Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №466/5955/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/5955/26

Провадження № 3/466/1992/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Львів

Суддя Шевченківського районного суду м. Львова Невойт П.С., розглянувши матеріали, які надійшли з УПП у Львівській області ДПП, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

Згідно протоколу серії ВБА № 217817 від 26.06.2026, ОСОБА_1 , 14.06.2026 близько 20 год. за адресою: АДРЕСА_1 , кричав, ображав ОСОБА_2 (яка являється дружиною його брата), штовхав та копав її ногою, чим вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.

На розгляді матеріалів справи в суді ОСОБА_1 пояснив, що підставою конфлікту, який виник 14.06.24 між його мамою Харатон Дарією і невісткою ОСОБА_3 є спільна власність квартири в цьому будинку. Оскільки мама як співвласник житла вирішила облатувати свою частину, то на її прохання він привіз маму в той день до квартири. Увесь конфлікт фактично був між мамою та невісткою. Його участь полягала в тому, що він їх намагався заспокоїти, щоби не сварилися і це проглядається на відео, якеоглядали в судовому засіданні. Він не наносив зявниці ніяких тілесних ушкоджень, не обзивав нецензурно.

Потерпіла ОСОБА_3 пояснила, що сварка в квартирі була зі сторони свекрухи і ОСОБА_1 . В якийсь момент, коли вона перебувала у ванній кімнаті та хотіла забрати звідти воду в фляшці, ОСОБА_4 її штовхнув та вдарив ногою. З цього приводу вона і викликала поліцію.

Адвокат Станько І. підтримала думку потерпілої та просила оглянути в судовому засіданні відео, притягнути ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності.

Допитана в судовому засданні мама ОСОБА_5 дала пояснення про те, що в той день її син привіз на квартиру і в неї з невісткою ОСОБА_3 виник конфлікт щодо користування її кімнатою. Вона з цього приводу розмовляла з телефону Харатон ОСОБА_6 зі своєю внучкою, а пізніше телефон забрала в неї невістка. Спір дійсно порушений з приводу користування квартирою, що належить їм спільно. При цьому син не сварився та не застосовував жодної сили.

Свідок ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пояснила суду, що вона є сусідкою ОСОБА_3 . Повідомила, що сварки завжди виникають, коли до них в будинок приїжджає ОСОБА_8 . В той день вона бачила, як до будинку приїхали син і мама та коли зайшли до квартири одразу почалася сварка, крики. Вона через віконечко в дверх спостерігала та бачила, як біля дверей у ванну ОСОБА_4 вдарив ногою ОСОБА_3 . Тоді вона зайшла до них та намагалася цьому зарадити.

Адвокат Фецяк В.Я. в судовому засіданні просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення, а також підтримав пояснення, подані 10.09.2026 через систему "Електронний суд".

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оглянувши долучені фото та відеозаписи, суддя дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

За змістом ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідний орган чи посадова особа зобов`язані з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 279 КУпАП ці обставини встановлюються в ході дослідження доказів під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами.

Згідно форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 14.06.2026, ОСОБА_1 визначено низький рівень небезпеки. Терміновий заборонний припис стосовно кривдника не винесено.

Положеннями ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Згідно ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Поняття адміністративного правопорушення розкривається шляхом визначення його основних характеристик (склад правопорушення): об`єкт правопорушення, об`єктивна сторона, суб`єкт правопорушення, суб`єктивна сторона.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, полягає у вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), а частина друга вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Суб`єктивна сторона цього правопорушення виражається у формі умислу.

Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Фізичне домашнє насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Психологічне домашнє насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Аналізуючи зазначене вище визначення домашнього насильства у його фізичній та психологічній формах, яке ставиться у вину ОСОБА_1 , згідно ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суддя дійшов висновку, що за встановлених обставин у справі, мав місце звичайний короткочасний побутовий конфлікт. Проте, наявність таких конфліктів не може розцінюватися як домашнє насильство, слугувати підставою формального складення протоколів про адміністративне правопорушення без підтвердження таких обставин фактичними даними.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Працівниками поліції належних та достатніх доказів вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства по відношенню до ОСОБА_2 не зібрано.

Суддя не встановив і матеріалами справи не доведено, що поведінка ОСОБА_1 включала ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру, словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи, що є необхідними ознаками для кваліфікації дій як фізичного та психологічного насильства як форм домашнього насильства, в розумінні складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

З показань учасників та свідка суом не здобуто доказів насильсва щодо ОСОБА_3 . Пояснення свідка ОСОБА_7 суд оцінює критично, оскільки з квартири свідка можливо і проглядається ванна кімната квартири ОСОБА_3 , однак не стверджується, що двері були відкриті під час конфлікту. До того ж, зібрані докази спростовують нанесення ОСОБА_4 будь-яких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 .

Доказів нанесення ушкоджень зі сторони ОСОБА_10 сторони не надали, а відтак і відсутнє фізичне насильство щодо заявниці.

З оглянутого короткого відео вбачається розмова на підвищених тонах мами та невістки, однак ОСОБА_8 намагається маму заспокоїти.

Положення статті 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Аналогічного роду положення закріплено і уст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Зазначене узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Дослідивши матеріали справи, письмові та відео докази, суддя дійшов висновку про відсутність доведеного у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Виходячи з викладеного, з врахуванням положень п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, суддя вважає, що в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, провадження в даній справі слід закрити.

Керуючись ст. 7, 9, 173-2, 245, 247, 251, 268, 277, 279, 280 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

адміністративну справу про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності - закрити, в зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з моменту її винесення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

Суддя П. С. Невойт