Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №473/4874/26 — Миколаївський апеляційний суд

Суд: Миколаївський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Дрібне хуліганство

Дата: 06 жовтня 2026 р.

Справа: №473/4874/26

Суддя: Фортуна Т. Ю.

Справа № 473/4874/26

Провадження № 33/812/411/26

Головуючий суддя у першій інстанції Усіков О. В.

Суддя-доповідач Фортуна Т.Ю.

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Суддя Миколаївського апеляційного суду Фортуна Т.Ю., за участю секретаря судового засідання Козир А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на постанову Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 09.09.2026 про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП,

за участю: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_1 ,

встановив:

Короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції.

Постановою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 09.09.2026 ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі семи неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 119 грн.

Відповідно до постанови, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ВАД №877062 від 05.09.2026 встановлено, що 06.08.2026 в період часу з 10:08 до 10:26 за адресою: м. Вознесенськ вул. Київська біля буд. 16, та на перехресті вулиць Чубчика та Центральна ОСОБА_3 виражався нецензурною лайкою, висловлював погрози на адресу інспектора з паркування ОСОБА_1 та кидався в її сторону з предметом схожим на молоток, чим порушив громадський порядок і спокій громадян, проявив явну неповагу, чим вчинив дрібне хуліганство.

Не погоджуючись із вказаною постановою, потерпіла ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить: скасувати постанову Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 09.09.2026 у справі №473/4874/26 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 на підставі ст. 253 КУпАП у зв`язку з наявністю в його діях ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 350 КК України; направити матеріали справи до Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області для вирішення питання про внесення відомостей до ЄРДР та відкриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_2 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 350 КК України.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що на момент події ОСОБА_1 виконувала службові обов`язки інспектора з паркування відділу Інспекції з питань контролю за паркуванням апарату Виконавчого комітету Вознесенської міської ради. Усвідомлюючи це, оскільки потерпіла перебувала у спец одягу, ОСОБА_2 почав ображати її, висловлюватись нецензурною лайкою та кидатись на неї з молотком, супроводжуючи це погрозами заподіяння тілесних ушкоджень.

Крім того, потерпілій з неофіційних джерел стало відомо, що ОСОБА_2 є близькою особою (свекром) помічника судді у цій справі. Зважаючи на це, вважає рішення суду не об`єктивним, а покарання у виді штрафу – спробою штучно захистити особу від кримінальної відповідальності.

Зважаючи на викладене, потерпіла ОСОБА_1 вважає, що постанова Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 09.09.2026 підлягає скасуванню, оскільки вона є незаконною, упередженою, ухваленою з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, та узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження.

Скаржниця – потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3 щодо вимог апеляційної скарги поклався на розсуд суду.

Мотиви апеляційного суду.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у судовому засіданні, проаналізувавши доводи скаржника та перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом першої інстанції було встановлено, що вина ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими матеріалами справи: протоколом про адміністративне правопорушення ВАД №877062 від 05.09.2026 р., рапортом від 06.08.2026 р., заявою ОСОБА_1 , письмовими поясненнями ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 06.08.2026р., диском з відеозаписом, який було переглянуто в судовому засіданні та іншими матеріалами справи в сукупності.

Відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 350 КК України було вмотивовано тим, що конфлікт розпочався вже після того, як потерпіла ОСОБА_1 виконала свої обов`язки щодо складання матеріалів справи про адміністративне правопорушення (відеозапис «відео 1 06.08.26», 10:08), а тому, погроза в бік потерпілої ОСОБА_1 вже не могла бути висловлена з метою припинення діяльності потерпілої, яка виконує громадський обов`язок, або зміни її характеру в інтересах того, хто погрожує.

Як убачається з матеріалів справи, потерпіла на момент події виконувала службові обов`язки інспектора з паркування та здійснювала передбачені законом повноваження щодо контролю за дотриманням правил паркування транспортних засобів. Саме виконання нею зазначених повноважень передувало виникненню конфліктної ситуації та було безпосереднім приводом для подальших дій особи, притягнутої до адміністративної відповідальності.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що конфлікт розпочався вже після того, як потерпіла виконала свої обов`язки щодо складання матеріалів справи про адміністративне правопорушення, а тому погроза в бік потерпілої вже не могла бути висловлена з метою припинення діяльності потерпілої, яка виконує громадський обов`язок, або зміни її характеру в інтересах того, хто погрожує.

Фактично суд першої інстанції обмежився встановленням зовнішніх ознак конфлікту між особами та не надав належної оцінки тому, що потерпіла є особою, яка під час виникнення конфліктної ситуації здійснювала суспільно значущу діяльність у межах наданих їй повноважень, та що вказана ситуація виникла саме через виконання потерпілою обов`язків інспектора з паркування.

Та обставина, що безпосередньо на момент висловлення погроз чи вчинення інших протиправних дій відповідна службова дія потерпілою вже могла бути завершена, сама по собі не свідчить про відсутність зв`язку між діями особи та виконанням потерпілою своїх службових або громадських обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 350 КК України кримінально караною є, зокрема, погроза щодо службової особи або громадянина, який виконує громадський обов`язок, якщо така погроза застосована з метою припинення діяльності відповідної особи або зміни її характеру в інтересах того, хто погрожує.

Таким чином, для кримінально-правової оцінки має значення не лише момент фактичного виконання потерпілою відповідної дії, а й обумовленість протиправної поведінки її попередньою службовою чи громадською діяльністю.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Обставини, встановлені під час розгляду справи, об`єктивно вказують на необхідність перевірки питання про наявність у діях особи ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 350 КК України, зокрема щодо характеру висловлених погроз, їх змісту, спрямованості, а також мети та мотиву поведінки особи.

Адміністративно-правова кваліфікація діяння не може здійснюватися ізольовано від встановлених фактичних обставин, якщо останні свідчать про можливу наявність у діях особи ознак кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 № 10 «Про судову практику у справах про хуліганство», суди не повинні застосовувати заходи адміністративного стягнення, передбачені ст.173 КпАП, щодо осіб, дії яких містять ознаки злочинів (самоправство, завдання побоїв, заподіяння легких тілесних ушкоджень та ін.) або проступків, що не є дрібним хуліганством.

Отже, суд першої інстанції, розглянувши дії особи лише крізь призму складу адміністративного правопорушення (дрібного хуліганства), не надав належної оцінки статусу потерпілої як інспектора з паркування та зв`язку конфлікту з виконанням нею відповідних повноважень.

Посилання на те, що конфлікт фактично продовжився після завершення потерпілою конкретної службової дії, не усуває необхідності встановити, чи перебували дії особи у зв`язку з виконанням потерпілою своїх обов`язків та чи були вони спрямовані на припинення або зміну характеру такої діяльності.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність у діях особи саме складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, є передчасним, оскільки належної оцінки обставинам, які можуть свідчити про наявність ознак кримінального правопорушення, надано не було.

Щодо посилання апелянта на можливу упередженість судді першої інстанції апеляційний суд зазначає, що матеріали провадження не містять даних, які б свідчили про наявність підстав для сумнівів у неупередженості судді.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КУпАП, адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачене КУпАП, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Згідно зі ст. 253 КУпАП, якщо при розгляді справи уповноважений орган прийде до висновку, що в порушенні є ознаки кримінального правопорушення, він передає матеріали прокурору або органу досудового розслідування.

Відповідно до ч. 2 ст. 284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься, зокрема, при передачі матеріалів прокурору або органу досудового розслідування.

Згідно зі ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати постанову та закрити провадження у справі або скасувати постанову та прийняти нову постанову.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , скасування постанови Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 09.09.2026, закриття провадження у справі за адміністративним правопорушенням та направлення матеріалів до Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області в порядку ст. 253 КУпАП, як таких, що містять ознаки кримінального правопорушення.

Керуючись ст. 245, 251, 252, 253, 280, 283, 284, 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

– апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 – задовольнити;

– постанову Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 09.09.2026 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП – скасувати;

– матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 за ст. 173 КУпАП направити до Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області в порядку ст. 253 КУпАП, як такі, що містять ознаки кримінального правопорушення;

– провадження в справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП, – закрити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Миколаївського

апеляційного суду Т.Ю. Фортуна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua