Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №501/2378/25 — Одеський апеляційний суд

Суд: Одеський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 28 вересня 2026 р.

Справа: №501/2378/25

Суддя: Комлева О. С.

Номер провадження: 22-ц/813/1807/26

Справа № 501/2378/25

Головуючий у першій інстанції Петрюченко М. І.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,

з участю секретаря Громовенко А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Підодвірний Тарас Іванович на рішення Чорноморського міського суду Одеської області від 01 жовтня 2025 року, постановленого під головуванням судді Петрюченко М.І., у цивільній справі за позовом акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

У травні 2025 року, акціонерне товариство АТ «Перший Український міжнародний банк» (далі АТ «ПУМБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 99 404,60 грн. та судові витрати.

В обґрунтування свого позову, позивач зазначив, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитні договори:

- №2001845916801 від 26.03.2021 року, за яким позичальнику надано кредит у сумі 37807,00 грн.;

- №1010483327 від 13.08.2022 року, за яким позичальнику надано кредит у сумі 20 000,00 грн.;

- №101069076 від 12.11.2022 року, за яким позичальнику надано кредит у сумі 10 000,00 грн.

Позивач свої зобов`язання виконав в повному обсязі, а відповідач всупереч договірним зобов`язанням, в установлені терміни не повернула належні грошові кошти, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість, яка станом на 03.03.2025 склала:

- по кредитному договору №2001845916801 від 26.03.2021 року – 59309,09 грн., з яких: 37806,57 грн. – заборгованість за кредитом, 21502,52 грн. – заборгованість за процентами, 0 грн. – заборгованість за комісією;

- по кредитному договору №1010483327 від 13.08.2022 року – 25890,52 грн., з яких: 16666,93 грн. – заборгованість за кредитом, 2,82 грн. – заборгованість за процентами, 9220,77 грн. – заборгованість за комісією;

- по кредитному договору №101069076 від 12.11.2022 року – 14204,99 грн., з яких: 9583,37 грн. – заборгованість за кредитом, 1,66 грн. – заборгованість за процентами, 4619,96 грн. – заборгованість за комісією.

Загальна сума заборгованості по вищевказаним кредитним договорам станом на 03.03.2025 склала 99404,60 грн.

Позивач направив на адресу відповідача письмові вимоги про виконання зобов`язання, однак у наданий строк заборгованість відповідачем не погашена, що стало підставою для звернення до суду з зазначеним позовом.

Рішенням Чорноморського міського суду Одеської області від 01 жовтня 2025 року позов АТ «ПУМБ» задоволений частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість у розмірі 85 563,87 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Підодвірний Т.І. звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивачем не надано до суду належних доказів того, що між банком та відповідачем були укладені спірні кредитні договори та отримання відповідачем коштів за такими договорами.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду надано не було.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

Рішення суду в частині стягнення комісії сторонами не оскаржується та судом не переглядається.

В судове засідання, призначене на 29 вересня 2026 року, учасники справи не з`явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 152, 153, 153 зв.б., 154).

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, явка яких не визнавалась судом обов`язковою.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність осіб, які не з`явилися в судове засідання та які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 26.03.2021 року ОСОБА_1 підписала заяву №2001845916801 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с. 31-32).

У заяві вказано, що ОСОБА_1 підписанням вказаної заяви беззастережно підтвердила, що приймає публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування (надалі за текстом ДКБО) фізичних осіб, яка розміщена на сайті ПАТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийняття ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані йому в процесі обслуговування і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку).

Сума споживчого кредиту (кредитний ліміт) визначена у розмірі 20000,00 грн. Визначено розмір процентної ставки, комісії.

До вищезазначеної заяви надано паспорт споживчого кредиту з інформацією платежів за розрахунковий період, комісією за обслуговування кредитної заборгованості, страхову премію, та інше (а.с. 32) та публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб у новій редакції, яка діє з 04.04.2022 року (а.с. 33-44).

За договором №2001845916801 від 26.03.2021 року збільшено кредитний ліміт до 37807,00 грн., що підтверджується довідкою про збільшення кредитного ліміту (а.с. 47).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №2001845916801 від 26.03.2021 року сума заборгованості ОСОБА_1 складає 59309,09 грн., з яких: 37806,57 грн. – заборгованість за кредитом, 21502,52 грн. – заборгованість за процентами, 0 грн. – заборгованість за комісією (а.с. 56-58).

Із виписки з рахунку ОСОБА_1 , вбачається, що сума заборгованості ОСОБА_1 складає 59309,09 грн., з яких: 37806,57 грн. – заборгованість за кредитом, 21502,52 грн. – заборгованість за процентами, 0 грн. – заборгованість за комісією (а.с. 63-67).

13.08.2022 року ОСОБА_1 підписала заяву №1010483327 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с. 16-19).

У заяві вказано, що ОСОБА_1 підписанням вказаної заяви беззастережно підтвердив, що приймає публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування (надалі за текстом ДКБО) фізичних осіб, яка розміщена на сайті ПАТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийняття ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані йому в процесі обслуговування і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку), тощо.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №1010483327 від 13.08.2022 року сума заборгованості ОСОБА_1 складає 25890,52 грн., з яких: 16666,93 грн. – заборгованість за кредитом, 2,82 грн. – заборгованість за процентами, 9220,77 грн. – заборгованість за комісією (а.с. 50-52).

Із виписки з рахунку ОСОБА_1 , вбачається, що сума заборгованості ОСОБА_1 складає 25890,52 грн., з яких: 16666,93 грн. – заборгованість за кредитом, 2,82 грн. – заборгованість за процентами, 9220,77 грн. – заборгованість за комісією (а.с. 59-62).

12.11.2022 року ОСОБА_1 підписала заяву - №101069076 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с. 20-22). У заяві вказано, що ОСОБА_1 підписанням вказаної заяви беззастережно підтвердив, що приймає публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування (надалі за текстом ДКБО) фізичних осіб, яка розміщена на сайті ПАТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийняття ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані йому в процесі обслуговування і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку), тощо.

Сума споживчого кредиту (кредитний ліміт) визначена у розмірі 10000,00 грн. Визначено розмір процентної ставки, комісії.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №№101069076 від 12.11.2022 року сума заборгованості ОСОБА_1 складає 14204,99 грн., з яких: 9583,37 грн. – заборгованість за кредитом, 1,66 грн. – заборгованість за процентами, 4619,96 грн. – заборгованість за комісією (а.с. 53-55).

Із виписки з рахунку ОСОБА_1 , вбачається, що сума заборгованості ОСОБА_1 складає 14204,99 грн., з яких: 9583,37 грн. – заборгованість за кредитом, 1,66 грн. – заборгованість за процентами, 4619,96 грн. – заборгованість за комісією (а.с. 61-62).

Позивач направив на адресу відповідача письмові вимоги про виконання зобов`язання (а.с. 45-46).

Задовольняючи частково позов АТ «ПУМБ», суд першої інстанції виходив з наступного.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно зі ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст.1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст.204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Встановлено, що оспорюваний договір був укладений сторонами в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом вірно встановлено, що 26.03.2021 року ОСОБА_1 підписала заяву №2001845916801 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с. 31-32). У заяві вказано, що ОСОБА_1 підписанням вказаної заяви беззастережно підтвердив, що приймає публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування (надалі за текстом ДКБО) фізичних осіб, яка розміщена на сайті ПАТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийняття ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані йому в процесі обслуговування і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку).

До вищезазначеної заяви додано публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб у новій редакції, яка діє з 04.04.2022 року (а.с. 33-44).

13.08.2022 року ОСОБА_1 підписала заяву №1010483327 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с. 16-19). У заяві вказано, що ОСОБА_1 підписанням вказаної заяви беззастережно підтвердив, що приймає публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування (надалі за текстом ДКБО) фізичних осіб, яка розміщена на сайті ПАТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийняття ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані йому в процесі обслуговування і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку).

При цьому, відповідач ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті кредитора ПАТ «ПУМБ» подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого позивач надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний нею номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді ОТП - пароля, який заявник використав для підтвердження підписання кредитного договору 13.08.2022 о 11:59:29 год (ІD документу: 1010483327) (а.с. 18-19).

При цьому, відповідач ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті кредитора ПАТ «ПУМБ» подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого позивач надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний нею номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді ОТП - пароля, який заявник використав для підтвердження підписання кредитного договору 12.11.2022 о 19:09:52 год (ІD документу: 1010698076) (а.с. 22-23).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №101069076 від 12.11.2022 року сума заборгованості ОСОБА_1 складає 14204,99 грн., з яких: 9583,37 грн. – заборгованість за кредитом, 1,66 грн. – заборгованість за процентами, 4619,96 грн. – заборгованість за комісією (а.с. 53-55).

Суд дійшов обґрунтованого висновку, що вказані вище правочини відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнююься до договорів, укладених у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, оскільки без здійснення вказаних дій відповідачем кредитні договори не були б укладені сторонами.

Відповідно до п. 8 вказаного договору, кошти кредиту надаються товариством банківським переказом на рахунок отримувача ОСОБА_1 за реквізитами, зазначеними при визначенні способу надання споживчого кредиту на загальні цілі.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Судом вірно зазначено, що наявні в матеріалах справи докази є достатнім доказом виконання позивачем зобов`язання за договорами щодо надання відповідачу кредитних коштів, а надані позивачем розрахунки заборгованості, які узгоджуються з умовами договору споживчих кредитів є достатнім та допустимим доказом розміру заборгованості відповідача за цими договорами.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що оскільки відповідачем порушені умови кредитних договорів, у відповідача наявна заборгованість за кредитом, а також за відсотками у загальному розмірі 85 563,87 грн., яка складає: по кредитному договору №2001845916801 від 26.03.2021 року – 59309,09 грн., з яких: 37806,57 грн. – заборгованість за кредитом, 21502,52 грн. – заборгованість за процентами; по кредитному договору №1010483327 від 13.08.2022 року – 16669,75 грн., з яких: 16666,93 грн. – заборгованість за кредитом, 2,82 грн. – заборгованість за процентами; по кредитному договору №101069076 від 12.11.2022 – 9585,03 грн., з яких: 9583,37 грн. – заборгованість за кредитом, 1,66 грн. – заборгованість за процентами, оскільки відповідач не виконав умови, укладених договорів, умови яких були доведені до відома позичальника та погоджені з ним.

На підставі вищевикладеного, суд встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному їх дослідженні, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість у розмірі 85 563,87 грн.

Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

При цьому, суд першої інстанції при застосуванні норм права до вказаних правовідносин вірно врахував висновки щодо застосування норм матеріального права, викладених у постановах Верховного Суду.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Підодвірний Т.І. про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивачем не надано до суду належних доказів того, що між банком та відповідачем були укладені спірні кредитні договори та отримання відповідачем коштів за такими договорами, колегія суддів залишає без задоволення, оскільки вказані договори спростовуються встановленими обставинами справи у відповідності до наявних в матеріалах справи доказів, які підтверджують, що на підставі укладених договорів ОСОБА_1 були отримані кредитні кошти, проте доказів того, що між сторонами не були укладені кредитні договори матеріали справи не містять, також ОСОБА_1 не спростовано отримання нею від позивача кредитних коштів.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідачка мала змогу власноруч отримати виписки по її картковому рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування або отримання кредитних коштів, однак не надала суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог позивача.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявлених вимог, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Також колегія суддів вважає, що вказані доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об`єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

Крім того, зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення.

Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянуті судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Підодвірний Тарас Іванович – залишити без задоволення.

Рішення Чорноморського міського суду Одеської області від 01 жовтня 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 06 жовтня 2026 року.

Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева

Судді ______________________________________ Р.Д. Громік

______________________________________ С.М. Сегеда

Оригінал: reyestr.court.gov.ua