Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №337/1664/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 07.10.2026 Справа № 337/1664/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 337/1664/26 Головуючий у 1-й інстанції: Калугіна Г.Б.

Провадження № 22-ц/807/2020/26 Суддя-доповідач: Сакоян Д.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Сакояна Д.І.

суддів: Бредуна Д.С., Салтан Л.Г.

розглянувши без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником – адвокатом Зачепіло Зоряною Ярославівною, на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25.06.2026 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання фінансових послуг № 2108051743462 в розмірі 34686,00 грн, понесені судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2662,40 грн та на правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 22.03.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір № 2108051743462. Товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 4100,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил. Відповідно до п. 1.9 Договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) один рік. Згідно з п. 1.4 Договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі – «процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2,00 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4 а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4 б); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4 в); д) тип процентної ставки – фіксована.

На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 4100,00 грн. Дана обставина підтверджується листом від платіжної організації, згідно якого на підставі укладеного між кредитодавцем та платіжною організацією договору про здійснення переказів грошових коштів платіжною організацією, 22.03.2021 здійснено один переказ грошових коштів у сумі 4100,00 грн на карту, яка належить позичальнику.

Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договором. Зазначені умови є публічною пропозицією у розумінні ст. 641, 644 ЦК України.

Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, у порядку, передбаченому умовами договору. Строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

Першого грудня 2021 року було укладено договір № 1-12, відповідно до якого ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2108051743462.

Десятого січня 2023 року було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2108051743462. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 2108051743462.

Заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № 2108051743462 від 22.03.2021 станом на день формування позовної заяви, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 69592,17 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 4100,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 65492,17 грн. Враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 34686,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 4100,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 30586,00 грн.

Ухвалою суду першої інстанції від 23.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Не погоджуючись із позовними вимогами ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву в якому просив відмовити у позові в повному обсязі.

Відзив вмотивований тим, що відповідач не може погодитись з позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими, незаконними і такими, що не підлягають задоволенню. Двадцять другого березня 2021 року між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та відповідачем укладений кредитний договір № 2108051743462, відповідно до умов якого ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» надала відповідачеві кредит у національній валюті у розмірі 4100,00 грн, строком на 15 днів. Позичальник зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним, комісії та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Свої зобов`язання з надання кредитних коштів вказана фінансова організація виконала, що підтверджується матеріалами справи і не спростовується відповідачем. Зобов`язання з повернення кредитних коштів відповідач не виконав, у зв`язку із чим на даний час наявна заборгованість. В постанові від 05.04.2023 по справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за користування кредитом, сформульованого у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та підтвердженого у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, та уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (ст. 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором. Вимог щодо нарахування процентів у відповідності до ст. 625 ЦК України у позові не заявлено. Таким чином, розмір процентів за користування кредитом в межах строку кредитування розраховується наступним чином: 4100,00 грн * 2,00 % * 15 = 1230,00 грн. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором № 2108051743462 від 22.03.2021 у розмірі 5330,00 грн. Щодо витрат на правову допомогу відповідач вважає, що позивачем не надано суду обґрунтованих та достатніх доказів, що визначають зазначений в позові розмір таких витрат, а сама формальність звернення за правовою допомогою не може давати підстави для стягнення з відповідача грошових коштів на правову допомогу. Таким чином, відповідач вважає що ця вимога позивача не підлягає задоволенню.

У відповіді на відзив від 01.04.2026 ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» не погодилось із доводами відзиву, наполягало на задоволенні позову у повному обсязі.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25.06.2026 позов ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено у повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором № 2108051743462 від 22.03.2021 у розмірі 34686,00 грн, витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 6000,00 грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Зачепіло З.Я., подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25.06.2026 змінити, зменшивши розмір заборгованості за договором № 2108051743462 від 22.03.2021, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», з 34686,00 грн до 5330,00 грн (4100,00 грн – тіло кредиту; 1230,00 грн – проценти) та відмовити у стягненні процентів у сумі 29356,00 грн як нарахованих поза межами строку кредитування та несправедливих у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору № 2108051743462 від 22.03.2021, отримання тіла кредиту в сумі 4100,00 грн та переходу права вимоги до позивача. Спір у справі стосується виключно правомірності періоду нарахування та розміру заявлених до стягнення процентів у сумі 30586,00 грн. З наданого розрахунку неможливо перевірити правильність нарахування процентів. Він не містить складових заборгованості, періодів нарахування, застосованих за кожен період ставок та сум погашення. Відтак розмір процентів у сумі 30586,00 грн належними та допустимими доказами не підтверджений і не міг бути покладений в основу рішення. Крім того, скаржник посилається на необхідність застосування ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та нарахування процентів поза межами п`ятнадцятиденного строку кредитування. Розмір витрат на професійну правничу допомогу скаржник вважає неспівмірним зі складністю справи, ціною позову, наданим адвокатом обсягом послуг, він не відповідає критерію розумності та їх стягнення у повному обсязі становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» не погодилось із доводами апеляційної скарги, просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В обґрунтування своєї позиції зазначило, що 30.11.2021 первісним кредитором було частково списано нараховані проценти за користування кредитом у розмірі 41626,89 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості за договором № 2108051743462 від 22.03.2021 становив 34686,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 4100,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами – 30586,00 грн.

Відповідно до 1.2 Договору кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід`ємною його частиною. Пунктом 1.3 Договору встановлено орієнтовний строк повернення кредиту – 16 днів з моменту отримання кредиту. Пунктом 1.9 Договору зазначено, що граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 рік. Зазначене також відображено в заяві-анкеті, відповідно до умов якої строк кредиту становить 365 днів, орієнтовний строк повернення кредиту – 16 днів з моменту отримання кредиту. Відповідно до пп. 1.4.1, 1.4.2 Договору та заяви-анкети нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16-й день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати. В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом. Сторонами при укладенні договору було досягнуто згоди щодо фіксованого розміру процентної ставки для певного періоду користування кредитними коштами, в залежності від виконання позичальником умов договору (п. 1.4 Договору). Таким чином, річний період є періодом правомірного користування позичальником кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, який супроводжувався нарахуванням процентів у порядку та розмірі, що визначені у договорі. Враховуючи, що договір про надання фінансових послуг № 2108051743462 було укладено 22.03.2021, граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) закінчився 21.03.2022 відповідно. Розрахунок заборгованості, наданий первісним кредитором ТОВ «Служба миттєвого кредитування», та виписки з рахунків повністю деталізовані. Хортицький районний суд м. Запоріжжя при ухваленні рішення від 25.06.2026 у справі № 337/1664/26 дійшов повністю законного, обґрунтованого та вмотивованого висновку про наявність підстав для повного задоволення позовних вимог ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».

На підтвердження понесених позивачем витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду було надано Договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024, прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», затверджений рішенням загальних зборів № 01-12/2025 від 01.12.2025, заявку на надання юридичної допомоги № 1973 від 01.01.2026, витяг з Акту № 18 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026 року. Отже, факт надання правничої допомоги, її обсяг та вартість підтверджуються витягом з Акту № 18 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026, який містить детальний опис виконаних робіт та наданих послуг та свідчить про виконання зобов`язань виконавцем. Питання співмірності витрат вирішується судом виключно на підставі доказів, а не припущень іншої сторони. Заявлена до стягнення сума витрат позивача на правову допомогу є обґрунтованою та співмірною зі складністю даної справи, зворотного відповідачем не доведено, а тому підстави для відмови у задоволенні вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу відсутні. Орієнтовний розмір понесених ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрат в суді апеляційної інстанції складає 10000,00 грн, а всі необхідні докази на підтвердження зазначеного будуть подані до суду протягом 5 днів з дня проголошення судового рішення у даній справі відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вище вимогам закону у повній мірі не відповідає.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір № 2108051743462. Кредитні кошти були фактично надані позикодавцем позичальнику. ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 2108051743462. Загальний розмір заборгованості станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості становить 69592,17 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 4100,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 65492,17 грн. Враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 34686,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 4100,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 30586,00 грн.

Надані ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» докази підтверджують факт укладення кредитного договору та порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань. Відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 34686,00 грн, розмір якої підтверджено наданими позивачем розрахунком та відповідачем не спростовано. Оцінивши обставини справи, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації спірних правовідносин, усталеність законодавства та судової практики в цій категорії справ, обсяг фактично наданих адвокатом послуг, витрачений час, виходячи з критеріїв реальності адвокатських послуг, розумності їх розміру, принципів верховенства права, справедливості та пропорційності, суд першої інстанції вважав заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу 13000,00 грн завищеним, неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих послуг, а також ціною позову. З урахуванням вищевикладених мотивів, суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

Апеляційний суд частково погоджується із наведеними в оскаржуваному рішенні суду висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з приписами ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції, чинній на час укладення кредитного договору, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

– електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

– електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

– аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

При цьому, одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Судом першої інстанції правильно встановлено і визнається відповідачем в апеляційній скарзі, що 22.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансових послуг № 2108051743462 «Стандартний» (надалі – Договір № 2108051743462), згідно з яким ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» надало відповідачу кредит у розмірі 4100,00 грн (а.с. 58).

Відповідно до п. 1.2 договору № 2108051743462 кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід`ємною його частиною

Орієнтовний строк повернення кредиту – 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів (пункт 1.3 договору № 2108051743462).

За змістом п. 1.4 договору № 2108051743462 проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожен день користування протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі:

а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту;

б) починаючи з першого дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у підпункті «а» пункту 1.4;

в) починаючи з 15 дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у підпункті «б» пункту 1.4;

г) починаючи з 30 дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у підпункті «в» пункту 1.4;

д) тип процентної ставки – фіксована.

Граничний строк кредитування (строк дії договору) – 1 рік (пункт 1.9 договору № 2108051743462).

У заяві-анкеті (для отримання кредиту), яка є додатком № 1 до договору про надання фінансових послуг № 2108051743462 від 22.03.2021, сторони погодили, що ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит у розмірі 4100,00 грн та сплатити проценти за 16 днів у розмірі 1312,00 грн (а.с. 21).

У Графіку платежів, який є додатком № 2 до договору про надання фінансових послуг № 2108051743462 від 22.03.2021, сторони погодили, що ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит у розмірі 4100,00 грн та сплатити проценти за 16 днів у розмірі 1312,00 грн (а.с. 31).

Відповідно до паспорту споживчого кредиту ОСОБА_1 був ознайомлений з основними умовами кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацією щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядком повернення кредиту та іншими важливими правовими аспектами (а.с. 32-33). У паспорті споживчого кредиту зазначено, що загальні витрати за кредитом складають 1312,00 грн (сума процентів по договору) + 574,00 грн (комісія)).

Кредитний договір укладено в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» листом № б/н від 02.07.2025 підтвердило, що ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» було здійснено наступний переказ: номер карти НОМЕР_1 ; власник карти COMMERCIAL BANK PRIVATBANK; час запиту 22.03.2021 18:40:07; номер договору 2108051743462; сума 4100; валюта UAH (а.с. 39).

Першого грудня 2021 року між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 1-12, відповідно до якого ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право грошової вимоги до боржників за договорами кредиту, у тому числі за договором про надання фінансових послуг № 2108051743462 від 22.03.2021, що укладений між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ОСОБА_1

Десятого січня 2023 року ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» згідно з договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023 право грошової вимоги до боржника за договором № 2108051743462 від 22.03.2021.

Відповідачем не оскаржується рішення суду першої інстанції в частині встановлення факту укладення кредитного договору, отримання кредиту у сумі 4100,00 грн, наявності у ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитним договором, а тому рішення у цій частині апеляційний суд не переглядає.

Щодо нарахування процентів апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Положеннями ч. 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

У постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

У постанові від 05.04.2023 по справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за користування кредитом, сформульованого у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та підтвердженого у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, та уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (ст. 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

У ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

За приписами ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним (абз. 1 ч. 4 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача:

1) такі положення також підлягають зміні;

2) договір може бути визнаним недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

За змістом ч. 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) зауважила, що:

– станом на 13.05.2021 була відсутня імперативна норма, яка б обмежувала розмір процентів за користування кредитом у договорі про споживчий кредит та дозволяла б застосувати конструкцію нікчемності умови договору про споживчий кредит (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»);

– за відсутності підстав для застосування конструкції нікчемності умови, до правових способів коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит, який укладено 13.05.2021, з урахуванням змісту ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», потрібно віднести: оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит; зміну договору про споживчий кредит; тлумачення умов договору про споживчий кредит;

– суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору;

– натомість оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Як вже зазначав апеляційний суд, відповідно до п. 1.3 договору № 2108051743462 від 22.03.2021 орієнтовний строк повернення кредиту – 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів.

Позивачем не надано доказів того, що після спливу 16 днів з моменту отримання кредиту, відповідач сплатив нараховані проценти, що було обов`язковою підставою для зміни орієнтовного строку повернення кредиту.

Також апеляційний суд ураховує неспроможність доводів ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» щодо встановлення договором № 2108051743462 від 22.03.2021 річного строку кредитування.

Дійсно, пунктом 1.9 договору № 2108051743462 визначено, що граничний строк кредитування (строк дії договору) складає один рік.

Разом із тим, посилаючись на п. 1.9 договору № 2108051743462, позивач не ураховує, що «строк кредитування» та «строк дії договору» є різними за своїм змістом поняттями. Саме формулювання п. 1.9 договору № 2108051743462, у якому після слів «граничний строк кредитування» у дужках зазначено «строк дії договору», свідчить про нечіткість договірних умов. Така конструкція не розмежовує строк кредитування та строк дії договору, а навпаки, ототожнює ці поняття або принаймні створює підстави для їх такого тлумачення.

У цей же час в заяві-анкеті йдеться про кредит строком на 365 днів з правом повернення достроково та із зобов`язанням повернути кредит у розмірі 4100,00 грн та сплатити проценти у розмірі 1312,00 грн.

При цьому паспортом споживчого кредиту визначено, що орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом складає: 4100,00 грн (тіло кредиту) + 1312,00 грн (сума процентів по договору) + 574,00 грн (комісія).

Тлумачення змісту умов договору № 2108051743462 від 22.03.2021 дозволяє зробити висновок про те, що вони є нечіткими або двозначними, оскільки передбачають кілька варіантів тлумачення щодо розміру процентів. Саме в такій ситуації підлягає застосуванню правило ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», адже тлумачення має здійснюватися на користь споживача і стягненню підлягають проценти за користування кредитом у межах шістнадцятиденного строку кредитування в розмірі 1312,00 грн.

Жодного посилання на ч. 2 ст. 625 ЦК України у позові немає, що дає підстави вважати, що вимог про стягнення відсотків, нарахованих у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, у позові не заявлено.

Апеляційний суд вважає хибними посилання відповідача в апеляційній скарзі на п`ятнадцятиденний строк кредитування, оскільки системний аналіз п. 1.2, 1.3 договору № 2108051743462 та додатків до нього свідчить про досягнення згоди саме на шістнадцятиденний строк кредитування.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягала стягненню заборгованість за процентами у межах строку кредитування у розмірі 1312,00 грн.

Отже, позов підлягав лише частковому задоволенню.

Суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин положення ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо тлумачення нечітких або двозначних умов договору на користь споживача. Унаслідок цього суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення процентів у розмірі 30586,00 грн, тоді як за результатами тлумачення умов договору у взаємозв`язку із заявою-анкетою, графіком платежів стягненню підлягали проценти в розмірі 1312,00 грн. Таке неправильне застосування норм матеріального права відповідно до п. 4 ч. 1, 2 ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції.

За вказаних обставин рішення суду підлягає зміні шляхом зменшення стягнутої заборгованості за процентами з 30586,00 грн до 1312,00 грн та відповідно загальної суми заборгованості.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частина 4 ст. 137 ЦПК України визначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У межах розгляду даної цивільної справи в суді першої інстанції ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» надавалась професійна правнича допомога адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» на підставі договору про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024 (а.с. 26-27).

Розмір ставок адвокатської винагороди/гонорару визначено у прайс-листі адвокатського об`єднання «ЛІГАЛ АССІСТАНС», затвердженому Рішенням Загальних зборів № 01-12/2025 від 01.12.2025 (а.с. 28).

Відповідно до заявки на надання юридичної допомоги № 1973 від 01.01.2026, за договором № 01-07/2024 від 01.07.2024 ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та адвокатське об`єднання «ЛІГАЛ АССІСТАНС» погодили надання правових (юридичних) послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , договір № 2108051743462 (а.с. 29).

Згідно з витягом з акту № 18 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026, адвокатське об`єднання «ЛІГАЛ АССІСТАНС» надало ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» правові послуги у зв`язку з розглядом даної цивільної справи на загальну суму 13000,00 грн. (а.с. 30).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21); з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у ч. 3-5, 9 ст. 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 20.02.2024 у справі № 910/615/14, від 26.09.2024 у справі № 910/11903/23.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами за клопотанням іншої сторони.

Отже, Велика Палата Верховного Суду послідовно сформувала та дотримується підходу, за якого клопотання іншої сторони є обов`язковою передумовою для зменшення судом витрат на правничу допомогу лише в контексті критеріїв, наведених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України. Натомість критерії, окреслені в ч. 3 ст. 141 ЦПК України, суд може застосувати і з власної ініціативи, незалежно від наявності клопотань іншої сторони.

Оскільки позивачем підтверджено обсяг наданих послуг, їх вартість підлягала компенсації за рахунок відповідача.

Суд першої інстанції оцінив обставини справи, взяв до уваги рівень складності юридичної кваліфікації спірних правовідносин, усталеність законодавства та судової практики в цій категорії справ, обсяг фактично наданих адвокатом послуг, витрачений час та виходячи з критеріїв реальності адвокатських послуг, розумності їх розміру, принципів верховенства права, справедливості та пропорційності, стягнув з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 6000,00 грн. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують ні наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, ні обґрунтованості визначеного судом першої інстанції їх розміру. Позивач із визначеним судом першої інстанції розміром витрат на професійну правничу допомогу погодився, рішення у цій частині не оскаржував.

Разом із тим, з урахуванням висновків апеляційного суду щодо безпідставності нарахування процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування, потрібно здійснити новий розподіл судових витрат.

Врахувавши наведене, колегія суддів уважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу та змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнутої заборгованості за процентами та загальної суми заборгованості.

Відповідно до пп. «б» та «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, – у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З урахуванням приписів ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню:

1) судовий збір у розмірі: (2662,40 грн х 5412,00 грн) / 34686,00 грн = 415,41 грн;

2) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі: (6000,00 грн х 5412,00 грн) / 34686,00 грн = 936,17 грн.

Оскільки апеляційна скарга задоволена частково, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі: (3993,60 грн х 29274,00 грн) / 29356,00 грн = 3982,44 грн.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником – адвокатом Зачепіло Зоряною Ярославівною, на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25.06.2026 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25.06.2026 змінити в частині визначення розміру заборгованості за нарахованими процентами, загального розміру заборгованості за кредитним договором та розподілу судових витрат.

Викласти резолютивну частину рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25.06.2026 у такій редакції:

«Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код у ЄДРПОУ 44276926, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором про надання фінансових послуг № 2108051743462 від 22.03.2021 у розмірі 5412 грн 00 коп. (п`ять тисяч чотириста дванадцять грн 00 коп.), яка складається з: 4100,00 грн – тіло кредиту; 1312,00 грн – нараховані проценти.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судовий збір у розмірі 415 грн 41 коп. (чотириста п`ятнадцять грн 41 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 936 грн 17 коп. (дев`ятсот тридцять шість грн 17 коп.)».

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3982 грн 44 коп. (три тисячі дев`ятсот вісімдесят дві грн 44 коп.).

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Д.І. Сакоян

Судді Д.С. Бредун

Л.Г. Салтан