Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №685/526/26 — Деражнянський районний суд Хмельницької області

Справа № 685/526/26

Провадження № 2/673/968/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 р. м. Деражня

Деражнянський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді - Мартинюка В.Б.,

за участю: секретаря судового засідання - Капітана В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

У серпні 2026 року за підсудністю надійшла цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - ТОВ «Бізнес Позика») до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №476690-КС-003 від 02.01.2024, яка утворилась на день подачі позову в розмірі 9784,21 грн, з яких: 5 878,42 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3905,79 грн - заборгованість за нарахованими процентами, а також судовий збір у розмірі - 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

В обґрунтування вимог представник позивача зазначив, що 02.01.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір №476690-КС-003 про надання кредиту, який підписаний останньою у відповідності до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором UA-4971, що був надісланий відповідачці (позичальнику) на її номер телефону НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 1 вищевказаного договору ТОВ « Бізнес Позика» надало відповідачці (позичальнику) грошові кошти в розмірі 10000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності шляхом перерахування на її банківську картку № НОМЕР_2 , а остання, в свою чергу, зобов`язалася повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що стандартна процентна ставка за Кредитом є фіксованою та становить в день 2,00000000. Знижена процентна ставка за Кредитом: в день 1,16395000, фіксована (п.2.4. договору).

Згідно з п.3.2.3. Кредитного договору встановлено графік платежів, припускаючи, що Позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься Знижена процентна ставка.

До теперішнього часу Боржник свої зобов`язання за Кредитним договором №476690-КС-003 про надання кредиту належним чином не виконала, а лише частково сплатила кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у Розрахунку заборгованості за Договором №476690-КС-003 Позичальника, чим порушила свої зобов`язання, встановлені договором.

Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором №476690-КС-003 Позичальника, Відповідач на виконання умов договору здійснила часткову оплату за Договором №476690-КС-003 на загальну суму 13240,09 грн.

Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, у ОСОБА_1 станом на 13.05.2026 утворилась заборгованість за Договором №476690-КС-003 про надання кредиту в розмірі 9784,21 грн, що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту в розмірі 5878,42 грн та суми прострочених платежів по процентах у розмірі 3905,79 грн.

Вказані обставини змусили представника позивача звернутися до суду з вище зазначеною позовною заявою.

Одночасно з позовною заявою до суду позивачем подано клопотання про витребування доказів, а саме: витребувати у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: письмовий доказ, який би підтверджував або спростовував факт випуску банківської картки № НОМЕР_3 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ); письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_3 за період з 02.01.2024 по 23.04.2024.

Ухвалою Деражнянського районного суду Хмельницької області від 14 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, що містить банківську таємницю.

На виконання ухвали суду від 14.08.2026, АТ КБ «ПриватБанк» 07.09.2026 надіслано письмовий доказ, який підтвердив факт випуску банківської карти № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_4 ) та надано виписку про рух коштів по рахунку за період з 02.01.2024 по 23.04.2024.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, однак у встановлений строк подала відзив, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з огляду на таке. Відповідач вказує, що не укладала та не підписувала спірний електронний договір про надання кредиту, а також не погоджувала його умов. Позовна заява не містить жодного належного та переконливого доказу належності саме Відповідачу вказаного «одноразового ідентифікатора». Надана Позивачем паперова копія не є належним та допустимим доказом, оскільки не відтворює оригінал електронного документа з електронним підписом чи одноразовим ідентифікатором. Оскільки подана паперова копія викликає обґрунтовані сумніви, Відповідач наполягає на витребуванні від Позивача оригіналу електронного документа та заперечує проти клопотань Позивача про витребування інших доказів.

Нараховані Позивачем відсотки є безпідставними та завищеними, оскільки їх розраховано без урахування встановлених законом обмежений щодо граничного розміру денної процентної ставки (не більше 1% на день) відповідно до Закону України «Про споживче кредитування». Згідно з наданим Позивачем розрахунком заборгованості, проценти нараховувалися кредитором у період з 02.01.2024 по 23.04.2024, відтак строк кредитування склав 113 днів. За договором від 02.01.2024 № 476690-КС-003, укладеним із ТОВ «Бізнес Позика», кредитор мав право нарахувати протягом строку кредитування за максимально допустимою ставкою 1% на день такі проценти: 10 000,00 грн * 1% * 113 днів = 11 300,00 грн. Згідно з цим же розрахунком, Відповідач уже сплатила 7 618,51 грн на погашення заборгованості за процентами. З огляду на це, граничний залишок заборгованості за процентами може становити не більше: 11 300,00 грн - 7 618,51 грн = 3 681,49 грн. З урахуванням уже здійснених Відповідачем платежів та застосування гранично допустимого розміру процентної ставки, нарахована Позивачем сума заборгованості за відсотками є повністю безпідставною. А також Позивач не надав первинних бухгалтерських документів (платіжних інструкцій, меморіальних ордерів, виписок або розрахункових документів), які б беззаперечно підтверджували факт реального перерахування кредитного ліміту на рахунок Відповідача. Долучений Позивачем розрахунок заборгованості є одностороннім документом, який не має статусу первинного бухгалтерського документа й не може слугувати доказом виникнення боргових зобов`язань.

У судове засідання представник позивача не з`явився. У відповіді на відзив відповідачки представник позивача виклав заперечення щодо задоволення клопотання сторони відповідача про витребування доказів, а саме оригіналу кредитного договору. Позивач зазначив, що до позовної заяви вже було додано оригінал цілісного та незмінного електронного Кредитного договору.

Позивач вважає, що наведені відповідачкою у відзиві обставини не звільняють її від виконання зобов`язань за Кредитним договором. Зокрема, ТОВ «Бізнес Позика» здійснює перерахування кредитних коштів виключно на номер банківської картки, який позичальник самостійно зазначає у своєму особистому кабінеті на веб-сайті кредитодавця під час укладення договору. При цьому матеріали справи містять докази, надані банківською установою, які підтверджують, що відповідна банківська картка належить саме відповідачці.

Крім того, позивач зазначив, що відсутність підписання Кредитного договору кваліфікованим електронним підписом сама по собі не свідчить про його недійсність, оскільки договір було укладено шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку, визначеному законом, та підписано відповідачкою з використанням одноразового ідентифікатора (коду підтвердження).

Щодо доводів відповідачки про незрозумілість окремих умов Кредитного договору позивач зазначив, що на момент його укладення відповідачка не зверталася до ТОВ «Бізнес Позика» із заявами про надання роз`яснень щодо незрозумілих їй умов договору, не запитувала додаткової інформації стосовно умов кредитування та не зверталася з пропозиціями щодо внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору. На думку позивача, це свідчить про те, що відповідачка погодилася з умовами Кредитного договору.

Крім того, здійснивши часткове погашення заборгованості за Кредитним договором, відповідачка вчинила дії, які, на думку позивача, свідчать про фактичне визнання нею факту укладення Кредитного договору та прийняття його умов. Відтак позивач вважає, що такі дії також підтверджують правомірність його вимог щодо стягнення заборгованості за Кредитним договором.

Таким чином, суд вважає, що неявка належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Здійснюючи правосуддя (ч. 1 ст. 5 ЦПК України), суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з п. 23 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживчий кредит це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

При цьому відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 Цивільного кодексу України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Спірні правовідносини виникли між Банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Пунктом другим частини другої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», визначено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями, що передбачено в пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня1985року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 11 липня 2013року у справі №1-12/2013 з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 02.01.2024 ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір №476690-КС-003 про надання кредиту.

02.01.2024 ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №476690-КС-003 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-4971, на номер телефону, що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, який Боржником було введено/відправлено/

02.01.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір №476690-КС-003 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

За умовами цього Договору ТОВ «Бізнес Позика» надав ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а Рудзік А.В. зобов`язаkfся повернути Кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів. Тип кредиту: кредит. Строк кредиту 16 тижнів (113 днів). Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 2,00000000 фіксована. Знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,16395000. Комісія за надання кредиту 1 500,00 грн. Загальний розмір наданого кредиту 10 000,00 грн. Строк дії договору до 23.04.2024. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 21040,00 грн.

Пунктом 3.2. Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів.

Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту Позичальнику до закінчення терміну дії Договору про надання кредиту (включно), тобто, протягом всього строку кредитування.

Пунктом 7.4.4. зазначеного Договору передбачено, що позичальник ознайомлена з договором про надання кредиту та Правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань, вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх, та відповідно, укладав Договір з вільним волевиявленням.

Отже, відповідач, підписуючи вказаний Договір, прийняла та погодилася з його умовами. Таким чином, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

З копії паспорта споживчого кредиту судом встановлено, що ТОВ «Бізнес Позика» надало ОСОБА_1 кредит у сумі 10 000,00 грн строком на 113 днів (16 тижнів), безготівковим шляхом, протягом трьох робочих днів. Зазначений паспорт споживчого кредиту підписаний ОСОБА_1 шляхом використання одноразового ідентифікатора UA-1355, надісланого на номер телефону НОМЕР_1 02.01.2024 13:10:49.

З огляду на виписку по особовому рахунку, надану на підставі ухвали суду від 14.08.2026 АТ КБ «ПриватБанк» за період з 02.01.2024 по 23.04.2024, встановлено, що 02.01.2024 було зарахування переказу на картку № НОМЕР_3 , яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 у розмірі 10 000,00 грн, тобто позивач надав у користування відповідача кредитні кошти.

Відповідно до інформаційних довідок ТОВ «Платежі онлайн» ТМ Platon відповідачка у рахунок погашення отриманого кредиту та сплати процентів за користування кредитом здійснила 5 платежів онлайн через платіжний сервіс «Platon», а саме: 18.01.2024 - 2630,00 грн (квитанція №40557-13546-50924), 02.02.2024 - 2643,44 грн (квитанція №40688-83045-64454), 13.02.2024 - 2630,00 грн (квитанція №40782-86795-19813), 01.03.2024 - 2673,17 грн (квитанція №40929-34221-82134), 14.03.2024 - 2663,48 грн. (квитанція №41040-89377-97834).

Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 здійснивши часткову оплату з метою виконання умов кредитного договору, у подальшому належним чином не виконала свої зобов`язання за Кредитним договором від 02.01.2024, у неї станом на 13.05.2026 утворилась заборгованість за Договором №476690-КС-003 у розмірі 9784,21 грн.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Частиною першою статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з частиною другою статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, провадження №61-7203 св 20, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, провадження №61-8449св19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, провадження №61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч.1 ст. 3 Закону №675-VIII).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Матеріали справи свідчать про те, що Договір №476690-КС-003 про надання кредиту від 02.01.2024 укладено між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі, при його укладенні сторонами було погоджено усі істотні умови цього Договору.

Посилання відповідачки на те, що вона не укладала та не підписувала спірний електронний Кредитний договір, а також не погоджувала його умов, суд вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються сукупністю наявних у матеріалах справи доказів.

Як встановлено судом, Кредитний договір від 02.01.2024 № 476690-КС-003 укладено в електронній формі. З копії паспорта споживчого кредиту вбачається, що його було підписано відповідачкою шляхом використання одноразового ідентифікатора UA-1355, надісланого на номер мобільного телефону, зазначений під час оформлення кредиту. При цьому матеріали справи містять відомості щодо здійснення відповідачкою дій, необхідних для укладення договору, а також докази перерахування кредитних коштів на банківську картку, реквізити якої були зазначені під час оформлення кредиту.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за Кредитним договором, ОСОБА_1 порушує взяті на себе зобов`язання за цими договорами.

Як вбачається з положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу. Одночасно, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано відомостей, що свідчать про погашення заборгованості у повному обсязі та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за Кредитним договором у добровільному порядку.

У відповідності до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

За положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та стосується необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Доводи відповідачки про те, що надана позивачем паперова копія електронного документа не є належним та допустимим доказом, суд також відхиляє. Подання до суду паперової копії електронного документа саме по собі не свідчить про відсутність електронного документа або неможливість встановлення обставин його укладення. Вирішальне значення для оцінки доказів має можливість встановити зміст електронного документа, спосіб його укладення та підписання, а також особу, яка вчинила відповідні дії. У цій справі такі обставини підтверджуються сукупністю доказів, наявних у матеріалах справи.

Але, у зв`язку з тим, що 02.01.2024 ОСОБА_1 підписала Договір про надання кредиту та паспорт споживчого кредиту, в якому чітко зазначено основні умови кредитування, суд застосовує висновок ВСУ від 02.12.2020 у справі №284/157/20-ц, відповідно до якого «оскільки сторонами було погоджено, зокрема процентну ставку, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, то суду слід визначити й стягнути таку заборгованість відповідно до положень закону та підписаних відповідачем анкети-заяви та паспорту споживчого кредиту.

Щодо доводів відповідачки про те, що нараховані позивачем проценти є безпідставними та завищеними, оскільки їх розмір перевищує встановлене законом обмеження у розмірі 1 % на день, суд зазначає, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023, який набрав чинності 24.12.2023, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» частиною 5, якою встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини 4 цієї статті, не може перевищувати 1%.

П. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24.12.2023 денна процентна ставка має бути не більше 2,5%, з 23.04.2024 не більше 1,5%, а з 21.08.2024 не більше 1%.

Розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, однак вони повинні узгоджуватися з нормами Закону.

У цій справі кредитний договір №476690-КС-003 укладено 02.01.2024, зі строком повернення 23.04.2024, тобто строком на 113 днів. Згідно з умовами Кредитного договору стандартна процентна ставка є фіксованою та становить 2,00000000 % на день, а знижена процентна ставка - 1,16395000 % на день (пункт 2.4 договору). З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що з 02 січня 2024 року до 02 квітня 2024 року проценти нараховувалися за зниженою ставкою в розмірі 1,16395000% на день, а з 03 квітня 2024 року, після порушення відповідачем графіка платежів, до закінчення строку кредитування 23 квітня 2024 року - за стандартною ставкою в розмірі 2% на день. Загальний розмір нарахованих процентів становить 3905,79 грн.

Отже, за 23.04.2024 загальні витрати за кредитом з урахуванням денної процентної ставки 1,5% не можуть бути більшими ніж 3 876,39 грн (5878,42 грн*1 день*1,5%/100%), в той час як кредитором згідно з розрахунком заборгованості нараховано 3905,79 грн, відповідно.

Отже, оскільки відповідач ОСОБА_1 порушила зобов`язання, встановлені договором №476690-КС-003 від 02.01.2024, докази своєчасної та повної оплати заборгованості за цим Договором в матеріалах справи відсутні, а тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення суми процентів за користування кредитними коштами в межах дії Договору №476690-КС-003 про надання кредиту від 02.01.2024 по 23.04.2024, у розмірі 9 754,81 грн.

Розрахунок процентів здійснений позивачем відповідно до погоджених сторонами умов договору та охоплює лише строк кредитування до 23 квітня 2024 року. Після закінчення строку кредитування проценти позивачем не нараховувалися.

Отже, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення суми заборгованості за Договором №476690-КС-003 про надання кредиту від 02.01.2024, що становить 9 754,81 грн.

У відповідності до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Зідно з пунктом 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009«Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд зазначає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, розглядаючи спір в межах доводів позову, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за сумою прострочених платежів по тілу кредиту в розмірі 5878,42 грн та суми прострочених платежів по процентах у розмірі 3 876,39 грн.

Позов судом було задоволено у загальному розмірі 9 754,81 грн, що складає 99,69% (9 754,81/9784,21х100) від заявленого позивачем розміру 9784,21 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Згідно з платіжною інструкцією №15238 від 19.05.2026 року позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», який у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК необхідно стягнути з відповідача на користь позивача у розмірі 2654,15 грн.

Згідно з положеннями ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із проведенням експертизи.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас, в силу вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву.

Судом встановлено, що ТОВ «Бізнес Позика» понесено витрати в сумі 10000,00 грн на професійну правничу допомогу АО «Правовий Баланс» на підставі Договору про надання професійної правничої допомоги від 15.05.2026, що підтверджується рахунком-фактурою №05-476690-КС-003 від 15 травня 2026, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю та витягом з Єдиного реєстру адвокатів України.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

Відповідно до рахунка-фактури, позивачу було надано наступні види правничої допомоги: а саме за підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 всього на суму 10000,00 грн.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на правничу допомогу, якщо їх розмір є неспівмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг та витраченим адвокатом часом.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N19336/04) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п.268). У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Процесуальний закон передбачає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу суд має враховувати: складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, витрачений адвокатом час, принципи розумності та співмірності судових витрат.

Як убачається з матеріалів справи, вона розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін. У межах розгляду справи було проведено лише два судові засідання. Справа не відзначалася значною складністю, не потребувала призначення експертиз чи дослідження значного обсягу доказів.

Обсяг правничої допомоги, наданої у даній справі, полягав у підготовці позовної заяви, поданні процесуальних документів та супроводженні справи у суді.

За таких обставин суд приходить висновку, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу у сумі 10 000,00 гривень є завищеним, та не повністю відповідає критерію розумності і співмірності судових витрат.

З урахуванням характеру спору, складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи та принципу розумності судових витрат, й ту обставину, що позовні вимоги були задоволені частково, суд вважає за необхідне визначити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню у сумі 4 000,00 грн.

Враховуючи наведене, принципи справедливості та розумності судових витрат, критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви та стягнення з відповідача на користь позивача 3987,60 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, на підставі ст. ст. 526, 527, 530, 610-611, 625, 1048, 1049, 1050, 1056-1 ЦК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором №476690-КС-003 про надання кредиту від 02.01.2024 у розмірі 9 754,81 грн, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 5878,42 грн; суми прострочених платежів по процентах - 3 876,39 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 2654,15 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3987,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Хмельницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», місцезнаходження 01133, м. Київ, б. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239

Відповідач - ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ,

Повний текст рішення складено 06.10.2026.

Суддя: В. Б. Мартинюк