Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №487/595/26 — Миколаївський апеляційний суд

07.10.26

22-ц/812/1630/26

Провадження № 22-ц/812/1630/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 жовтня 2026 року м. Миколаїв

справа № 487/595/26

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Серебрякової Т.В., Тищук Н.О.,

переглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва, ухвалене 26 травня 2026 року під головуванням судді Гаврасієнка В.О., повне судове рішення складено цього ж дня,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі – ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 14 квітня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 2269580, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит на платіжну карту в розмірі 12 000 грн.

Як вказав позивач, право вимоги за даним кредитним договором відповідно до укладеного договору відступлення прав вимоги № ККАУ-26022021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Відповідач умови кредитного договору не виконала, в зв`язку з чим утворилась заборгованість у загальному розмірі 39 360 грн 00 коп., яка складається з заборгованості за кредитом – 12 000 грн 00 коп., заборгованості за процентами – 27 360 грн 00 коп., яку позивач просив стягнути.

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 травня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит Капітал» заборгованість за кредитним договором № 2269580 від 14.04.2020 в сумі 18 498 грн 00 коп., а також 1251 грн 25 коп. судового збору та 3759 грн. 76 коп. витрати на професійну правничу допомогу.

Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що відповідач порушила взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за наданим кредитом, що підлягає стягненню. Разом з тим суд вважав, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки процентів нарахованих після закінчення 30-денного строку кредитування, оскільки позивач не надав доказів пролонгації строку дії кредитного договору. Витрати на професійну правничу допомогу стягнуто пропорційно розміру задоволених вимог.

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що загальний строк дії договору та правомірне нарахування відсотків за користування коштами триває лише 30 днів. Так умовами п. 3.1 кредитного договору передбачено нарахування відсотків протягом додаткових 90 днів на залишок фактичної заборгованості за кожен день користування кредитом.

Таким чином, враховуючи що у відповідачки на дату повернення кредиту виникла заборгованість, нарахування процентів за користування кредитом на підставі вказаного пункту продовжувалось на наступні 90 днів.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Зазначає, що апелянт не довів наявність правових підстав для стягнення процентів після спливу строку кредитування, а його доводи зводяться до прохання надати іншу оцінку умовам договору.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК справа розглядається апеляційним судом без виклику учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч.1 ст.1048 кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу, що припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Судом встановлено, що 14 квітня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір №2269580 про надання споживчого кредиту (далі - Договір), який підписано позичальником з використанням одноразового ідентифікатору М355304, відповідно до умов якого товариство зобовязалося надати споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до пункту 1.3. Договору, сума кредиту (загальний розмір) складає: 12000,00 грн.

Строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору (пункт 1.4. Договору).

Відповідно до пункту 1.5. Договору, тип процентної ставки фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання Споживачем умов Договору та становить:

Пункт 1.5.1- Знижена процентна ставка 0,19% в день від суми кредиту та застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4. цього Договору (без пролонгації), якщо в цей строк Споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку.

Пункт 1.5.2.- Стандартна процентна ставка 1,90% в день від суми кредиту та застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4. цього Договору, якщо Споживач не виконав умови зазначені в пункті 1.5.1. Договору для застосування зниженої процентної ставки; та у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до пункту 4.1.-4.6. цього Договору; та у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України.

Згідно пункту 1.6. Договору мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.

Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної карти, реквізити якої надані споживачем Товариству з метою отримання кредиту (пункт 2.1. Договору).

В графіку платежів сторони погодили: дату повернення кредиту та сплати нарахованих процентів – 14 травня 2020 року; суму кредиту – 12 000,00 грн; суму нарахованих процентів – 6498,00 грн; разом до оплати – 18 498,00 грн (а.с.11).

Довідкою про ідентифікацію підтверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з якою укладено договір про надання споживчого кредиту №2269580 від 14 квітня 2020 року, ідентифікований ТОВ «Авентус Україна».

Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор – M355304; час відправки ідентифікатора позичальнику – 2020-04-14 00:57:56; номер телефону на який було відправлено ідентифікатор – НОМЕР_3 (а.с. 13).

ТОВ «Авентус Україна» виконало свої зобов`язання за Договором №2269580 про надання споживчого кредиту від 14 квітня 2020 року та здійснило переказ грошових коштів у розмірі: 12 000 грн. для зарахування на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_4 , що підтверджується довідкою від 16 грудня 2025 року вих.№6516-ВП, виданою ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», яке надає послуги з переказу грошей без відкриття рахунків, що діє згідно угоди на переказ коштів №ВП-200417-1 від 20 квітня 2017 року, укладеною з ТОВ «Авентус Україна» (а.с.13 зв.).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 в порушення взятих на себе зобов`язань не погашала кредитну заборгованість.

26 лютого 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» і ТОВ «ФК «Кредит Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № ККАУ-26022021, за умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТОВ «ФК «Кредит Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2269580.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції правильно встановив, що згідно з наявними у справі доказами станом на час розгляду справи в суді зобов`язання за кредитним договором № 2269580 від 14.04.2020 року відповідачкою належним чином не виконані, а тому відповідно до ст. 526, 1054, 1048 ЦК України існують підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості по кредиту та процентам у межах строку кредитування – 30 днів.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що умовами вказаного договору передбачено продовження строку кредитування на дев`яносто днів, з огляду на таке.

Як вбачається з умов Договору, сторони погодили строк кредитування – 30 днів, тобто до 15 травня 2020 року (пункт 1.4).

Крім того, в Розділі 4 Договору сторони визначили можливість пролонгації цього строку, а саме, що строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п.1.4. Договору, якщо між Сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п.п.4.2.-4.5 Договору. Зокрема, пропозиція Споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів. Товариство має право, але не обов`язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені споживачем товариству в особистому кабінеті/зазаначені в Договорі.

Між тим, позивач не надав суду першої інстанції докази волевиявлення ОСОБА_1 на продовження строку кредитування та вчинення дій, передбачених Розділом 4 Договору, а також докази, що між сторонами була досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п.п.4.2.-4.5 Договору, про що правильно зазначив суд першої інстанції.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на положення пункту 3.1 Договору, щодо можливості нарахування відсотків протягом додаткових 90 днів, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки цей пункт не встановлює новий строк повернення кредиту. Зі змісту цього пункту та розділу 4 Договору вбачається, що сторони домовились про можливість застосування стандартної процентної ставки 1,90%, але лише за умов пролонгації Договору, тоді як пролонгація у встановленому порядку не відбулась. Не містить вказаний пункт і посилання на те, що проценти, нараховані після закінчення строку дії договору є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ст. 625 ЦК України і на таке в позовній заяві ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не посилалось.

Тому, доводи апеляційної скарги в цій частині не є слушними.

Таким чином, колегія не вбачає підстав для скасування рішення районного суду, постановленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, то і відсутні підстави для відшкодування судових витрат, понесених ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за подання апеляційної скарги.

Згідно частиною 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повна постанова складена 07 жовтня 2026 року.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» залишити без задоволення.

Заочне рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді Т.В. Серебрякова

Н.О. Тищук

Повне судове рішення складено 07 жовтня 2026 року