Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №490/2096/25 — Миколаївський апеляційний суд

29.09.26

22-ц/812/1563/26

Єдиний унікальний номер судової справи 490/2096/25

Номер провадження 22-ц/812/1563/26

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Постанова

Іменем України

29 вересня 2026 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Коломієць В.В., Тищук Н.О.,

з секретарем судового засідання Повертайленко Ю.В.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова додаткове рішення, яке ухвалено Центральним районним судом міста Миколаєва 26 травня 2026 року, під головуванням судді Шолох Л.М. в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Херсонський навчально-науковий інститут Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова, про визнання незаконним та скасування наказів у частині відрахування з числа, зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИЛА:

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Херсонський навчально-науковий інститут Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова, про визнання незаконним та скасування наказів у частині відрахування, зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що він у період з 2022-2024 роки успішно виконав навчальний план, здав усі передбачені ним екзамени та заліки і 29 червня 2024 року захистив кваліфікаційну роботу бакалавра на тему: «Особливості розрахунку та проектування заглибних асинхронних двигунів». Під час захисту роботи комісія не мала до нього жодного зауваження. Однак відповідачем диплом так і не був виданий. На адвокатський запит позивача, відповідачем повідомлено, що позивача відраховано зі складу студентів з огляду на те, що він не виконав вимоги діючого законодавства щодо визнання попереднього освітнього документа іноземного походження. При цьому у відомостях ЄДЕБО міститься інформація про відрахування: «закінчив теоретичний курс навчання та не атестований ДЕК».

Посилаючись на викладене, позивач просив:

визнати незаконними та скасувати накази Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова від 01 липня 2024 року №554-уч «Про відрахування», в частині відрахування ОСОБА_1 з Херсонського навчально-наукового інституту Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова, як такого, що закінчив теоретичний курс навчання та не атестований ДЕК та від 01 липня 2024 року №554-уч «Про відрахування» в частині відрахування ОСОБА_1 з університету з 30 червня 2024 року, як такого, що закінчив теоретичний курс навчання, але не виконав вимоги діючого законодавства щодо визнання попереднього освітнього документу іноземного походження;

зобов`язати Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова видати наказ про відрахування ОСОБА_1 з Херсонського навчально-наукового інституту Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова, як такого, що завершив навчання за відповідною освітньою програмою та атестований державною екзаменаційною комісією, видати диплом державного зразка за освітнім рівнем бакалавра, про що внести відповідні відомості до Єдиного державної електронної бази з питань освіти;

стягнути з відповідача на його користь судовий збір у розмір 2 422 грн. 20 коп. та витрати на професійну правничу допомогу, понесені ним у справі.

Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 01 квітня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова від 01 липня 2024 №554-уч «Про відрахування» в частині відрахування ОСОБА_1 з університету з 30 червня 2024 року, як такого, що закінчив теоретичний курс навчання, але не виконав вимоги діючого законодавства щодо визнання попереднього освітнього документу іноземного походження.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова на користь ОСОБА_1 1 211 грн. 20 коп. судового збору, сплаченого за подачу позову до суду.

02 квітня 2026 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника – адвоката Фоменко О.В., подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення.

В заяві позивач зазначав, що при поданні позову до суду він заявив вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу орієнтовно у розмірі 12 599 грн. (в залежності від кількості судових засідань та транспортних витрат, пов`язаних з прибуттям до суду) та надав попередній орієнтовний розрахунок цих витрат. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд не вирішив питання щодо стягнення з відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу.

Посилаючись на викладене, позивач ОСОБА_1 просив ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу, понесені ним у справі на загальну суму 19 669 грн.

Заперечуючи проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, представник відповідача вказував, що витрати не підтвердженні належними, допустимими доказами, розмір цих витрат не співмірний зі складністю справи.

Додатковим рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 26 травня 2026 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено.

Стягнуто з Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 19 669 грн.

В апеляційній скарзі Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати додаткове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 112 грн. (пропорційно розміру задоволених вимог).

Відповідач вказував, що рішенням суду від 01 квітня 2026 року позов було задоволено частково та зазначені обставини підлягали врахуванню при ухваленні додаткового рішення щодо визначення суми стягнення витрат на професійну правничу допомогу. За такого, враховуючи пропорційність розподілу судових витрат до задоволених позовних вимог, стягненню на користь позивача підлягають витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 13 112 грн. (2/3 частки від заявленого розміру з урахуванням задоволення судом двох позовних вимог з трьох заявлених). Вказана обставина не була взята до уваги під час прийняття додаткового рішення.

В судове засідання до суду апеляційної інстанції, призначене на 29 вересня 2026 року, сторони не з`явилися, про день, час та місце судового розгляду повідомлені належними чином. Від представника позивача – адвоката Фоменко О.В. надійшла заява по розгляд справи у відсутність позивача. Відповідачем також подано заяву про розгляд справи у відсутність його представника.

Згідно з ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В силу приписів ч.2 ст.372 ЦПК України справу розглянуто за відсутності сторін.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судове рішення відповідає не в повному обсязі.

Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

З матеріалів справи убачається, що у березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Херсонський навчально-науковий інститут Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова, про визнання незаконним та скасування наказів у частині відрахування, зобов`язання вчинити дії (том 1 а.с.1-8).

Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 01 квітня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова від 01 липня 2024 №554-уч «Про відрахування» в частині відрахування ОСОБА_1 з університету з 30 червня 2024 року, як такого, що закінчив теоретичний курс навчання, але не виконав вимоги діючого законодавства щодо визнання попереднього освітнього документу іноземного походження.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова на користь ОСОБА_1 1 211 грн. 20 коп. судового збору, сплаченого за подачу позову до суду (том 1 а.с.249-253).

02 квітня 2026 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника – адвоката Фоменко О.В., подав до районного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з відповідача на його користь понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 19 669 грн.

Вирішуючи справу, районний суд вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком районного суду, з огляду на наступне.

Відповідно до положень п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України).

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, а також пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (ч.4 ст.141 ЦПК України).

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №211/3113/16 (провадження №61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі №760/11145/18 (провадження №61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований, відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та співмірності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Сторона відповідача у суді першої інстанції посилалася на те, що витрати на професійну правничу допомогу, визначені стороною позивача, не відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їх розміру, а тому просив відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Водночас у постанові від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23 Велика Палата Верховного Суду у пунктах 139-145 дійшла таких правових висновків: «У разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям.»

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року за заявою №58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за ст.41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції представником позивача було надано суду:

- копію договору №26/24 від 20 жовтня 2024 року про надання правничої допомоги, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Фоменко О.В. (том 2 а.с.6-9);

- копію додатку №1 від 20 жовтня 2024 року до договору №26/24 від 20 жовтня 2024 року про надання правничої допомоги, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Фоменко О.В.; (том 2 а.с.10);

- копію ордеру серії ВТ №1060492 від 22 березня 2025 року (том 1 а.с.13);

- копію акту приймання-передачі наданих послуг відповідно до договору про надання правничої допомоги №26/24 від 20 жовтня 2024 року, складеного між адвокатом Фоменко О.В. та ОСОБА_1 , в якому зазначено опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених адвокатом витрат, необхідних для надання правничої допомоги (том 2 а.с.11-12);

- копії квитанцій до прибуткового касового ордеру, електронних квитків на автобус, видаткових накладних (том 2 а.с. 13-18).

Отже, дослідивши вище надані докази та аналізуючи складені представником позивача документи під час розгляду даної справи у суді першої інстанції, керуючись принципом справедливості, розумності та необхідності компенсації саме тих витрат, які безпосередньо пов`язані із розглядом цієї справи, враховуючи предмет спору, складність справи та фактично виконані роботи адвокатом, приймаючи до уваги відсутність заперечень позивача щодо розміру витрат на правничу допомогу в сумі 13 112 грн. і те, що під час ухвалення судового рішення питання про витрати на професійну правничу допомогу не було вирішено, враховуючи часткове задоволення позову, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, визначеного районним судом з 19 669 грн. до 13 112 грн. (пропорційно до розміру задоволених вимог).

На думку колегії суддів, такі витрати на професійну правничу допомогу в межах вказаної суми є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом позивачу обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За такого, додаткове рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 26 травня 2026 року слід змінити, зменшивши розмір витрат на професійну правничу допомогу, визначеного районним судом, з 19 669 грн. до 13 112 грн.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381,382 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова – задовольнити.

Додаткове рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 26 травня 2026 року змінити, зменшивши розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова (ЄДРПОУ 02066753) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 19 669 (дев`ятнадцять тисяч шістсот шістдесят дев`ять) грн. до 13 112 (тринадцяти тисяч сто дванадцять) грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: В.В. Коломієць

Н.О. Тищук

Повний текст судового рішення

складено 06 жовтня 2026 року