Вирок від 05 жовтня 2026 р. у справі №607/16707/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 Справа №607/16707/26 Провадження №1-кп/607/1776/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі кримінальне провадження №12026211040000863, відомості про яке 10.06.2026 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернопіль, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , із середньою освітою, офіційно непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України,

за участю сторін кримінального провадження: прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

09.06.2026 близько 23 год. 26 хв. водій ОСОБА_3 , в порушення вимог пункту 2.9 (а) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 із змінами та доповненнями (далі – ПДР) керував в стані алкогольного сп`яніння автомобілем марки та моделі «Skoda Octavia», номерний знак НОМЕР_1 , зі швидкістю 103…121 км/год та рухався із трьома пасажирами – ОСОБА_7 , який знаходився на передньому пасажирському сидінні, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , які знаходилися на задніх пасажирських сидіннях, по вул. Миру в м. Тернопіль, в напрямку до вул. Дружби.

Під час руху водій ОСОБА_3 належно не стежив за дорожньою обстановкою, умовами та відповідно не реагував на їх зміну, чим порушив вимоги пунктів: 1.5 ч.1 п. 1.10 (в частині визначення понять: «дорожні умови», «дорожня обстановка», і виконання їх вимог), 2.3 (б, д) ПДР, а також вимоги, які наведені у абзацах 1, 2 частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» № 3353-XII від 30.06.1993, із змінами та доповненнями, які зобов`язували своїми діями не створювати загрозу безпеці дорожнього руху, небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Так, проїжджаючи ділянку дороги із заокругленням у ліву сторону по вул. Миру в напрямку до вул. Дружби у м. Тернопіль, водій ОСОБА_3 всупереч вимогам пунктів 10.1, 12.1, 12.4, 12.9 (б) ПДР, перед зміною напрямку руху не переконався, що такий маневр буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, не обрав у встановлених межах безпечної швидкості руху, яка б забезпечувала йому можливість постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, а також, рухаючись у межах населеного пункту зі швидкістю, що перевищувала 50 км/год, допустив виїзд автомобіля марки та моделі «Skoda Octavia», номерний знак НОМЕР_1 , за межі проїзної частини дороги на тротуар, де здійснив наїзд на металеву огорожу.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у виді: закритого крайового перелому дистального епіфізу (нижнього кінця) правої променевої кістки, які у своєму клінічному перебігу супроводжуються тривалим (більше 21 дня) розладом здоров`я і за цією ознакою належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості – п.п. 2.2.1. і 2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (МОЗ України, Київ, 1995).

Порушення водієм ОСОБА_3 вимог пунктів 10.1, 12.1, 12.4, 12.9 (б) ПДР перебуває у прямому причинному зв`язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням тілесних ушкоджень ОСОБА_6 .

За таких обставин, ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілій ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

06.10.2026 між потерпілою ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_3 в порядку, передбаченому положеннями ст. ст. 468, 469, 471 КПК України, укладено угоду про примирення.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 зазначив про примирення з потерпілою ОСОБА_6 та ствердив, що розуміє надані йому законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, характер пред`явленого обвинувачення та вид покарання, яке йому буде призначено у разі затвердження угоди про примирення, дав згоду на застосування узгодженого виду і розміру покарання, просив затвердити вказану угоду про примирення, а також призначити узгоджене в ній сторонами покарання.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні також просив затвердити угоду про примирення та призначити обвинуваченому обумовлену в ній міру покарання.

Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні просила затвердити угоду про примирення, укладену між нею та обвинуваченим ОСОБА_3 , підтвердила факт її примирення з ОСОБА_3 , а також те, що укладення угоди про примирення відбулось добровільно. Також зазначила, що зміст, наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України розуміє, жодних претензій матеріального чи морального характеру відносно обвинуваченого ОСОБА_3 вона не має.

Прокурор Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_4 в судовому засіданні висловив заперечення щодо затвердження угоди про примирення, укладеної між потерпілою ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_3 .

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026211040000863 від 10.06.2026 та угоду про примирення від 06.10.2026, укладену між потерпілою ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_3 , суддя враховує наступне.

Згідно з ч. 5 ст. 469 КПК України укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Відповідно до правил ст. ст. 468, 469 КПК України угода про примирення потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

За приписами ч. 1 ст. 469 КПК України угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора або судді).

У відповідності до ч. 3 ст. 474 КПК України, якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.

У зв`язку з наведеним, суд має підстави розглянути дане кримінальне провадження відповідно до положень ст. 474 КПК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілій ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У відповідності до вимог пунктів 1-6 ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє у затвердженні угоди, якщо умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону.

Відповідно до угоди сторони кримінального провадження врахували відсутність у потерпілої ОСОБА_6 будь-яких претензій морального чи матеріального характеру до обвинуваченого ОСОБА_3 , наявність передбачених ст. 66 КК України обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, а саме: визнання вини, щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку та добровільне перерахування грошових коштів в сумі 10000 гривень на підтримку ЗСУ (військової частини НОМЕР_2 ), а також відсутність передбачених положеннями ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , та характеризуючі дані про особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався.

Вказаною угодою сторони кримінального провадження узгодили покарання, яке повинен понести обвинувачений ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, із застосуванням положень ч. 1 ст. 69 КК України до основного покарання, у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, та з призначенням обов`язкового додаткового виду покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 286-1 КК України, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на мінімальний строк передбачений санкцією вказаної частини статті.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені потерпілій ОСОБА_6 та обвинуваченому ОСОБА_3 .

Покарання, узгоджене сторонами угоди відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України.

Таким чином, судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам КПК України та КК України, відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, сторони угоди між собою примирилися, узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення кримінальних покарань.

Суд, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, переконався у можливості виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань, та встановив, що обвинувачений повністю усвідомлює зміст угоди про примирення та цілком розуміє свої права, визначені ч. 5 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України.

Судом також встановлено, що потерпілій ОСОБА_6 повністю зрозумілі наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України.

Підстави для відмови в затвердженні цієї угоди, передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України, відсутні.

Згідно з ч. 5 ст. 65 КК України, у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

У відповідності до ст. 65 КК України підстави призначення більш м`якого покарання визначено ст. 69 КК України.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

За наведеного, враховуючи, що умови угоди про примирення, її форма та зміст відповідають вимогам КПК України та КК України, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286-1 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження, яке згідно з положеннями ч. 4 ст. 12 КК України класифікується як нетяжкий злочин, при призначенні покарання обвинуваченому за вчинення вказаного кримінального правопорушення, суд, беручи до уваги дані про особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, задовільно характеризується за місцем проживання, на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, факт примирення потерпілої з обвинуваченим, відсутність зі сторони потерпілої будь-яких претензій морального чи матеріального характеру до обвинуваченого, відсутність обтяжуючих покарання обставин, враховуючи наявність кількох, передбачених ч. 1 ст. 66 КК України обставин, що пом`якшують покарання, а саме: щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку, та наявність інших обставин, не зазначених в частині першій ст. 66 КК України, а саме: визнання вини та добровільне перерахування грошових коштів в сумі 10000 гривень на підтримку ЗСУ (військової частини НОМЕР_2 ), які суд на підставі положень ч. 2 ст. 66 КК України визнає такими, що пом`якшують покарання, вважає за можливе визнати вказані обставини такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та призначити обвинуваченому ОСОБА_3 узгоджену сторонами угоди міру покарання за ч. 1 ст. 286-1 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, перейшовши до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 1 ст. 286-1 КК України, а саме у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також призначити обов`язковий додатковий вид покарання, передбачений санкцією інкримінованої обвинуваченому частини статті у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на мінімальний строк, визначений санкцією ч. 1 ст. 286-1 КК України.

При цьому суд констатує відсутність підстав для визнання зазначеної в обвинувальному акті обставини, яка обтяжує покарання обвинуваченого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, а саме вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння, оскільки згідно з ч. 4 ст. 67 КК України якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

На думку суду, узгоджене сторонами угоди покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортними засобами на мінімальний строк, визначений санкцією ч. 1 ст. 286-1 КК України, буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, в тому числі проти безпеки руху, відповідатиме його меті та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду та призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Таким чином, за наслідками розгляду під час судового провадження укладеної між потерпілою ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_9 угоди про примирення у даному кримінальному провадженні, суд, перевіривши відповідність даної угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахувавши думку сторін кримінального провадження, доходить висновку про наявність правових підстав для прийняття рішення про затвердження угоди про примирення між потерпілою ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_9 , призначення обвинуваченому ОСОБА_10 узгодженої сторонами міри покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, а також ухвалення обвинувального вироку.

Судом встановлено, що у цьому кримінальному провадженні цивільний позов не пред`являвся.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у резолютивній частині вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Враховуючи, що на даний час у цьому кримінальному провадженні відсутні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, суд не вбачає підстав для прийняття рішення про застосування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_10 до набрання даним вироком законної сили.

Питання щодо майна, на яке накладено арешт у межах даного кримінального провадження, слід вирішити у відповідності до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України.

Документально підтверджені процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_11 на користь держави.

Долю речового доказу слід вирішити в порядку ч. 9 ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 100, 124, 174, 368, 369, 374, 475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про примирення, укладену 06.10.2026 між потерпілою ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12026211040000863, відомості про яке 10.06.2026 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України, після набрання вироком законної сили, скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11.06.2026 у справі №607/12847/26 на автомобіль марки та моделі «Skoda Octavia», номерний знак НОМЕР_1 , 2006 року випуску, зеленого кольору, номер шасі (кузова): НОМЕР_3 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 належить на праві спільної часткової власності по частці ОСОБА_3 та ОСОБА_12 .

На підставі ч. 9 ст. 100 КПК України, після набрання вироком законної сили, речовий доказ, а саме: автомобіль марки та моделі «Skoda Octavia», номерний знак НОМЕР_1 , 2006 року випуску, зеленого кольору, номер шасі (кузова): НОМЕР_3 - повернути за належністю його власнику (власникам).

На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України, стягнути з ОСОБА_3 в користь держави процесуальні витрати за проведення: судових інженерно-транспортних експертиз від 10.07.2026 №СЕ-19/120-26/8190-ІТ в розмірі 5776 (п`ять тисяч сімсот сімдесят шість) гривень 32 копійки, від 13.07.2026 №СЕ-19/120-26/8189-ІТ в розмірі 6739 (шість тисяч сімсот тридцять дев`ять) гривень 04 копійки, від 27.07.2026 №СЕ-19/120-26/9575-ІТ в розмірі 4813 (чотири тисячі вісімсот тринадцять) гривень 60 копійок; судової фототехнічної експертизи від 14.07.2026 №СЕ-19/120-26/8396-ФП в розмірі 5776 (п`ять тисяч сімсот сімдесят шість) гривень 32 копійки.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддяОСОБА_1