Вирок від 06 жовтня 2026 р. у справі №740/4336/26 — Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/4336/26

Провадження № 1-кп/740/418/26

В И Р О К

іменем України

07 жовтня 2026 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участі:

- прокурора ОСОБА_3 ,

- потерпілого – ОСОБА_4 ,

- обвинуваченого ОСОБА_5 ,

- захисників – адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Ніжин кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026270380000311 від 22 червня 2026 року, по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ніжин Чернігіввької області, громадянина України, неодруженого, з середньою-спеціальною освітою, військовослужбовця, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

встановив:

Суд визнав доведеним, що військовослужбовець військової служби прийнятий на військову службу за контрактом до військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи навмисно та свідомо, у порушення вимог ст. ст. 3, 37, 68 Конституції України, ст. ст. 6, 11, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 22.06.2026 близько 00 год 15 хв, перебуваючи за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Шевченка, буд. 95, поблизу магазину «Смачний дім», зустрів раніше незнайомого ОСОБА_4 .. В подальшому між ними виникла суперечка в ході якої на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, наніс останньому не менше двох ударів руками в область голови, та в подальшому, після падіння ОСОБА_4 на землю, продовжив наносити удари ногами в область тулуба останнього, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді: закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку, субдуральна гематома над лівою гемісферою головного мозку, компресійно-дислокаційний с-м. травматичний субарахноїдальний крововилив, набряк головного мозку, перелом кісток носа. Вищевказані тілесні ушкодження виникли в наслідок не менше як одного-двох ударів в проекцію голови, тупим твердим предметом (предметами), або об такий (такі), та могло утворитися 22.06.2026 року, до 16:25год, що підтверджується записами у наданій медичній документації.

Відповідно до висновку експерта № 75 від 23.07.2026 по ступеню тяжкості, комплекс черепно-мозкової травми, у своїй сукупності, за ознакою небезпеки для життя в мить спричинення, дане ушкодження відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, відповідно до п.2.1.1., 2.1.1.а, 2.1.2., 2.1.3. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу МОЗ України №6 від 17.01.1995 року «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України».

У судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненому та інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю за вищевикладених обставин, підтвердив, що дійсно наніс потерпілому ОСОБА_4 більше двох ударів по голові та тулубу, чим завдав тяжкі тілесні ушкодження, відшкодував потерпілому завдану шкоду, попросив у нього вибачення, щиро розкаявся в скоєному та просив суворо не карати, має намір продовжувати військову службу.

Потерпілий в судовому засіданні показав, що ті події пам`ятає погано, так як перебував в той вечір в алкогольному сп`янінні. Згадує, що сидів на лавці біля магазину, навпроти був ОСОБА_5 з дівчиною Між ним і ОСОБА_5 почався словесний конфлікт, який переріс у бійку. Куди і чим ОСОБА_8 бив його не пам`ятає. Прийшов до свідомості лише в лікарні м. Ніжина, після чого його повезли до медичного закладу м. Чернігова. Обвинувачений через своїх адвокатів надав йому матеріальну допомогу, оплатив лікування, передавав вибачення за виниклу ситуацію. Наразі всі майнові питання з ОСОБА_8 вирішені. У нього претензій до обвинуваченого немає, ОСОБА_5 в повному обсязі відшкодована матеріальна та моральна шкода у розмірі 3000 доларів США, також обвинувачений ОСОБА_5 попросив у нього вибачення. Цивільний позов заявляти не планує. З ОСОБА_8 повністю примирився, вибачив його, просив скасувати домашній арешт, щоб він міг нести службу у ЗСУ, щодо покарання висловив думку про можливість застосування до обвинуваченого мінімального покарання без позбавлення волі.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд враховує, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не заперечують проти такого порядку дослідження доказів, правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд прийняв до уваги визнання обвинуваченим своєї вини, докази, які ніким не оспорювались, та дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а саме в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодження, небезпечному для життя в момент заподіяння.

Згідно зі ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, тобто бути справедливим і домірним злочину.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії тяжкого злочину, пов”язаного із незаконним спричиненням тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 , в умовах воєнного стану, що істотно підвищує суспільну небезпечність протиправних дій; дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, є військовослужбовцем, учасником бойових дій, має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем проживання та служби, не перебуває на обліку лікаря-психіатра та лікаря-нарколога.

Також судом враховується, що обвинувачений у судовому засіданні надав показання на підтвердження обставин нанесення потерпілому тілесних ушкоджень, визнав винуватість у цьому та критично оцінив свої дії, також матеріали кримінального провадження не містять даних щодо перешкоджань ОСОБА_5 у здійсненні досудового розслідування та судового розгляду.

Також судом враховується позиція потерпілого щодо призначення обвинуваченому міри покарання без позбавлення волі, при цьому вказана думка потерпілого не є визначальною при призначенні покарання.

З даних підстав при призначенні покарання обставинами, які його пом`якшують, судом визнається щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, оскільки обвинувачений як під час досудового розслідування так і під час судового розгляду надав показання на підтвердження обставин спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, які є незмінними, засудив свою поведінку із готовністю понести покарання, попросив вибачення у потерпілого, в повному обсязі відшкодував завдану потерпілому матеріальну та моральну шкоду.

Обставин, які обтяжують покарання, передбачені ст. 67 КК України, судом не встановлено.

За встановлених обставин суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання за ч.1 ст.121 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції даної статті, із застосуванням до обвинуваченого положень ст. 75, 76 КК України щодо звільнення від відбування покарання та виконанням покладених судом обов`язків.

Відповідно до ч.4 ст.76 КК України, нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців - командирами військових частин.

Під час досудового розслідування згідно з даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 22 червня 2026 року, ОСОБА_5 в порядку ст.208 КПК України затримано 22 червня 2026 року, ухвалою слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду від 25 червня 2026 року щодо нього застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, а ухвалою суду від 17 серпня 2026 року стосовно останнього застосований запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю, інші запобіжні заходи під час розгляду кримінального провадження по суті не обирались.

Запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю в зв`язку з недоцільністю його продовження підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 5, ч. 7 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті; домашній арешт зараховується судом у строк покарання за правилами, передбаченими в ч.1 цієї статті, виходячи з такого їх співвідношення-три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Витрати на залучення експерта у розмірі 6477,78 грн підлягають стягненню із обвинуваченого на користь держави відповідно до ст.124 КПК України.

Речовий доказ: змив сліду речовини бурого кольору та контрольний зразок поміщений до паперового пакету,-підлягає знищенню.

При розгляді справи суд виходить виключно із тих доказів, що надані сторонами під час судового розгляду із врахуванням ст.22 КПК України щодо змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, при цьому судовий розгляд проведений лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в його межах.

Керуючись ст. 75, 76 КК України, ст.ст. 100, 349, 368, 373, 374, 393, 395 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України і призначити покарання у вигляді 05 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 03 (три) роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України:

1) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Нагляд за додержанням виконання ОСОБА_5 покладених на нього обов`язків здійснювати командиром військової частини НОМЕР_1 .

Початок іспитового строку слід рахувати з моменту проголошення вироку.

Запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю-скасувати.

Зарахувати ОСОБА_5 у строк покарання термін його попереднього ув`язнення з 22 червня 2026 року по 17 серпня 2026 року включно, з розрахунку одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі, та термін його перебування під цілодобовим домашнім арештом з носінням електронного засобу контролю, як запобіжним заходом, з 18 серпня 2026 року по 07 жовтня 2026 року включно, з розрахунку-три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати, пов`язані із залученням експертів, в сумі 6477 (шість тисяч чотириста сімдесят сім) гривень 78 копійок.

Речовий доказ: змив сліду речовини бурого кольору та контрольний зразок поміщений до паперового пакету,-знищити.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1