Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №596/1200/26 — Гусятинський районний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" жовтня 2026 р. Справа № 596/1200/26

Провадження № 2/596/808/2026

Гусятинський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого Лисюк І.О.,

за участю секретаря судового засідання Стасюк О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Гусятинського районного суду Тернопільської області в селищі Гусятин в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Санаторій Збруч» про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, інфляційних та 3% річних,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Гусятинського районного суду Тернопільської області з позовом до Державного підприємства «Санаторій Збруч» про стягнення компенсації втрати частини доходів, інфляційних та 3% річних, у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, просить стягнути з відповідача в його користь компенсацію втрати частини доходів у сумі 15857,17 грн за час затримки виплати заробітної плати за період з 01.12.2010 року по 31.05.2016 року; стягнути 3% річних в сумі 7586,67 грн згідно ст.625 ЦК України та інфляційні нарахування від збитків інфляції у сумі 72778,16 грн згідно ст.625 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що наказом директора ДП «Санаторій Збруч» №138 від 23.11.2010 ОСОБА_1 було прийнято на роботу, а на підставі наказу №22 від 24.04.2012 звільнена з роботи на підставі п.1 ст.36 КЗпП України. Підприємство тривалий час не функціонувало, заробітна плата заявника нараховувалась, але не виплачувалась і за весь період який він перебував у трудових відносинах із боржником, йому нараховано але не виплачено заробітну плату на загальну суму 15857 грн. 17 коп..

Також у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати з відповідача слід стягнути кошти відповідно до ст.625 ЦК України 3% річних сума заборгованості яких станом на 27.08.2026 року становить 7 586,67грн.(строк позовної давності не застосовується). Також слід стягнути інфляційні нарахування на суму боргу, сума збитків від інфляції становить 72 778,16грн..

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2026 року справу № 596/1200/26 розподілено для розгляду судді Лисюк І.О..

Ухвалою суду від 16.09.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження в цивільній справі про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати. Постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням сторін), про що повідомлено сторони. Учасникам справи роз`яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до приписів ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 в судове засіданні не з`явився, попередньо подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача Державного підприємства «Санаторій «Збруч» в судове засідання не з`явився. 22.09.2026 року через канцелярію суду від т.в.о директора ДП «Санаторій «Збруч» О.Шмонової надійшла письмова заява про часткове визнання позову, а саме в частині суми компенсації втрати частини доходів на суму 15857,17 грн. Просить розглядати справу у відсутності представника підприємтсва.

На підставі вимог ст.ст.223 ЦПК України суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 23.11.2010 на підставі Наказу №138 від 23.11.2010 прийнято на посаду оператора котельні 3-го розряду у Державне підприємство «Санаторій «Збруч», а 24.04.2012 звільнено з роботи згідно п.1 ст.36 КЗпП України (наказ №22 від 24.04.2012).

Згідного довідки, виданої ОСОБА_1 ДП «Санаторій «Збруч» №65 від 05.06.2026 року про розрахунок суми компенсації втрати частини доходів, нарахованих з грудня 2010 року по квітень 2012 року у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати станом на 31.05.2016 року становить 15 857,17 грн.

Частина перша ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

За змістом ст. 1 ЗУ «Про оплату праці», ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно - ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Судом з урахуванням вказаної норми надається оцінка доводів позивача в частині обґрунтування вимог про стягнення з відповідача компенсацію втрати частини доходів в заявленому розмірі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» від 19.10.2000 року підприємства, установи і організації усіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у т.ч. з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно із ст.2 цього Закону компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до вимог ст. 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Отже, позивач, права якого порушені відповідачем, має право на стягнення з відповідача як роботодавця на його користь як працівника, компенсації втрати частини заробітку у зв`язку з порушенням строків його виплати.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Так, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»).

Відповідно до вимог п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок компенсації здійснено у відповідності до вимог Закоу України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, у зв`язку з чим суд доходить висновку, що наданий позивачкою розрахунок компенсації є арифметично вірним.

Щодо стягнення 3% річних (7 586,67 грн) та інфляційних втрат (72 778,16 грн) на підставі ст. 625 ЦК України, суд приходить до висновку про відмову в позові в цій частині, оскільки правова природа стягнень за статтею 625 ЦК України та Закону про компенсацію є за своєю суттю однаковою — це захист грошей від знецінення.

Суд звертає увагу на те, що відносини щодо виплати заробітної плати та підтверджених трудових виплат є трудовими, а не цивільно-правовими зобов`язаннями.

Положення статті 625 ЦК України, яке регулює наслідки порушення грошових зобов`язань, не розповсюджується на спірні правовідносини, оскільки вони регулюються нормами трудового законодавства.

Грошовим зобов`язанням, за змістом статей 524, 533-535 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України.

Системний аналіз зазначених норм права свідчить, що три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами належними до сплати кредиторові.

Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 17 січня 2019 року в справі № 296/1390/18.

На переконання суду, спеціальним механізмом захисту працівника від знецінення грошових коштів у трудовому праві є саме компенсація втрати частини доходів (на підставі ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», а не інфляційні та 3% річних за ст. 625 ЦК України. Одночасне нарахування інфляційних за ст. 625 ЦК та компенсації за спецзаконом призвело б до подвійного стягнення за одне й те саме порушення.

Оскільки правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані трудовим законодавством, а відповідач не є кредитором по відношенню до позивача у цивільно-правових відносинах, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог в цій частині.

Тому, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Узв`язку із частковим задоволенням позовних вимог на 16,48% (пропорційно до задоволеної частки) з відповідача на користь державного бюджету слід стягнути 219,38 грн судового збору, оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору за цими позовними вимогами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Іншу частину – компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі ст.ст. 115-117, 233 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 279, 352, 430 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Санаторій Збруч» про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, інфляційних та 3% річних, задовольнити частково .

Стягнути з Державного підприємства «Санаторій Збруч» (код ЄДРПОУ 03562201, адреса: смт.Гусятин, вул.Санаторна, 10, Чортківського району, Тернопільської області, поштовий індекс 48201) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати у розмірі 15 857,17 грн., із утриманням із цієї суми податків та обов`язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Санаторій Збруч» (код ЄДРПОУ 03562201, адреса: селище Гусятин, вул.Санаторна, 10, Чортківського району, Тернопільської області, поштовий індекс 48201) в дохід держави судовий збір в розмірі 219 (двісті дев`ятнадцять) гривень 38 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 273 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 07.10.2026.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державне підприємство «Санаторій Збруч» (код ЄДРПОУ 03562201, адреса: селище Гусятин, вул.Санаторна, 10, Чортківського району, Тернопільської області, поштовий індекс 48201.

Суддя Гусятинського районного суду

Тернопільської області Ірина ЛИСЮК