Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №149/4098/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 149/4098/25

Провадження № 22-ц/801/2177/2026

Категорія: 94

Головуючий у суді 1-ї інстанції Робак М. В.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокуСправа № 149/4098/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчука О. В.,

суддів: Сала Т. Б., Панасюка О. С.,

за участі секретаря судового засідання Кулішко Б. А.,

розглянувши у закритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , служба у справах дітей Уланівської сільської ради, орган опіки та піклування Уланівської сільської ради, Хмільницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про усиновлення,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його представником - адвокатом Костюком Сергієм Миколайовичем, на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області, ухвалене 18 червня 2026 року під головуванням судді Робак М. В. у м. Хмільник, повне рішення складено 22 червня 2026 року,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про усиновлення малолітніх дітей, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , служба у справах дітей Уланівської сільської ради, орган опіки та піклування Уланівської сільської ради, Хмільницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Заява мотивована тим, що 01.10.2025 заявник уклав шлюб із ОСОБА_2 , яка має троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відомості про батька дітей записані згідно з ч. 1 ст. 135 СК України.

Із дня знайомства з майбутньою дружиною у заявника склалися взаєморозуміння та міцні доброзичливі стосунки з її дітьми. Заявник сприймає дітей як рідних, постійно турбується про їхній матеріальний стан, фізичний та духовний розвиток, забезпечує належне лікування й оздоровлення. Він бере повноцінну участь у їхньому вихованні та навчанні, повністю інтегрований у виховний процес, а діти, у свою чергу, сприймають його як батька.

Наразі заявник разом із дружиною та її дітьми проживає в житловому будинку, який належить його матері та в якому створено всі належні санітарно-побутові умови для виховання й розвитку дітей. Стан здоров`я заявника дозволяє йому виконувати батьківські обов`язки та бути усиновлювачем. До кримінальної відповідальності він не притягувався, у розшуку не перебуває, на обліках у наркологічному чи психоневрологічному диспансерах не перебуває, алкогольними напоями чи наркотичними засобами не зловживає. Мати дітей та діти повністю підтримують намір заявника та надають згоду на усиновлення.

Ураховуючи викладені обставини, які відповідають найвищим інтересам дітей, заявник просив суд ухвалити рішення про усиновлення дітей дружини, а також внести відповідні зміни до актових записів про їхнє народження, змінивши прізвище та по батькові дітей.

18 червня 2026 року рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області відмовленно у задоволенні заяви ОСОБА_1 про усиновлення.

Не погодившись із ухваленим рішенням, ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Костюка С. М. подав апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповноту судового розгляду, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про задоволення заяви.

Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що ним надано докази на підтвердження доцільності усиновлення та його відповідність інтересам дітей. Натомість суд першої інстанції дійшов передчасних та помилкових висновків, що заявник не надав чітких і переконливих пояснень про дійсні наміри усиновлення ним малолітних дітей. Свою позицію суд мотивував лише тим, що заявник уже проживає разом із дітьми в статусі вітчима. Проте суд взагалі не зазначив у рішенні жодних правових підстав, із яких він зробив висновок, що таке усиновлення здійснюється заявником з іншою метою, аніж стати для дітей своєї дружини батьком із прийняттям на себе всіх батьківських прав та обов`язків.

Вказує, що є раніше не судимим, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, веде здоровий спосіб життя, не має хронічних захворювань чи інших медичних протипоказань для усиновлення дітей, є працездатною особою та в повному обсязі забезпечив належні житлово-побутові умови для проживання й гармонійного розвитку дітей. Дружина заявника, а також самі малолітні діти висловили свою згоду на вказане усиновлення.

Крім того, наголошує, що відповідно до висновку про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дітей від 26 листопада 2025 року, затвердженого органом опіки та піклування Уланівської сільської ради, заявника визнано таким, що може бути усиновлювачем, а саме усиновлення визнано доцільним і таким, що повністю відповідає інтересам дітей.

Разом із тим, судом першої інстанції вказаним обставинам не надано належної оцінки.

Також посилається на те, що суд, з`ясувавши в судовому засіданні 18.06.2026 про наявність у заявника спільної дитини з ОСОБА_2 , відповідного доказу не витребував та в той же день ухвалив рішення у справі.

У строк, установлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Апеляційний суд відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін за таких підстав.

Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Судом установлено, що ОСОБА_1 , 1989 р.н., зареєстрований в АДРЕСА_1 (а.с. 9-11).

ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувався та в розшуку не перебуває, що підтверджується витягом із інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» (а.с. 14).

01.10.2025 ОСОБА_1 уклав шлюб із ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 01.10.2025, виданим Тростянецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с 12).

Згідно з свідоцтвами про народження ОСОБА_6 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батьком дітей є ОСОБА_7 (а.с 15,16,17).

Відповідно до витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_6 записана матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батьком дітей записаний ОСОБА_7 на підставі ч.1 ст. 135 СК України (а.с. 25-30).

Із довідки, виданої Уланівською сільською радою Сальницьким старостинським округом від 03.12.2025 № 1062, убачається, що ОСОБА_1 проживає в житловому будинку, що належить його матері ОСОБА_8 . Разом з ним проживають ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та власниця будинку ОСОБА_8 (а.с 31).

Відповідно до акту обстеження умов проживання, виданого Уланівською сільською радою, ОСОБА_1 створено належні умови для проживання дітей в будинку, належному ОСОБА_8 (а.с.19).

Відповідно до висновків про стан здоров`я особи, виданих Амбулаторією загальної практики сімейної медицини Уланівської сільської ради КНП «Уланівський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 28.10.2025, 04.12.2025, 04.12.2025, 04.12.2025, у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 патологій не виявлено (а.с. 13,32,33,34).

21.10.2025 ОСОБА_2 надала нотаріально засвідчену згоду на усиновлення її дітей ОСОБА_1 (а.с. 18).

Малолітні діти 21.11.2025 також надали письмову згоду на їх усиновлення ОСОБА_1 (а.с. 20,21).

Відповідно до висновку про доцільність усиновлення від 26.11.2025 орган опіки та піклування Уланівської сільської ради вважає, що ОСОБА_1 може бути усиновлювачем трьох малолітніх дітей та усиновлення є доцільним та таким, що відповідає їх інтересам (а. с. 6-7).

Судом також з`ясовано думку заявника, малолітніх дітей, їх матері та представника органу опіки та піклування щодо доцільності усиновлення.

Так, ОСОБА_1 підтримав заяву та просив її задовольнити. Вказав, що з ОСОБА_2 познайомився в квітні 2025 року, у жовтні вони одружились. З дітьми дружини познайомився в квітні 2025 року та у нього з ними склались теплі сімейні стосунки, він займається їх вихованням та матеріальним забезпеченням, усі вони проживають у будинку його матері, умови проживання дітей задовільні, стан його здоров`я не перешкоджає усиновленню дітей. З ОСОБА_2 у нього перший шлюб, у якому мають спільну дитину, інших дітей не має. На запитання суду повідомив, що з вересня 2025 року перебуває в лавах ЗСУ, однак про цю обставину не повідомив раніше, оскільки розхвилювався.

ОСОБА_3 , 2013 р.н., суду повідомив, що сім`єю з ОСОБА_1 проживають більше року, він звертається до заявника "батько". У нього з ОСОБА_1 гарні стосунки, останній допомагав йому з уроками, грають у футбол, їздять на рибалку. З біологічним батьком бачився декілька раз після того як мати від нього виїхала (січень 2025 року ), він приїжджав та хотів з нею помиритись. Не заперечує щодо того, щоб його усиновив заявник, чи роз`яснювались йому наслідки усиновлення не пам`ятає.

ОСОБА_4 , 2015 р.н., суду повідомив, що з ОСОБА_1 він проживає разом близько 2 років. Останнього називає батьком, тому що він йому подобається, не ображає, грається та виховує. Прізвище " ІНФОРМАЦІЯ_4 " йому подобається, тому він не проти його носити.

ОСОБА_5 , 2017 р.н., суду повідомила що ОСОБА_1 знає більше року, називає його батьком, останній її опікує, не ображає та з ним їй подобається жити, коли він їде на службу вона за нього дуже хвилюється.

ОСОБА_2 просила заяву ОСОБА_1 задовольнити, повідомила, що до січня 2025 року вона та діти проживали з біологічним батьком дітей, однак стосунки не склались. 6 квітня 2025 року вона зустрілась з заявником та з червня 2025 року вони почали проживати однією сім`єю у будинку матері заявника. У квітні 2025 року вона також познайомила дітей з ОСОБА_10 та в них склались гарні родинні стосунки, а у жовтні 2025 року вона та заявник взяли шлюб. Вважає, що заявник може бути усиновлювачем її дітей.

Представник органу опіки та піклування Уланівської сільської ради Сивак Л. А. заяву ОСОБА_1 підтримала, просила задовольнити. Зазначила, що заявник створив для дітей належні умови проживання, піклується ними. З метою усиновлення надав весь перелік документів, які вимагає законодавство для усиновлення дітей. З заявником про дійсні наміри усиновлення не спілкувалась, оскільки він перебуває в лавах ЗСУ України. Проте вважає, що усиновлення буде доцільним та в інтересах дітей, оскільки останні мають зростати у повноцінній сім`ї. Інформацію що вказана у висновку, у тому числі вказувалась зі слів дружини заявника.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що усиновлення повинно мати на меті створення умов для повноцінного розвитку і виховання дитини, забезпечення найкращих інтересів дитини, а не створення передумов для виникнення інших прав у заявника ОСОБА_1 .

Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У частині третій статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно положень статті 3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно статті 6 Конвенції про права дитини, держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.

Відповідно до статті 18 вказаної Конвенції, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. 3 метою гарантування і сприяння здійсненню прав, викладених у цій Конвенції, Держави-учасниці надають батькам і законним опікунам належну допомогу у виконанні ними своїх обов`язків по вихованню дітей та забезпечують розвиток мережі дитячих установ.

Частиною першою статті 21 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці, які визнають і/чи дозволяють існування системи усиновлення, забезпечують, щоб найкращі інтереси дитини враховувалися в першочерговому порядку.

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

Відповідно до статті 207 СК України усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Згідно з статтею 211 СК України усиновлювачем може бути дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини. Усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п`ятнадцять років. Різниця у віці між усиновлювачем та дитиною не може бути більшою ніж сорок п`ять років (частина перша, друга статті 211 СК України).

Згідно з статтею 217 СК України усиновлення дитини здійснюється за вільною згодою її батьків. Згода батьків на усиновлення дитини має бути безумовною. Угода про надання усиновлювачем плати за згоду на усиновлення дитини батькам, опікунам чи іншим особам, з якими вона проживає, є нікчемною. Згода батьків на усиновлення може бути дана ними лише після досягнення дитиною двомісячного віку. Якщо мати чи батько дитини є неповнолітніми, крім їхньої згоди на усиновлення потрібна згода їхніх батьків. Письмова згода матері на усиновлення засвідчується нотаріусом. Мати, батько дитини мають право відкликати свою згоду на усиновлення до набрання чинності рішенням суду про усиновлення.

Статтею 218 СК України передбачено, що для усиновлення дитини потрібна її згода, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Згода дитини на її усиновлення дається у формі, яка відповідає її вікові та стану здоров`я. Дитина має бути проінформована про правові наслідки усиновлення. Усиновлення провадиться без згоди дитини, якщо вона у зв`язку з віком або станом здоров`я не усвідомлює факту усиновлення. Згода дитини на усиновлення не потрібна, якщо вона проживає в сім`ї усиновлювачів і вважає їх своїми батьками.

Згідно зі статтею 8 Європейської конвенції про усиновлення дітей, ратифікованої Верховною Радою України 15.02.2011,і яка, відповідно до статті 9 Конституції України, є складовою частиною національного законодавства України, компетентний орган приймає рішення про усиновлення лише тоді, коли впевниться, що воно здійснюється в інтересах дитини. Кожного разу компетентний орган звертає особливу увагу на те, щоб це усиновлення забезпечило дитині стабільні та гармонійні домашні умови.

Частиною п`ятою статті 24 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що усиновлення допускається виключно в інтересах дитини України відповідно до закону.

Відповідно до статті 232 СК України з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов`язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням. З моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов`язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням. Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов`язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов`язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.

Частиною 1 статті 229 СК України передбачено, що особа, яка подала заяву про усиновлення, може виявити бажання бути записаною у Книзі реєстрації народжень матір`ю, батьком дитини або повнолітньої особи. Якщо усиновлюється дитина, яка досягла семи років, то для запису усиновлювача матір`ю, батьком потрібна згода дитини, крім випадку, передбаченого частиною четвертою статті 218 цього Кодексу. Суд задовольняє таку заяву усиновлювача у рішенні про усиновлення, якщо це відповідає інтересам дитини.

Згідно частини другої - четвертої статті 231 СК України якщо усиновлювач записується батьком дитини, відповідно змінюється по батькові дитини. Якщо усиновлюється повнолітня особа, її прізвище, ім`я та по батькові можуть бути змінені у зв`язку з усиновленням за заявою усиновлювача та усиновленої особи. Про зміни, передбачені у цій статті, суд зазначає у рішенні про усиновлення.

Відповідно до статті 234 CK України на підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження. Свідоцтво про народження, що було видане раніше, анулюється.

У постанові Верховного Суду від 1.10.2020 в справі № 2-1297/2004 зазначено, що вирішуючи заяву по суті, суд зобов`язаний перевірити наявність передбачених законом підстав для усиновлення, зокрема: чи дали батьки дитини згоду на це (якщо вона необхідна); чи може заявник бути усиновлювачем; чи є дитина відповідно до законодавства суб`єктом усиновлення і чи виконано вимоги ч. 1 - 3 ст. 218 СК щодо наявності згоди дитини; чи відповідають висновок органу опіки та піклування і дозвіл на усиновлення уповноваженого органу виконавчої влади необхідним вимогам.

В контексті положень про усиновлення та батьківство, усиновитель робить свідомий та виважений вибір набути прав батька стосовно дитини, яка не є його кровною, та приймає на себе кореспондуючий цьому обов`язок стати рідною людиною цій дитині, вживати всіх можливих заходів та дій в інтересах дитини, займатися питаннями її виховання та розвитку таким чином і обсягом, яке в мінімальному значенні закріплено у законодавстві та диктується загальними уявленнями про батьківство. При цьому зовнішньо також має прослідковуватися те, що дитина відчуває, що вона перебуває в такому оточенні, яке забезпечить їй у необхідному випадку допомогу, зокрема і на її прохання, у звичайних побутових обставинах.

Основне призначення інституту усиновлення полягає у вихованні дитини у сім`ї, формуванні стабільних та гармонійних умов життя усиновленої дитини.

Колегією суддів установлено, що докази та обставини, на які ОСОБА_1 посилається в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та знайшли своє спростування у тексті оскаржуваного рішення.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги про передчасність та помилковість висновків суду про не надання заявником чітких і переконливих пояснень про дійсні наміри усиновлення ним малолітніх дітей, апеляційний суд виходить з наступного.

Як убачається із змісту заяви про всиновлення, мотивами усиновлення ОСОБА_1 зазначено: перебування із матір`ю дітей у шлюбі, відсутність у заявника шкідливих звичок, відсутність судимостей, теплі стосунки між дітьми та заявником, створення ним для них належних умов проживання, участь у їх вихованні тощо.

Разом із тим, у суду апеляційної інстанції відсутнє об`єктивне переконання дійсності намірів ОСОБА_1 в усиновленні малолітніх дітей.

Судом першої інстанції правомірно зроблено висновок про те, що заявник не довів для чого саме він має намір усиновити трьох малолітніх дітей, із якими познайомився в квітні 2025 року, у жовтні 2025 року одружився з їх матір`ю, а в грудні цього ж року, тобто через 8 місяців, звернувся до суду з заявою про їх усиновлення. При цьому, з вересня 2025 року заявник перебуває в лавах ЗСУ, тобто його спілкування з дітьми тривало лише 5 місяців.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що звернення до суду із заявою про усиновлення є формальним, а тому вважає, що таке усиновлення у даному випадку не буде відповідати якнайкращим інтересам дітей.

Окрім того, колегією суддів установлено, що в матеріалах справи відсутні докази постійного щоденного проживання заявника разом із дітьми, їх повного утримання, виховання та піклування, а також вчинення заявником усіх дій притаманних батьку.

З огляду на викладене та враховуючи, що під час розгляду справи як судом першої, так і апеляційної інстанції не встановлено обставин, які б свідчили про формування між заявником і малолітніми дітьми настільки тісних та сталих взаємин, що відповідають загальноприйнятим у суспільстві відносинам між батьками та дітьми, а також те, що ОСОБА_1 не надано переконливих мотивів усиновлення, окрім посилань на теплі стосунки, перебування у шлюбі з їх матір`ю та бажання проживати однією сім`єю, що фактично існує і без оформлення усиновлення, колегія суддів доходить висновку, що ініціювання усиновлення трьох малолітніх дітей в умовах воєнного стану заявником-військовослужбовцем, може бути зумовлене прагненням отримати право на звільнення з військової служби та можливість виїзду за межі України.

В умовах воєнного стану суди мають демонструвати підвищену увагу до оцінки не лише формальних підстав усиновлення, а й фактичного змісту сімейних відносин та добросовісності мотивів заявника із урахування особливого значення збереження балансу між приватним інтересом дітей на стабільне сімейне виховання та публічним інтересом держави у належному виконанні військових обов`язків.

Посилення судового контролю та впровадження механізмів поглибленої перевірки добросовісності заявників є вимушеною, проте цілком обґрунтованою реакцією правосуддя на виклики воєнного стану, яка водночас слугує необхідним запобіжником для захисту найкращих інтересів дитини. Саме цей підхід дозволяє відмежувати реальні сімейні відносини та справжнє батьківство від зловживання правом і не допустити перетворення інституту усиновлення на спосіб уникнення мобілізації або звільнення з військової служби.

За встановлених обставин справи, саме лише волевиявлення дітей, їх матері, а також волевиявлення заявника на усиновлення є недостатнім для набуття такого статусу, оскільки усиновлення - це складний процес, який вимагає відповідності певним критеріям усиновлювача та встановлення дійсної мети такого усиновлення.

У підсумку колегія суддів вважає, що в даній ситуації інтереси заявника переважають над інтересами дітей у зв`язку з чим не вбачає правових підстав для задоволення заяви.

З огляду на це, посилання апелянта у доводах скарги на перебування поза спеціалізованими медичними обліками, відсутність хронічних захворювань чи інших протипоказань для усиновлення, а також на створення належних житлово-побутових умов для проживання й гармонійного розвитку дітей та наявність згоди дружини й дітей на усиновлення, не спростовують висновків суду щодо відсутності реального наміру створити між усиновлювачем та дітьми справжні батьківські стосунки.

Відповідно до частини шостої статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Колегія суддів зауважує, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 26 липня 2021 року у справі № 638/15336/18, провадження № 61-13690св20; від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, провадження № 61-1544св21; від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, провадження № 61-10115св23; від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21, провадження № 61-5203св23).

Отже, висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дітей від 26 листопада 2025 року, затверджений органом опіки та піклування Уланівської сільської ради, відповідно до якого заявника визнано таким, що може бути усиновлювачем, а саме усиновлення визнано доцільним і таким, що повністю відповідає інтересам дітей, не є обов`язковим як для суду першої, так і суду апеляційної інстанції.

У даному разі із наданого заявником висновку вбачається, що особистість заявника як кандидата в усиновителі була досліджена поверхнево із зазначенням лише формальних критеріїв, які висуваються законом для майбутнього усиновителя, та дослідженням побутових умов проживання дітей, проте не перевірено дійсні обставини усиновлення, справжню мету та мотиви, на підставі яких заявник, який перебуває у шлюбі з матір`ю дітей з жовтня 2025 року, а також з вересня того ж 2025 року перебуває в лавах ЗСУ, бажає усиновити трьох дітей, що є головним у забезпеченні найкращих інтересів дітей.

Також у висновку відсутні відомості про те, яким чином усиновлення відповідатиме інтересам дітей, як саме інтереси дітей покращаться в разі усиновлення.

До того ж, суд першої інстанції також слушно зауважив про очевидну формальність висновку органу опіки, а саме про те, що з заявою до органу опіки ОСОБА_1 звернувся 21.11.2025, а вже 26.11.2025 отримав висновок, тобто за п`ять календарних днів заявником отримано позитивний висновок.

Такий короткий строк беззаперечно свідчить про те, що орган опіки та піклування не здійснив належного, всебічного дослідження обставин усиновлення, оскільки за такий час неможливо об`єктивно перевірити реальні умови проживання сім`ї, оцінити психоемоційний стан дітей, ступінь їхньої прив`язаності до заявника та встановити дійсну мету усиновлення.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують установлену судом необґрунтованість висновку органу опіки та піклування, який дійсно є формальним та ґрунтується лише на переліку фактичних життєвих обставин, у висновку відсутній системний аналіз особистих взаємовідносин заявника і дітей, дослідження обставин психологічно-емоційного зв`язку заявника із дітьми, а також констатація того, що усиновлення дійсно буде відповідати інтересам дітей.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд, з`ясувавши в судовому засіданні 18.06.2026 інформацію про наявність у заявника спільної дитини з ОСОБА_2 , не витребував відповідних доказів та того ж дня ухвалив рішення, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення та задоволення заяви про усиновлення.

У даному разі заявнику нічого не перешкоджало самостійно надати докази про наявність спільної дитини із ОСОБА_2 . Крім того, народження спільної дитини заявника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не підтверджує наявність між заявником та трьома іншими дітьми ОСОБА_2 відносин, які притаманні батьківським. Крім того, вказана обставина не спростовує встановлених судом першої інстанції обставин про відсутність реальних мотивів усиновлення та не свідчить проте, що таке усиновлення у даному випадку буде відповідати якнайкращим інтересам дітей.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, як і не дають підстав для висновку про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповноту судового розгляду, а лише зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Згідно із частиною четвертою статті 314 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи про усиновлення, відносяться на рахунок заявника.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Костюком Сергієм Миколайовичем, залишити без задоволення, а рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 18 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді: Т. Б. Сало

О. С. Панасюк