Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №334/629/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 07.10.2026 Справа № 334/629/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №334/629/26 Головуючий у 1-й інстанції: Філіпова І. М.

Провадження № 22-ц/807/2157/26 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача суддів:Подліянової Г.С., Кочеткової І.В., Кухаря С.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Безрукової Світлани Олександрівни на рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня 2026 року у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Рельєфна-6» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості із сплати внесків на утримання будинку і прибудинкової території, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Рельєфна-6» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості із сплати внесків на утримання будинку і прибудинкової території.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 19.08.2016 року власниками квартир та нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1 , вирішено створити Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Рельєфна-6».

Відповідно до рішень загальних зборів співвласників ОСББ «Рельєфна-6» від 25.09.2016 року, від 17.09.2017 року, 20.01.2018 року, 26.01.2019 року, 03.10.2020 року, 12.10.2021 року, 11.04.2024 року, оформлених протоколами № 1, 4, 5, 8, 9, 10,12, внесок кожного співвласника ОСББ «Рельєфна-6» у 2017 році встановлюється у розмірі 2,50 грн, з 01.10.2017 року та 01.02.2018 року у розмірі 3,50 грн , з 01.02.2019 року та 2020 рік у розмірі 5,20 грн, з 2021 року у розмірі 6 ,00 грн, з 01.06.2024 року в розмірі 7,40 грн на місяць за 1 кв.м квартир, будинків, нежитлових приміщень, що знаходяться у власності такого співвласника.

ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 є співвласниками квартири АДРЕСА_2 по 1/8 частині та ОСОБА_2 у 1/4 частині, яка перебуває у їх спільній частковій власності.

Відповідачі свої зобов`язання зі сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку не виконують, в зв`язку із чим у них утворилася заборгованість зі сплати внесків на утримання багатоквартирним будинком: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 за період за період з жовтня 2016 року по грудень 2025 року у розмірі 25 308,42 грн (заборгованість з жовтня 2016 року по квітень 2022 року у розмірі 12 599,11 грн, з квітня 2022 року по грудень 2025 року у розмірі 12 709,31 грн), ОСОБА_2 за період з квітня 2022 року по грудень 2025 року у розмірі 5578,97 грн.

Особовий рахунок відкрито на ОСОБА_6 № НОМЕР_1 , а також окремо відкрито особовий рахунок на ОСОБА_2 № НОМЕР_2 .

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути на їх користь:

- солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 заборгованість за послуги з внесків на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми у розмірі 16 062,45 грн, яка складається з заборгованості за послуги з внесків на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з жовтня 2016 року по березень 2022 року у розмірі 12 599,11 грн, інфляційних втрат на суму заборгованості за послуги з внесків на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у розмірі 2603,87 грн та три проценти річних від простроченої суми заборгованості за послуги з внесків на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у розмірі 859,47 грн;

- солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 заборгованість за послуги з внесків на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з квітня 2022 року по грудень 2025 року у розмірі 12 709,31 грн;

- з ОСОБА_2 заборгованість за послуги з внесків на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з квітня 2022 року по грудень 2025 року у розмірі 5578,97 грн.

Стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача судові витрати у розмірі у виді судового збору у розмірі 2 662,40 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 4200,00 грн, та інші витрати у розмірі 900,00 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 09 березня 2026 року було відкрито провадження у справі за позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 .. Відновлено у відкритті провадження в частині позовних вимог до ОСОБА_6 , оскільки остання померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Рельєфна-6» заборгованість за період з жовтня 2016 року по березень 2022 року в розмірі 16 062 грн 42 коп.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Рельєфна-6» заборгованість за період з квітня 2022 року по грудень 2025 року в розмірі 12 709 грн 31 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Рельєфна-6» заборгованість за період з квітня 2022 року по грудня 2025 року в розмірі 5 578,97 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Рельєфна-6» судовий збір у розмірі 532,48 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 600,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Рельєфна-6» судовий збір у розмірі 532,48 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 600,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Рельєфна-6» судовий збір у розмірі 532,48 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 600,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Рельєфна-6» судовий збір у розмірі 532,48 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 600,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Рельєфна-6» судовий збір у розмірі 532,48 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 600,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду в частині вимог позивача до ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Безрукової Світлани Олександрівни подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня 2026 року в частині вимог до ОСОБА_1 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Рельєфна-6» до ОСОБА_1 відмовити повністю.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не врахував, що позивачем допущена помилка у розрахунку тарифу за січень 2019 року. Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, за січень 2019 року нарахування здійснено за тарифом 5,20 грн/м.кв (222,82 грн). Разом з тим, за протоколом № 8 загальних зборів ОСББ «Рельєфна-6» від 26.01.2019 року тариф у розмірі 5,20 грн/м.кв. встановлено з 01 лютого 2019 року, а саме рішення про його встановлення прийнято зборами лише 26.01.2019 року. Відповідно, за січень 2019 року нарахування мало здійснюватися за попереднім тарифом 3,50 грн/м.кв. (149,96 грн), а не за новим, який на той час ще не діяв і навіть не був затверджений зборами співвласників. Зазначена помилка ставить під сумнів точність наданого позивачем розрахунку заборгованості в цілому та потребує перевірки судом.

Незаконність покладення солідарної відповідальності разом з іншими співвласниками замість відповідальності пропорційно належній йому 1/8 частці суперечить нормам матеріального права, передбачених ст. 360, ч. 1 ст. 541 ЦК України. Закон прямо передбачає відповідальність співвласника пропорційного його частці, а не солідарно з іншими співвласниками. Грошове зобов`язання зі сплати внесків на утримання будинку є подільним. Жодного положення закону чи статуту позивача, яке б встановлювало солідарну відповідальність співаників спільного майна та такими зобов`язаннями, позивачем до суду не надано і в оскаржуваному рішенні не наведено.

Не враховано, що за період з жовтня 2016 року по серпень 2017 року позивачем пропущено строки позовної давності щодо стягнення заборгованості за цей період, вважає, що з вересня 2017 року по березень 2022 року виникла заборгованість зі сплати внесків у загальному розмірі 14 060,45 грн (11 487,85 грн заборгованість по внескам, 1917,75 грн інфляційні втрати, 654,85 грн три процента річних). Пропорційно належної заявнику частки (1/8) це становить: 1 435,98 грн заборгованість по внескам, 239,75 грн інфляційні втрати, 81,86 грн три процента річних, загальна сума 1 757,56 грн. За новий період (квітень 2022 – грудень 2025), щодо якого заперечень за тарифом чи позовною давністю не заявляється, загальна сума становить 12 709,31 грн, що пропорційно частці апелянта (1/8) складає 1 588,66 грн. Таким чином, повна сума заборгованості апелянта, розрахована пропорційно його частці (1/8) з урахуванням наведених заперечень, за обома періодами складає 1 757,56 + 1 588,66 = 3 346,22 грн.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСББ «Рельєфна-6» зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2026 року це 99 840 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 328, 00 грн (3 328, 00 грн Х 30 = 99 840 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до п.п.1,2 ч. 1, ч.2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема: малозначні справи, що виникають з трудових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Встановлено, що ціна позову в даній справі становить 34 350,37 грн, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначена справа відповідно до п. п.1 , 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України може розглядатися в порядку спрощеного провадження, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, не належить до виключень із цієї категорії відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України.

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Аналіз доводів апеляційної скарги свідчить про те, що рішення суду оскаржується в частині задоволених позовних вимог щодо солідарного стягнення з відповідачів, в тому й числі з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за період з жовтня 2016 року по березень 2022 року у розмірі 16 062,42 грн, заборгованості за період з квітня 2022 року по грудень 2025 року в розмірі 12 709,31 грн, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, а також судового збору та витрат на правничу допомогу.

Щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за період з квітня 2022 року по грудень 2025 року в розмірі 5578,97 грн заявником не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За приписами п.2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам в оскаржуваній його частині в повній мірі не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі, які є власниками кожний у визначеній частці квартири порушили свої обов`язки співвласника ОСББ «Рельєфна-6», внаслідок чого у них утворилась заборгованість за послуги з внесків на утримання будинку і споруд та прибудинкової території, яка підтягає солідарному стягненню з відповідачів на користь позивача за період з жовтня 2016 року по грудень 2025 року. Також судом вирішено питання щодо стягнення судового збору та витрат на правничу допомогу.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не може повністю погодитися, виходячи з наступного.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що 19 серпня 2016 року власниками будинку АДРЕСА_1 , створено ОСББ «Рельєфна-6».

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Рельєфна-6» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа 25.08.2016, код ЄРДПОУ 40771530, місце знаходження: м. Запоріжжя, вул. Рельєфна, буд. №6, основний вид діяльності – 81.10 «Комплексне обслуговування об`єктів», керівник – Благоз В.В. (а.с.12).

Державну реєстрацію змін проведено 01 грудня 2022 року.

Відповідно до Статуту ОСББ «Рельєфна-6», затвердженого установчими зборами, протокол №1 від 19.08.2016, об`єднання створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 відповідно Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». Об`єднання діє відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», чинного законодавства України та Статуту (а.с.72-74).

Відповідно до Статуту ОСББ, метою створення Об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом. Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Господарче забезпечення діяльності об`єднання може здійснюватися власними силами об`єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання. Завданням і предметом діяльності Об`єднання є, серед іншого, забезпечення належного утримання будинків та прибудинкової території, а також сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами. Виконання вищевказаних завдань здійснюється за рахунок коштів Об`єднання (п. 1,2,3 р. ІІ).

Згідно із розділом IV Статуту, джерелами фінансування є кошти об`єднання, які складаються, в тому числі, з внесків і платежів співвласників, коштів та майна, що надходять для забезпечення потреб основної діяльності об`єднання.

При цьому, співвласники Об`єднання зобов`язані своєчасно і у повному обсязі сплачувати належні внески і платежі (пункт 2 розділу V Статуту).

Кошторис Об`єднання та розмір внесків співвласників щорічно затверджується Загальними зборами ОСББ «Рельєфна-6».

25 вересня 2016 року загальними зборами співвласників ОСББ «Рельєфна-6» прийнято рішення, оформлене протоколом № 1, про затвердження кошторису ОСББ «Рельєфна-6» на 2016 рік та визначення розміру, порядку та терміну оплати внесків співвласників, а саме: 2,50 грн на місяць за 1 кв. м квартир, будинків, нежитлових приміщень, що знаходяться у власності співвласника (а.с.25).

Відповідно до протоколу № 4 загальних зборів співвласників ОСББ «Рельєфна-6» від 17 вересня 2017 року прийнято рішення затвердити кошторис ОСББ «Рельєфна-6» та встановити розмір внеску на утриманню будинку з 01.10.2017 року у розмірі 3,50 грн/м2 (а.с.76).

Відповідно до протоколу № 5 загальних зборів співвласників ОСББ «Рельєфна-6» від 20 січня 2018 року прийнято рішення затвердити кошторис ОСББ «Рельєфна-6» та встановити розмір внеску на утриманню будинку з 01 лютого 2018 року у розмірі 3,50 грн/м2 (а.с.77).

Відповідно до протоколу № 8 загальних зборів співвласників ОСББ «Рельєфна-6» від 26 січня 2019 року прийнято рішення затвердити кошторис ОСББ «Рельєфна-6» та встановити розмір внеску на утриманню будинку з 01 лютого 2019 року у розмірі 5,20 грн/м2 (а.с.78).

Відповідно до протоколу № 9 загальних зборів співвласників ОСББ «Рельєфна-6» від 03 жовтня 2020 року прийнято рішення затвердити кошторис ОСББ «Рельєфна-6» та встановити розмір внеску на утриманню будинку станом на 2020 рік, в якому залишено тариф 5,20 грн/м2, а також затверджено кошторис на 2021 рік та підняття тарифу до 6 грн/м2 (а.с.79).

Відповідно до протоколу № 10 загальних зборів співвласників ОСББ «Рельєфна-6» від 12 жовтня 2021 року прийнято рішення затвердити кошторис ОСББ «Рельєфна-6» та встановити розмір внеску на утриманню будинку станом на 2022 рік, в якому залишено тариф 6 грн/м2, а також затверджено кошторис на 2022 рік та залишено тариф до 6 грн/м2 (а.с.80).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 09 січня 2026 року, квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної часткової власності:

- ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частки на підставі договору дарування серія та номер 27 виданий 24.01.2019 виданий приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Банковська Ю.В. (право власності зареєстровано 24.01.2019);

- ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , по 1/8 частці на підставі свідоцтва про право власності серії 319 від 02 квітня 2003 року видане Ленінському районною адміністрацією, дата внесення запису: 14.05.2003.

Загальна площа квартири 61,66 кв.м., житлова – 39,1 кв.м. (а.с.14-15).

ОСОБА_1 як власник 1/8 частки квартири АДРЕСА_2 , загальна площа якої становить 61,66 кв.м., житлова – 39,1 кв.м., є співвласником ОСББ «Рельєфна-6».

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідачів з жовтня 2016 року по березень 2022 року у розмірі 16062, 45 грн , яка складається із заборгованості у розмірі - 12 599,11 грн, інфляційних втрат на суму заборгованості за послуги з внесків на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у розмірі - 2603,87 грн та три проценти річних від простроченої суми заборгованості за послуги з внесків на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у розмірі - 859,47 грн, заборгованість ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 з квітня 2022 року по грудень 2025 року у розмірі 12 709,31 грн; заборгованість ОСОБА_2 за період квітня 2022 року по грудень 2025 року у розмірі 5578,97 грн (а.с.16-21).

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Статтею 319 ЦК України встановлено, що власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).

Згідно з пунктами 1.1., 1.3. Статуту ОСББ «Рельєфна-6», об`єднання створене на підставі Закону України «Про об`єднання співвласників в багатоквартирному будинку» для управління, утримання і використання майна житлового комплексу власники будинків, що входять в житловий комплекс, зобов`язані виконувати вимоги Статуту об`єднання, який розглядається на підставі Законів України «Про об`єднання співвласників в багатоквартирному будинку» та «Про об`єднання громадян» і затверджуються рішенням установчих зборів членів об`єднання.

Пунктом 3.1. Статуту ОСББ «Рельєфна-6», визначено, що власники житлових приміщень житлового комплексу є співвласниками на праві спільної часткової власності його технічного обладнання, інженерних комунікацій, спільної території, споруд, будівель, та територій, які можуть бути придбані за спільні кошти, примірний перелік яких наведено в розділі цього Статуту.

Згідно з частиною першою статті 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Зважаючи на вищезазначене до правовідносин у справі застосовуються положення Закону України «Про об`єднання співвласників в багатоквартирному будинку».

Статтею 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

У статті 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що співвласник зобов`язаний: виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

За змістом частин першої другої статті 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту: шляхом скликання загальних зборів: створювати органи управління та визначати умови їх діяльності та оплати; приймати рішення щодо надходження та витрати коштів об`єднання; визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту неподільного і загального майна відповідно до статуту; давати згоду на укладення договорів на виконання робіт та надання послуг для об`єднання відповідно до вимог статті 10 цього Закону; встановлювати розміри платежів, зборів і внесків членів об`єднання, а також відрахувань до резервного і ремонтного фондів; виключати з свого складу членів об`єднання, які не виконують своїх обов`язків; брати на баланс майно об`єднання; для виконання статутних завдань здійснювати необхідну господарську діяльність в порядку, визначеному законом. Доручати правлінню в межах повноважень, визначених статутом: визначати підрядника, укладати договори на управління та експлуатацію, обслуговування і ремонт майна з будь-якою фізичною або юридичною особою відповідно до статуту та законодавства; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків та платежів; ініціювати скликання загальних зборів; захищати права, представляти законні інтереси власників в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності; за рішенням загальних зборів та згодою власників приміщень, які не є членами об`єднання, використовувати приміщення в житловому комплексі для потреб органів управління об`єднання.

Статтею 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що ОСББ має право забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків, вимагати своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених законом та статутом об`єднання платежів, зборів і внесків від власників приміщень, а також відрахувань резервного і ремонтного фондів, звертатись до суду з позовом про звернення стягнення на майно власників приміщень, які відмовляються відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим законом та статутом об`єднання платежі, збори і внески, а також відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку визначено Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі - Закон № 417-VIII), який регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Частиною першою статті 7 Закону № 417-VIII визначені обов`язки співвласників багатоквартирного будинку, зокрема: забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; виконувати рішення зборів співвласників; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника (частина друга статті 7 Закону № 417-VIII).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Отже, особа, яка є власником (співвласником) квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, у тому числі у якому створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, зобов`язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна відповідно до розміру своєї частки та затверджених тарифів а також сплачувати вартість інших комунальних послуг.

За таких обставин, співвласник житлового приміщення у житловому комплексі, в якому створене Об`єднання несе обов`язок зі сплати внесків відповідно до прийнятих загальними зборами рішень, а також з оплати інших платежів за спожиті житлові або комунальні послуги.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правило статті 526 ЦК України є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

За приписами статей 530, 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

ЦК України передбачає спеціальні засоби, які забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок невиконання чи неналежного виконання своїх зобов`язань боржником, які є видами забезпечення виконання зобов`язання.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення зазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, установив, що ОСОБА_1 , який є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_1 належним чином не виконував своїх обов`язків щодо оплати послуг з управління багатоквартирним будинком, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за надані послуги, яка згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за період з з жовтня 2016 року по грудень 2025 року становить 28771, 76 грн дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову про стягнення заборгованості, в тому й числі з відповідача ОСОБА_1 ..

Водночас, стягуючи заборгованість солідарно з ОСОБА_1 разом з іншими співвласниками квартири АДРЕСА_2 , суд першої інстанції не врахував, що кожен із співвласників володіє 1/8 частки у праві спільної часткової власності.

Разом з тим, відповідно до статті 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), в також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майом.

Як було зазначено вище, відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника, тобто закон прямо передбачає відповідальність співвласника пропорційно цього частці, а не солідарно з іншими співвласниками.

Статутом ОСББ «Рельєфна-6» також не встановлено солідарну відповідальність співвласників спільного майна за такими зобов`язаннями.

У статті 540 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов`язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Тлумачення статей 540 та 541 ЦК України дає підстави для висновку, що при існуванні множинності осіб у зобов`язанні виникають часткові зобов`язання. Тому стягувач у частковому зобов`язанні має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати свій обов`язок у рівній частці. Натомість солідарне зобов`язання виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов`язання (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

Солідарне зобов`язання виникає лише у випадках, встановлених договором або законом. Тобто солідарні зобов`язання виникають лише у випадках, передбачених договором чи актом чинного законодавства (див. наприклад постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 243/10982/15-ц (провадження № 14-81 цс 18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178 цс 18), від 12 вересня 2018 року у справі № 569/96/17 (провадження № 14-386 цс 18), від 23 січня 2019 року у справі № 712/21651/12) (провадження № 14-526 цс 18)).

Отже, грошове зобов`язання зі сплати внесків на утримання будинку є подільним, Положення Закону № 417-VIII, та статуту ОСББ « Рельєфна-6» не встановлює солідарну відповідальність співвласників спільного майна за такими зобов`язаннями, а напроти, кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника (частина друга статті 7 Закону № 417-VIII).

Таким чином, доводи заявника апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 має нести відповідальність за сплату наданих позивачем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій виключно пропорційно належній йому 1/8 частці, є обгрунтованими та заслуговують на увагу.

Разом із цим, як вбачається з апеляційної скарги, ОСОБА_1 заявив про застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки останній фактично не був обізнаний про судовий розгляд, він не зміг захистити свої права та інтереси в суді першої інстанції, не мав рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості для винесення законного та обґрунтованого рішення, зокрема заявити про застосування строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції розглядав справу в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, що підтверджується ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 09 березня 2026 року (а.с.65). Копію ухвали про відкриття провадження по справі та копію позовної заяви було направлено зокрема відповідачу ОСОБА_1 за адресою його місця реєстрації: АДРЕСА_3 (а.с.56). Однак конверт з зазначеними документами повернувся на адресу суду з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с.66), що обмежило права відповідача подати як докази на обґрунтування своїх заперечень проти позову, так і заяву про застосування строку позовної давності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 (провадження № 14-97цс21) зроблено висновок, що подання заяви про застосування строку позовної давності в апеляційній інстанції є процесуально неприпустимим. Однак є виняток, коли суд має право прийняти таку заяву: лише за умови, що відповідач не був належним чином повідомлений про час розгляду справи в суді першої інстанції або мав інші поважні причини, які об`єктивно унеможливили подання заяви раніше. Прийняття заяви в такому випадку спрямоване на відновлення порушеного принципу процесуальної рівності сторін.

Оскільки ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за необхідне розглянути заяву про застосування строку позовної давності на стадії апеляційного перегляду справи.

Статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 Цивільного кодексу України).

Аналіз змісту статей 256, 257 та 261 Цивільного кодексу України в їх сукупності і взаємозв`язку дозволяє зробити висновок, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Як указала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Таким чином, з огляду на вищенаведені правові висновки право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних мало б обмежуватися останніми трьома роками, які передували поданню такого позову.

Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон № 540-IX) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року. Законом України № 4434 - ІХ від 14.05.2025 "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності", який набрав чинності із 04.09.2025 пункт 19 "Прикінцевих та перехідних положень" Цивільного кодексу України скасовано, поновлено перебіг позовної давності.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинявся до 04.09.2025 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24. зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану та був відновлений з 04.09.2025.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСББ «Рельєфна-6» 26 січня 2026 року звернулось до суду з позовом про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за період з жовтня 2016 року по грудень 2025 року у розмірі 25 308,42 грн.

Загальний трирічний строк звернення до суду, з урахуванням поновлених строків позовної давності з 04.09.2025 року до часу звернення позивача до суду, охоплює нарахування заборгованості відповідачів зі сплати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території за період з 26 серпня 2017 року по грудень 2025 рок

Таким чином позовні вимог про стягнення заборгованості за період з жовтня 2016 року по 25 серпня 2017 року, у сумі 1157,55 грн (з жовтня 2016 по липень 2017 =1071,30 грн, 25 днів серпня 2017 = 86,25 грн), а тому до задоволенню не підлягають

Отже стягненню підлягає заборгованість за період часу з 26 серпня 2017 року по грудень 2025 року, що становить 24150, 87 грн ( 25308,42-1157, 55 ).

А відтак, заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем з урахуванням розміру його 1/8 частки за період з 26 серпня 2017 року по грудень 2025 року становить 3018, 85 грн ( 24150,87 :1/8).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України зазначена сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних станом на 24 лютого 2022 року становить 343, 15 грн ( із них: інфляційні втрати - 255, 92, три відсотки річних – 87,23).

Відповідно загальна сума заборгованості ОСОБА_1 зі сплати внесків на утримання будинку і споруд та прибудинкової території пропорційно 1/8 його частці за період з 26 серпня 2017 року по грудень 2025 року становить 3362 грн ( 3018, 85 + 343, 15 ).

У зв`язку з чим, установивши, що ОСББ «Рельєфна-6» на законних підставах забезпечує надання послуг відповідачам, зокрема ОСОБА_1 , який є членом цього Об`єднання та власником 1/8 частки квартири АДРЕСА_2 , загальна площа якої складає 61,66 кв.м., проте не виконує своїх зобов`язань зі щомісячної сплати внесків за отримані та спожиті послуги належним чином, внаслідок чого має заборгованість відповідно до своєї частки у загальному розмірі 3362 грн ( 3018, 85 + 343, 15 ), яку необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних.

Аргументи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження.

Доводи апеляційної скарги щодо помилки у розрахунку тарифу за січень 2019 року, є безпідставними, оскільки як вбачається з розрахунку заборгованості, за січень 2019 року позивачем здійснено нарахування за тарифом 3,50 грн/м.кв. (149,96 грн) (а.с.16), як то встановлено протоколом №5 від 20.01.2018. (а.с.27). Натомість нарахування за новим тарифом відповідно до протоколу № 8 від 26.01.2019 5,20 грн (222,82 грн) було здійснено з лютого 2019. Отже, позивачем здійснювались нарахування в межах встановленого тарифу

При цьому колегія суддів зауважу, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Диспозитивність - один з основних принципів судочинства, на підставі якого учасник справи самостійно вирішує чи оскаржувати рішення суду першої інстанції в апеляційному (касаційному) порядку та в яких межах (постанова Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 757/42885/19-ц, постанова Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі № 465/6549/16-ц).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 308/8567/20 (провадження № 61-3480сво21) вказано, що "у справі, що переглядається, інші відповідачі не реалізували своє право на подання касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка інших відповідачів свідчить про повну згоду з оскарженими судовими рішеннями в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову щодо них".

Враховуючи, що апеляційна скарга подана лише одним із боржників ОСОБА_1 , який оскаржує рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня 2026 року щодо позовних вимог лише відносно себе, інші боржники відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 рішення суду не оскаржують, не уповноважували апелянта для оскарження рішення в повному обсязі, тому у колегії суддів відсутні підстави для перегляду в апеляційному порядку рішення суду в повному обсязі, оскільки відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги.

З огляду на зазначене, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 суми заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку і споруд та прибудинкової території з урахуванням трьох відсотків річних, інфляційних втрат не можна вважати законним та обгрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову. З ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Рельєфна-6» підлягає стягнення заборгованість зі сплати внесків на утримання будинку і споруд та прибудинкової території за період з 26 серпня 2017 року по 31 грудня 2025 року відповідно до пропорційно належній йому 1/8 частці у розмірі 3362 гривень з урахування трьох процентів річних від простроченої суми заборгованості та інфляційних втрат станом на 24 лютого 2022 року.

Щодо стягнення судового збору.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи, частково покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції частково покладаються на позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ОСББ «Рельєфна-6» при зверненні до суду з позовною заявою сплатило судовий збір в розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1160 від 21.01.2026 року (а.с.32).

ОСОБА_1 при зверненні до суду апеляційної інстанції сплатила судовий збір в розмірі 2230,01 грн, що підтверджується квитанцією від 10.09.2026 року (а.с.121).

Заявлено позивачем позовні вимоги на суму 34 350,37 грн, переглядається рішення суду в частині задоволених позовних вимог лише до ОСОБА_1 , що відповідно до пропорційності його частки 1/8 становить 4293, 79 грн (34 350,37/8).

Позовні вимоги в оскаржуваній частині апеляційним судом задоволені на суму 3362 грн, що становить (78,29%).

Тому, позивачу за рахунок ОСОБА_1 належить до компенсації сума судового збору за подання позовної заяви у розмірі 260,54 грн

(2662,40/8=332,80*78,29%=260,54 грн).

За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 повинен був сплатити суму судового збору у розмірі 499,20 грн (2662,40/8=332,80*150%).

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 відповідно до пропорційно належній йому 1/8 частці апеляційним судом відмовлено на суму 931,71 грн (4293,79-3362).

Отже, ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги підлягає компенсація судового збору у розмірі 108,32 грн (931,71*499,20/4293,79).

Відповідно до положень ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Рельєфна-6» підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 260,54 грн, а з ОСББ «Рельєфна-6» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 108,32 грн, тому на підставі ч. 10 ст. 141 ЦПК України шляхом взаємозаліку до компенсації ОСББ «Рельєфна-6» за рахунок ОСОБА_1 підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 152,22 грн (260,54-108,32).

Щодо витрат на правничу допомогу понесених позивачем у суді першої інстанції.

За правилами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати. пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

20.09.2024 року між ОСББ «Рельєфна -6» та адвокатом Іваниця О.О. було укладено договір про надання правничої допомоги.

Відповідно до прохальної частини позовної заяви, позивач просить стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 4200,00 грн, а також інші витрати у розмірі 900,00 грн.

Проте, згідно копії акту про надання правничої допомоги №18 від 23.01.2026 року, адвокатом Іваниця О.О. надано ОСББ «Рельєфна 6» наступні послуги: підготовка та складання позовної заяви вартістю 3000,00 грн, направлення позовної заяви з додатками відповідачам (поштові послуги) – 900,00 грн, всього на загальну суму 3900 грн.

Таким чином позивачем доведено, що адвокат Іваниця О.О. надала ОСББ «Рельєфна 6» послуги професійної правової допомоги у розмірі 3000 грн. Водночас, як вірно зауважив суд першої інстанції, що поштові послуги у розмірі 900 грн, а саме направлення позовної заяви з додатками відповідачам, не є видом правничої допомоги, не потребують правничої допомоги адвоката та можуть бути здійснені будь-якою особою, тому не підлягають відшкодуванню як гонорар адвоката.

Отже, позивачу підлягає компенсація витрат на правничу допомогу понесену в суді першої інстанції відповідно до кількості відповідачів у кількості 5 осіб, що становить 600 грн (3000/5), що відповідає висновкам суду першої інстанції, а тому в цій частині рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367,368, 369, 374, 375, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Безрукової Світлани Олександрівни – задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 суми заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку і споруд та прибудинкової території з урахуванням трьох процентів річних, інфляційних втрат, стягнення судового збору скасувати.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення у вигляді постанови про часткове задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Рельєфна-6» заборгованість зі сплати внесків на утримання будинку і споруд та прибудинкової території за період з 26 серпня 2017 року по 31 грудня 2025 року у розмірі 3362 гривень з яких: заборгованість у розмірі 3018,85 гривень, інфляційні втрати у розмірі 255,92 гривень, три проценти річних від простроченої суми у розмірі 87,93 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Рельєфна-6» витрати зі спати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги шляхом взаємозаліку у розмірі 152,22 гривень.

Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Рельєфна-6» витрат на правничу допомогу у розмірі 600 гривень залишити без змін.

Рішення суду в частинні стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку і споруд та прибудинкової території з урахуванням трьох відсотків річних, інфляційних втрат солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не оскаржується та апеляційним судом не переглядається.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови,лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повна постанова складена 07 жовтня 2026 року.

Головуючий, суддяСуддяСуддя

Подліянова Г.С.Кочеткова І.В.Кухар С.В.