Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №761/7982/23 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/7982/23

Провадження № 2-др/761/142/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Савчук Ю.Н., за участю секретаря судового засідання Фортуни М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві заяву представника позивача адвоката Кочерги В.М. про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 червня 2026 року у справі № 761/7982/23 позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди задоволено частково. Стягнуто із відповідача на користь позивачів 119 880 грн. майнової шкоди та 20 000 грн. моральної шкоди. В решті позову відмовлено.

24.06.2026 року представником позивачів адвокатом Кочергою В.М. подано заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій вона просить стягнути з відповідача на свою користь понесені витрати на професійну правничу допомогу з урахуванням ч.1 ст. 141 ЦПК України у розмірі 32 000 грн.

16.07.2026 року представником відповідача подано заперечення на вказану заяву, у якій зазначив про неспівмірний розмір витрат на професійну правничу допомогу та просив зменшити їх розмір. Крім того, зазначив, що судом при винесенні рішення не розподілено судових витрат на проведення експертизи, які ним понесені та складають 30 291,20 грн., а відтак просив здійснити зарахування зустрічних вимог та стягнути з відповідача 6 629,84 грн.

В судове засідання учасники по справі не з`явилися, що відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України не є перешкодою для проведення судового засідання з розгляду даної заяви.

Суд, дослідивши заяву та додані до неї матеріали, а також матеріали цивільної справи, вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 червня 2026 року у справі № 761/7982/23 позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди задоволено частково. Стягнуто із відповідача на користь позивачів 119 880 грн. майнової шкоди та 20 000 грн. моральної шкоди. В решті позову відмовлено.

З посиланням на ст. 141 ЦПК України позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 32 000 гривень.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В силу приписів ч.2 ст.270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, повне судове рішення складено 22.06.2026 року, заяву про ухвалення додаткового судового рішення та докази оплати послуг подано 24.06.2026 року, заяву про судові витрати зроблено з дотриманням процесуального строку..

За вказаних обставин, суд вважає, що заява про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та докази понесення таких витрат подано до суду в строки передбачені ст. 141 ч. 8 та ст.270 ЦПК України.

У позовній заяві, на виконання вимог ч.1 ст. 134, ч.1 ст.137 ЦПК України, позивачем було зазначено (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), які він поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

За змістом ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду. При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічних висновків дійшла ВП ВС у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. (Постанова ВП ВС від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16).

На підтвердження розміру понесених витрат заявником подано Договір про надання правової допомоги № 25/01 від 25.01.2023 року; фіскальний чек на суму 8 000 грн. від 14.02.2023 року.; Договір про надання правової допомоги № 16/01 від 16.01.2023 року, який містять перелік та вартість наданих послуг; Додаток № 2 від 12.09.2025 року до Договору про надання правової допомоги № 16/01 від 16.01.2023 року; Акт приймання наданих послуг за Договором про надання правової допомоги № 16/01 від 16.01.2023 року; платіжні інструкції від 16.01.2023 року, від 06.02.2024 та від 14.02.2023 на загальну суму 32 000 грн.

Зі змісту статей 133, 137, 141 ЦПК України випливає, що при винесенні судом рішення стягненню та, відповідно, розподілу, залежно від результатів вирішення спору, підлягають документально підтверджені судові витрати.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що заявлені витрати документально підтверджені у спосіб, передбачений процесуальним законом.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, витрати на професійну правничу допомогу підлягали б до стягнення пропорційно до задоволених вимог в розмірі 18 486,40 грн. (57,77% х 32 000 грн. : 100%)

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Положення частини п`ятої статті 137 ЦПК України свідчить про те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Саме такий висновок випливає з правової позиції ВС/КГС у справі №922/1163/18 від 06 березня 2019 року.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 викладено правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Зокрема, у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17 Верховний Суд наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суд має дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вищевказане в повній мірі відповідає правовій позиції ВС/КГС викладеній в додатковій постанові від 24 січня 2019 року у справі №922/15944/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

З врахуванням наведеного, суд при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ст.182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Принцип змагальності сторін має свої втілення, зокрема, у наведених положеннях 137 ЦПК України, виходячи з яких зменшення внаслідок неспівмірності суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

Разом з цим, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачами на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, через призму критеріїв, встановлених ст.137, ст. 141 ЦПК України, та враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, суд приходить висновку про невідповідність розміру витрат на професійну правничу допомогу критерію розумності.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

З врахуванням наведеного, суд вважає витрати на професійну правничу допомогу неспівмірними зі складністю справи.

За таких обставин суд приходить до висновку, що розумними та співмірними в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, витрати на професійну правничу допомогу підлягають до стягнення пропорційно до задоволених вимог в розмірі 14 425 грн. (57,77 % х 25 000 грн. : 100%).

Як вбачається із Договору про надання правової допомоги № 16/01 від 16.01.2023 року, його укладено з адвокатом Кочергою В.М. із позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Відповідно до платіжних інструкцій, оплату витрат за надання професійної правничої допомоги здійснено ОСОБА_1 .

За таких обставин судові витрати за надання професійної правничої допомоги підлягають до стягнення на користь ОСОБА_1 .

Представник відповідача у запереченнях на заяву, в свою чергу, просив суд стягнути із позивачів 30 291,30 грн. витрат на проведення судової експертизи, оплату яких проведено квитанцією № 29С99-47АК-Т45Т-АВВ віл 15.05.2024 року, пропорційно до задоволених вимог в сумі 12 791, 97 грн.

За змістом ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином, клопотання представника відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог підлягає до часткового задоволення.

За таких умов, суд здійснює зустрічне зарахування судових витрат, що стягуються зі сторін.

З врахуванням наведеного, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 161,01 грн. (30 291,30 грн. х 42,23% = 12 791,97 грн. 14 425 грн.- 4 263,99 грн. ( 12 791,97 грн./ 3 (кількість відповідачів) = 10 161,01 грн. )

Також до стягнення з позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 підлягають судові витрати на проведення експертизи в розмірі 8 527,98 грн. (12 791,97 грн. - 4 263,99 грн.)

Керуючись ст. ст. 270, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача адвоката Кочерги В.М. про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди задовольнити частково.

В порядку частини 10 ст.141 Цивільного процесуального кодексу України провести зустрічне зарахування судових витрат, що підлягають до стягнення.

Зарахувати зустрічні вимоги ОСОБА_4 щодо стягнення судових витрат на проведення експертизи в сумі 4 263,99 грн. в рахунок погашення первісних вимог ОСОБА_1 стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 14 425 грн.

Після проведення зустрічного зарахування грошових сум щодо судових витрат Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 161,01 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати на проведення експертизи в сумі 8 527,98 грн.

Додаткове рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: