Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №675/1470/26 — Ізяславський районний суд Хмельницької області

Суд: Ізяславський районний суд Хмельницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 05 жовтня 2026 р.

Справа: №675/1470/26

Суддя: Трасковський С. Л.

Справа № 675/1470/26

Провадження № 2/675/1337/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

"06" жовтня 2026 р. м. Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області у складі: головуючого – судді Трасковського Сергія Леонідовича, за участю секретаря судового засідання – Тітарчук В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання трьох спільних неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивачка просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей у розмірі 1/2 частки заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи від дня пред`явлення позову до суду.

Позов мотивовано тим, що спільні діти проживають разом із позивачкою та перебувають на її утриманні, домовленості між батьками про належне і регулярне утримання дітей немає, відповідач добровільно свого обов`язку в необхідному обсязі не виконує. За твердженням позивачки, відповідач є працездатним, стан його здоров`я добрий, працює у приватних осіб, виконуючи роботи з вирощування та догляду великої рогатої худоби, однак відомості про місце роботи та розмір доходу їй не надає.

Ухвалою від 09 вересня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено проводити у спрощеному провадженні із викликом сторін, та призначено судове засідання.

Від позивачки 18 вересня 2026 року надійшло письмове клопотання про розгляд справи за її відсутності, у якому вона повністю підтримала позовні вимоги та не заперечувала проти заочного розгляду справи й ухвалення заочного рішення.

Відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи. Судова кореспонденція, направлена на його зареєстроване та фактичне місце проживання, повернулася до суду з відміткою поштового оператора «Адресат відсутній». Відзиву на позов, заяв чи доказів на спростування позовних вимог від відповідача не надійшло, причин неявки він не повідомив.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; не з`явився без поважних причин або без повідомлення причин; не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Ураховуючи наявність усіх зазначених умов, суд 06 жовтня 2026 року постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

З огляду на неявку всіх учасників справи та відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі, зареєстрованому 06 грудня 2012 року, актовий запис № 128, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.

Від шлюбу сторони мають трьох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Копіями свідоцтв про народження підтверджено, що матір`ю дітей є позивачка, а батьком – відповідач.

Витягами з реєстру територіальної громади щодо позивачки та кожної з трьох дітей, а також довідкою Плужненської сільської ради від 01 вересня 2026 року № 242 підтверджується їх зареєстроване місце проживання за однією адресою: АДРЕСА_1 . Сукупність цих доказів підтверджує проживання дітей разом із матір`ю та здійснення нею повсякденного піклування про них.

У довідці № 242 міститься також примітка про фактичне проживання за цією адресою відповідача без реєстрації. Суд враховує цю відомість, однак сама по собі спільна адреса проживання батьків не доводить факту належного та регулярного виконання відповідачем саме майнового обов`язку з утримання дітей. Доказів систематичного надання ним коштів на утримання дітей, придбання необхідних речей, оплати навчання, лікування чи інших постійних потреб дітей відповідач не подав.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачка не перебуває на обліку в державній службі зайнятості та соціальних виплат не отримує. Водночас вона отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 3 406,00 грн щомісячно на утримання іншої своєї неповнолітньої дочки — ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Така виплата має цільове призначення для утримання цієї дитини.

Будь-яких належних і допустимих доказів, які б свідчили про наявність у відповідача непрацездатності, тяжкого захворювання, витрат на лікування, інших дітей чи непрацездатних осіб на його утриманні, матеріали справи не містять. Відповідач не скористався правом подати відзив і не надав доказів на підтвердження обставин, які могли б об`єктивно зменшувати його можливість брати участь у матеріальному утриманні дітей.

Суд оцінює докази відповідно до статті 89 ЦПК України у їх сукупності, з точки зору належності, допустимості, достовірності та взаємного зв`язку. Наявні письмові докази є достатніми для встановлення походження дітей від сторін, їх проживання з позивачкою, факту відсутності погодженого способу належного утримання та необхідності судового захисту права дітей на утримання.

Статтею 51 Конституції України встановлено обов`язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.

За статтями 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за таким захистом.

Спеціальне правове регулювання обов`язку батьків щодо утримання дітей визначене нормами Сімейного кодексу України.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу або проживання батьків окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно зі статтею 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний і моральний розвиток. Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частина третя статті 181 СК України передбачає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків чи іншого законного представника, разом з яким проживає дитина.

За статтею 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини та мають використовуватися за цільовим призначенням в її інтересах.

Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема, стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність у платника майна та майнових прав; доведені стягувачем значні витрати платника; інші обставини, що мають істотне значення.

Частина друга статті 182 СК України встановлює, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір становить один прожитковий мінімум для дитини відповідного віку і може бути присуджений у разі достатності заробітку (доходу) платника.

Згідно з частинами першою – третьою статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти, визначається судом. Якщо аліменти стягуються на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) на їх утримання до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Після досягнення нею повноліття, якщо ніхто з батьків не звернувся з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти продовжують стягуватися за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Частиною п`ятою статті 183 СК України та пунктом 4 частини першої статті 161 ЦПК України передбачено можливість стягнення у наказному провадженні на трьох і більше дітей половини заробітку (доходу) платника аліментів.

За частиною першою статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» гарантує кожній дитині право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, та покладає на батьків відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини. Закон визначає забезпечення найкращих інтересів дитини як дії та рішення, спрямовані на задоволення її індивідуальних потреб з урахуванням віку, стану здоров`я, особливостей розвитку та інших значущих обставин.

Згідно зі статтею 3 Конвенції ООН про права дитини в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Стаття 18 Конвенції закріплює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а стаття 27 гарантує право дитини на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, покладаючи на батьків основну відповідальність за забезпечення в межах їхніх здібностей та фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

За загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості один із батьків має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на дітей можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. У такому випадку частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, а також тверда грошова сума аліментів визначається судом.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Розмір аліментів має забезпечувати гармонійний розвиток дитини та не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При визначенні розміру аліментів суд зобов`язаний врахувати ряд обставин, а саме матеріальний та сімейний стан платника аліментів і дітей.

Слід зазначити, що визначення у позовному провадженні аліментів на трьох дітей у розмірі 1/2 частини заробітку (доходу) не є наслідком автоматичного застосування частини п`ятої статті 183 СК України, яка стосується наказного провадження, а має ґрунтуватися на оцінці судом конкретних обставин справи за критеріями статті 182 СК України.

Отже, аліменти стягуються одночасно на трьох дітей шкільного віку. Потреби кожної дитини є постійними й охоплюють харчування, одяг і взуття, житлово-побутові потреби, навчання, транспорт, засоби гігієни, медичні та інші витрати, необхідні для повноцінного фізичного, інтелектуального та соціального розвитку.

Позивачка фактично здійснює повсякденне утримання дітей, організовує їх побут та задовольняє щоденні потреби. Така особиста участь у догляді й вихованні є складовою виконання нею батьківського обов`язку і не усуває рівного обов`язку відповідача брати належну матеріальну участь в утриманні дітей.

Відповідач є особою працездатного віку. Матеріали справи не містять доказів його непрацездатності, тяжкого стану здоров`я, значних витрат на лікування, наявності інших неповнолітніх дітей чи непрацездатних утриманців. Наведені позивачкою відомості про те, що відповідач виконує оплачувані роботи у приватних осіб, залишені ним без спростування. Точний розмір його доходу судом не встановлений, однак саме за таких обставин визначення аліментів у частці від фактичного заробітку (доходу), а не у фіксованій сумі, є пропорційним способом: він враховує реальний рівень доходів платника у кожному періоді та одночасно забезпечує дітям законодавчо гарантований мінімум.

Для трьох дітей єдина частка у розмірі 1/2 доходу відповідача забезпечує рівний підхід до їх утримання і відповідає законодавчому орієнтиру, закріпленому для трьох і більше дітей у частині п`ятій статті 183 СК України та пункті 4 частини першої статті 161 ЦПК України. Відсутність у цій справі доведених обставин, які об`єктивно вимагали б меншої частки, у поєднанні з кількістю дітей, їх віком, необхідністю стабільного утримання та пріоритетом їхніх найкращих інтересів дає підстави визнати саме 1/2 частки заробітку (доходу) відповідача справедливим, розумним та достатньо обґрунтованим розміром.

Водночас установлення нижньої межі – не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину – унеможливлює зменшення фактичної виплати нижче мінімального державного стандарту у періоди, коли офіційний чи фактичний дохід платника є невисоким або нерегулярним.

Станом на 2026 рік прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» становить 3 512,00 грн. Отже, мінімальний гарантований розмір аліментів становить 1 756,00 грн на кожну дитину, тобто 5 268,00 грн сукупно на трьох дітей щомісячно. Ця сума є законодавчо гарантованою нижньою межею, а не розміром, який сам по собі презюмується достатнім для повного забезпечення трьох дітей.

Отже, з урахуванням принципу найкращих інтересів дітей, установлених обставин справи, кількості й віку дітей, відсутності доведених обставин, що обмежують працездатність чи матеріальну спроможність відповідача, а також обраного позивачкою способу стягнення, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги щодо стягнення 1/2 частки заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину.

Такий спосіб і розмір стягнення забезпечують справедливий баланс між рівністю батьківських обов`язків і першочерговістю прав дітей.

Відповідно до частин другої та третьої статті 183 СК України така єдина частка підлягає стягненню на трьох дітей до досягнення повноліття найстаршою дитиною. Після цього, якщо жоден із батьків не звернеться до суду з окремим позовом про визначення розміру аліментів на молодших дітей, стягнення продовжується за вирахуванням рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Щодо судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачка відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору у справі про стягнення аліментів.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у справах про стягнення аліментів визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців. Позивачкою ціна позову визначена вірно у сумі 31 608,00 грн, виходячи із гарантованого законом мінімуму таких виплат (1 756 грн ? 3 дітей ? 6 місяців = 31 608 грн).

За підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2026 року становить 3 328,00 грн. Один відсоток ціни позову становить 316,08 грн, тоді як мінімальна ставка — 0,4 ? 3 328,00 грн = 1 331,20 грн. Отже, судовий збір, який підлягав би сплаті при поданні цього позову, становить 1 331,20 грн.

Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, відповідні судові витрати стягуються з другої сторони пропорційно до задоволеної частини вимог. Оскільки позов підлягає задоволенню, з відповідача в дохід держави належить стягнути 1 331,20 грн судового збору.

Позивачка також заявила витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1 500,00 грн. На підтвердження подано договір про надання правничої допомоги від 01 вересня 2026 року, акт наданих послуг від 03 вересня 2026 року та детальний опис виконаних робіт. З огляду на характер і складність справи, обсяг виконаної роботи та відсутність клопотання про зменшення цих витрат суд вважає їх документально підтвердженими, пов`язаними з розглядом справи та співмірними. Відповідно до статей 137, 141 ЦПК України зазначені витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 133, 137, 141, 176, 211, 247, 263–265, 280–282, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/2 (однієї другої) частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи з 08 вересня 2026 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Стягнути з з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) 1 500 (одну тисячу п`ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте Ізяславським районним судом Хмельницької області за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку, якщо заява про його перегляд подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Позивачка має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви відповідача про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подані заява про його перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Повний текст рішення складено 06 жовтня 2026 року.

Суддя С.Л. Трасковський

Оригінал: reyestr.court.gov.ua