Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №333/9883/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 06.10.2026

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________________

Єдиний унікальний № 333/9883/25 Головуючий у 1 інстанції Ковальова Ю.В.

Провадження № 22-ц/807/2211/26 Суддя доповідач Бредун Дмитро Сергійович

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Бредуна Д.С.,

суддів Сакояна Д.І., Салтан Л.Г.,

за участю секретаря судового засідання Пантюх Ю.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 в особі представника, адвоката Ємця Артема Юрійовича на ухвалу Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 31 серпня 2026 року про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , Комунарський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерство оборони України про визнання батьківства,–

В С Т А Н О В И В

Короткий зміст звернення до суду першої інстанції.

16 жовтня 2025 року ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Ємця А.Ю. через систему «Електронний суд» звернулася до Комунарського районного суду міста Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження.

Позовна заява обґрунтована тим, що з 2014 року позивачка почала проживати з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Спочатку вони жили в будинку родичів відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , а згодом придбали житло у малосімейному гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 . Під час спільного проживання у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Запис про батька дитини вчинено відповідно до частини першої статті 135 СК України.

Згодом стосунки між нею та ОСОБА_2 почали погіршуватися і через неможливість спільного проживання вони розійшлись.

На початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України вона вимушена була виїхати разом із дитиною в безпечніше місце. Відповідач спочатку підтримував зв`язок: телефонував, писав повідомлення, цікавився сином, в подальшому спілкування стало набувати образливого характеру, у зв`язку з чим вона вимушена була обмежити спілкування відповідача з сином. Однак, незважаючи на складні стосунки, відповідач визнавав сина і періодично надавав матеріальну допомогу, переказував кошти на потреби дитини, проте така підтримка мала нерегулярний характер і з часом повністю припинилася. Батьки відповідача та інші родичі також визнавали дитину як сина відповідача, інколи надавали матеріальну допомогу на утримання дитини.

Вказувала, що ОСОБА_2 був мобілізований до лав Збройних Сил України та на цей час вважається зниклим безвісти під час участі у бойових діях.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд:

– визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

– внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначивши його батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зміст оскаржуваного рішення суду.

Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 31 серпня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ємець Артем Юрійович до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , Комунарський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерство оборони України про визнання батьківства – залишено без розгляду.

В обґрунтування ухвали вказано, що оскільки позивач та представник позивача повідомлені про судові засідання, проте до суду повторно не з`явилися, суд вважає за необхідне залишити позов без розгляду з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, оскільки неявка позивача у підготовче судове засідання, призначене на 27.08.2026, є повторною, заяви про розгляд справи за відсутності позивача або його представника до суду, на момент ухвалення відповідного процесуального рішення, не надходило.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, за допомогою підсистеми «Електронний суд» 10 вересня 2026 року (сформована в системі 09.09.2026) позивачка ОСОБА_1 через представника – адвоката Ємця Артема Юрійовича подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 31.08.2026 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скаргу обґрунтовано тим, що ухвалою суду першої інстанції від 19 лютого 2026 року було задоволено клопотання представника позивача про заміну первісного відповідача належним відповідачем. Постановою Запорізького апеляційного суду від 21 квітня 2026 року вказану ухвалу скасовано.

04 травня 2026 року представником позивача подано касаційну скаргу на зазначену постанову апеляційного суду. 28 травня 2026 року Верховним Судом відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи. 05 серпня 2026 року Верховним Судом винесено ухвалу про розгляд касаційної скарги у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи. Оскільки остаточне визначення належного відповідача у справі безпосередньо залежить від результату розгляду цієї касаційної скарги, представник позивача 08 липня 2026 року звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про відкладення розгляду справи до вирішення касаційної скарги Верховним Судом, обґрунтувавши, що подальший розгляд справи по суті є неможливим до вирішення касаційної скарги. Підготовче судове засідання, призначене на 09 липня 2026 року, було відкладено судом на 27 серпня 2026 року саме у зв`язку з поданим клопотанням. У підготовче судове засідання, призначене на 27 серпня 2026 року, позивачка та її представник повторно не з`явилися, повторно подавши клопотання про відкладення розгляду справи з тих самих підстав – неможливості остаточного розгляду справи до вирішення Верховним Судом поданої касаційної скарги.

Таким чином вважає, що суд першої інстанції не мав права виносити оскаржувану ухвалу від 31.08.2026, оскільки від представника позивача надходили заяви про відкладення розгляду справи.

На його думку, в даному випадку суд мав би відхилити заяву позивача про відкладення розгляду справи та постановити ухвалу про визнання явки сторони позивача обов`язковою. Але такої ухвали суд не виносив, а одразу безпідставно постановив ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, що є порушенням п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України.

Наголошує, що у даній справі позивачка та її представник двічі письмово, заздалегідь та обґрунтовано повідомляли суд про причини своєї відсутності, посилаючись на об`єктивну обставину – перебування на розгляді Верховного Суду касаційної скарги, від результату вирішення якої залежить визначення кола відповідачів (належної особи, щодо якої вирішується питання про визнання батьківства). Такі дії позивача не є ухиленням від явки до суду чи спробою затягнути розгляд справи, а є реалізацією процесуального права на відкладення розгляду справи за наявності об`єктивної процесуальної перешкоди, і навпаки свідчать про добросовісну процесуальну поведінку позивача.

Рух справи в суді апеляційної інстанції та відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою судді Запорізького апеляційного суду від 10 вересня 2026 року матеріали цивільної справи витребувано з суду першої інстанції.

16 вересня 2026 року справа надійшла до Запорізького апеляційного суду.

Ухвалами Запорізького апеляційного суду від 16 вересня 2026 року у справі відкрите апеляційне провадження. Встановлено строк для подання відзиву. Справу постановлено розглядати за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Призначено справу до розгляду на 06 жовтня 2026 року.

29 вересня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представник третьої особи ОСОБА_2 – адвокат Романенко Олег Володимирович подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає, що ухвала постановлена судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права та судом «надана вірна правова оцінка» фактам і обставинам, що мали значення для справи. Поведінку сторони позивача розцінює як недобросовісне використання процесуальних прав учасника справи. Оскаржувану ухвалу просить залишити без змін.

Апеляційний розгляд справи.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача, адвокат Ємець А.Ю., наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Представник третьої особи ОСОБА_2 – адвокат Романенко О.В. просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Інші учасники до засідання не з`явились. Про розгляд справи повідомлялись належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Враховуючи положення ч.2 ст. 372 ЦПК України, а також вимоги ст. 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явилися у судове засідання, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає таке.

Фактичні обставини справи.

16 жовтня 2025 року ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Ємця А.Ю. через систему «Електронний суд» подала до Комунарського районного суду міста Запоріжжя позовну заяву до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження.

Ухвалою судді від 28 жовтня 2025 року у справі відкрите загальне позовне провадження. Призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 19 лютого 2026 року постановлено, в тому числі:

– клопотання представника позивача Ємця А.Ю. про заміну первісного відповідача належним відповідачем – задовольнити;

– замінити первісного відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , – належним відповідачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

– залучити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у якості третьої особи по справі, що не заявляє самостійних вимог;

– виключити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з числа третіх осіб по справі;

– клопотання представника ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про залучення третіх осіб – задовольнити;

– залучити до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Комунарський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерство оборони України;

– клопотання представника ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про виклик в судове засідання позивача для дачі особистих пояснень – задовольнити;

– викликати в судове засідання позивачку ОСОБА_1 , для дачі особистих пояснень;

– у задоволенні клопотань представника ОСОБА_2 , адвоката Романенка О.В. про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору виконавчого комітету Запорізької міської ради, як органу опіки та піклування та про зупинення провадження у справі – відмовити;

– відкласти підготовче судове засідання.

Інформація про отримання копії ухвали від 19 лютого 2026 року позивачкою ОСОБА_1 у справі відсутня, проте представнику позивача Ємцю А.Ю. копія ухвали доставлена до електронного кабінету о 11:47 годині 25.02.2026.

13 березня 2026 року в засіданні Комунарського районного суду м. Запоріжжя прийняли участь представник позивача ОСОБА_6 , представник відповідача ОСОБА_5 . Розгляд справи відкладено на 27.03.2026, до розгляду апеляційної скарги на ухвалу від 19.02.2026.

27 березня 2026 року судове засідання не відбулось у зв`язку із розглядом головуючим суддею клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу в іншій справі.

В наступному засіданні Комунарського районного суду м. Запоріжжя 23 квітня 2026 року прийняли участь позивачка ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_6 , представник відповідача Романенко О.В. Розгляд справи відкладено на 06.05.2026, до розгляду апеляційної скарги на ухвалу від 19.02.2026.

Повістка про виклик до засідання на 06.05.2026 доставлена до електронного кабінету представника позивача Ємця А.Ю. о 23:05 годині 23.04.2026.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 21 квітня 2026 року:

– апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника, адвоката Романенка Олега Володимировича – задоволено;

– ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2026 року в частині заміни первісного відповідача – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , належним відповідачем – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , залучення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у якості третьої особи у справі, яка не заявляє самостійних вимог, виключення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з числа третіх осіб у справі – скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду;

– в іншій частині ухвала Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2026 року не оскаржувалась та апеляційним судом не переглядалась.

05 травня 2026 року представник позивача Ємець А.Ю. через систему «Електронний суд» подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із поданням ним касаційної скарги на постанову Запорізького апеляційного суду від 21 квітня 2026 року. Вважав подальший розгляд справи неможливим до розгляду касаційної скарги.

06 травня 2026 року судове засідання не відбулось у зв`язку із перебуванням головуючого судді в нарадчій кімнаті у справі №333/9272/23.

Повістки про виклик до наступного засідання на 04.06.2026 позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки Ємця А.Ю., доставлені до електронного кабінету представника позивача ОСОБА_7 о 03:52 і 03:55 годині 10.05.2026.

Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2026 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ємець Артем Юрійович, на постанову Запорізького апеляційного суду від 21 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання батьківства.

Судом першої інстанції до Верховного Суду направлені виділені матеріали справи ЄУН №333/9883/25.

02 червня 2026 року представник позивача Ємець А.Ю. через систему «Електронний суд» подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із поданням ним касаційної скарги на постанову Запорізького апеляційного суду від 21 квітня 2026 року. Зазначив, що касаційним судом відкрито провадження по даній справі та витребовано цивільну справу. Вважає подальший розгляд справи неможливим до розгляду касаційної скарги.

04 червня 2026 року представник третьої особи Романенко О.В. подав клопотання про відкладення розгляду справи через його перебування у відпустці.

04 червня 2026 року в засідання суду жоден із учасників не з`явився. Розгляд справи відкладено на 09.07.2026.

Повістка про виклик до наступного засідання доставлена до електронного кабінету представника позивачки Ємця А.Ю. о 07:12 годині 12.06.2026.

09 липня 2026 року представник позивача Ємець А.Ю. через систему «Електронний суд» подав клопотання про відкладення розгляду справи. Зазначив, що 04.05.2026 він подав касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 21.04.2026. 28.05.2026 Касаційним судом відкрито провадження по даній справі та витребовано цивільну справу. 02.07.2026 надійшов відзив на касаційну скаргу від представника відповідача. Таким чином вважає подальший розгляд справи неможливим до розгляду касаційної скарги.

В судовому засіданні 09 липня 2026 року прийняли участь представник третьої особи ОСОБА_2 – адвокат Романенко О.В., представник третьої особи Міністерства оборони України – Зінченко С.О. Судом було задоволено клопотання представника позивача, розгляд справи відкладено на 27.08.2026.

Повістка про виклик до наступного засідання доставлена до електронного кабінету представника позивачки Ємця А.Ю. о 22:15 годині 09.07.2026.

Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2026 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

27 серпня 2026 року представник позивача Ємець А.Ю. через систему «Електронний суд» подав клопотання про відкладення розгляду справи. Зазначив, що 04.05.2026 він подав касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 21.04.2026. 28.05.2026 Касаційним судом відкрито провадження по даній справі та витребовано цивільну справу. 02.07.2026 надійшов відзив на касаційну скаргу від представника відповідача. 05.08.2026 Касаційним судом винесено ухвалу про розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Вважає подальший розгляд справи неможливим до розгляду касаційної скарги.

В судовому засіданні 27 серпня 2026 року прийняли участь представник третьої особи ОСОБА_2 – адвокат Романенко О.В., представник третьої особи Міністерства оборони України – Зінченко С.О. Судом було відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи. В судовому засіданні оголошено перерву для вирішення питання про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою суду від 31 серпня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , Комунарський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерство оборони України про визнання батьківства – залишено без розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2026 року закрите касаційне провадження у справі № 333/9883/25 за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ємець Артем Юрійович, на постанову Запорізького апеляційного суду від 21 квітня 2026 року.

Позиція апеляційного суду.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, провадження № 61-2417сво19).

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частинах третій-шостій статті 128 ЦПК України передбачено, що судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення – завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, – разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності – разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Відповідно до пункту 2) частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи. Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.

Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі (частина п`ята статті 130 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з частиною другою статті 198 ЦПК України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другою статті 223 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 197 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Залишення позову без розгляду – це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка у підготовче засідання чи в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду.

При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого підготовчого засідання чи судового засідання, в яке він не з`явився.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позов без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Тобто законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності / неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони, а тому саме позивач має продемонструвати свій процесуальний інтерес у якнайшвидшому розгляді справи, а отже зобов`язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі.

Отже, під час вирішення питання про залишення позову без розгляду правове значення має виключно належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Верховний Суд у постановах від 11 січня 2023 року у справі № 500/3032/18 (провадження № 61-19742св21), від 12 січня 2023 року у справі № 205/3009/16-ц (провадження № 61-6033св22), від 14 лютого 2023 року у справі № 947/15909/21 (провадження № 61-10773св22) зазначив, що причини повторної неявки позивача в судове засідання правового значення не мають, а обов`язковими умовами для застосування передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків повторної неявки позивача в засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі у судовому засіданні. Правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Встановивши, що позивач, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, не з`явився не менше, як у два підготовчі засідання поспіль, призначені на 09 липня 2026 року та 27 серпня 2026 року, і від нього не надходила заява про розгляд справи за його відсутності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду, правильно застосувавши положення статей 223, 257 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно залишив позовну заяву без розгляду, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини друга, четверта статті 12 ЦПК України).

У частині першій статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю варто розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

У справі, що переглядається, представник позивача був належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, що ним не заперечується та підтверджується матеріалами справи. Водночас представник позивача не скористався наданим йому процесуальним правом подати заяву про розгляд справи за його відсутності, що могло б запобігти ухваленню судом рішення про залишення позовної заяви без розгляду.

Посилання апелянта на те, що він повідомляв суд про неможливість подальшого розгляду справи до розгляду його касаційної скарги на постанову Запорізького апеляційного суду від 21.04.2026, є безпідставними, оскільки в даному випадку він мав право ініціювати перед судом питання про зупинення провадження у справі.

При цьому постанова Запорізького апеляційного суду від 21.04.2026, якою вирішено склад учасників справи, набрала законної сили з дня її ухвалення (ст. 384 ЦПК України). Сам факт відкриття касаційного провадження щодо постанови Запорізького апеляційного суду від 21 квітня 2026 року не зупиняв дію цієї постанови. Відомостей про зупинення Верховним Судом дії оскаржуваної постанови в порядку частини 1 статті 436 ЦПК України матеріали справи не містять.

Крім того, в заявах представника позивача Ємця А.Ю. від 02 червня 2026 року, 09 липня 2026 року, 27 серпня 2026 року, хоч і містяться клопотання про відкладення розгляду справи, однак жодного разу не зазначена поважна причина, що перешкодила б йому або самій позивачці з`явитись до судового засідання. Не підтверджена поважність причин неявок до засідань і жодними належними та допустимими доказами, долученими до клопотань, як цього вимагають положення статей 12, 81 ЦПК України щодо обов`язку сторони довести обставини, на які вона посилається. Не навів такі причини представник позивача і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Саме собою подання заяви про відкладення розгляду справи без наявності поважних причин для неучасті в засіданні і надання доказів на підтвердження зазначених у ній обставин не може свідчити про поважність причин неявки та не позбавляє суд права оцінити такі причини як неповажні.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції фактично визнав причини неявки позивача поважними, відклавши розгляд справи 09 липня 2026 року, є помилковими, оскільки сам факт відкладення розгляду справи не свідчить про надання судом оцінки поважності причин неявки, а є процесуальною дією, спрямованою на забезпечення реалізації сторонами їхніх процесуальних прав.

Ненадання позивачем доказів поважності причин неявки, попри повторне звернення до суду із відповідними заявами, свідчить про відсутність належного процесуального обґрунтування клопотань про відкладення розгляду справи та не може покладатися в основу висновку про незаконність ухвали суду першої інстанції.

Посилання заявника у апеляційній скарзі на те, що 27 серпня 2026 року суд першої інстанції мав би відхилити заяву сторони позивача про відкладення розгляду справи та постановити ухвалу про визнання явки сторони позивача обов`язковою, також є хибним, оскільки відповідна ухвала постановлювалась судом першої інстанції 19 лютого 2026 року, та в цій частині Запорізьким апеляційним судом не переглядалась, а отже набрала законної сили. Після цього позивачка ОСОБА_8 з`явилась лише до одного засідання (23 квітня 2026 року), однак розгляд справи в той день було відкладено. До інших засідань ОСОБА_8 не з`являлась, не пояснюючи наявність для того будь-яких причин.

Аргументи апеляційної скарги щодо надмірного формалізму суду та порушення права на доступ до правосуддя також є безпідставними, оскільки залишення позову без розгляду у випадках, прямо передбачених процесуальним законом, є наслідком процесуальної поведінки сторони та не порушує гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин колегія суддів дійшла до переконання, що суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права, оскільки вимоги статті 223, пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України зобов`язують суд залишити позовну заяву без розгляду у випадку повторної неявки позивача у підготовче засідання чи в судове засідання без поважних причин, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Зазначене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 13 лютого 2025 року у справі № 686/9016/23 (провадження № 61-15468св24), від 18 лютого 2026 року у справі № 372/5811/23 (провадження № 61-9695св25), від 06 березня 2026 року у справі № 931/978/23 (провадження № 61-12915св25), від 16 березня 2026 року у справі № 308/10639/24 (провадження № 61-12634св25) та інших.

Таким чином, суд першої інстанції, залишаючи позов без розгляду, діяв відповідно до норм процесуального права та принципу юридичної визначеності. Доводи апеляційної скарги щодо протиправності такого рішення є необґрунтованими та не спростовують правильності висновків суду.

Також колегія суддів вважає за потрібне звернути увагу на те, що право позивача на доступ до суду не є порушеним, оскільки залишення позову без розгляду не позбавляє позивача можливості повторно звернутися до суду після усунення причин, які стали підставою для відповідного процесуального рішення.

Колегія суддів підкреслює, що зазначене положення процесуального законодавства спрямоване на забезпечення балансу між правом особи на судовий захист та необхідністю дотримання процесуальної дисципліни. Якщо позивач вважає, що він має підстави для повторного звернення до суду, він може подати новий позов, дотримуючись встановлених законом вимог.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують зроблених у справі висновків, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення (ухвала) відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування колегія суддів не вбачає.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Запорізький апеляційний суд, –

У Х В А Л И В:

Ухвалу Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 31 серпня 2026 року про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , Комунарський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерство оборони України про визнання батьківства залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 в особі представника, адвоката Ємця Артема Юрійовича – без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено: 07 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач Д.С. Бредун

Суддя Д.І. Сакоян

Суддя Л.Г. Салтан