Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №130/72/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 130/72/26

Провадження № 22-ц/801/2123/2026

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Порощук П. П.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокуСправа № 130/72/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчука О. В.,

суддів: Сала Т. Б., Панасюка О. С.,

за участю секретаря судового засідання Кулішко Б.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Ковалишина Лілія Іванівна, заінтересовані особи: Жмеринський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Жмеринському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління юстиції, Жмеринська міська рада, Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , про оголошення фізичної особи померлою,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою її представником – адвокатом Ковалишиною Лілією Іванівною, на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області, ухвалену 30 червня 2026 року суддею Порощуком П. П., про відмову в ухваленні додаткового рішення,

УСТАНОВИВ:

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про оголошення фізичної особи померлою. Просила суд оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Новомиколаївка Мелітопільського району Запорізької області, РНОКПП НОМЕР_2 , померлим, від дня його вірогідної смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації під час воєнних дій на території України. Також просила суд визначити датою смерті громадянина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а місцем смерті населений пункт Семенівка Покровського району Донецької області Україна.

15 квітня 2026 року рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області вказану заяву задоволено. Оголошено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Новомиколаївка Мелітопільського району Запорізької області, РНОКПП НОМЕР_2 , померлим. Ухвалено датою смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Новомиколаївка Мелітопільського району Запорізької області, РНОКПП НОМЕР_2 , вважати ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце смерті населений пункт Семенівка Покровського району Донецької області. В решті позовних вимог відмовлено.

16 червня 2026 року ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Ковалишину Л. І. звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, яку мотивувала тим, що під час виготовлення повного тексту основного рішення у його резолютивній частині судом не було конкретизовано обставини, за яких настала вірогідна смерть ОСОБА_2 , тому просила доповнити резолютивну частину рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 15.04.2026 у справі №130/72/26 вказівкою про те, що ОСОБА_2 оголошений «…померлим за обставин виконання бойового завдання під час захисту Батьківщини.».

30 червня 2026 року ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області відмовлено у задоволенні вказаної вище заяви.

Не погодившись із такою ухвалою, ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Ковалишину Л. І. подала апеляційну скаргу, у якій посилається на порушенням норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, а тому просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити додаткове рішення, яким доповнити резолютивну частину рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 15 квітня 2026 року у справі № 130/72/26 вказівкою про те, що ОСОБА_2 оголошений «…померлим за обставин виконання бойового завдання під час захисту Батьківщини».

Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що суд безпідставно відмовив у ухваленні додаткового рішення з мотивів того, що це "змінить рішення по суті".

Звертає увагу на те, що факт загибелі ОСОБА_2 за обставин виконання бойового завдання під час захисту Батьківщини був констатований судом у мотивувальній частині рішення про оголошення фізичної особи померлою, тому доповнення резолютивної частини вказівкою про те, що ОСОБА_2 оголошений «…померлим за обставин виконання бойового завдання під час захисту Батьківщини» не є зміною судового рішення по суті.

Крім того, зазначає, що основне рішення військовою частиною НОМЕР_1 не виконано та не виключено ОСОБА_2 зі списків даної частини до вирішення питання щодо ухвалення додаткового рішення про обставини його смерті та оголошення його померлим (загиблим) за обставин виконання бойового завдання під час захисту Батьківщини.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Апеляційний суд згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін з огляду на таке.

Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що зазначене питання не є невирішеною вимогою у розумінні ст.270 ЦПК України. Фактично заявниця просить змінити зміст резолютивної частини рішення шляхом включення до неї нової юридично значущої обставини, яка не була відображена у прийнятому судовому рішенні. Таке доповнення не усуває неповноту рішення, а фактично змінює його зміст, що виходить за межі повноважень суду при ухваленні додаткового рішення.

Крім того, суд звернув увагу, що у справах про оголошення фізичної особи померлою предметом судового розгляду є встановлення наявності передбачених законом підстав для оголошення особи померлою та визначення дня її смерті відповідно до вимог статті 46 ЦПК України.

Натомість встановлення причин, умов чи конкретних обставин загибелі особи не належить до предмета доказування у цій категорії справ та не входить до повноважень суду при вирішенні заяви про оголошення фізичної особи померлою.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

За правилами ст. 46 ЦПК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Відповідно до ст. 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

У заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку (ст. 306 ЦПК України).

Суд розглядає справу за участю заявника, свідків, зазначених у заяві, та осіб, яких сам суд визнає за потрібне допитати, і ухвалює рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або про оголошення її померлою.

Після набрання законної сили рішенням про оголошення фізичної особи померлою суд надсилає рішення відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті фізичної особи, а також до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а в населеному пункті, де немає нотаріуса, - відповідного органу місцевого самоврядування для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. За наявності в населеному пункті кількох нотаріусів, а також у випадках, коли місце відкриття спадщини невідоме, рішення надсилається до державного нотаріального архіву з метою передачі його за належністю уповноваженому нотаріусу для вжиття заходів з охорони спадкового майна (ч.1, ч.2 ст. 308 ЦПК України).

Таким чином, процедура оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, яка базується на припущенні про смерть особи через її тривалу відсутність за обставин, що загрожували їй смертю, для усунення правової невизначеності у цивільних правовідносинах, які стосуються спадкування, припинення шлюбу тощо.

Згідно з ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

У постанові від 24 січня 2024 року справа №752/1058/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас, додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. У разі скасування рішення у справі, ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року в справі № 756/4441/17 (провадження № 61-17081св18)).

Повертаючись до обставин даної справи, із мотивувальної частини основного рішення вбачається, що суд дійшов висновку про те, що немає жодних суперечностей щодо обставин загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки надані заявницею докази дають можливість зробити вірогідне припущення про його смерть під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Семенівка Покровського району Донецької області.

Викладене, на переконання колегії суддів, не свідчить про неповноту судового рішення чи не вирішення судом заявлених у заяві вимог, оскільки обставини та місце загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 вже були досліджені судом та покладені в основу мотивувальної частини рішення як правове підґрунтя для оголошення фізичної особи померлою.

За таких обставин, намагання заявниці змінити резолютивну частину рішення шляхом ухвалення додаткового рішення та включення до неї деталізованих обставин загибелі ОСОБА_2 суперечить положенням ст. 270 ЦПК України та ст. 46 ЦК України.

Водночас у разі незгоди зі змістом резолютивної частини основного рішення заявниця не була позбавлена можливості оскаржити його до апеляційного суду з вимогою змінити виклад його резолютивної частини.

Доводи про те, що військовою частиною НОМЕР_1 не виконано основне рішення та не виключено ОСОБА_2 зі списків даної частини до вирішення питання щодо ухвалення додаткового рішення про обставини його смерті та оголошення його померлим (загиблим) за обставин виконання бойового завдання під час захисту Батьківщини, не є законною підставою для задоволення апеляційної скарги та ухвалення додаткового рішення.

Військова частина НОМЕР_1 у даній справі є заінтересованою особою, а тому відповідно до принципу обов`язковості судових рішень повинна брати до уваги весь зміст ухваленого основного рішення в його сукупності, а не тільки його резолютивну частину. Крім того, заявниця не позбавлена права звернутися із скаргою на дії чи бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 в порядку Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, доводи апеляційної скарги спростовуються наведеними вище обставинами та не дають підстав для висновку про незаконність оскаржуваної ухвали суду, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Оскільки у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, тому суд апеляційної інстанції не вирішує питання про їх розподіл.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Ковалишиною Лілією Іванівною, залишити без задоволення, а ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 30 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді: Т. Б. Сало

О. С. Панасюк