Вирок від 05 жовтня 2026 р. у справі №678/1381/26 — Летичівський районний суд Хмельницької області

Справа №678/1381/26

Провадження №1-кп-678-156/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року селище Летичів

Летичівський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю: прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Летичів матеріали кримінального провадження за №12026243300000262 від 17.08.2026 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні трьох неповнолітніх дітей, непрацюючого, інвалідності не маючого, раніше судимого 19.03.2026 року вироком Летичівського районного суду Хмельницької області за ч.1 ст.369 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень (штраф сплачено),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 , постановою Летичівського районного суду Хмельницької області від 16.03.2026 року (справа №678/391/26), яка набрала законної сили 26.03.2026 року, було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Незважаючи на вказану постанову суду, з якою ОСОБА_4 був належним чином ознайомлений, маючи реальну можливість її виконувати в частині позбавлення права керування транспортними засобами, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, діючи умисно, в порушення вимог ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та ст.129-1 Конституції України, відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на території України, ухилився від виконання постанови суду, яка набрала законної сили, та продовжував керувати транспортним засобом.

Так, ОСОБА_5 , маючи не зняту і не погашену судимість за вчинення умисного злочину, передбаченого ч.1 ст.369 КК України, за вироком Летичівського районного суду Хмельницької області від 19.03.2026 року та попередньо вчинивши кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.382 КК України, за обвинуваченням у скоєнні якого обвинувальний акт передано до суду, тобто діючи повторно, 17.08.2026 року близько 11 год. 00 хв. з метою невиконання постанови Летичівського районного суду Хмельницької області від 16.03.2026 року (справа №678/391/26), яка набрала законної сили 26.03.2026 року в частині позбавлення його права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість її виконати, діючи умисно, всупереч рішенню суду, підриваючи авторитет органів правосуддя України, будучи позбавленим права на керування транспортними засобами, порушуючи п.2.1а) Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, та ст.15 Закону України «Про дорожній рух», перебуваючи у селищі Летичів, по вул.Юрія Савіцького, поблизу домоволодіння №51, Хмельницького (Летичівського) району Хмельницької області, керував транспортним засобом, а саме автомобілем марки «Mitsubishi Outlander», д.н.з. НОМЕР_1 , та був зупинений працівниками СРПП ХРУП ГУНП в Хмельницькій області, якими було складено відносно ОСОБА_4 протокол серії ЕПР1 №747768 від 17.08.2026 року про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за ч.5 ст.126 КУпАП.

Таким чином, ОСОБА_4 17.08.2026 року у селищі Летичів, по вул.Юрія Савіцького, поблизу домоволодіння №51, Хмельницького (Летичівського) району Хмельницької області, умисно, повторно, не виконав постанову Летичівського районного суду Хмельницької області від 16.03.2026 року (справа №678/391/26), яка набрала законної сили 26.03.2026 року, в частині позбавлення його права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість її виконати.

Тобто, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України (умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили).

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся та надав суду показання, про те, що всі обставини зазначені у обвинувальному акті він визнає в повному обсязі, нічого не оспорює та підтверджує їх. Його показання є добровільними, правдивими та істинними. Йому відомо що відносно нього за вчинення даних адміністративних правопорушень накладались адміністративні стягнення у виді штрафів та на даний час він вже проплатив всі штрафи про притягнення його до адміністративної відповідальності. Він усвідомлює що вчинив дане кримінальне правопорушення але жалкує про те, що так сталось, розуміє що вчинив дурницю. Просить суд при призначенні йому покарання врахувати те, що у нього на утриманні перебуває дружина та троє неповнолітніх дітей, а також те, що він добровільно перерахував (задонатив) 40 (сорок) тис. грн., а саме 20 тис. грн. на потреби військової частини НОМЕР_2 , та 20 тис. грн. на потреби військової частини НОМЕР_3 . Він просить суд вибачення за свої дії. Свою вину він визнає в повному обсязі, щиро розкаюється у вчиненому, обіцяє більше такого не робити, просить суд суворо його не карати та призначити покарання у виді штрафу, який він зобов`язується сплатити.

Судом встановлено, що показання обвинуваченого ОСОБА_4 у судовому засіданні є послідовними і логічними, не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції. За таких обставин, суд переконавшись, у відсутності сумнівів в добровільності позицій учасників процесу, згідно вимог ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим розслідуванням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого у відповідності до положень Кримінального Кодексу України.

Виходячи з наведеного, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні усіх обставин кримінального провадження, у межах ч.3 ст.349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого.

Згідно ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд кримінального провадження проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Таким чином дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч.1 ст.382 КК України (умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили).

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до ч.1 ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до ст.66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 є щире каяття.

Згідно ст.67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 є вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів.

Суд також враховує, що ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення, щиро розкаявся, на обліках у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується виключно позитивно, має на утриманні дружину та трьох неповнолітніх дітей, добровільно (задонатив) перерахував 40 (сорок) тис. грн., а саме 20 тис. грн. на потреби військової частини НОМЕР_2 , та 20 тис. грн. на потреби військової частини НОМЕР_3 , що відповідно пом`якшує йому покарання.

Приймаючи до уваги характер діяння і спосіб його вчинення, особу винного, позицію сторони обвинувачення та сторони захисту щодо призначення обвинуваченому покарання, а також інші в сукупності обставини та їх поєднання, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, та ступінь небезпечності обвинуваченого для суспільства, суд приходить до висновку призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за ч.1 ст.382 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, яке на думку суду, буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

Кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди не завдано, цивільний позов не заявлявся, процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Запобіжний захід під час проведення досудового розслідування ОСОБА_4 не обирався і суд приходить до переконання, що не має необхідності його обирати і до набрання вироком законної сили.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.100, 110, 368-371, 374, 395 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального проавопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Відповідно до ст.100 КПК України речовий доказ: визнаний постановою слідчого СВ ВП №3 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області капітаном поліції ОСОБА_6 від 19.08.2026 року - DVD-R диск з наявними на ньому відеозаписами за 18.08.2026 року, - залишити при матеріалах даного кримінального провадження. (Т.1 а.с.10, 14).

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили ОСОБА_4 не обирати.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Апеляційна скарга подається через Летичівський районний суд Хмельницької області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Летичівського районного суду

Хмельницької області ОСОБА_1