Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №596/1223/26 — Гусятинський районний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" жовтня 2026 р. Справа № 596/1223/26

Провадження № 2-о/596/83/2026 Гусятинський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Лисюк І.О.

за участю секретаря судового засідання Стасюк О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Гусятин в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області про встановлення факту належності правовстановлюючих документів,

В С Т А Н О В И В:

Заявниця ОСОБА_1 звернулася до Гусятинського районного суду Тернопільської області із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючих документів, посилаючись на те, що вона, ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і при досягненні права на пенсію звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, надавши відповідні документи. Однак у оформленні пенсійної справи її відмовлено, оскільки до трудового стажу не зараховано: періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 02.02.1984, оскільки на титульній сторінці трудової книжки зазначено ім`я на російській мові « ОСОБА_3 » не відповідає паспортним даним заявниці на російській мові « ОСОБА_3 »; періоди роботи згідно копії наказів (від 31.08.1996 №451, від 31.08.1996 №537 та від 01.09.1993 №64-к), оскільки зазначено ім`я на російській мові “ ОСОБА_3 ” не відповідає паспортним даним заявниці на російській мові “ ОСОБА_3 ” та ім`я, по батькові вказано скорочено.

Через такі розбіжності у написанні імені та по батькові у неї немає можливості оформити право на пенсію, тому просить в судовому порядку встановити її факт належності правовстановлюючих документів, а саме:

- трудової книжки НОМЕР_1 від 02.02.1984, де зазначено ім`я на російській мові « ОСОБА_3 », що не відповідає паспортним даним на російській мові « ОСОБА_3 » ;

- наказів від 31.08.1996 №451, від 31.08.1993 №537, від 01.09.1993 №64-к, про прийняття та звільнення з роботи, де зазначено ім`я та по батькові скорочено, а саме « ОСОБА_1 ».

Ухвалою судді від 16.09.2026 року відкрито провадження у цивільній справі та прийнято до розгляду зазначену позовну заяву за правилами окремого провадження, про що повідомлено учасників справи.

24 вересня 2026 року, через електронний кабінет у підсистемі електронний суд ЄСІТС, від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до суду надійшов відзив на заяву із викладеняям заперечення, в якому представник заінтересованої особи зазначив, що заявником не доведеного, що трудова книжка та накази, факт належності яких просить встановити заявник, належить саме її. Додатково вказав, що із заяви ОСОБА_1 вбачається, що встановлення факту необхідне її для подальшого звернення до органів Пенсійного фонду України для призначення пенсії. Отже, встановлення даного факту пов`язане з вирішенням спору про право, а саме, права на пенсію. Відтак, представник заінтересованої особи просить суд залишити заяву про встановлення фактів належності правовстановлюючих документів без розгляду.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, 06.10.2026 року подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, заявлені вимоги підтримує та просить суд задовольнити.

Представник заінтересованої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в судове засідання не з`явився, згідно прохальної частини відзиву просив справу розглядати у відсутності їх представника.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши та оцінивши докази по справі встановив наступні факти.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 28 травня 1963 року, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , після укладення шлюбу зі ОСОБА_5 присвоєно прізвище « ОСОБА_6 », відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 видане 23 червня 1985 року Копичинецькою міською Радою Гусятинського Р/б ЗАГС.

Відповідно копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого 27 грудня 1999 року Гусятинським РВ УМВС України в Тернопільській області та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера № НОМЕР_5 заявниця значиться як « ОСОБА_1 », ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Диплом НОМЕР_6 від 27 грудня 1983 року виданий « ОСОБА_4 ».

Матір`ю ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є « ОСОБА_1 », що вбачається із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 повторно видане 30 жовтня 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Гусятинського районного управління юстиції Тернопільської області, та копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 видане 2 вересня 1988 року Копичинецькою міською Радою Гусятинського Р/в ЗАГС.

У свідоцтві про право власності на житло видане 4 квітня 1994 року та особовій медичній книжці № НОМЕР_9 Серії ОО заявниця значиться як « ОСОБА_1 ».

Із копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , яка заповнена 2.02.1984 року вбачається, що ім`я зазначено на російській мові « ОСОБА_3 ».

У наказах по Гусятинського відділу освіти від 31.08.1996 №451, від 31.08.1993 №537 та наказу Копичинецького заводу гумових іграшок від 1.09.1993 №64-к, про прийняття та звільнення з роботи, зазначено ім`я та по батькові скорочено, а саме « ОСОБА_1 ».

Згідно із статтею 293 ЦПК України, окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі прізвище, ім`я, по-батькові якої зазначені в документі не збігаються в свідоцтві про народження, паспорті, свідоцтві про смерть, інше.

Відповідно п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» на підставі п. 6 ст. 273 ЦПК суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв`язку з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів і інших органів військового управління про загибель чи пропажу без вісті в зв`язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.

Згідно роз`яснень, викладених у п.1, п.12 вказаної постанови, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01 січня 2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 256 ЦПК України (в редакції, яка діяла до редакції відповідно до Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 348/576/18 відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У постанові Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 632/580/17 зроблено висновок про те, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків. Таким чином визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 180/2132/21, від 15.04.2020 у справі № 302/991/19, від 20.12.2023 у справі № 761/16555/23.

При цьому необхідність встановлення факту, що має юридичне значення, для набуття у подальшому можливості реалізувати певні права сама по собі не свідчить про наявність спору. Відмова державного органу у забезпеченні, зокрема права на пенсію може бути пов`язана суто з неможливістю встановлення певних фактів через розбіжність у написанні анкетних даних особи.

Звертаючись до суду з даною заявою, заявник просив встановити факт належності її правовстановлюючих документів, а саме трудової книжки та наказів про прийняття та звільнення з роботи, оскільки неправильне зазначення її імені у вказаних документах перешкоджає зарахуванню періодів трудової діяльності до трудового стажу. Інші можливості встановити факт належності таких документів у заявниці відсутні.

Суд не вбачає у даному випадку спору про право, оскільки у даній цивільній справі встановлюється лише факт належності заявнику трудової книжки та наказів, а не наявність трудового стажу, який саме і є підставою для призначення особі пенсії.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт належності ОСОБА_1 правовстановлюючих документів, а саме: трудової книжки НОМЕР_1 від 02.02.1984, де зазначено ім`я на російській мові « ОСОБА_3 » не відповідає паспортним даним на російській мові « ОСОБА_3 »; наказу від 31 серпня 1996 №451, наказу від 31 серпня 1993 №537, наказу від 01 вересня 1993 №64-к, про прийняття та звільнення з роботи, де зазначено ім`я та по батькові скорочено, а саме « ОСОБА_1 », а тому заявлені вимоги слід задовольнити.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 81, 273, 293-294, п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ), заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області (код ЄДРПОУ 14035769, адреса місцезнаходження: м.Тернопіль, вул. Майдан Волі, 3, поштовий індекс 46001, електронна адреса: gu.ternopil@pfu.gov.ua) про встановлення факту належності правовстановлюючих документів, задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , правовстановлюючих документів:

- трудової книжки НОМЕР_1 від 02.02.1984, де зазначено ім`я на російській мові « ОСОБА_3 » не відповідає паспортним даним на російській мові « ОСОБА_3 » ;

- наказу по Гусятинському відділу освіти від 31 серпня 1996 №451; наказу по Гусятинському відділу освіти від 31 серпня 1993 №537; наказу Копичинецького заводу гумових іграшок від 01 вересня 1993 №64-к про прийняття та звільнення з роботи, де зазначено ім`я та по батькові скорочено, а саме « ОСОБА_1 ».

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду або через Гусятинський районний суд Тернопільської області.

Суддя Гусятинського районного суду

Тернопільської області Ірина ЛИСЮК