Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №308/14885/22 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/14885/22

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07 жовтня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Мацунича М.В

суддів: Кожух О.А., Шевчука В.Я.

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бухтояров Роман Олександрович, на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 травня 2026 року в частині повернення зустрічного позову, постановлену головуючою суддею Шепетко І.О., в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом примусового виселення

встановив:

У листопаді 2022 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом примусового виселення особи.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.12.2025 відкрито провадження по справі, призначено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та надано відповідачу строк для подання відзиву.

У грудні 2025 представник ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , Ужгородської міської ради в особі ЦНАПУ про захист житлових прав.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 травня 2026 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом примусового виселення особи.

У прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 до до ОСОБА_2 , Ужгородської міської ради в особі ЦНАПУ про захист житлових прав, відмовлено.

Зустрічну позовну заяву повернуто ОСОБА_1 та роз`яснено право звернутися до суду з цими позовними вимогами в загальному порядку.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду в частині повернення зустрічного позову ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бухтояров Р.О., оскаржив таку в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття зустрічного позову.

Вказує, що суд безпідставно дійшов висновку про відмову у прийнятті зустрічного позову. Вважає, що вимоги первісного позову та вимоги зустрічного позову є взаємопов`язаними та ґрунтуються на нормах цивільного права і їх спільний розгляд є доцільним та дасть суду дійти вірних правових висновків.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції.

Оскільки заявлені у зустрічному позові вимоги не спрямовані на спростування чи зміну підстав первісного позову, не виключають його задоволення і не залежать від результату розгляду первісного позову, отже їх спільний розгляд в одному провадженні є недоцільним.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

Повертаючи зустрічну позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що первісний позов про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом виселення та зустрічний позов про захист житлових прав не є взаємопов`язаними у розумінні ЦПК України, оскільки виникають з різних правовідносин, мають різний предмет та підстави позову і потребують встановлення різних фактичних обставин та дослідження різних доказів.

Заявлені у зустрічному позові вимоги не спрямовані на спростування чи зміну підстав первісного позову, не виключають його задоволення і не залежать від результату розгляду первісного спору, а отже їх спільний розгляд не є необхідним для правильного вирішення справи.

Крім того, вимоги зустрічного позову фактично містять звернення до інших суб`єктів, а саме Ужгородської міської ради, в особі ЦНАП щодо вчинення певних дій, що виходить за межі предмета первісного позову та ускладнює розгляд справи в одному провадженні.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для спільного розгляду зустрічного позову з первісним позовом, оскільки це може ускладнити та затягнути розгляд справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У п. 5 ч. 3 ст. 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 4 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у ст. 43 цього Кодексу, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно ч. 1,2 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

У випадку подання зустрічного позову у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд постановляє ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Згідно ч. 3 ст. 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2023 року в справі №459/1490/21 (провадження №61-12807 св 22) вказано, що: «відповідно до частин першої, другої та третьої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. Отже, прийняття зустрічного позову можливе за дотримання умов, передбачених частиною другою статті 193 ЦПК України, і залежить від того, наскільки суд вважає за доцільне розглядати цей позов у одному провадженні з первісним. Аналіз вказаних положень закону свідчить про те, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

За своєю сутністю зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог виключає задоволення вимог позивача.

Умовами пред`явлення зустрічного позову є: взаємопов`язаність зустрічного позову з первісним, що виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин; доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів, оскільки це дозволяє більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити фактичні взаємовідносини сторін, виключити ухвалення взаємосуперечливих чи взаємовиключних судових рішень.

Отже, зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред`явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів). Умовою пред`явлення зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним; взаємопов`язаність позовів виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин.

Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №200/22329/14-ц (провадження №14-483/цс-19).

У зустрічному позові ОСОБА_1 просить захистити її немайнове право на житло та місце проживання і визнати право проживання у будинку за адресою АДРЕСА_1 з квітня 2000 року та зобов`язати Ужгородську міську раду в особі Центру надання адміністративних послуг провести реєстрацію її місця проживання за вказаною адресою без згоди власника будинковолодіння.

Оскільки вимоги зустрічної позову не є взаємопов`язаними з вимогами первісного позову, так виникають з різних правовідносин, мають різний предмет та підстави позову і потребують встановлення різних фактичних обставин та дослідження різних доказів, пред`явлений до інших суб`єктів, а тому спільний розгляд є недоцільним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки та зводяться в цілому до переоцінки доказів, незгоди скаржника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, ухвала суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись нормами статей 367, 368, 374, 375, 381-384, апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бухтояров Роман Олександрович, залишити без задоволення.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 травня 2026 року в частині повернення зустрічного позову, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач:

Судді: