Інструкції», є виконання функцій, що охоплюють організацію роботи загону щодо надання з охорони вантажів, які перевозяться залізничним транспортом, штучних споруд, об`єктів інфраструктури залізничного транспорту, а також провадження іншої охоронної діяльності, здійснення заходів щодо дотримання на об`єктах, які охороняються пропускного і внутрішньо об`єктового режимів, заходів, спрямованих на запобігання, недопущення, припинення викрадень вантажів під час перевезення, майна Товариства, заподіяння майнової шкоди (знищення, пошкодження), супроводження пасажирських поїздів далекого та приміського сполучення, забезпечення проведення робіт з профілактики, локалізації та ліквідації пожеж у стаціонарних об`єктах та в залізничному рухомому складі, а також здійсненню пожежно-профілактичних заходів та контролю за виконанням встановлених вимог пожежної безпеки.

Крім того, згідно з Інструкції з метою виконання посадових обов`язків начальник Загону зобов`язаний зокрема:

- здійснювати керівництво Загоном, відповідно до завдань, покладених на Загін Філією, Товариством (п. 5.2 Інструкції);

- організовувати надання послуг з охорони вантажів, що перевозяться залізничним транспортом, штучних споруд, об`єктів інфраструктури залізничного транспорту, а також провадження іншої охоронної діяльності (п. 5.3 Інструкції);

- вживати заходи щодо виявлення та попередження, в межах компетенції, правопорушень на об`єктах, що охороняються, здійснення заходів, спрямованих на запобігання, недопущення, припинення викрадень вантажів під час перевезення, іншого майна Товариства, заподіяння майнової шкоди (знищення, пошкодження) (п. 5.6 Інструкції);

- організовувати роботу щодо здійснення пожежно-профілактичних заходів та контролю за виконанням установлених вимог пожежної безпеки (п. 5.12 Інструкції);

- забезпечувати контроль за належною експлуатацією рухомого складу пожежних поїздів, пожежної техніки та інших технічних засобів, якими оснащені підрозділи Загону (п. 5.15 Інструкції);

- забезпечувати постійну бойову готовність пожежних поїздів Загону до виконання задач за призначенням (п. 5.16 Інструкції);

- контролювати облік робочого часу працівників Загону, забезпечувати його достовірність, підписувати табель обліку використання робочого часу (п. 5.24 Інструкції);

- перевіряти підпорядковані підрозділи щодо стану дисципліни, забезпечення зберігання схоронності вантажів, матеріальних цінностей та іншої службової діяльності (п. 5.25 Інструкції);

- брати участь у перевірках стану охорони праці та промислової безпеки в підрозділах Загону з подальшим оформленням відповідних документів (п. 5.38 Інструкції);

- здійснювати керівництво організацією роботи зі створення та забезпечення безпечних і здорових умов праці та стану промислової безпеки відповідно до вимоги законодавства з охорони праці в підрозділах Загону (п. 5.39 Інструкції);

- здійснювати контроль за додержанням працівниками Загону вимог законодавства про охорону праці, технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використання засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог нормативно-правових актів охорони праці (п. 5.40 Інструкції);

- здійснювати в межах компетенції та відповідно до покладених завдань організацію та виконання заходів щодо запобігання та виявлення корупції в діяльності Загону (п. 5.49 Інструкції);

- дотримуватися положень, принципів та норм Кодексу етики Товариства, принципів і стандартів щодо запобігання та протидії корупції у діяльності Товариства, визначених Політикою запобігання та протидії корупції Товариства, правил і процедур Антикорупційної програми Товариства, правил внутрішнього трудового розпорядку, законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці, виробничої санітарії, протипожежної безпеки, вимог нормативної документації, яка регулює діяльність Товариства та підрозділів (п. 5.53 Інструкції).

До Інструкції стороною відповідача надано додаток Б – лист ознайомлення з посадовою інструкцією ОСОБА_1 28.04.2023 , із визначенням посади – НОРВ (134 на звороті).

Пунктом 8.2 « Положення про придбання , перевезення , облік, зберігання та застосування вогнепальної зброї, боєприпасів до неї підрозділами відомчої воєнізованої охорони на залізничному транспорті», затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.12.2009 року №1336 , визначено що контроль за видачею зброї та боєприпасів особам службового наряду, посадовим особам здійснює начальник підрозділу.

Пунктами 8.5 та 8.6 зазначеного Положення визначено, що облік видачі та прийняття вогнепальної зброї і боєприпасів, виданих працівникам відомчої воєнізованої охорони під час несення служби, посадовим особам під час виконання службових обов`язків, здійснюється в книзі обліку видачі та прийняття вогнепальної зброї і боєприпасів (додаток 14). Якщо виконання службових обов`язків припинено (незалежно на який час), зброя негайно розряджається в установленому порядку, здається начальнику варти та зберігається в спеціально обладнаному сховищі. При цьому начальник варти після перевірки стану зброї та бойових припасів робить запис у книзі видачі та прийняття зброї і боєприпасів про її приймання.

Крім того, пунктами 8.11 та 8.13 Положення встановлено, що особовому складу відомчої воєнізованої охорони, якщо він має при собі зброю, забороняється: заходити до магазинів, залів очікування та ресторанів вокзалу, ринку, виходити за межі станції, крім випадків, коли це викликано службовою необхідністю. За межами території залізничного транспорту носити відомчу вогнепальну зброю дозволяється тільки під час виконання службових обов`язків та за наявності посвідчення про дозвіл на право носіння зброї, виданого органами внутрішніх справ.

Таким чином, з наданих представником відповідача доказів, якими обґрунтовується законність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани по обставинам встановленим в наслідок раптової перевірки, яка відбулась 16.02.2024 року, підставою для притягнення позивача - начальника команди воєнізованої охорони на станції Одеса-Застава 1 виробничого підрозділу «Одеський загін відомчої воєнізованої охорони» філії «Відомча воєнізована охорона» акціонерного товариства «Українська залізниця» Броневщука В.В. є дві основні обставини – це надання розпорядження стрільцю 4 розряду ОСОБА_4 щодо необхідності відвезення власним автомобілем страхувальних поясів на періодичне випробування внаслідок чого було залишено без охорони пост №16 а також факт того, що при виконанні цього доручення стрілець не здав зброю та боєприпаси але при цьому у книзі обліку видачі та прийняття зброї з`ясовано про наявність запису про здачу ОСОБА_4 зброї.

А ні під час оперативної наради, а ні під час самої перевірки не з`ясовувалось чи було зазначене розпорядження видано у межах повноважень начальника команди воєнізованої охорони та чи було воно необхідним у вказаних обставинах.

Пункт 7.9 посадової інструкції ОСОБА_1 міститься у розділі 7 «Відповідальність», та має наступну редакцію: «Недотримання встановленого порядку обліку та раціонального використання робочого часу та часу відпочинку особового складу».

При цьому в жодному із наданих стороною відповідача доказах (а ні у Довідці про перевірку, а ні у жодної оперативної нараді) не розглядалось питання обліку робочого часу або раціональність чи нераціональність використання робочого часу або часу відпочинку.

Крім того, беручи до уваги, що згідно з Положення про придбання, перевезення, облік, зберігання та застосування вогнепальної зброї, боєприпасів до неї підрозділами відомчої воєнізованої охорони на залізничному транспорті , під час виконання службових обов`язків ( якщо вказане розпорядження було надане у межах службових повноважень) особа має право, на час виконання такого завдання, знаходиться за межами території залізничного транспорту із наявною вогнепальною зброєю, а крім того що безпосередню запис про здачу вогнепальної зброї у випадку припинення службових обов`язків (якщо розпорядження не було надано у межах службових повноважень) здійснює начальник варти, то не було з`ясовано у чому саме несе відповідальність начальник команди за факт наявності відповідного запису, яка не відображала дійсність ( зброя не була здана).

Як вже зазначалось Пункт 8.2 «Положення про придбання, перевезення, облік зберігання та застосування вогнепальної зброї, боєприпасів до неї підрозділами відомчої воєнізованої охорони на залізничному транспорті» має таку редакцію: «Контроль за видачею зброї та боєприпасів особам службового наряду, посадовим особам здійснює начальник підрозділу».

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 обіймав посаду начальника команди воєнізованої охорони на станції Одеса-Застава 1 виробничого підрозділу «Одеський загін відомчої воєнізованої охорони» філії «Відомча воєнізована охорона» акціонерного товариства «Українська залізниця» і він не був начальником підрозділу відповідно до Посадової інструкції, так як у п.11 Інструкції зазначається, що він займає посаду начальника команди виробничого підрозділу у вигляді філії «Відомча воєнізована охорона», тобто підрозділом визначена сама філія, у якої є відповідний начальник.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку про недоведеність наявності порушень з боку позивача вказаних у Наказі вимог Інструкції та Положення, що свідчить про недоведення наявності у його діях підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Крім того, зазначена у Наказі підстава для притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді протоколу оперативної наради від 22.02.2024 року не може братись як належний доказ, так як сама оперативна нарада була проведена з приводу інших подій, які були зафіксовані при перевірці 01.02.2024 року та не відносилась до подій 16.02.2024 року.

З наданих саме відповідачами доказів вбачається що оперативна нарада з приводу раптової перевірки, яка відбулась 16.02.2024 року, проводилась 19.03.2024 року, однак протокол вказаної наради не було визначено підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності 25.03.2024 року.

Також судом першої інстанції правильно взято до уваги, що по обставинам встановленим у наслідок раптової перевірки 16.02.2024 року Наказ про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді догани було винесено 25.03.2024 року тобто із порушенням місячного терміну розгляду вказаних трудових справ, без зазначення у Наказі будь яких підстав для продовження строку на розгляд даного питання.

У сукупності встановлені обставини дають суду підстави для висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання Наказу виконувача обов`язків начальника виробничого підрозділу «Одеський загін воєнізованої охорони» філії «Відомча воєнізована охорона» акціонерного товариства «Українська залізниця» Сивака С.С. від 25.03.2004 №2 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким за порушення трудової дисципліни на підставі пункту 1 статті 147 Кодексу законів про працю України ОСОБА_1 було оголошено догану, таким що підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції правильно зазначив таке.

Відповідно до статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я ( п.1 ч.2 ст. 23 ЦК України) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України); приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Отже, моральна шкода полягає у фізичному болю, стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження – емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Крім того статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Верховний Суд у постанові від 13 лютого 2019 року у справі №755/18455/17 зазначив, що відповідно до загальних підстав відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Отже, наявність шкоди ще не породжує абсолютного права на її відшкодування будь-якою особою, оскільки необхідно довести наявність усіх складових цивільно-правової відповідальності, правильно визначивши суб`єкта такої відповідальності.

Цивільним законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди у позадоговірних відносинах.

Водночас на потерпілого покладається обов`язок доведення належними доказами наявності усіх інших умов виникнення деліктного зобов`язання, зокрема судом підлягає встановленню факт завдання шкоди за участю відповідача, факт, що заподіювачем шкоди є саме відповідач, та розмір завданої шкоди, тобто суд зобов`язаний встановити протиправність діянняїї заподіювача, а також наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача ( провий висновок Верховного Суду згідно постанови від 19 грудня 2018 року у справі № 640/14909/16-ц).

Позовні вимоги стосовно стягнення моральної шкоди обґрунтовані стороною позивача як самим фактом незаконного притягнення до дисциплінарної відповідальності, так і тим, що після проведеної оперативної наради та висунення безпідставних звинувачень ОСОБА_1 стало зле.

Як зазначено у позовної заяві, 22 лютого 2024 року після проведення оперативної наради, позивач змушений був звернутися за медичною допомогою до сімейного лікаря, оскільки сталося загострення перенесеної у 2021 році гіпертонічної хвороби 3 ступеню ризик високий (сталося підвищене серцебиття, помічені вени, опухлі щиколотки/набряки, стиснення в області серця).

Після отримання 22 лютого 2024 медичної допомоги наступного дня, 23.02.2023 ОСОБА_1 у зв`язку з погіршенням стану здоров`я повторно був змушений звернутися за медичною допомогою до медичного закладу, де йому було поставлено діагноз: гіпертонія з ускладненнями, ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба 3 ступеню, ризик 4, гіпертензивний криз, артеріальний тиск 200/120. Хворому було надано медичну допомогу, проведено обстеження, призначено ліки/ін`єкції, проведено електрокардіограму, адміністративні процедури. Причиною захворювання стало стиснення в області серця, загальна слабкість/втома, головний біль, втрачання рівноваги/запаморочення.

Крім того, у зв`язку з перенесенням вищезазначених негативних подій на службі ОСОБА_1 втретє упродовж місяця - 26.02.2023 звертався до медичного закладу за медичною допомогою, оскільки артеріальний тиск не змінювався 200/120, серцебиття не сповільнювалося, запаморочення не проходили, додатково з`явився дзвін/шум у вухах. Хворому була надана медична допомога та видане направлення до іншого лікаря для продовження лікування.

У травні 2024 року стан здоров`я позивача знову погіршився у зв`язку з чим 06.05.2024, 08.05.2024, 20.05.2024, 22.05.2024 ОСОБА_1 знову був змушений звертатися за допомогою до лікарів. Врешті 23.05.2024 позивача було госпіталізовано для проведення стаціонарного лікування. В період з 23.05.2024 по 05.06.2024 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в Одеській клінічній лікарні на залізничному транспорті де йому було поставлено діагноз: ішемічна хвороба серця, дифузний кардіосклероз, блокада передньої гілки лівої ніжки пучка Гісса, НМК 1 ступеня, гіпертонічна хвороба 3

Дані обставини, на думку позивача та його представника свідчать про те, що саме внаслідок протиправних дій відповідача у позивача відновилися хронічні захворювання, які призвели їх до стаціонарного лікування.

Представник відповідача заперечує проти стягнення моральної шкоди наполягаючи на тому, що відсутня як вина відповідача так і докази що надані в якості доказів захворювання не мають підтвердження наявності причинного зв`язку між захворюваннями та діями відповідача.

З медичної документації, зокрема виписки з медичної картки стаціонарного хворого №1778, щодо госпіталізації ОСОБА_1 з 23.05.2024 до 05.06.2024 вбачається наявність багаторічної гіпертонічної хвороби, та підвищення тиску останнім часом.

Таким чином а ні у відомостях про звернення до лікарів а ні з медичної документації не вбачається прямого причинного зв`язку між подіями 22.03.2024 та погіршенням стану здоров`я, яке призвело до госпіталізації.

Дати звернень за медичною допомогою надають змогу позивачу та його представнику припускати про наявність такого зв`язку, але у відповідності до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Водночас наявність , встановленого під час розгляду даної справи, незаконності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності , є підставою вважати про наявність заподіяної моральної шкоди внаслідок незаконних дій представників відповідача , що свідчить про наявність і вини відповідача ( у вигляді незаконного рішення прийнятого його вповноваженими представниками).

Суд першої інстанції правильно зазначив, що аналіз характеру правопорушення, системність таких дій протягом одного місяцю двічі притягувався до дисциплінарної відповідальності при чому в якості підтвердження порушення приймалось одна і таж оперативна нарада), безумовне душевне страждання пов`язані із звинуваченнями у важких правопорушеннях у тому числі і стосовно перебування на робочому місці у стані алкогольного сп`яніння), що призвело до необхідності змінювати своє звичне життя для звернень до суду та доведеності власної невинуватості, з урахуванням критеріїв розумності і справедливості, розмір моральної шкоди визначається судом у сумі 5000 гривень.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довело обставини, на які посилалось як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надала.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Одночасно апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 06 жовтня 2026 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

Д.Я. Роїк