Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №486/1176/26 — Миколаївський апеляційний суд

06.10.26

22-ц/812/2246/26

Єдиний унікальний номер судової справи: 486/1176/26

Номер провадження 22-ц/812/2246/26 Суддя - доповідач апеляційного суду Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів: Тищук Н.О., Муругова В.В.,

розглянувши у спрощеному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 , подану в її інтересах

адвокатом Сорочаном Володимиром Олександровичем

на додаткове рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 10 серпня 2026 року, ухвалене під головуванням судді – Далматової Г.А., в приміщенні того ж суду по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

в с т а н о в и л а:

29 травня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання неповнолітньої дочки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 25000 грн щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Позов обґрунтовано тим, що сторони з 27 вересня 2013 року перебували у шлюбі, який згідно рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 30 вересня 2025 року було розірвано. Від шлюбу мають неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з позивачкою. Після розірвання шлюбу, між сторонами була домовленість, що відповідач добровільно буде надавати матеріальну допомогу позивачу на утримання доньки, але з березня 2026 року відповідач надавати таку допомогу припинив, у зв?язку з чим виникла необхідність звернутися до суду. Відповідач є приватним підприємцем, оцінювачем і експертом з оцінки майна, має достатньо високий заробіток.

Рішенням Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 01 липня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 13000 грн, починаючи з 29 травня 2026 року і до повноліття дитини. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 1331,20 грн судового збору.

30 липня 2026 року адвокат Єрмоленко А.В., діючи в інтересах відповідача подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з позивачки витрат на професійну правничу допомогу в сумі 19 000 грн. Також заява містить клопотання про поновлення строку для подання такої заяви.

Додатковим рішенням Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 10 серпня 2026 року представнику відповідача ОСОБА_4 поновлено строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення. Заяву про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Додаткове рішення мотивовано тим, що з огляду на наявність заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу, які подавались представником позивача 17 липня 2026 року, часткового задоволення позовної заяви, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом Єрмоленко А.В. послуг, заява представника відповідача ОСОБА_4 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню у сумі 5000 грн., водночас суд зауважив, що вивчення судової практики, аналіз норм права, подання відзиву до суду, складання розрахунку та акту наданих послуг не є правничою допомогою.

Не погодившись із додатковим рішенням суду, адвокат Сорочан В.О., діючи в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви представника відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що стороною позивача було подано клопотання про залишення заяви про ухвалення додаткового рішення без розгляду, в якому висловлена позиція сторони позивача, щодо заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення, однак суд ухвалюючи додаткове рішення не надав оцінку вказаним запереченням.

Крім цього, адвокат Сорочан В.О. звертає увагу суду на те, що представник відповідача не надав суду доказів сплати відповідачем гонорару адвоката, або інші документи, оформлені у встановленому законом порядку які доводять понесення таких витрат.

До того ж, у клопотанні представник позивача зазначав, що надані представником відповідача акт наданих послуг та розрахунок № 1 від 01.07.2026 року містить дії які не передбачені ЦПК України, зокрема: «опрацювання наданих клієнтом матеріалів», «вивчення судової практики, аналіз норм права», «складання розрахунку та Акту наданих послуг», що свідчить про умисне завищення представником відповідача сум, та не може бути враховане судом при визначені сум які підлягають стягненню на користь відповідача.

Адвокат наголошує, що сторона позивача зауважила, що сума в 19000 грн є суттєво завищеною і не відповідає обсягу наданої правової допомоги, оскільки єдине, що зробив представник відповідача це подав відзив 80% якого складає передруковані обґрунтування позову позивача і цитати законодавства.

У відзиві на апеляційну скаргу, представник відповідача – адвокат Єрмоленко А.В. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення суду без змін.

За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону додаткове рішення суду в повній мірі відповідає.

Частково задовольняючи заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходив з наявності заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу, які подавались представником позивача 17 липня 2026 року, часткового задоволення позовної заяви, характеру правовідносин у цій справі та обсягу наданих адвокатом Єрмоленко А.В. послуг.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Так, положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Частинами першою та другою статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з пунктом третім частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України).

З огляду на положення статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (постанова Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 278/1396/19 (провадження № 61-16587св19)).

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц, провадження № 14-280цс18).

Згідно із частинами першою та другою статті 182 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 січня 2025 року у справі № 336/1448/22 (провадження № 61-7275св24).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта-шоста статті 137 ЦПК України).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи (частина третя статті 141 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони.

З власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

Подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21, від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21, від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24).

У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, наведеним в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року та від 10 листопада 2021 року у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20).

Як вбачається із матеріалів справи, представник відповідача звертаючись до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення просив суд стягнути з позивачки на користь відповідача 19 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції представником відповідача позивачем надано копії таких документів: свідоцтво про право Єрмоленко А.В. на заняття адвокатською діяльністю серії МК № 002030 від 15 березня 2024 року, ордер на надання правничої допомоги, сформований в системі «Електронний суд» на підставі ордеру ВЕ № 1190183 від 29 березня 2026 року, ордер на надання правничої допомоги ВЕ № 1190183 від 29 березня 2026 року, договір № 49 про надання правової (правничої) допомоги від 29 березня 2026 року, Акт № 1 наданих послуг/виконаних робіт від 01 липня 2026 року за договором про надання правової (правничої) допомоги від 29 березня 2026 року, розрахунок № 1 наданих послуг і витрат від 01 липня 2026 року.

З Договору про надання професійної правничої допомоги № 49 від 29 березня 2026 року вбачається, що він укладений між ОСОБА_2 та адвокатом Єрмоленко А.В. та за яким адвокат прийняв на себе зобов?язання за винагороду надати ОСОБА_2 правову (правничу) допомогу щодо захисту його прав та інтересів та/або представництва його інтересів в судах всіх інстанцій (за потреби), в тому числі (але не виключно) у ГУНП України, Відділах державної реєстрації актів цивільного стану, у Первомайському міськрайонному суді. Миколаївської області, Врадіївському районному суді Миколаївської області, Миколаївському апеляційному суді, та судах різної юрисдикції, будь-яких судах України, по цивільним, кримінальним, адміністративним, господарським справам, в органах державної та виконавчої влади, в органах місцевого самоврядування, в правоохоронних та контролюючих органах, в тому числі на стадії досудового розслідування та судового провадження, в усіх підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, перед фізичними особами, в тому числі підприємцями, підписувати та подавати від імені Клієнта та у його інтересах та/або отримувати в зв?язку з цим будь-які документи, що стосуватимуться прав та законних інтересів Клієнта, а також надати консультації і роз?яснення з правових питань, скласти заяви, скарги, процесуальні та інші документи правового характеру, спрямовані на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновлення в разі порушення (п.1.1 Договору).

За п. 1.2 Договору ОСОБА_2 зобов?язався сплатити адвокату гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором, Розрахунками до Договору, Актами виконаних робіт тощо.

На підтвердження факту надання адвокатом клієнту правової допомоги відповідно до умов цього договору складається акт приймання - передачі адвокатських послуг і направляється Клієнту (п.2.4 Договору).

Вартість послуг та порядок розрахунків встановлено розділом 4 вказаного Договору, де зазначено, що сума винагороди (гонорару) адвоката визначається за домовленістю сторін, виходячи з обсягу наданої правової допомоги (послуг) та витраченого часу. Детальний опис наданої правової допомоги (послуг) адвокатом, та здійснені ним витрати, які виникли в процесі виконання даного Договору, і понесені в інтересах клієнта (транспортні витрати, переклад і нотаріальне посвідчення документів, обов?язкові платежі, тощо) викладаються у формі Розрахунку за надані послуги і витрати з описом наданої правової допомоги (послуги) та вартості кожної з них окремо, кількості годин, витрачених на кожну з цих послуг, а також опис витрат та їх вартості кожної з них окремо.

Сторони також можуть визначати винагороду (гонорар) адвоката у конкретному розмірі, без детального опису наданої правової допомоги, в такому разі, адвокатом у розрахунку зазначається загальний розмір винагороди (гонорару) без деталізації опису наданої правової допомоги.

Винагорода (гонорар) підлягає сплаті клієнтом протягом 7-ми днів з моменту отримання ним розрахунку за надані послуги і витрати, з урахуванням авансу, якщо такий має місце або протягом 7-ми днів після отримання судового рішення по справі, за домовленістю сторін, про що зазначається в розрахунку.

Оплата винагороди (гонорару) підлягає сплаті клієнтом в готівковій (внесення готівки в касу адвоката) або безготівковій формі (шляхом перерахування коштів на розрахунковий чи картковий рахунок адвоката).

Згідно розрахунку № 1 наданих послуг і витрат від 01 липня 2026 року та Акту № 1 наданих послуг/ виконаних робіт від 01 липня 2026 року адвокатом Єрмоленко А.В. надано ОСОБА_2 правову допомогу на загальну суму 19 000 грн, яка складається з таких послуг: консультації щодо порядку нарахування та утримання аліментів, їх розміру тощо та консультації щодо збору доказів - тривалістю 2 год та вартістю 2000 грн; опрацювання наданих клієнтом матеріалів - тривалістю 3 години, вартістю 3000 грн; вивчення судової практики, аналіз норм права – тривалістю 2 години, вартістю 2000 грн; формування правової позиції, готування відзиву на позовну заяву, подання відзиву до суду – тривалістю 5 годин, вартістю – 10 000 грн; складання розрахунку та акту наданих послуг – тривалістю 0,5 год та вартістю 500 грн.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ураховуючи наведене, дослідивши та оцінивши надані відповідачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції (підготовка відзиву на позовну заяву), суд першої інстанції враховуючи критерії обґрунтованості, співмірності та розумності їх розміру, дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, надану адвокатом у розмірі 5000 грн, оскільки саме такий розмір відшкодування, на переконання колегії суддів, відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, їх обсягу з урахуванням складності справи, а також необхідних процесуальних дій сторони.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не було надано належну оцінку запереченням позивача щодо заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, на увагу суду не заслуговують оскільки судом при ухваленні додаткового рішення були враховані заперечення сторони позивача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що представником відповідача не було надано суду доказів сплати відповідачем гонорару адвоката, або інші документи, оформлені у встановленому законом порядку які доводять понесення таких витрат суд до увагу не бере, оскільки витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена: Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Зазначена правова позиціє є незмінною, вона безпосередньо передбачена положеннями пункту 1 частини другої статті 137, частини восьмої статті 141 ЦПК України.

Щодо тверджень адвоката Сорочана В.О. про те, що надані представником відповідача акт наданих послуг та розрахунок № 1 від 01.07.2026 року містить дії які не передбачені ЦПК України, зокрема: «опрацювання наданих клієнтом матеріалів», «вивчення судової практики, аналіз норм права», «складання розрахунку та Акту наданих послуг», що свідчить про умисне завищення представником відповідача сум, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції зменшуючи розмір заявлених витрат на правничу допомогу з 19 000 грн до 5000 грн врахував, що вивчення судової практики, аналіз норм права, подання відзиву до суду, складання розрахунку та акту наданих послуг не є правничою допомогою.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до заперечень на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, які були предметом розгляду судом першої інстанції та яким суд надав відповідну правову оцінку з урахуванням всіх фактичних обставин справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, і з якою погоджується колегія суддів.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду, а тому апеляційні скарга на підставі ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Сорочаном Володимиром Олександровичем залишити без задоволення.

Додаткове рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 10 серпня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Крамаренко

Судді: В.В. Муругов

Н.О. Тищук

Повний текст складено 07 жовтня 2026 року.