Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №686/23172/26 — Городоцький районний суд Хмельницької області

Справа №686/23172/26

Провадження №2/672/1024/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Городок

Суддя Городоцького районного суду Хмельницької області Шинкоренко С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, цивільну справу №686/23172/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося в суд з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості, вказавши суду, що відповідно до кредитного договору №7350183 від 12.06.2024 р. відповідачка отримала визначену суму коштів.

Однак всупереч підписаній угоді, відповідачка не виконала умови договору, не сплатила відсотки за користування коштами, своєчасно не здійснила повне погашення коштів за договором, що стало причиною виникнення простроченої заборгованості.

Ухвалою судді від 02.09.2026 було відкрито провадження у справі та витребувано з АТ КБ «ПриватБанк» відомості щодо підтвердження факту належності картки ОСОБА_1 та підтвердження факту зарахування їй коштів на платіжну картку (а.с. 58).

Представницею відповідачки 11.09.2026 було подано на адресу суду відзив, у якому остання заперечила проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Вказує, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що саме відповідачка уклала кредитний договір, відсутні докази отримання позивачкою кредитних коштів. Також представниця відповідачки звертає увагу на неможливість дослідити оригінал кредитного договору, оскільки позивачем не було його долучено до матеріалів справи. Крім того представниця відповідачки у своєму відзиві вказує на те, що позивачем не було доведено належними доказами відступлення права вимоги відносно вказаного кредитного договору, зокрема зазначає, що договір про відступлення права вимоги не містить інформацію про усі кредитні договори, за якими передається право вимоги. Звертає увагу суду представниця і на незаконність нарахування штрафних санкцій, комісії за надання кредиту, а також надмірних нарахованих процентів за користування кредитом. Не погоджується представниця відповідача і з розміром витрат на правничу допомогу, яку просить стягнути позивач із відповідачки, обґрунтовуючи це не співмірністю витрат з фактично виконаною роботою представника позивача.

В порядку ч.5 ст.279 ЦПК України, суддя розглядає дану справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки відсутні клопотання будь-якої із сторін про інше.

Суд, дослідивши подані докази, приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом об`єктивно встановлено, що 12.06.2024 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» було укладено договір про споживчий кредит №7350183 (а.с.13-17).

Відповідно до п.1.2-1.5 Договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 5000.00 гривень.

Кредит надається загальним строком на 345 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 12.06.2024 (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів.

Загальні витрати позичальника за кредитом складають 19874.00 грн. Денна процентна ставка складає: (19874.00 грн./5000.00 грн.)/345 днів*100%=1.15%

Відповідно до п.п.1.5.1 Договору, Комісія за надання кредиту: 575.00 грн., яка нараховується за ставкою 11.50 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Згідно витребуваної судом інформації з АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що 12.06.2024 р. на банківську платіжну картку відповідачки було зараховано кошти на суму 5 000 грн. 00 коп. (а.с.88).

З розрахунку заборгованості наданого ТОВ «Мілоан» вбачається, що відповідачці здійснювалося нарахування процентів за користування кредитом згідно умов кредитного договору. Крім того, з вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка 28.06.2024 р. частково погасила заборгованість по процентах за користування кредитом в розмірі 680 грн. (а.с.24).

З виписки з особового рахунку за кредитним договором №7350183 від 12.06.2024 р. вбачається, що загальна заборгованість відповідачки за вказаним договором не погашена та становить 34023 грн. 40 коп., яка складається з : 5000 грн. 00 коп. – заборгованості за тілом кредиту, 22848 грн. 40 коп. – заборгованості за процентами, 575 грн. 00 коп. – заборгованості по комісії за видачу кредиту, 5600 – заборгованість по неустойці. (а.с.25).

28.10.2024 р. між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги №111-МЛ, у відповідності до умов якого, ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ Фінансова компанія «Кредит-Капітал за плату, а ТОВ Фінансова компанія «Кредит-Капітал приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «Мілоан» і боржниками (портфель заборгованості) (а.с. 28-39).

Відповідно до умов вищезазначеного Договору відступлення права вимоги, внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим Договором, ТОВ Фінансова компанія «Кредит-Капітал заміняє ТОВ «Мілоан» у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та відповідно вказані у Реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог ТОВ «Мілоан» за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами.

Відповідно до реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №111-МЛ від 28.10.2024 р. ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал набуло права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №7350183 від 12.06.2024 р. (а.с. 40).

Відповідачка зобов`язання по поверненню коштів, отриманих згідно укладеної угоди не виконала в зазначений строк, а згідно ст.526 ЦК України: Зобов`язання має виконуватися належним чином...

Проте відповідачка не повернула суми позики, тим самим порушила умови договору.

У ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Ст.202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ст. 207 ЦК України).

Відповідно до вимог ч.1 ст.1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у тій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.

Ч.1 ст.634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Ч.1 ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч.1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Враховуючи вищевикладене, суддя приходить до висновку, що заявлені позовні в частині стягнення заборгованості з відповідачки за тілом кредиту та комісії за видачу кредиту підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідачки суми заборгованості за відсотками, суддя виходить з такого.

Позивачем щоденно нараховувалися відсотки за ставкою 1,15 % у період з 12.06.2024 р. по 23.05.2025 р.

Проте, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %.

Отже максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5%; (з 24.12.2023 до 22.04.2024 включно), протягом наступних 120 днів 1,5% (з 23.04.2024 включно до 20.08.2024 включно), з 21.08.2024 включно та надалі 1%.

Договір між сторонами укладено 12 червня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Позивачем проценти у період з 21.08.2024 по 23.05.2025 нараховувались за ставкою 1,15%. Тобто, враховуючи Прикінцеві та Перехідні положення Закону «Про споживче кредитування» у вищевказані періоди проценти за користування нараховувалися у розмірі більшому ніж встановлений законом.

Таким чином, за період з 21 серпня 2024 року по 23 травня 2025 року проценти за користування кредитом повинні були нараховуватися за ставкою 1%, а їх розмір повинен був становити 13800 грн. 00 коп. (10 000*1% =50 грн. 00 коп. (з 21 серпня 2024 року по 23 травня 2025 року) * 276 днів).

За період з 12.06.2024-20.08.2024 розмір нарахованих процентів складає 4025 грн. 00 коп. (5 000*1,15% =57 грн. 50 коп. (з 12 червня 2024 року по 20 серпня 2024 року) * 70 днів).

Суддя також враховує той факт, що відповідачкою було частково погашено заборгованість за відсотками в розмірі 680 грн.

Таким чином загальний розмір заборгованості за процентами становить 17145грн. 00 коп. (13800 грн. + 4025 грн. – 680 грн.)

Враховуючи вищевикладене, суддя приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги в частині стягнення процентів підлягають частковому задоволенню.

Щодо стягнення з відповідачки заборгованості за неустойкою в розмірі 5600 грн. 00 коп., суддя не вбачає за можливе стягнути із відповідачки вказану суму виходячи із такого.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином враховуючи вищевикладене, суддя погоджується із запереченнями представниці відповідачки та приходить до висновку про неможливість стягнення з відповідачки заборгованості за неустойкою в розмірі 5600 грн. 00 коп.

Суддя вважає, що представниця позивачки помилково посилається на висновки Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладені у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15, оскільки у вказаній справі кредитний договір було укладено 27 травня 2008 року, тобто до набрання чинності 10 червня 2017 року Закону України "Про споживче кредитування", яким передбачено право банку встановлювати в кредитному договорі, зокрема комісію за видачу кредиту. Разом з тим у даній справі, договір укладено після набрання чинності вказаним Законом, отже його положення регулюють спірні правовідносини.

Так, умова кредитного договору про сплату комісії за видачу кредиту згідно із Законом України "Про споживче кредитування" відноситься до платежів, передбачених договором про споживчий кредит.

Таким чином позиція представниці позивачки про нікчемність відповідного пункту договору є помилковою.

Перевіряючи правомірність зазначеної умови на предмет добросовісності, справедливості та наявності дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача суддя виходить з такого.

Кредитодавець до укладення договору про споживчий кредит на вимогу споживача надає йому пояснення з метою забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансового стану, зокрема шляхом роз`яснення інформації, що надається відповідно до частин другої та третьої цієї статті, істотних характеристик запропонованих послуг та наслідків для споживача, зокрема у разі невиконання ним зобов`язань за таким договором. Надання таких пояснень, роз`яснень, інформації в належному та зрозумілому вигляді та ознайомлення з передбаченою цією частиною інформацією підтверджуються у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч.10 ст. 9 Закону України "Про споживче кредитування").

Споживач, який внаслідок ненадання йому визначеної у цій статті інформації або надання її в неповному обсязі чи надання недостовірної інформації уклав договір на менш сприятливих для себе умовах, ніж ті, що передбачені у цій інформації, має право вимагати приведення укладеного договору у відповідність із зазначеною інформацією шляхом направлення кредитодавцю відповідного письмового повідомлення. Кредитодавець зобов`язаний привести договір у відповідність з умовами, зазначеними у наданій інформації, протягом 14 днів з дати отримання такого повідомлення (ч.12 ст. 9 Закону України "Про споживче кредитування").

На момент укладення кредитного договору відповідачка не зверталася до кредитної установи із заявою про надання роз`яснень незрозумілих їй умов договору, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодилась із всіма умовами такого договору, в тому числі з тими, що вважає нікчемними.

В п.1.5.1 кредитного договору чітко зафіксовано сплату відповідачкою одноразової комісії за ставкою 11.50 % від суми кредиту.

За статтями 6, 626, 627, 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи положення чинного на день укладення договору законодавства України про принцип свободи договору, відповідачка мала можливість не вступати у кредитні відносини із позивачем, якщо дійсно вважала встановлення комісії за видачу кредиту за ставкою 11,50% від суми кредиту несправедливою умовою, натомість вона погодила зі своєї сторони такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень. Підписавши кредитний договір, відповідачка засвідчила, що погодилася на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором.

Суддя, перевіривши вказану умову кредитного договору щодо комісії за видачу кредиту, її розмір та розмір процентів за користування кредитом, які є складовими плати за користування кредитом, а також суму кредиту, не вбачає дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача та не вважає спірну умову несправедливою.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України "Про споживче кредитування" споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

ОСОБА_1 ознайомившись з умовами паспорта споживчого кредитування та кредитного договору, мала реальну можливість відмовитися від укладення останнього та на момент його підписання додаткових вимог щодо спірних умов договору не заявляла.

Суддя бере до уваги, що остання, незважаючи на зазначену у відзиві незгоду із встановленням комісії, таким своїм правом не скористалася.

Після укладення кредитного договору у подальшому виконувала його умови та покладені на неї договірні зобов`язання, сплачуючи кредит, що свідчить про свідоме визнання позичальницею умов договору, в тому числі й в частині встановленого розміру комісії.

Подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 30 червня 2021 року в справі № 201/10403/19, від 13 березня 2023 року в справі № 707/782/22 та від 20 вересня 2024 у справі № 331/2974/23.

Суддя також відхиляє заперечення представниці відповідачки про те, що остання ніби то не укладала вказаний кредитний договір, виходячи із такого.

У вищевказаному кредитному договорі, а саме на першій його сторінці (зверху зліва), містяться підписи відповідачки та представника ТОВ «Мілоан», виконані електронними підписами (одноразовим ідентифікатором) – (набір цифрової комбінації) та зазначенням дати та часу його накладення (а.с.13).

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Ч.2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03вересня 2015року №675-VIII (далі Закон №675-VIII).

Згідно із п.6 ч.1 ст.3 Закону №675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст. 3 Закону №675-VIII).

Відповідно до ч.3 ст. 11 Закону №675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст. 11 Закону №675-VIII).

Згідно із ч. 6 ст.11 Закону №675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.8 ст.11 Закону №675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Ст.12 Закону №675-VIII визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Згідно зі ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Таким чином суддя не погоджується із твердженнями представниці відповідачки про те, що остання ніби то не укладала вказаний кредитний договір.

Також в матеріалах справи міститься копія довідки від 02.06.2026 р. про надсилання одноразового ідентифікатора у формі смс, з якого вбачається, що на номер телефону відповідачки НОМЕР_1 було надіслано смс з одноразовим ідентифікатором для укладення кредитного договору №7350183 від 12.06.2024 р. (а.с.23).

Також суддя критично ставиться до заперечень представниці відповідачки про те, що їй ніби то не були перераховані вищевказані кредитні кошти, оскільки з витребуваної судом виписки з АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що 12.06.2024 р. на банківську картку відповідачки було зараховано кошти в розмірі 5000 грн., тобто відповідно до умов вказаного кредитного договору (а.с.88).

Суддею також береться до уваги той факт, що відповідачкою частково було погашено заборгованість за кредитним договором. Зокрема відповідачкою 28.06.2024 р. було погашено заборгованість за процентами в розмірі 680 грн., що свідчить про визнання відповідачкою факту укладення кредитного договору та отримання нею кредитних коштів.

Щодо твердження представниці відповідачки про неможливість дослідити оригінал кредитного договору, оскільки позивачем не було його надано до матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №7350183 від 12.06.2024 р. за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс повідомленні на номер телефону відповідачки.

У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України.) Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 р. у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Отже, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

За таких обставин суддя критично ставиться до твердження представниці відповідачки щодо неможливості дослідити оригінал кредитного договору, адже наданий позивачем роздрукований примірник кредитного договору по суті і є його оригіналом (примірником).

Суддя відхиляє заперечення представниці відповідачки про те, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують перехід права вимоги стосовно стягнення заборгованості з відповідачки, оскільки дані заперечення спростовуються наявністю в матеріалах справи копій договору про відступлення права вимоги та витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №111-МЛ від 28.10.2024 р., в якому чітко зазначено номер кредитного договору, ПІБ відповідачки, її ідентифікаційні дані, зокрема дата народження та ІПН тощо (а.с.40).

Щодо тверджень представниці відповідачки про те, що договір про відступлення права вимоги не містить інформацію про усі кредитні договори, за якими передається право вимоги, то суддя критично ставиться до таких тверджень виходячи з такого.

Відповідно до умов Договору про відступлення права вимоги від 28.10.2024 р. №111-МЛ, відбулося відступлення права вимоги), та у відповідності до положень ст. 512 ЦК України позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за Кредитним договором № 7350183 від 12.06.2024 року, що укладений між Кредитодавцем та Відповідачем

У реєстрі боржників до договору про відступлення права вимоги, містяться персональні данні інших осіб (боржників).

Відповідно до ЗУ «Про захист персональних даних», персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Ст. 14 ЗУ «Про захист персональних даних» передбачає, що поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб`єкта персональних даних.

Враховуючи вищезазначене, позивач з метою захисту персональних даних інших боржників не міг надати до суду повний реєстр, тому позивач користуючись ч. 2 ст. 95 ЦПК України надав до суду витяг з Реєстру боржників який містить данні лише відповідачки, адже саме вона є стороною цивільної справи у суді.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суддя прийшов до такого висновку.

Так до матеріалів справи представником позивача долучено копію платіжної інструкції про сплату судового збору в розмірі 2662 грн. 40 коп.

Крім того представник позивача просить стягнути із відповідачки витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

Представниця відповідачки у поданих своїх запереченнях звернула увагу суду на неспівмірність витрат на правничу допомогу з ціною позову та вважає їх значно завищеними.

Беручи до уваги вищевказані заперечення представниці відповідачки, з врахуванням того, що позов задовольняється частково, суддя приходить до висновку, що розподіл судових витрат має бути розподілено пропорційно до розміру задоволених вимог (ч.1 ст.141 ЦПК України).

Оскільки позов було задоволено у процентному відношенні на 66,77 %, то відповідно і сума стягнення судового збору та витрат на правничу допомогу на користь позивача має бути зменшена на цю різницю, що становить: 1777 грн. 68 коп. – судового збору та 5341 грн. 60 коп. – витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) суму заборгованості в розмірі 22720 грн. 00 коп. (двадцять дві тисячі сімсот двадцять грн. 00 коп.), яка складається з 5000 грн. 00 коп. – заборгованості за тілом кредиту, 17145 грн. 00 коп. – заборгованості за процентами, 575 грн. 00 коп. – заборгованості по комісії за надання кредиту.

В задоволені решти позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) судовий збір в сумі - 1777 грн. 68 коп. (одну тисячу сімсот сімдесят сім грн. 68 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) витрати на правничу допомогу в сумі – 5341 грн. 60 коп. (п`ять тисяч триста сорок одну гривню 60 коп.)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження. якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236), 79029, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корп. 28, м. Львів).

Представник позивача: адвокат Усенко Михайло Ігорович, 79029, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корп.28, м. Львів.

Відповідачка: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), паспорт громадянина України НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Представниця відповідачки: адвокат Шелудько Оксана Олександрівна, 69063, пр. Соборний, буд.60, 33, м. Запоріжжя.

Суддя: