Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №608/2501/25 — Чортківський районний суд Тернопільської області

Копія

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року Справа № 608/2501/25

Номер провадження2-а/608/44/2026

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі :

головуючої судді Запорожець Л. М.

за участю секретаря с/з Маришевої Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові справу адміністративного судочинства за позовною заявою ОСОБА_1 (представник адвокат Ковалівський Б.В.) до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 17.10.2025 року № 3613, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 (представник адвокат Ковалівський Б.В.) звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 17.10.2025 року № 3613, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

В позовній заяві зазначив, що 17 жовтня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 було винесено постанову № 3613 про притягнення його позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з нібито неприбуттям за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Він категорично не погоджується з указаною постановою, вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки вона прийнята без дотримання вимог закону та з грубим порушенням процесуальних прав особи, яку притягують до відповідальності.

Зі змісту постанови вбачається, що підставою для її винесення стало нібито «неприбуття за повісткою №4458795 від 26.07.2025 року».

Водночас, жодних доказів отримання ним цієї повістки, а саме підпису про вручення, поштового повідомлення, фотофіксації чи показів свідків, йому надано не було.

В матеріалах, на підставі яких приймалося рішення, відсутні будь-які підтвердження факту її надсилання або вручення.

Сам факт повідомлення його - позивача про обов`язок з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 не доведено, що унеможливлює притягнення його до адміністративної відповідальності за статтею 210-1 КУпАП.

Крім того, під час розгляду справи посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 не було складено жодного протоколу про адміністративне правопорушення, його - позивача не повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, не надано можливості надати пояснення або скористатися правовою допомогою.

Фактично, вказану постанову йому було вручено пост фактум, уже після її винесення, без будь-якого ознайомлення з матеріалами справи чи роз`яснення суті звинувачення.

Він -позивач не був присутній під час її прийняття, не мав змоги висловити заперечення, подати докази або реалізувати гарантовані законом права.

Такий порядок дій грубо порушує статті 245, 247, 268, 276, 278 КУпАП та свідчить про істотне обмеження права на захист.

Зазначені порушення є безумовною підставою для визнання постанови незаконною та її скасування.

Крім того, відповідно до Витягу №159/25/1368/8 з рішення експертної команди із оцінювання повсякденного функціонування особи, у нього - ОСОБА_1 встановлено III групу інвалідності, що підтверджує наявність стійких порушень стану здоров`я та обмежень життєдіяльності.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особи з інвалідністю III групи не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, окрім випадків їх добровільної згоди, а відтак позивач не має ні обов`язку, ні наміру ухилятися від військового обов`язку.

Він свої персональні дані уточнив у повному обсязі, надавши ТЦК та СП усю необхідну інформацію щодо стану здоров`я та інших ідентифікаційних даних.

Водночас у спірній постанові не визначено: з якою саме метою його викликали, які конкретні дані потребували уточнення, у чому полягав його обов`язок та які наслідки могли настати у разі його невиконання.

Відсутність чіткого формулювання вимог органу влади унеможливлює покладення відповідальності за нібито правопорушення, вчинення якого не доведено належними доказами.

Також звертаю увагу суду на те, що у тексті спірної постанови зазначається вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, однак у резолютивній частині постанови його - ОСОБА_1 визнано винним за частиною третьою статті 210 КУпАП, яка передбачає відповідальність за зовсім інше правопорушення та містить інший предмет доказування.

Така невідповідність кваліфікації правопорушення між описовою та резолютивною частинами постанови свідчить про нелогічність, юридичну помилковість та необґрунтованість висновків органу, що наклав стягнення, і є самостійною підставою для скасування постанови як незаконної.

Його - позивача було доставлено до ТЦК та СП 17.10.2025 року, і цього ж дня винесено спірну постанову, що фактично позбавило його реальної можливості здійснити захист своїх прав — ознайомитися з матеріалами, підготувати докази, скористатися правничою допомогою та заявити клопотання.

Він - позивач ОСОБА_1 клопотав про залучення захисника, однак це клопотання було проігноровано, і розгляд проведено без участі адвоката, що прямо порушує його гарантоване законом право на правову допомогу.

При цьому, вимога ст. 277-2 КУпАП щодо вручення повістки не пізніш як за три доби до дня розгляду справи не була дотримана, що виключало можливість належної підготовки та участі позивача у розгляді. Відповідачем також не доведено факт належного повідомлення позивача про час і місце розгляду справи, що, відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду, унеможливлює розгляд справи у його відсутності й свідчить про істотне порушення процедури притягнення до адміністративної відповідальності.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Частина 1 статті 9 КУпАП визначає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Отже, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Тобто притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень.

Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 3 від 01 січня 2024 року (зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 05 січня 2024 року за № 36/41381) (далі — Інструкція).

Згідно з п. 3 розділу ІІ Інструкції, у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, ПІБ особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається; місце, час і суть правопорушення; норма, що встановлює відповідальність; дані свідків (за наявності); пояснення особи; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до п. 6 розділу ІІ Інструкції, до протоколу долучаються докази, що підтверджують факт правопорушення; вони мають бути достовірними та відповідати вимогам законодавства і правил діловодства. Обов`язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.

Зазначені положення не є формальними, а виступають важливою законодавчою гарантією об`єктивного та справедливого розгляду справи. Разом з тим із матеріалів провадження (а у разі наявності протоколу — з його змісту) вбачається посилання на копію поштового відправлення (повістки), однак оскаржувана постанова не містить посилання на цей доказ і не зазначає номер поштового відправлення.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності як рішення суб`єкта владних повноважень повинна ґрунтуватися на належних і допустимих доказах, отриманих у встановленому законом порядку. Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами є фактичні дані, на основі яких орган встановлює наявність/відсутність правопорушення, вину особи та інші істотні обставини.

За правилами статті 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Згідно зі статтею 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Отже, позивач вважає постанову винесеною не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; необґрунтованою тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); не пропорційною, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Вказане свідчить, що спірна постанова є протиправною та підлягає безумовному скасуванню.

Верховний Суд у постанові від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16-а вказав, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності як акт індивідуальної дії має бути обґрунтованою на момент її прийняття. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає відсутність будь-якого обґрунтованого сумніву у винуватості; наявність такого сумніву тлумачиться на користь особи (презумпція невинуватості). Недоведені подія та вина прирівнюються до доведеної невинуватості.

Позивач та його представник адвокат в судове засідання не з`явились, подали суду письмову заяву про розгляд справи без їх участі та відповідь на відзив. Позовну заяву підтримують, просять задоволити.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з`явився, раніше подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнають, просять в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши зміст позовної заяви, додані до неї письмові докази, відзив на позовну заяву та відповідь на відзив, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 6 КАС України суд, при вирішенні справи керується, принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Судом установлено, що 17 жовтня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 було винесено постанову № 3613 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з нібито неприбуттям за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач ОСОБА_1 категорично не погоджується з указаною постановою, вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки вона прийнята без дотримання вимог закону та з грубим порушенням процесуальних прав особи, яку притягують до відповідальності.

Зі змісту постанови вбачається, що підставою для її винесення стало нібито «неприбуття за повісткою №4458795 від 26.07.2025 року».

Водночас, жодних доказів отримання цієї повістки позивачем, а саме підпису про вручення, поштового повідомлення, фотофіксації чи показів свідків, суду надано не було.

В матеріалах, на підставі яких приймалося рішення, відсутні будь-які підтвердження факту її надсилання або вручення.

Таким чином, сам факт повідомлення позивача про обов`язок з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 не доведено, що унеможливлює притягнення його до адміністративної відповідальності за статтею 210-1 КУпАП.

Крім того, позивача не повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, не надано можливості надати пояснення або скористатися правовою допомогою.

Фактично, вказану постанову позивачу було вручено пост фактум, уже після її винесення, без будь-якого ознайомлення з матеріалами справи чи роз`яснення суті звинувачення.

Позивач не був присутній під час її прийняття, не мав змоги висловити заперечення, подати докази або реалізувати гарантовані законом права.

Такий порядок дій порушує вимоги статтей 245, 247, 268, 276, 278 КУпАП та свідчить про істотне обмеження права позивача на захист. Зазначені порушення є безумовною підставою для визнання постанови незаконною та її скасування.

Крім того, відповідно до Витягу №159/25/1368/8 з рішення експертної команди із оцінювання повсякденного функціонування особи, у ОСОБА_1 встановлено III групу інвалідності, що підтверджує наявність стійких порушень стану здоров`я та обмежень життєдіяльності.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особи з інвалідністю III групи не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, окрім випадків їх добровільної згоди, а відтак позивач не має ні обов`язку, ні наміру ухилятися від військового обов`язку.

Встановлено, що позивач свої персональні дані уточнив у повному обсязі, надавши ТЦК та СП усю необхідну інформацію щодо стану здоров`я та інших ідентифікаційних даних.

У спірній постанові не визначено: з якою саме метою його викликали, які конкретні дані потребували уточнення, у чому полягав його обов`язок та які наслідки могли настати у разі його невиконання.

Відсутність чіткого формулювання вимог органу влади унеможливлює покладення відповідальності за нібито правопорушення, вчинення якого не доведено належними доказами.

У тексті спірної постанови зазначається вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, однак у резолютивній частині постанови ОСОБА_1 визнано винним за частиною третьою статті 210 КУпАП, яка передбачає відповідальність за зовсім інше правопорушення та містить інший предмет доказування.

Така невідповідність кваліфікації правопорушення між описовою та резолютивною частинами постанови свідчить про нелогічність, юридичну помилковість та необґрунтованість висновків органу, що наклав стягнення, і є самостійною підставою для скасування постанови як незаконної.

Позивача було доставлено до ТЦК та СП 17.10.2025 року, і цього ж дня винесено оспорювану постанову, що фактично позбавило його реальної можливості здійснити захист своїх прав — ознайомитися з матеріалами, підготувати докази, скористатися правничою допомогою та заявити клопотання.

Позивач ОСОБА_1 клопотав про залучення захисника, однак це клопотання було проігноровано, і розгляд проведено без участі адвоката, що прямо порушує гарантоване законом право на правову допомогу.

При цьому, вимога ст. 277-2 КУпАП щодо вручення повістки не пізніш як за три доби до дня розгляду справи не була дотримана, що виключало можливість належної підготовки та участі позивача у розгляді.

Відповідачем також не доведено факт належного повідомлення позивача про час і місце розгляду справи, що, відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду, унеможливлює розгляд справи у його відсутності й свідчить про істотне порушення процедури притягнення до адміністративної відповідальності.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Частина 1 статті 9 КУпАП визначає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Отже, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Тобто притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень.

Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 3 від 01 січня 2024 року (зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 05 січня 2024 року за № 36/41381) (далі — Інструкція).

Згідно з п. 3 розділу ІІ Інструкції, у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, ПІБ особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається; місце, час і суть правопорушення; норма, що встановлює відповідальність; дані свідків (за наявності); пояснення особи; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до п. 6 розділу ІІ Інструкції, до протоколу долучаються докази, що підтверджують факт правопорушення; вони мають бути достовірними та відповідати вимогам законодавства і правил діловодства. Обов`язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.

Зазначені положення не є формальними, а виступають важливою законодавчою гарантією об`єктивного та справедливого розгляду справи. Разом з тим із матеріалів провадження (а у разі наявності протоколу — з його змісту) вбачається посилання на копію поштового відправлення (повістки), однак оскаржувана постанова не містить посилання на цей доказ і не зазначає номер поштового відправлення.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності як рішення суб`єкта владних повноважень повинна ґрунтуватися на належних і допустимих доказах, отриманих у встановленому законом порядку. Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами є фактичні дані, на основі яких орган встановлює наявність/відсутність правопорушення, вину особи та інші істотні обставини.

За правилами статті 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Згідно зі статтею 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі № 676/752/17, від 21.03.2019 у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 у справах № 308/12552/16-а та № 482/9/17, від 06.02.2020 у справі № 205/7145/16-а зробив такі висновки: «Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Отже, відповідачем недотримана імперативна вимога чинного законодавства щодо обов`язку повідомити особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи.

Розгляд справи у відсутності позивача без сумніву має вплив на його права щодо підготовки для надання пояснень, подання доказів, заявлення клопотань, можливості скористатися юридичною допомогою фахівця у сфері права, зокрема адвоката.

Отже постанову винесеною не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; необґрунтованою тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); не пропорційною, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Вказане свідчить, що спірна постанова є протиправною та підлягає безумовному скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, тягар доказування у даній справі покладено саме на відповідача; позивач не повинен доводити відсутність у його діях складу правопорушення.

Верховний Суд у постанові від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16-а вказав, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності як акт індивідуальної дії має бути обґрунтованою на момент її прийняття. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає відсутність будь-якого обґрунтованого сумніву у винуватості; наявність такого сумніву тлумачиться на користь особи (презумпція невинуватості). Недоведені подія та вина прирівнюються до доведеної невинуватості.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Так, статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Статтею 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Вказана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення цих ознак необхідно звертатися до норм іншого нормативного акту.

Відповідно до вимог ст. 293 КУпАП і роз`яснень, викладених в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24.06.1988 року «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» зі змінами та доповненнями, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови.

Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Окрім того, суд вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 не вжив заходів для повного з`ясування обставин справи та виніс постанову, яка не відповідає вимогам закону.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи. У п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 (заява №7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб`єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи. У п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 (заява №7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб`єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування.

Згідно з ст. 2 ч.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Керуючись ст. ст. 7, 9, ч. 3 ст. 210-1, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5, 6, 8-10, 72, 77, 90, 122, 139, 161, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (представник адвокат Ковалівський Б.В.) до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 17.10.2025 року № 3613, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, задоволити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення від 17.10.2025 року № 3613, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, в сумі 17000 гривень, скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Чортківський районний суд Тернопільської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано, а разі апеляційного оскарження рішення - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Строк виготовлення повного тексту рішення 07 жовтня 2026 року.

Суддя: /підпис/

Копія вірна

Оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи № 608/2501/25.

Рішення набрало законної сили " " _________________ року.

Суддя: Л. М. Запорожець

Копію рішення видано " " _________________ року.

Секретар: