Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №683/2203/26 — Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/2203/26

2/683/1681/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області в особі головуючої - судді Кутасевич О.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу №683/2203/26, номер провадження 2/683/1681/2026 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У липні 2026 року представник ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів»» далі (ТОВ «ЄФПБ») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, укладеними між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан»:

- №6537352 від 01 грудня 2025 року, в розмірі 27760 грн, з яких 10000 грн заборгованість за тілом кредиту, 1080 грн заборгованість за комісією на давання кредиту, 11680 грн. заборгованості за обслуговування кредиту за обслуговування кредиту та 5000 грн. заборгованість за неустойкою;

- №103198517 від 01 грудня 2025 року в розмірі 14524,45 грн, з яких 3400 грн заборгованість за тілом кредиту, 2005,65 грн заборгованість за процентами, 306 грн. заборгованість за комісією за надання кредиту, 2012,80 грн заборгованість за обслуговування кредиту, 6800 грн заборгованість за неустойкою, а всього у загальному розмірі 42284,45 грн.

В обґрунтування заявленого позову вказує, що 01 грудня 2025 року ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір вказані кредитні договори, які були підписані електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на його номер телефону, що підтверджується умовами договорів, реквізитами та підписами сторін.

За загальними умовами вказаних кредитних договорів позичальник ОСОБА_1 отримала кредитні кошти на умовах платності користування та зобов`язалась повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування коштами та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договорами.

Однак, в подальшому відповідачка не виконала свої зобов`язання щодо повернення наданих їй кредитів.

24 квітня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 24042026, за яким «ТОВ «ФК «ЄФПБ» набуло право вимоги за первинними договорами в розмірі заборгованостей боржників, визначеними в Реєстрі боржників, у тому числі, за кредитними договорами №6537352 та №103198517 від 01 грудня 2025 року, укладеними з ОСОБА_1 в розмірі відповідно 27760 грн та 14524,45 грн.

Оскільки відповідачка в добровільному порядку не виконала своїх зобов`язань, тому товариство змушене було звернутися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 05 травня 2026 року постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Кудіна А.В. подала відзив на позов, у якому просила перевірити правильність та законність розрахунку заборгованості, наданої позивачем, правомірність нарахування неустойки відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, а також нарахування комісій за надання та обслуговування кредиту. Також просила урахувати її скрутне матеріальне становище, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей та наявність інших кредитних зобов`язань.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що 01 грудня 2025 року ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №6537352, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 10000 грн строком на 360 днів, а відповідач зобов`язалася його повернути в строк до 26 листопада 2026 року, сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,0010% річних від суми залишку заборгованості, денна процентна ставка 0,92%, комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) в розмірі 14,60% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду, а також сплатити одноразову комісію за надання кредиту в розмірі 10,80 % від суми кредиту (1080 грн).

01 грудня 2025 року ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали договір №103198517 відповідно до умов якого остання отримала споживчий кредит в розмірі 3400 грн строком на 360 днів зі сплатою відсотків протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів за ставкою 36 відсотків річних та протягом решти строку кредитування в розмірі 180 відсотків річних від фактичного залишку кредиту, нараховані проценти за весь строк кредитування складатимуть 5575,80 грн, денна процентна ставка 0,93%, комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) в розмірі 7,40% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду, за весь строк кредитування 5535,20 грн, а також сплатити одноразову комісію за надання кредиту в розмірі 9 % від суми кредиту (306 грн).

Указані кредитні договори підписані відповідно до умов ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» шляхом обміну електронними повідомленнями, направленими на мобільний телефон відповідача.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитними договорами виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом перерахування 01 грудня 2025 року відповідно 10000 грн та 3400 грн на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , зазначену при оформленні кредитів, що підтверджується платіжним дорученням №167388008 та №112651668.

У встановлений цими договорами строк ОСОБА_1 не повернула кредитні кошти та не сплатила нараховані проценти та інші платежі.

Факт отримання коштів за кредитними договорами від 01 грудня 2025 року №6537352 та №103198517 відповідачкою не оспорюється.

24 квітня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 24042026, за яким ТОВ «ФК «ЄФПБ» набуло право вимоги за первинними договорами в розмірі заборгованостей боржників, визначеними в Реєстрі боржників, у тому числі, за кредитним договором №6537352 від 01 грудня 2025 року, в розмірі 27760 грн, з яких 10000 грн заборгованість за тілом кредиту, 1080 грн заборгованість за комісією на надання кредиту, 11680 грн. заборгованості за обслуговування кредиту за обслуговування кредиту та 5000 грн. заборгованість за неустойкою та №103198517 від 01 грудня 2025 року в розмірі 14524,45 грн, з яких 3400 грн заборгованість за тілом кредиту, 2005,65 грн заборгованість за процентами, 306 грн заборгованість за комісією за надання кредиту, 2012,80 грн заборгованість за обслуговування кредиту, 6800 грн заборгованість за неустойкою, а всього у загальному розмірі 42284,45 грн, що підтверджується копією договору, актом приймання-передачі реєстру боржників, реєстром боржників №1,2 та платіжною інструкцією від 28 квітня 2026 року про перерахунок коштів на виконання договору факторингу.

Таким чином, до позивача у встановленому законом порядку перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитними договорами №653752 та №103198517 від 01 грудня 2025 року, після набуття права вимоги позивач не здійснював будь-яких нарахувань за вказаними договорами.

Згідно з наданими позивачем розрахунками, заборгованість відповідачки за кредитними договорами становить:

- №6537352 від 01 грудня 2025 року, в розмірі 27760 грн, з яких 10000 грн заборгованість за тілом кредиту, 1080 грн заборгованість за комісією на давання кредиту, 11680 грн заборгованості за обслуговування кредиту за обслуговування кредиту та 5000 грн заборгованість за неустойкою;

- №103198517 від 01 грудня 2025 року в розмірі 14524,45 грн, з яких 3400 грн заборгованість за тілом кредиту, 2005,65 грн заборгованість за процентами, 306 грн. заборгованість за комісією за надання кредиту, 2012,80 грн заборгованість за обслуговування кредиту, 6800 грн заборгованість за неустойкою, а всього у загальному розмірі 42284,45 грн.

Заборгованість за тілом кредиту в розмірі 10000 грн за договором №6537352 від 01 грудня 2025 року, та за договором №103198517 від 01 грудня 2025 року в розмірі 3400 грн заборгованості за тілом кредиту, 2005,65 грн заборгованості за процентами нарахована позивачем відповідно до умов договорів.

Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за тілом кредиту та процентами за вказаними кредитними договорами, відповідачем по справі суду надано не було.

Відтак, вказана заборгованість підлягає стягненню з відповідачки.

Проценти за кредитними договорами нараховані відповідно до умов кредитних договорів, їх розмір є незначним порівняно з розміром отриманої суми кредиту, а тому суд не убачає підстав для його зменшення, як про це просила відповідачка.

Разом із тим, доводи представника відповідача щодо незаконності нарахування комісій та неустойки відповідно до вимог ст. 625 ЦК України заслуговують на увагу.

Відповідно до умов кредитного договору №6537352 передбачено комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) в розмірі 14,60% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду, а також одноразова комісію за надання кредиту в розмірі 10,80 % від суми кредиту (1080 грн).

За договором №103198517 передбачено комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) в розмірі 7,40% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду, за весь строк кредитування 5535,20 грн, а також одноразову комісію за надання кредиту в розмірі 9 % від суми кредиту (306 грн).

Як убачається з визначення терміну «комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості)», наведеного в кожному кредитному договорі, ця винагорода встановлена за дії з цілодобового надання позичальнику актуальної облікової інформації шляхом розміщення її в особистому кабінеті позичальника, зокрема про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості за договором, її складові, розрахунок поточного платежу, розрахунок суми для повного погашення заборгованості, графік платежів, негайне оновлення інформації при настанні змін, цілодобове забезпечення можливості через особистий кабінет здійснювати миттєвий безкоштовний для позичальника переказ з автоматичним додаванням всіх необхідних реквізитів для погашення заборгованості за договором, надсилання позичальнику текстових повідомлень з нагадуванням про дати платежів, інформування про зарахування платежів, згенеровані одноразові ідентифікатори/паролі, інші сервісні повідомлення, консультування та надання інформації з питань пов`язаних з обслуговуванням кредиту та виконанням договору службами підтримки кредитодавця, тощо, яка нараховується кредитодавцем та сплачується позичальником за кожний визначений графіком розрахунковий період (крім останнього).

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

До цих засад віднесено свободу договору (пункт 3), справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).

Відповідно до статті 18 Закону №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» (надалі Закону), загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Отже, вказаним Законом безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п.4 ч.1 ст.1 та ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року за №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит).

Відповідно до п.5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком № 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до Закону, після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Водночас, банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Також на позивача не може бути покладений обов`язок сплачувати платежі, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч.5 ст.12 Закону).

Згідно з частинами першою, другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Свобода договору не є абсолютною (необмеженою): вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.

Норми чинного законодавства також закріплюють презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Умовами кредитного договору можуть визначатися додаткові (акцесорні) зобов`язання сторін. При цьому правові та організаційні засади споживчого кредитування встановлюють право споживача на справедливі умови кредитного договору.

Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо його дійсності, які встановлені статтею 203 ЦК України. Нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.

Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зазначив, що якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Із матеріалів справи видно, що умовами спірних кредитних договорів №6537352 та №103198517 передбачено одноразова комісію за надання кредиту в розмірі відповідно 10,80 % від суми кредиту (1080 грн) та в розмірі 9 % від суми кредиту (306 грн).

Однак, у вказаних кредитних договорах не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов`язані з отриманням кредиту, за які встановлена відповідна плата. Відтак така умова кредитних договорів про сплату відповідачем на користь кредитодавця одноразової комісії за надання кредиту є незаконною та стягненню не підлягає.

Крім того, за ч.6 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Із урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої ст.11, частини п`ятої ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року в справі №496/3134/19.

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, встановивши, що позивач не надав суду доказів наявності переліку додаткових та супутніх банківських послуг, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, які надаються позичальнику та за які позивач встановив щомісячну комісію за обслуговування кредиту, суд уважає, що умова договору про сплату відповідачкою на користь позивача комісії за обслуговування кредиту є незаконною також незаконною, внаслідок чого сума нарахованої комісії не може бути стягнута з відповідачки на користь позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2024 у справі № 582/202/22.

Щодо стягнення із відповідачки на користь позивача заборгованості за пенею в розмірі 5000 грн за договором №6537352 та 6800 грн за договором №103198517, суд ураховує наступне.

Так, п.4 договорів №6537352 та №103198517 від 01 грудня 2025 року передбачено штраф у разі невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань за договором у розмірі 1000 грн за кожен випадок такого порушення, якщо таке триває більше 2 днів, а також передбачено право нараховувати право кредитодавця нараховувати проценти за ставкою 0% річних в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст.625 ЦПК України.

Відповідно п. 18 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Оскільки пеня відповідно умов договорів №653752 та №103198517 від 01 грудня 2025 року нараховані за період дії воєнного стану, тому позов в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за пенею в розмірі відповідно 5000 грн та 6800 грн за цими договорами задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

При зверненні до суду ТОВ «ФК «ЄАПБ» `було сплачено 2662,40 грн судового збору, ціна позову становила 42284,45 грн, позов задоволено на суму 15405,65 грн, тобто на 36,43%, а тому з відповідачки на користь позивача слід стягнути 929,84 грн судового збору.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №6537352 від 01 грудня 2025 року в розмірі 10000 грн та за кредитним договором №103198517 від 01 грудня 2025 року в розмірі 5405, 65 грн з яких 3400 грн заборгованості за тілом кредиту та 2005,65 грн заборгованості за процентами, а всього 15405,65 грн.

У решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 929,84 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: вул. Лісова, 2, м. Бровари Київська область, 07400, ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя