Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №495/5964/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/3521/26

Справа № 495/5964/25

Головуючий у першій інстанції Мишко В. В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Назарової М.В. (суддя-доповідач), Кострицького В.В., Лозко Ю.П.,

учасники справи: позивач – Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в особі свого представника Пучкової Людмили Анатоліївни

на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 грудня 2025 року, ухвалене Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області у складі: судді Мишка В.В. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У серпні 2025 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 07.11.2019 у розмірі 73379,55 грн та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 07.11.2019 відповідач ознайомився з умовами кредитування та підписав Паспорт кредиту. Також 07.11.2019 відповідачем було підписано власноруч Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та погодив наступні умови: тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювальна кредитна лінія до 50000 грн (п. 1.2 Договору); тип кредитної карти: картка «Універсальна»; строк кредитування: 20 років (п. 1.2 Договору); процентна ставка, відсотків річних: 43,2% (п. 1.3 Договору); кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п.1.4. Договору); Розмір мінімального обов`язкового платежу: 5% від заборгованості, але не менше, ніж 100 грн, щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п. 1.4. Договору); проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах простроченої суми заборгованості в розмірі: 60,00% (п. 1.5. та п. 2.1.1.2.12. Договору).

Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідач підписав власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 № 151 "Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України".

На підставі укладеного Договору отримав платіжний інструмент кредитну картку номер – НОМЕР_1 , строк дії – 10/23, тип – Універсальна, що підтверджується випискою по рахунку.

Відповідач користувався кредитним лімітом, відповідно до виписки по рахунку вчиняв операції, таким чином, згідно до Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, що затверджено Постановою НБУ №164 від 29.07.2022 року, Відповідач є власником рахунку та держателем платіжного інструменту для здійснення операцій за рахунком.

Таким чином, у порушення умов Договору, а також ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 2.1.1.3.5 Договору сторони узгодили, що в разі порушення відповідачем зобов`язань, з погашення заборгованості по кредиту протягом 180-ти днів з моменту виникнення таких порушень, на підставі ст. 212, 611, 651 ЦК України терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту. На 180-й день з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту клієнт зобов`язаний повернути банку кредит, проценти за користування кредитом, неустойку та виконати інші зобов`язання за договором в повному обсязі. Тобто, сторони згідно до ст. 212 ЦКУ передбачили відкладальну обставину, внаслідок виникнення якої терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов`язань відповідача з погашення кредиту.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 17.07.2025 року має заборгованість в розмірі 73379,55 грн, яка складається з наступного: 62121,59 грн заборгованість за тілом кредиту; 11257,96 грн заборгованість за простроченими відсотками.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Зачепіло З.Я. просила відмовити у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк», посилаючись на те, що у анкеті-заяві відсутні домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами. Наданий банком Витяг з Умов та Правил не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, Умови та Правила, що міститься в матеріалах справи, не підписані відповідачем, а тому не може розцінюватися як частина кредитного договору.

Також вказує, що розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, що підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовні заяві, а отже не є належними доказами існування боргу. Роздрукований розрахунок заборгованості є внутрішнім документом установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити чи видавалися кредитні кошти. Зазначає, що відповідачем в період з 07.11.2019 по 17.07.2025 було систематично внесено оплати в рахунок погашення кредитної заборгованості, а саме суму в розмірі 207630,33 грн, тобто відсотки вже значно перевищують тіло заборгованості по кредитному ліміту, також звертає увагу, що тіло не зменшилося, а відсотки тільки зростали.

Крім того посилається на ч. 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та вказує, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509, ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. (а.с. 100-107)

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 грудня 2025 року позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 07.11.2019 року в сумі 62121,59 грн.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» судові витрати в розмірі 2050,56 гривень.

В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» в особі свого представника Пучкової Л.А. просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушенням норм процесуального та неправильне застосуванням норм матеріального права, без повного та всебічного дослідження обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що сторонами розмір процентної ставки узгоджено безпосередньо в заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 07.11.2019 року, підписаній відповідачем. Розрахунок відсотків після узгодження умов кредитування з відповідачем здійснено відповідно до підписаної Заяви із розрахунку 3,6% на місяць (42% на рік для картки Універсальна), згодом процентна ставка змінювалася в сторону зменшення: проценти, які просить стягнути Банк розраховані по зменшеній процентній ставці - 42% річних, і нараховані за період з лютого 2025 року.

Вказує, що сторони виконали вимоги законодавства щодо письмової форми правочину (ст. 1055 ЦК України), а тому застосування судом першої інстанції висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, є помилковим.

Звертає увагу, що заборгованість по кредиту (тіло і проценти) сформувалися у період з січня 2020 року, коли сторонами вже було підписано кредитний договір з відображенням усіх суттєвих умов (Заява від 07.11.2019 року), тобто після узгодження усіх суттєвих умов кредитного договору з дотриманням письмової форми.

Правовою підставою нарахування таких відсотків є кредитний договір, який складається із: Анкети-заяви про приєднання до умов та Правил надання банківських в ПриватБанку від 07.11.2019 року; Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 07.11.2019 року; Умов та Правил надання банківських послуг (розміщені на офіційному сайті ПриватБанку за адресою: https://privatbank.ua є доступними будь-якій особі в будь-який час у всіх редакціях, включаючи архівні версії, є електронним доказом у розумінні ст. 100 ЦПК України; Тарифів банку; та Паспорту споживчого кредитування, які вкупі становлять кредитний договір.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 73379,55 грн, тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.

Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 вказаної норми).

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в абзаці першому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» та частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У третьому абзаці пункту 15 названої постанови Пленуму зазначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Предметом апеляційного перегляду справи є рішення суду в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками у сумі 11257,96 грн, в іншій частині рішення не переглядається.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції в оскаржуваній частині виходив із того, що позивачем не доведено погодження сторонами істотних умов кредитування, зокрема розміру процентів за користування кредитними коштами, а також розміру та порядку сплати штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань. Суд зазначив, що відповідно до тверджень ПАТ КБ «ПриватБанк», підписавши анкету-заяву, відповідач був ознайомлений та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг у «ПриватБанку», у тому числі з Тарифами банку, водночас зміст підписаної відповідачем анкети-заяви не містить відомостей про вид банківської картки, яка їй була оформлена, розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, а також розмір штрафних санкцій у разі невиконання чи неналежного виконання кредитних зобов`язань.

Крім того, анкета-заява не містить підтвердження отримання та ознайомлення відповідача з Пам`яткою клієнта, яка, за твердженням позивача, містить Тарифи та основні умови обслуговування і кредитування. Відповідної відмітки про отримання чи ознайомлення відповідача із зазначеним документом матеріали справи також не містять.

Оцінюючи долучений до матеріалів справи паспорт споживчого кредиту, суд першої інстанції виходив із того, що цей документ також не може підтверджувати погодження відповідачем умов кредитування, оскільки не містить відомостей про тип банківського продукту, зокрема вид кредитної картки, наданої відповідачу. Крім того, інформація, зазначена в паспорті споживчого кредиту, була актуальною лише в період з 07 листопада 2019 року по 22 листопада 2019 року.

При цьому суд першої інстанції послався на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, відповідно до яких Умови та Правила надання банківських послуг, з огляду на їх змінюваний характер, не можуть вважатися складовою кредитного договору, якщо вони не підписані позичальником та якщо відповідні умови безпосередньо не передбачені підписаною ним анкетою-заявою.

Таким чином, встановивши відсутність у матеріалах справи належних доказів ознайомлення відповідача з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, чинними на час виникнення та виконання кредитних правовідносин, а також відсутність у підписаній відповідачем анкеті-заяві погоджених сторонами умов щодо розміру процентів за користування кредитним лімітом та штрафних санкцій за прострочення його погашення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитними коштами.

Судом встановлено, що 07 листопада 2019 року відповідача було ознайомлено з умовами кредитування, ним підписано Паспорт споживчого кредиту та Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, якими погоджено, зокрема, такі умови кредитування: тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювальна кредитна лінія до 50000 грн (п. 1.2 Договору); тип кредитної карти: картка «Універсальна»; строк кредитування: 20 років (п. 1.2 Договору); Процентна ставка, відсотків річних: 43,2% (п. 1.3 Договору); Кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п. 1.4. Договору); Розмір мінімального обов`язкового платежу: - 5% від заборгованості, але не мене ніж 100 грн, щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п. 1.4. Договору); Проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах простроченої суми заборгованості в розмірі: 60,00% (п. 1.5. та п. 2.1.1.2.12. Договору).

Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, яка містить всі необхідні умови договору, Відповідач підписав власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 № 151 "Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України".

З довідок, наданих позивачем, вбачається, що відповідачу була видана платіжна картка № НОМЕР_1 зі строком дії до жовтня 2023 року, умови кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ім`я ОСОБА_1 , неодноразово змінювалися. Вперше кредитний ліміт по платіжній картці був встановлений 07.11.2019 року в розмірі 500 грн, максимальний кредитний ліміт був встановлений 01.08.2023 в розмірі 75000 грн, а 06.03.2025 - зменшений до 0 грн.

Представником позивача АТ КБ «Приватбанк» також надано виписку за договором № б/н за період з 07.11.2019 року до 22.07.2025 року, відповідно до якої відповідач ОСОБА_1 користувався платіжними картками, в тому числі наданими кредитними коштами, протягом періоду з 07.11.2019 до 22.07.2025.

Згодом відповідачем ОСОБА_1 для можливості користування рахунком додатково отримані наступні картки: кредитна картка № НОМЕР_2 , строк дії – 01/24, тип – Картка «Універсальна»; кредитна картка № НОМЕР_3 , строк дії – 07/27, тип – Картка «Універсальна»; кредитна картка № НОМЕР_4 , строк дії – 05/28, тип – Картка «Універсальна».

Відтак, з аналізу наданих доказів, суд дійшов висновку, що відповідачем отримано банківську платіжну картку, отримувались та витрачались кредитні кошти за період з 07.11.2019 – 22.07.2025.

За змістом наданих позивачем розрахунків заборгованості за кредитним договором № б/н від 07.11.2019 року станом на 17.07.2025 за відповідачем ОСОБА_1 погашена заборгованості за тілом кредиту в розмірі 184518,52 грн та заборгованість за відсотками в розмірі 21166,82 грн, але утворилася заборгованість в розмірі 73379,55 грн, з яких: 62121,59 грн - заборгованість за кредитом і 11257,96 грн - за "простроченими" відсотками.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

У справі, що переглядається, встановлено, що 07 листопада 2019 року ОСОБА_1 підписав Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, у якій містяться відомості про тип банківського продукту, розмір процентної ставки, реальну річну процентну ставку, порядок повернення кредиту та інші істотні умови кредитування. (а.с. 56-63)

Підписавши особисто зазначену заяву, ОСОБА_1 відповідно до статті 627 ЦК України добровільно погодився з умовами договору, зокрема щодо процентної ставки за користування кредитними коштами, порядку та строку їх повернення, строку кредитування, та взяв на себе відповідні зобов`язання.

Договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та недійсним не визнавався.

З наданої банком виписки за картковим рахунком убачається, що після отримання платіжних карток відповідач неодноразово здійснював операції з використанням кредитних коштів, зокрема знімав готівку, переказував кошти, оплачував товари та послуги, здійснював поповнення мобільного номера, а також частково погашав кредитну заборгованість, зокрема: 15.04.2025 – 5000 грн; 10.06.2025 – 50 грн та 56 грн, 12.06.2025 – 24,40 грн. 13.06.2025 – 5000 грн, 25.06.2025 – 2500 грн, 26.06.2026 – 500 грн, 26.06.2025 – 1000 грн (а.с 29).

Таким чином, наведені обставини у їх сукупності свідчать про те, що між сторонами виникли договірні правовідносини щодо надання та повернення кредитних коштів, а відповідач, підписавши заяву про приєднання та надалі користуючись кредитними коштами, прийняв погоджені сторонами умови кредитування.

З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 17 липня 2025 року за відповідачем обліковувалася заборгованість за простроченими процентами у сумі 11257,96 грн.

За таких обставин, враховуючи погоджені сторонами умови кредитного договору, факт користування відповідачем кредитними коштами та наявність простроченої заборгованості, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи у стягненні заборгованості за простроченими процентами у розмірі 11257,96 грн, дійшов помилкового висновку, який не відповідає встановленим у справі обставинам та наданим доказам.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За наведених обставин рішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитом не відповідає вимогам закону та суперечить обставинам, що мають значення для справи, має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, тому апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення суду в оскаржуваній частині позовних вимог — скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками.

Відповідності до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

За подачу позовної заяви АТ КБ «Приватбанк» сплатило судовий збір у розмірі 2422,40 грн, за подачу апеляційної скарги – 4542 грн, а підлягав, з урахуванням оскаржуваних позовних вимог, - 557,75 грн.

Оскільки позовна заява та апеляційна скарга задоволені повністю, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2980,15 грн (2422,40+557,75).

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в особі свого представника Пучкової Людмили Анатоліївни задовольнити.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 грудня 2025 року в оскаржуваній частині щодо позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за простроченими відсотками скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за простроченими відсотками задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ: 14360570, адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) заборгованість за простроченими відсотками за кредитним договором № б/н від 07.11.2019 року у розмірі 11257,96 грн.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 грудня 2025 року в частині судових витрат скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ: 14360570, адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) судовий збір в сумі 2980,15 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Дата складення повного тексту постанови – 06 жовтня 2026 року

Судді: М.В. Назарова

В.В. Кострицький

Ю.П. Лозко