Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №335/9928/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 07.10.2026 Справа № 335/9928/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/9928/25 Головуючий у 1-й інстанції: Калюжна В.В.

Провадження № 22-ц/807/1992/26 Суддя-доповідач: Сакоян Д.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Сакояна Д.І.

суддів: Бредуна Д.С., Салтан Л.Г.

розглянувши без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником – адвокатом Галкіною Яною Геннадіївною, апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану його представником – адвокатом Галкіною Яною Геннадіївною, апеляційну скаргу Комунального підприємства «Водоканал» на рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 30.06.2026 у справі за позовом Комунального підприємства «Водоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року Комунальне підприємство «Водоканал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення та просило солідарно стягнути з відповідачів на користь позивача заборгованість за спожиту воду і послуги водовідведення у розмірі 51802,71 грн, понесені судові витрати на сплату судового збору в розмірі 3028,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відповідачі користуються послугами КП «Водоканал», але оплату за послуги підприємства вносять не в повному обсязі. За період з 01.10.2018 по 31.08.2025 у них утворилась заборгованість в сумі 51802,71 грн.

Ухвалою від 10.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Не погоджуючись із позовними вимогами, відповідачка ОСОБА_1 подала до суду заперечення від 01.12.2025, які за своїм змістом є відзивом на позовну заяву. Відповідачка зазначає, що не згодна зі строками давності та сумою позову. Вважає пропущеним строк позовної давності. З розрахунків суми заборгованості незрозуміло чому виставлені щомісяця суми по середньому показнику, хоча в помешканні є лічильник, і на яку кількість людей нараховувалась заборгованість. Чи враховувалось те, що третя особа померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Яким чином вони могли використати 2000 куб.м води, якщо у помешканні немає бойлера, помешкання закрите, там ніхто не проживає. У зв`язку з воєнним станом і її хворобою, очікуванням пересадки печінки, вони виїхали із м. Запоріжжя і є внутрішньо переміщеними особами, вона з 02.03.2023, а її син – з 26.09.2022. ОСОБА_2 тільки зареєстрований за цією адресою, а працював і проживав до вересня 2022 року у м. Дніпрі. Вона є інвалідом ІІ групи, є недієздатною і нетранспортабельною, а її син – ОСОБА_2 , здійснює догляд за нею. Просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності до вимог КП «Водоканал» та залишити позов без розгляду.

П`ятого січня 2026 року до суду першої інстанції позивачем подані додаткові пояснення, які за змістом є відповіддю на відзив. Позивач не погоджується із доводами відзиву, вважає за необхідне надати додаткові пояснення.

Для обліку послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , у КП «Водоканал» відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ОСОБА_1 . З 01.10.2018 було зареєстровано 3 особи. З 05.03.2020 змінено кількість зареєстрованих на 2 особи, знята з реєстрації ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно зі списком пільговиків, які зняті з персоніфікованого обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, як такі, що померли (лист УСЗН по Вознесенівському району № 12167 від 28.08.2020). У період з 13.11.2002 по 04.10.2011 за вищевказаною адресою перебував вузол розподільного обліку, який знято з абонентського обліку КП «Водоканал» у зв`язку з закінченням терміну проведення держповірки. Таким чином, у період заявлений у позовній заяві з 01.10.2018 по 31.08.2025 вузол розподільного обліку на абонентському обліку підприємства відсутній. З 01.12.2022 за адресою: АДРЕСА_2 на абонентський облік прийнято вузол комерційного обліку. Згідно зі ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач). Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2022 № 85) затверджено Правила надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення та типові договори про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення та форми типових договорів. Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. Першого березня 2022 року на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування https://zp.gov.ua та на офіційному веб-сайті КП «Водоканал» http://www.vodokanal.zp.ua було розміщено текст договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що є публічним договором приєднання. Отже, у відповідності до вимог чинного законодавства, індивідуальний договір про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення з 01.04.2022 вважається укладеним зі співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 .

Відповідач ОСОБА_1 стверджує про те, що відповідачі не проживають у квартирі у зв`язку з воєнним станом і хворобою ОСОБА_1 , виїхали з Запоріжжя і є ВПО. Разом з тим, документи, які б підтверджували факт взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 надано не було. Згідно з відповіддю Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради № 06.4-06/02/26169 від 07.10.2025, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 20.05.2009 по теперішній час. ОСОБА_2 також має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з 20.05.2009 по теперішній час, що підтверджується відповіддю Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради. Факт наявності зареєстрованого місця проживання за вищевказаною адресою відповідачкою ОСОБА_1 не заперечується та не спростовується. Період, за який виникла заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення – 01.10.2018 по 31.08.2025. У вказаний період відповідачі були та є зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_1 . Жодних заяв про припинення надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за адресою відповідачів до КП «Водоканал» не надходило. Надання цих послуг і відкриття особового рахунку на ім`я відповідачки підтверджує виникнення фактичних правовідносин між КП «Водоканал» та ОСОБА_1 . Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є належними відповідачами та мають нести солідарну відповідальність за зобов`язаннями по оплаті за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Крім того, згідно з п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов`язаний інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача. Відповідно до підпункту 11-1 пункту 47 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених Постановою № 690 від 05.07.2019, в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29.12.2023 та пункту 40 Публічного договору, індивідуальний споживач зобов`язаний інформувати виконавця про тимчасову відсутність в житловому приміщенні споживача та інших осіб понад 30 календарних днів (за відсутності приладів обліку); якщо період відсутності споживача та інших осіб перевищує шість місяців, споживач для реалізації права на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) у місячний строк з моменту закінчення кожного шестимісячного періоду зобов`язаний надавати виконавцю оновлену заяву з відповідними підтвердними документами в електронній або паперовій формі. До набуття чинності постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29.12.2023, з питань перерахунку за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї за місцем реєстрації понад 30 календарних днів, КП «Водоканал» керувалося вимогами Порядку зменшення розміру плати за комунальні послуги в разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї за місцем реєстрації, затвердженим Рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради № 142 від 24.03.2017 (втратило чинність 31.05.2023) та № 329 від 31.05.2023, згідно з якими при несвоєчасному зверненні споживача до виконавця послуг з питання оформлення перерахунку за спожиті послуги останній уточнює та вносить зміни до особових рахунків спочатку поточного кварталу. За попередній період перерахунки не проводяться. Таким чином, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29.12.2023, з питання здійснення перерахунку за спожиті послуги КП «Водоканал» здійснює перерахунки спочатку останніх шести місяців. За попередній період перерахунки не проводяться. На момент відсутності відповідачів за місцем проживання порядок здійснення перерахунку за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення було врегульовано Рішенням № 142, яке, в свою чергу, було прийнято на виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004, Постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення». Рішення № 142 та № 329, якими встановлено для споживачів строки та терміни інформування виконавця про тимчасову відсутність за місцем проживання з наданням відповідних копій підтверджуючих документів не оскаржувались, та у період тимчасової відсутності споживачів за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 були чинними й діяли на відповідній адміністративно-територіальній одиниці. У період з 01.10.2018 по 31.08.2025 звернень та підтверджуючих документів щодо тимчасової відсутності за місцем реєстрації відповідачів понад 30 календарних днів за адресою: АДРЕСА_1 , до КП «Водоканал» не надходило.

У той же час, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг. Пунктом 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 (чинних на момент виникнення боргу) визначено, що споживач має право на зменшення розміру плати у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання). Отже, у разі відсутності споживачів та/або членів його сім`ї за місцем реєстрації (за відсутності приладів обліку), для здійснення перерахунків за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, необхідно після закінчення кожного шестимісячного періоду, як це передбачено Правилами надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення та типові договори про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення» та форми типових договорів (далі – Правила № 690) надавати до КП «Водоканал» заяву з підтверджуючими документами, передбаченими Порядком. Таким чином, КП «Водоканал» проводить нарахування у порядку та у спосіб, встановлений чинним законодавством.

Кожен споживач (фізична особа) має право на зменшення розміру плати у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї за місцем проживання, що призводить до збільшення розміру плати за місцем перебування особи (за умови відсутності індивідуальних засобів обліку). Документом, який в період утворення заборгованості підтверджував місце проживання/перебування особи була довідка з місця проживання, яка видавалась на вимогу фізичної особи, органом реєстрації. На теперішній час статтею 5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», громадянин України, який проживає на території України, зобов`язаний протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону, реєстрація місця проживання (перебування) особи – це внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи. В якості підтвердження свого непроживання за адресою: АДРЕСА_1 , відповідачем ОСОБА_1 додано документи, які не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки видані, складені та підписані особами, у яких відсутні повноваження щодо декларування або реєстрації місця проживання фізичних осіб.

У період з 01.10.2018 по 31.08.2025 нарахування за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за особовим рахунком № НОМЕР_1 здійснювались наступним чином:

– з 01.10.2018 по 30.11.2022 у зв`язку з відсутністю на абонентському обліку КП «Водоканал» повіреного, технічно справного вузла розподільного обліку води нарахування проводилися відповідно до питомих норм споживання питної води, затверджених рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради з урахуванням кількості зареєстрованих осіб (0,245 м. куб./добу на одну особу, а при відсутності постачання гарячої води – 0,310 м. куб./добу на одну особу). Нарахування за послугу з централізованого водовідведення гарячої води здійснювались на підставі інформації про обсяг спожитої гарячої води, що надавалась Концерном «Міські теплові мережі». Керуючись положеннями Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» та Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», КП «Водоканал» здійснює нарахування за послуги з водопостачання та водовідведення на підставі тарифів, затверджених НКРЕКП. Рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради «Про затвердження питомих норм споживання питної води у м. Запоріжжі» № 768 від 01.12.2017, № 499 від 18.12.2020, № 96 від 29.03.2021 були встановлені норми водоспоживання на вищезазначений період. Таким чином, нарахування за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення КП «Водоканал» здійснює у встановленому чинним законодавством порядку та на підставі затверджених тарифів та норм водоспоживання/показань засобів обліку;

– з 01.12.2022 по 31.08.2025 нарахування проводилися за обсягами визначеними за показаннями вузла комерційного обліку відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України № 358 від 28.12.2021). З 01.10.2022 на водопровідному вводі багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 встановлено прилад комерційного обліку. На виконання ст. 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» представниками КП «Водоканал» щомісячно проводиться зняття показань комерційного приладу обліку. У зв`язку з відсутністю на абонентському обліку КП «Водоканал» встановленого за адресою: АДРЕСА_1 повіреного, технічно справного розподільного приладу обліку, нарахування за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення здійснюються за показаннями комерційного приладу обліку та з 01.04.2022, з урахуванням вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», нараховується плата за абонентське обслуговування. Обсяг спожитої холодної води в приміщенні, не оснащеному вузлом (вузлами) обліку холодної води розраховується відповідно до формули 42 «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг», затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України № 358 від 28.12.2021). Згідно з формулою 42 Методики, у будівлі/будинку, в якій частина приміщень оснащена вузлами розподільного обліку, а частина не оснащена такими вузлами, обсяг споживання холодної води у приміщеннях без обліку визначається як різниця між визначеним за показаннями приладу обліку загального обсягу спожитої холодної води у будівлі/будинку та між сумарним обсягом спожитої/витраченої холодної води за показаннями вузлів розподільного обліку у приміщеннях, вузла розподільного обліку на відгалуженні трубопроводу з водорозбірною арматурою для відбору води на загальнобудинкові потреби (або відповідно до обсягу холодної води, витраченої на загальнобудинкові потреби, що визначений відповідним договором з виконавцем комунальних послуг), обсягом витоків з внутрішньобудинкових мереж водопостачання (за наявності) та вузла обліку холодної води перед водопідігрівачем в індивідуальному тепловому пункті. Такий визначений обсяг розподіляється кожному приміщенню, не оснащеному вузлом розподільного обліку, пропорційно до співвідношення кількості осіб, що фактично користуються комунальною послугою у такому приміщенні, до загальної кількості осіб (споживачів), що фактично користуються комунальною послугою у приміщеннях без обліку. Таким чином, при визначенні обсягу спожитої холодної води в приміщенні, не оснащеному вузлом обліку, враховуються показання вузлів розподільного обліку, встановлених у інших приміщеннях.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», споживач щомісяця передає показання вузлів розподільного обліку виконавцю відповідних комунальних послуг або визначеній власником (співвласниками) іншій особі, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, у спосіб, передбачений договором. У разі ненадання показань протягом трьох місяців – нарахування у розрахунковому періоді здійснюється за середньодобовим споживанням за попередні 12 місяців, після закінчення тримісячного строку виконавець комунальної послуги зобов`язаний здійснювати розрахунки з такими споживачами як із споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку. Після відновлення надання показань вузлів обліку такими споживачами виконавець відповідної комунальної послуги або інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, зобов`язані провести перерахунок із споживачем, а для вузлів розподільного обліку – з усіма споживачами будівлі. Крім того, відповідно до п. 31 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 690 від 05.07.2019 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 85 від 02.02.2022) перерозподіл обсягів спожитих послуг у будинку та перерахунок проводиться у тому розрахунковому періоді, в якому отримано у встановленому порядку інформацію про невідповідність обсягу розподілених послуг окремим споживачам обсягу, необхідному для розподілу. Оскільки споживачі вищевказаного будинку, у яких приміщення оснащене розподільним приладом обліку з порушенням встановлених ст. 11 Закону строків не надавали показання розподільного приладу обліку холодної води, то після відновлення надання показань КП «Водоканал» здійснено перерозподіл обсягів спожитих послуг у будинку для споживачів, приміщення яких не оснащене вузлом розподільного обліку. На підставі наведеного, КП «Водоканал» здійснює нарахування за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення відповідно до вимог чинного законодавства. Крім того, відповідно до п. 20 Правил № 630, чинних на момент виникнення боргу, КП «Водоканал» щомісяця надає споживачам платіжний документ, у якому передбачаються графи для зазначення поточних і попередніх показань засобів обліку води, теплової енергії, різниці цих показань або затверджених нормативів (норм) споживання, тарифу на даний вид послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу. Відповідачкою обґрунтованих заперечень проти розрахунку КП «Водоканал» надано не було. Крім того, відповідачка не спростувала факт наявності в неї боргових зобов`язань за отримані послуги з водопостачання та водовідведення. КП «Водоканал» щомісячно надсилає на адресу відповідачів рахунки на оплату з відображенням усієї необхідної інформації щодо здійснених нарахувань за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Беручи до уваги продовження строків давності на період дії карантину та воєнного стану, під час звернення до суду позивачем не було порушено строки позовної давності.

Рішенням Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 30.06.2026 позов Комунального підприємства «Водоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «Водоканал» заборгованість за централізоване водопостачання і водовідведення за період з 01.10.2018 по 31.08.2025 в сумі 33433,92 грн, стягнуто з ОСОБА_2 на користь КП «Водоканал» судовий збір у розмірі 969,64 грн, компенсовано КП «Водоканал» судові витрати на сплату судового збору в розмірі 969,64 грн за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідачка ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Галкіну Я.Г., подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 30.06.2026 скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог КП «Водоканал» до ОСОБА_1 відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції неповно з`ясував фактичні обставини справи, неправильно оцінив наявні у справі докази та дійшов помилкового висновку про доведеність заявлених позовних вимог. Висновки суду щодо наявності та розміру заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на припущеннях, а не на належних і допустимих доказах. Позивачем здійснено нарахування плати за послуги централізованого постачання води без урахування фактичного споживання таких послуг. При цьому судом залишено поза увагою ту обставину, що у спірній квартирі встановлені та введені в експлуатацію квартирні засоби обліку води, а тому нарахування повинні здійснюватися виключно відповідно до їх показників, а не за будь-якими іншими розрахунковими величинами. Більше того, відповідачі фактично не проживають у зазначеній квартирі протягом останніх чотирьох років, не користуються послугами централізованого постачання води, а відтак обсяг спожитих послуг є мінімальним або взагалі відсутнім. На підтвердження цих обставин суду першої інстанції були надані належні та допустимі докази, зокрема документи щодо встановлення квартирних лічильників води, документи про їх введення в експлуатацію, відомості щодо показників обліку споживання та інші докази, які підтверджують фактичну відсутність споживання послуг. Проте зазначені докази судом першої інстанції фактично були проігноровані. У мотивувальній частині рішення суд не навів жодних мотивів, з яких відхиляє зазначені докази, не здійснив їх аналізу та не надав оцінки їх належності, допустимості, достовірності та взаємному зв`язку, чим порушив вимоги ст. 89, 263 та 264 ЦПК України. Крім того, суд не перевірив правильність методики здійснення позивачем нарахувань, не дослідив на підставі яких вихідних даних сформовано суму заборгованості, чи відповідає вона показникам приладів обліку, чи враховано фактичне непроживання відповідачів у квартирі та чи відповідають такі нарахування вимогам чинного законодавства. Фактично суд безкритично прийняв розрахунок позивача як беззаперечний доказ існування боргу, хоча такий розрахунок сам по собі не підтверджує правильність нарахувань та повинен оцінюватися у сукупності з іншими доказами у справі. Таким чином, суд першої інстанції дійшов передчасного та необґрунтованого висновку щодо наявності і розміру заборгованості, не встановив усіх юридично значимих обставин справи, не дослідив усіх доказів та не надав їм належної правової оцінки. За таких обставин рішення суду не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, передбаченим ст. 263 ЦПК України, у зв`язку з чим підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилається на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Матеріалами справи підтверджується, що відповідачі фактично не споживають послуги з централізованого постачання води у квартирі, розташованій за адресою, за якою позивачем нараховано спірну заборгованість. У квартирі встановлено індивідуальні прилади обліку води. Відсутні підстави вважати, що відповідачка споживала зазначені комунальні послуги в обсягах, визначених позивачем. Незважаючи на це, позивач просить суд стягнути з відповідачки заборгованість за житлово-комунальні послуги, яка, на його думку, утворилася внаслідок несплати послуг з постачання води. Разом з тим сам по собі факт нарахування заборгованості не свідчить про фактичне споживання відповідних послуг. Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що відповідачі дійсно користувалися послугами водопостачання, а обсяг нарахувань відповідає фактично отриманим послугам. Подані до суду документи не підтверджують належними та допустимими доказами ані правильність здійснених нарахувань, ані фактичний обсяг спожитих послуг, ані обґрунтованість визначеного розміру заборгованості. Натомість відповідачами до суду першої інстанції були подані докази, які свідчать про відсутність підстав для нарахування спірної заборгованості у заявленому позивачем розмірі, зокрема документи щодо встановлення та експлуатації квартирних засобів обліку води, а також докази фактичного непроживання відповідачів у квартирі протягом тривалого часу.

Суд першої інстанції порушив принципи змагальності сторін, рівності учасників судового процесу та об`єктивного дослідження доказів, що призвело до неповного з`ясування обставин справи та ухвалення необґрунтованого рішення. За таких обставин оскаржуване рішення не відповідає вимогам законності та обґрунтованості і підлягає скасуванню.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 через свого представника, адвоката Галкіну Я.Г., подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 30.06.2026 скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог КП «Водоканал» до ОСОБА_2 відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції неповно з`ясував фактичні обставини справи, неправильно оцінив наявні у справі докази та дійшов помилкового висновку про доведеність заявлених позовних вимог. Висновки суду щодо наявності та розміру заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на припущеннях, а не на належних і допустимих доказах. Позивачем здійснено нарахування плати за послуги централізованого постачання води без урахування фактичного споживання таких послуг. При цьому судом залишено поза увагою ту обставину, що у спірній квартирі встановлені та введені в експлуатацію квартирні засоби обліку води, а тому нарахування повинні здійснюватися виключно відповідно до їх показників, а не за будь-якими іншими розрахунковими величинами. Більше того, відповідачі фактично не проживають у зазначеній квартирі протягом останніх чотирьох років, не користуються послугами централізованого постачання води, а відтак обсяг спожитих послуг є мінімальним або взагалі відсутнім. На підтвердження цих обставин суду першої інстанції були надані належні та допустимі докази, зокрема документи щодо встановлення квартирних лічильників води, документи про їх введення в експлуатацію, відомості щодо показників обліку споживання та інші докази, які підтверджують фактичну відсутність споживання послуг. Проте зазначені докази судом першої інстанції фактично були проігноровані. У мотивувальній частині рішення суд не навів жодних мотивів, з яких відхиляє зазначені докази, не здійснив їх аналізу та не надав оцінки їх належності, допустимості, достовірності та взаємному зв`язку, чим порушив вимоги ст. 89, 263 та 264 ЦПК України. Крім того, суд не перевірив правильність методики здійснення позивачем нарахувань, не дослідив, на підставі яких вихідних даних сформовано суму заборгованості, чи відповідає вона показникам приладів обліку, чи враховано фактичне непроживання відповідачів у квартирі та чи відповідають такі нарахування вимогам чинного законодавства. Фактично суд безкритично прийняв розрахунок позивача як беззаперечний доказ існування боргу, хоча такий розрахунок сам по собі не підтверджує правильність нарахувань та повинен оцінюватися у сукупності з іншими доказами у справі. Таким чином, суд першої інстанції дійшов передчасного та необґрунтованого висновку щодо наявності і розміру заборгованості, не встановив усіх юридично значимих обставин справи, не дослідив усіх доказів та не надав їм належної правової оцінки. Матеріалами справи підтверджується, що відповідачі фактично не споживають послуги з централізованого постачання води у квартирі, розташованій за адресою, за якою позивачем нараховано спірну заборгованість. У квартирі встановлено індивідуальні прилади обліку води. Відсутні підстави вважати, що відповідач споживав зазначені комунальні послуги в обсягах, визначених позивачем. Незважаючи на це, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за житлово-комунальні послуги, яка, на його думку, утворилася внаслідок несплати послуг з постачання води. Сам по собі факт нарахування заборгованості не свідчить про фактичне споживання відповідних послуг. Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що відповідачі дійсно користувалися послугами водопостачання, а обсяг нарахувань відповідає фактично отриманим послугам. За таких обставин вимоги позивача про стягнення заборгованості за послуги, які фактично не споживалися відповідачем, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Подані до суду документи не підтверджують належними та допустимими доказами ані правильність здійснених нарахувань, ані фактичний обсяг спожитих послуг, ані обґрунтованість визначеного розміру заборгованості. Натомість відповідачами до суду першої інстанції були подані докази, які свідчать про відсутність підстав для нарахування спірної заборгованості у заявленому позивачем розмірі, зокрема документи щодо встановлення та експлуатації квартирних засобів обліку води, а також докази фактичного непроживання відповідачів у квартирі протягом тривалого часу.

Суд першої інстанції порушив принципи змагальності сторін, рівності учасників судового процесу та об`єктивного дослідження доказів, що призвело до неповного з`ясування обставин справи та ухвалення необґрунтованого рішення. За таких обставин оскаржуване рішення не відповідає вимогам законності та обґрунтованості і підлягає скасуванню.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач КП «Водоканал» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 30.06.2026 скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов КП «Водоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що у зв`язку з нерегулярною оплатою відповідачами вартості наданих послуг, розрахунком заборгованості детально охоплюється період нарахувань, в якому наявна непогашена заборгованість, а саме з 01.10.2018 по 31.08.2025, яка становить 51802,71 грн. Оплати, на які посилається відповідач, зараховано в рахунок погашення заборгованості, яка була наявна до 01.10.2018 та не входить до суми вимог у позові. Оскільки відповідачі при оплаті послуг не вказували призначення платежу, то платежі, що вносились відповідачем за період з жовтня 2018 року по серпень 2025 року включно, згідно з вимогами ст. 534 ЦК України були враховані на погашення заборгованості за минулий період до жовтня 2018 року. Відповідачами до матеріалів справи не надано жодних доказів оплати послуг не тільки за період з 01.10.2018 по 01.08.2025, а оплати послуг взагалі. Проте суд поклав тягар доказування оплати послуг за минулі періоди до 01.10.2018 на позивача, що суперечить принципу змагальності, визначеному у ст. 12 ЦПК України.

У тотожних за змістом відзивах від 26.08.2026 КП «Водоканал» не погодилось із доводами апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , просило відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції зазначило, що суду не було надано документів, які б підтверджували факт взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 . За позовною заявою період, за який виникла заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, складає з 01.10.2018 по 31.08.2025. У вказаний період відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були та є зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, обов`язок відповідачів щодо оплати послуг наданих в цей період, як зареєстрованих осіб за адресою надання послуг з водопостачання та водовідведення, встановлено на підставі закону. З урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29.12.2023, з питання здійснення перерахунку за спожиті послуги КП «Водоканал» здійснює перерахунки спочатку останніх шести місяців. За попередній період перерахунки не проводяться. На момент відсутності відповідачів за місцем проживання порядок здійснення перерахунку за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення було врегульовано рішенням № 142, яке, в свою чергу, було прийнято на виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004, Постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення». Рішення № 142 та № 329, якими встановлено для споживачів строки та терміни інформування виконавця про тимчасову відсутність за місцем проживання з наданням відповідних копій підтверджуючих документів не оскаржувались, та у період тимчасової відсутності споживачів за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , були чинними й діяли на відповідній адміністративно-територіальній одиниці. У період з 01.10.2018 по 31.08.2025 звернень та підтверджуючих документів щодо тимчасової відсутності за місцем реєстрації відповідачів понад 30 календарних днів за адресою: АДРЕСА_1 , до КП «Водоканал» не надходило. У той же час, п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг. Пунктом 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 (чинних на момент виникнення боргу) визначено, що споживач має право на зменшення розміру плати у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання). Отже, у разі відсутності споживачів та/або членів його сім`ї за місцем реєстрації (за відсутності приладів обліку), для здійснення перерахунків за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, необхідно після закінчення кожного шестимісячного періоду, як це передбачено Правилами надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення та типові договори про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення та форми типових договорів надавати до КП «Водоканал» заяву з підтверджуючими документами, передбаченими Порядком.

У зв`язку з відсутністю на абонентському обліку КП «Водоканал» встановленого за адресою: АДРЕСА_1 , повіреного, технічно справного розподільного приладу обліку, нарахування за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення здійснюються за показаннями комерційного приладу обліку та з 01.04.2022, з урахуванням вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», нараховується плата за абонентське обслуговування. Обсяг спожитої холодної води в приміщенні, не оснащеному вузлом (вузлами) обліку холодної води розраховується відповідно до формули 42 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від № 358 28.12.2021). Відповідно до ст. 11 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач щомісяця передає показання вузлів розподільного обліку виконавцю відповідних комунальних послуг або визначеній власником (співвласниками) іншій особі, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, у спосіб, передбачений договором. У разі ненадання показань протягом трьох місяців – нарахування у розрахунковому періоді здійснюється за середньодобовим споживанням за попередні 12 місяців, після закінчення тримісячного строку виконавець комунальної послуги зобов`язаний здійснювати розрахунки з такими споживачами як із споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку. Після відновлення надання показань вузлів обліку такими споживачами виконавець відповідної комунальної послуги або інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, зобов`язані провести перерахунок із споживачем, а для вузлів розподільного обліку – з усіма споживачами будівлі. Крім того, відповідно до п. 31 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 690 від 05.07.2019 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 85 від 02.02.2022) перерозподіл обсягів спожитих послуг у будинку та перерахунок проводиться у тому розрахунковому періоді, в якому отримано у встановленому порядку інформацію про невідповідність обсягу розподілених послуг окремим споживачам обсягу, необхідному для розподілу. Оскільки споживачі вищевказаного будинку, у яких приміщення оснащене розподільним приладом обліку з порушенням встановлених ст. 11 Закону строків не надавали показання розподільного приладу обліку холодної води, то після відновлення надання показань КП «Водоканал» здійснено перерозподіл обсягів спожитих послуг у будинку для споживачів, приміщення яких не оснащене вузлом розподільного обліку. На підставі наведеного, КП «Водоканал» здійснює нарахування за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідачами обґрунтованих заперечень проти розрахунку КП «Водоканал» надано не було. Відповідачі не спростували факт наявності боргових зобов`язань за отримані послуги з водопостачання та водовідведення.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вище вимогам закону повною мірою не відповідає.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами виникли фактичні договірні відносини до 01.04.2022 та з 01.04.2022 договірні відносини відповідно до публічного договору з приводу надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі відкритого особового рахунку № НОМЕР_1 на ім`я відповідачки ОСОБА_1 , за яким проводились нарахування сум за надані послуги. Відповідачі є споживачами послуг, які надає КП «Водоканал», зобов`язані сплачувати вартість таких послуг, проте належним чином не виконували своїх зобов`язань щодо оплати спожитих послуг з централізованого водопостачання і водовідведення, у зв`язку з чим утворилась заборгованість. Обов`язок щодо оплати послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення встановлено на підставі закону і поширюється на всіх осіб, що зареєстровані чи проживають за адресою: АДРЕСА_1 , а також є солідарним і його виконання може бути заявлене КП «Водоканал» до будь-якого з солідарних боржників окремо чи до усіх разом.

Також суд першої інстанції оцінив доводи відповідачки ОСОБА_1 щодо фактичного непроживання відповідачів за адресою надання послуг і відсутністю у зв`язку з цим, на її думку, обов`язку їх сплати. Суд вважав їх неспроможними і не взяв до уваги, оскільки у період з 01.10.2018 по 31.08.2025 звернень з належним документальним підтвердженням щодо тимчасової відсутності за місцем реєстрації відповідачів понад 30 календарних днів за адресою: АДРЕСА_1 , до КП «Водоканал» не надходило.

Водночас, оцінивши доводи сторін щодо розміру заборгованості та порядку здійснення нарахувань за надані послуги, суд не погодився у повній мірі з наданим позивачем розрахунком заборгованості, зазначивши, що 02.03.2026 позивачем до додаткових пояснень у справі надано детальний розрахунок розподілу обсягу, нарахування плати та отриманих платежів за період з 01.10.2018 по 31.08.2025, з якого встановлено, що за спірний період нараховано 52203,80 грн, сплачено 18769,88 грн. В розрахунку наявна примітка про зарахування цих сум в рахунок погашення заборгованості за попередній період. Проте позивачем не зазначено, з яких підстав суми, сплачені боржником у спірному періоді, були зараховані у попередній період та який саме. Врахувавши наданий розрахунок, який містить відомості про сплату заборгованості у спірний період у сумі 18769,88 грн, суд першої інстанції дійшов висновку, що заборгованість відповідачів за період 01.10.2018 по 31.08.2025 складає 33433,92 грн.

Апеляційний суд частково погоджується із наведеними в оскаржуваному рішенні суду висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом першої інстанції правильно встановлено і не заперечується сторонами, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , з 20.05.2009 року по теперішній час, що підтверджується інформацією Департаменту адміністративних послуг ЗМР від 07.10.2025 (т. 1 а.с. 13, 15).

У ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами укладених договорів.

Такому праву прямо відповідає визначений ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача здійснювати оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-ц.

Таким чином, законодавством передбачений двосторонній обов`язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим відмова в оплаті таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не береться до уваги, оскільки споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Враховуючи наведене, суд дійшов правильного висновку, що відсутність договору не може бути підставою для звільнення відповідачів від оплати послуг, наданих позивачем. Доказів того, що послуга з постачання та водовідведення не надавалась, суду першої інстанції дійсно не надано.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2022 № 85 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690» затверджені типові форми договорів, у тому числі форма типового публічного договору приєднання з індивідуальним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Першого березня 2022 року на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування (https://zp.gov.ua) та на офіційному веб-сайті КП «Водоканал» (http://www.vodokanal.zp.ua) було розміщено текст публічного договору приєднання.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», публічні договори приєднання вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору (тобто з 01.04.2022) на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Таким чином, з 01.04.2022 за адресою надання послуги відповідачам укладено публічний договір.

Згідно із ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до переліку житлово-комунальних послуг належать, зокрема, послуги з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення.

Таким чином, як правильно встановив суд першої інстанції, між сторонами виникли фактичні договірні відносини до 01.04.2022 та з 01.04.2022 договірні відносини відповідно до публічного договору з приводу надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі відкритого особового рахунку № НОМЕР_1 на ім`я відповідачки ОСОБА_1 , за яким проводились нарахування сум за надані послуги.

Доводи апелянтів у більшій мірі зводяться до того, що у період виникнення заборгованості вони не проживали за адресою: АДРЕСА_1 , відтак не було підстав для здійснення щомісячних нарахувань. Такі доводи є безпідставними з огляду на таке.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

У пункті 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, які були чинними до 01.05.2022, було визначено, що споживач має право на:

– пп. 1 – зменшення розміру плати у разі:

надання послуг не в повному обсязі, зниження їх якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання;

тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання);

– пп. 3 – несплату вартості послуг за період тимчасової відсутності споживача і членів його сім`ї (у разі відключення виконавцем холодної та гарячої води і опломбування запірних вентилів у квартирі (будинку садибного типу) та відновлення надання послуг шляхом зняття пломб за свій рахунок протягом доби згідно з письмовою заявою.

Відповідно до пп. 7 п. 45 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених Постановою № 690 від 05.07.2019 (у поточній редакції), споживач має право на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів за умови надання виконавцю заяви та документального підтвердження (зокрема, довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, іншого документа, що підтверджує право на виїзд з України чи в`їзд в Україну у відповідний період часу) в електронній або паперовій формі відповідно до умов договору.

Схоже за змістом право було нормативно закріплено у Правилах надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених Постановою № 690 від 05.07.2019 й у попередніх редакціях.

Водночас, цьому праву кореспондував обов`язок, передбачений пп. 11-1 п. 47 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених Постановою № 690 від 05.07.2019, щодо інформування виконавця про тимчасову відсутність в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів (за відсутності приладів обліку); якщо період відсутності споживача та інших осіб перевищує шість місяців, споживач для реалізації права на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) у місячний строк з моменту закінчення кожного шестимісячного періоду зобов`язаний надавати виконавцю оновлену заяву з відповідними підтвердними документами в електронній або паперовій формі.

Такий обов`язок виник у зв`язку з набранням 30.12.2023 чинності Постановою Кабінету Міністрів України № 1405 від 29.12.2023 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», якою Правила надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених Постановою № 690 від 05.07.2019 доповнено пп. 11-1.

За приписами пп. 8-1 п. 50 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених Постановою № 690 від 05.07.2019, який є чинним з 31.12.2023, виконавець зобов`язаний здійснювати перерахування розміру нарахованої плати за послуги та/або ненарахування її для споживача протягом періоду тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб за умови отримання заяви та документального підтвердження відповідно до умов договору.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 329 від 31.05.2023 «Про порядок зменшення розміру плати за комунальні послуги в разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї» було затверджено Порядок зменшення розміру плати за комунальні послуги в разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї за місцем реєстрації понад 30 календарних днів за умови документального підтвердження.

Відповідно до вказаного Порядку перерахунок за надані послуги здійснюється, якщо споживач та/або члени його сім`ї надають певні документи. Так, п. 9 Порядку визначено перелік документів для осіб, які мешкають не за адресою реєстрації відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Цей перелік серед іншого містить письмову заяву споживача.

У п. 10 Порядку міститься застереження про те, що при несвоєчасному зверненні споживача до виконавця послуг з питання оформлення перерахунку за спожиті послуги останній уточнює та вносить зміни до особових рахунків спочатку поточного кварталу. За попередній період перерахунки не проводяться.

Аналогічні приписи містились й у рішенні виконавчого комітету Запорізької міської ради № 142 від 24.03.2017, яким був затверджений аналогічний Порядок, який був чинним до 31.05.2023.

Відповідачка ОСОБА_1 дійсно є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 3001-5002616794 від 02.03.2023 (т. 1 а.с. 24).

Відповідач ОСОБА_2 також є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 3001-7501320597 від 26.09.2022 (т. 1 а.с. 37).

Водночас, як обґрунтовано встановив суд першої інстанції, у період з 01.10.2018 по 31.08.2025 звернень споживачів щодо тимчасової відсутності за місцем реєстрації понад 30 календарних днів за адресою: АДРЕСА_1 , до КП «Водоканал» не надходило.

Право споживача на неоплату вартості послуг у зв`язку з тимчасовою відсутністю реалізується за умов, установлених законодавством та відповідним договором. Тому для вирішення цього питання необхідно встановити період відсутності споживача, наявність документів, які його підтверджують, а також факт і час звернення до виконавця послуг.

Недодержання порядку звернення до виконавця підлягає оцінці під час вирішення питання про наявність підстав для перерахунку у зв`язку з тимчасовою відсутністю. Водночас ця обставина не звільняє позивача від обов`язку довести правильність нарахувань і розмір заявленої до стягнення заборгованості.

Матеріали справи не містять доказів подання відповідачами до КП «Водоканал» заяв про тимчасову відсутність із документами, які підтверджують відповідні періоди. За таких обставин посилання лише на непроживання у квартирі не є достатнім для висновку про відсутність обов`язку оплачувати всі нараховані за спірний період послуги.

Таким чином, місцевий суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимоги позивача про сплату заборгованості за надані послуги за вказаний у позові період.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Приписами ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, сторони мали би довести обставини, на які вони посилаються.

Відповідачі не довели ні помилковості нарахувань за спожиті послуги, ні наявності у квартирі належним чином повіреного засобу обліку води, показники якого могли б бути використані у спірному періоді. Хоча в апеляційній скарзі міститься посилання на факт подання відповідачами документів щодо встановлення квартирного лічильника води, документів про його введення в експлуатацію, відомостей щодо показників обліку споживання та інших доказів, які підтверджують фактичну відсутність споживання послуг, в дійсності належних, допустимих та достовірних доказів цих обставин у матеріалах справи немає, чому суд першої інстанції надав належну оцінку.

Крім того, суд в оскаржуваному рішенні суду надав належну оцінку можливості застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності, заперечень щодо якої відповідачі в апеляційній скарзі не висловили.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність становить три роки. За змістом ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Оскільки оплата житлово-комунальних послуг здійснюється періодичними платежами, позовна давність обчислюється окремо щодо кожного щомісячного платежу з моменту прострочення його сплати.

Згідно із ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Водночас Законом України від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 12, яким передбачено продовження строків, визначених, зокрема, ст. 257 цього Кодексу, на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Надалі п. 19 цього розділу, запровадженим Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX, передбачалося продовження відповідних строків на строк дії воєнного, надзвичайного стану. З 30.01.2024, після набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 08.11.2023 № 3450-IX, зазначений пункт установлював зупинення перебігу позовної давності на строк дії воєнного стану.

У постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що позовна давність, яка не спливла станом на 02.04.2020, спочатку була продовжена на строк дії карантину та воєнного стану, а з 30.01.2024 її перебіг зупинився.

Законом України від 14.05.2025 № 4434-IX, який набрав чинності 04.09.2025, п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України виключено, у зв`язку із чим перебіг позовної давності відновлено. Однак відновлення її перебігу не означає автоматичного спливу строку за вимогами, щодо яких він раніше був продовжений або зупинений.

У цій справі позивач заявив вимоги про стягнення заборгованості за послуги, нараховані за період з 01.10.2018 по 31.08.2025. Станом на 02.04.2020 трирічна позовна давність не спливла навіть щодо найранішого щомісячного платежу за жовтень 2018 року. З урахуванням наведеного законодавчого регулювання та звернення КП «Водоканал» до суду в жовтні 2025 року позовна давність щодо заявлених вимог на час подання позову не спливла.

Отже, підстав для відмови в задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності немає. Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування наслідків її спливу є правильним.

Оцінюючи доводи сторін щодо розміру заборгованості та порядку здійснення нарахувань за надані послуги суд першої інстанції встановив, що у період з 01.10.2018 по 31.08.2025 нарахування за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за особовим рахунком № НОМЕР_1 здійснювались наступним чином:

– з 01.10.2018 по 30.11.2022 – у зв`язку з відсутністю на абонентському обліку КП «Водоканал» повіреного, технічно справного вузла розподільного обліку води, нарахування проводилися відповідно до питомих норм споживання питної води, затверджених рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради з урахуванням кількості зареєстрованих осіб (0,245 м. куб./добу на одну особу, а при відсутності постачання гарячої води - 0,310 м. куб./добу на одну особу), нарахування за послугу з централізованого водовідведення гарячої води здійснювались на підставі інформації про обсяг спожитої гарячої води, що надавалась Концерном «Міські теплові мережі»;

– з 01.12.2022 по 31.08.2025 – за обсягами, визначеними за показаннями вузла комерційного обліку відповідно до «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг», затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України № 358 від 28.12.2021).

На підтвердження розміру заборгованості відповідачів, позивачем надано розрахунок заборгованості, згідно з яким у період з жовтня 2018 року по серпень 2025 року за особовим рахунком НОМЕР_1 нараховано 52203,80 грн за надані послуги, зараховано в погашення поточного періоду 401,09 грн, заборгованість складає 51802,71 грн.

Суд першої інстанції не погодився з даним розрахунком заборгованості у зв`язку з тим, що за спірний період нараховано 52203,80 грн, а сплачено 18769,88 грн. В розрахунку наявна примітка про зарахування цих сум в рахунок погашення заборгованості за попередній період, проте не зазначено з яких підстав суми, сплачені боржником у спірному періоді, були зараховані у попередній період та який саме.

З таким висновком Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя суд апеляційної інстанції не погоджується.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Положеннями ч. 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з приписами ст. 534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Стаття 9 Закону України «Про житлово комунальні послуги» визначає, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Як слушно зазначає в апеляційній скарзі КП «Водоканал», у зв`язку з нерегулярною оплатою відповідачами вартості наданих послуг, розрахунком заборгованості детально охоплюється період нарахувань, в якому наявна непогашена заборгованість, а саме з 01.10.2018 по 31.08.2025, яка становить 51802,71 грн. Оплати, на які посилається відповідач, зараховано в рахунок погашення заборгованості, яка була наявна до 01.10.2018 та не входить до суми вимог у позові. Оскільки відповідачі при оплаті послуг не вказували призначення платежу, то платежі, що вносились відповідачем за період з жовтня 2018 року по серпень 2025 року, були враховані на погашення заборгованості за минулий період до жовтня 2018 року.

Апеляційний суд ці доводи КП «Водоканал» вважає обґрунтованими. Відповідачі при здійсненні оплати за надані послуги мали зазначати реквізити «Призначення платежу». Відповідачами до матеріалів справи не надано жодного доказу оплати послуг, де б у реквізитах «Призначення платежу» зазначався спірний період. Даній обставині суд першої інстанції належної оцінки не дав, дійшовши помилкових висновків про безпідставне зарахування суми в розмірі 18368,79 грн в рахунок оплати заборгованості за попередні періоди у той час, коли відповідачі обґрунтованість такого зарахування під час розгляду справи у суді першої інстанції не заперечували. Вирішуючи питання про зарахування платежів, необхідно враховувати зазначене платником призначення платежу та умови договору. У постанові від 26.12.2019 у справі № 911/2630/18 Верховний Суд зазначив, що за відсутності у платіжному документі конкретизації зобов`язання, на виконання якого здійснено платіж, його зарахування визначається умовами договору, а за відсутності відповідних договірних застережень – у хронологічному порядку погашення наявної заборгованості.

Застосування цього підходу передбачає встановлення наявності та розміру попередньої заборгованості, змісту призначення здійснених платежів і відсутності умов договору, які визначають інший порядок їх зарахування.

Із загальної суми платежів 18769,88 грн позивач зарахував 18368,79 грн у рахунок погашення заборгованості, що виникла до 01.10.2018, та 401,09 грн – у рахунок оплати послуг за спірний період. Такий розподіл підтверджується розрахунком розподілу обсягу, нарахування плати та отриманих платежів за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період з 01.10.2018 по 31.08.2025 (т. 1 а.с. 95-106).

Отже, із нарахованої за період з 01.10.2018 до 31.08.2025 суми заборгованості у розмірі 52203,80 грн неоплаченою залишилася сума у розмірі 51802,71 грн (52203,80 грн ? 401,09 грн). Врахування всіх платежів у сумі 18769,88 грн як оплати виключно за спірний період не відповідає встановленому за доказами порядку їх зарахування.

Підлягає урахуванню й те, що відповідачі, посилаючись на прийняття наданого позивачем розрахунку заборгованості, не надають контррозрахунку, на наводять конкретних доводів помилковості наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Дослідивши розрахунок розподілу обсягу, нарахування плати та отриманих платежів за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період з 01.10.2018 по 31.08.2025 (т. 1 а.с. 95-106), а також розрахунок заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 2), колегія суддів не встановила помилок у визначенні обсягів послуг, нарахуванні плати та врахуванні здійснених платежів.

Отже, Вознесенівський районний суд м. Запоріжжя мав би задовольнити позов у повному обсязі, стягнувши з відповідачів заборгованість у розмірі 51802,71 грн.

Рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру заборгованості та розподілу судових витрат. Апеляційні скарги відповідачів слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу КП «Водоканал» – задовольнити частково, оскільки встановлені підстави для зміни рішення, а не для його скасування з ухваленням нового рішення, як просив скаржник.

Водночас майнові вимоги КП «Водоканал» за результатами апеляційного перегляду підлягають задоволенню в повному обсязі. Тому часткове задоволення апеляційної скарги, зумовлене способом зміни оскарженого рішення, саме по собі не є підставою для пропорційного зменшення відшкодування належно понесених позивачем витрат на сплату судового збору.

Згідно з диспозицією ч. 13 ст. 141 ЦПК України зміна рішення суду зумовлює необхідність відповідної зміни розподілу судових витрат.

Відповідно до пп. «б» та «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, – у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору у всіх інстанціях звільнено осіб з інвалідністю першої та другої групи.

За приписами ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору, тому судові витрати позивача в цій частині мають бути компенсовані за рахунок держави.

Відповідачка ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи, що підтверджується копією пенсійного посвідчення, доданого до матеріалів справи (т. 1 а.с. 25).

Таким чином, з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути судовий збір у розмірі 1514,00 грн, а інша частина судового збору у розмірі 1514,00 грн слід компенсувати позивачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки апеляційна скарга КП «Водоканал» задоволена частково, а апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишені без задоволення, розподіл витрат КП «Водоканал» на сплату судового збору слід здійснити наступним чином – стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2271,00 грн (3028,00 грн х 150 % / 2 = 2271,00 грн), а іншу частину судового збору у розмірі 2271,00 грн (3028,00 грн х 150 % / 2 = 2271,00 грн) компенсувати позивачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. 367, 369, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником – адвокатом Галкіною Яною Геннадіївною, на рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 30.06.2026 – залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану його представником – адвокатом Галкіною Яною Геннадіївною, на рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 30.06.2026 – залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Водоканал» на рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 30.06.2026 – задовольнити частково.

Рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 30.06.2026 змінити в частині визначення розміру стягнутої заборгованості по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення та розподілу судових витрат.

Викласти резолютивну частину рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 30.06.2026 наступним чином:

«Позов Комунального підприємства «Водоканал» (код у ЄДРПОУ 03327121, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 61) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення боргу по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення – задовольнити у повному обсязі.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Водоканал» заборгованість по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення за період з 01.10.2018 по 31.08.2025 у розмірі 51802 грн 71 коп. (п`ятдесят одна тисяча вісімсот дві грн 71 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Водоканал» судовий збір у розмірі 1514 грн 00 коп. (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять грн 00 коп.).

Компенсувати Комунальному підприємству «Водоканал» судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1514 грн 00 коп. (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять грн 00 коп.) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Водоканал» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2271 грн 00 коп. (дві тисячі двісті сімдесят одна грн 00 коп.).

Компенсувати Комунальному підприємству «Водоканал» судові витрати на оплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2271 грн 00 коп. (дві тисячі двісті сімдесят одна грн 00 коп.) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Д.І. Сакоян

Судді Д.С. Бредун

Л.Г. Салтан