Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №464/4810/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/4810/26

пр.№ 2/464/3186/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.10.2026 Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого – судді Жили В.С.,

за участі: секретаря судового засідання – Коминського І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі – АТ «А-Банк») звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № ABH0CT155101761724591338 від 29.10.2025 у розмірі 18 895,64 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що 29.10.2025 між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ABH0CT155101761724591338 щодо надання останньому кредиту у розмірі 20 000 грн. строком на 12 місяців (до 28.10.2026) зі сплатою процентів у розмірі 85,00 % щорічно. Кредитний договір ОСОБА_1 підписано за допомогою електронного підпису, використання якого погоджено сторонами в Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. Станом на 01.07.2026 заборгованість відповідача ОСОБА_1 за означеним кредитним договором становить 18 895,64 грн., що складається з 14 889,33 грн. – загальний залишок заборгованості за наданим кредитом, 3 678,52 грн. – загальний залишок заборгованості за процентами та 327,79 грн. – загальний залишок заборгованості за пенею, що, на переконання позивача, підлягає стягненню з відповідача.

Ухвалою судді від 06.07.2026 позовну заяву АТ «А-Банк» залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків, вказаних у такій.

Враховуючи малозначність справи та усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді від 17.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач АТ «А-Банк», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не забезпечив явку свого представника 28.09.2026 в судове засідання. Водночас, до позовної заяви представником позивача Шкапенко О.В. долучено клопотання, у якому він просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника АТ «А-Банк», а також не заперечив проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 28.09.2026 повторно не з`явився, відзив на позовну заяву не подав, належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засіданн я шляхом скерування судових повісток про виклик до суду засобами поштового зв`язку рекомендованими поштовими відправленнями на адресу його зареєстрованого місця проживання.

Так, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 та від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, в разі коли фактичне місце проживання особи – учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її заявленому місцю проживання, і дана особа своєчасно не довела про це до відома суду, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю фізичну особу.

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації щодо місця проживання особи, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм зареєстрованим місцем проживанням покладається саме на фізичну особу.

З огляду на викладене, враховуючи те, що судом відкладався розгляд справи, однак в судове засідання відповідач повторно не з`явився, доказів поважності причин неявки в судове засідання суду не надано, суд дійшов висновку про можливість проведення заочного розгляду справи за відсутності сторін, з ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог статей 280 – 283 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою усіх учасників справи, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини спірних правовідносин.

30.04.2025 ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», за змістом якої власноручним або цифровим власноручним підписом (на екрані телефону/термінала) підтвердив, зокрема, що ознайомився в повному обсязі з актуальними Умовами та правилами надання банківських послуг в АТ «А-Банк», розміщеними за посиланням www.a-bank.com.ua/terms, а також з інформацією, розміщеною на вебсайті банку www.a-bank.com.ua. Крім того, ОСОБА_1 підтвердив, що зазначена Анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг в АТ «А-Банк» становлять договір про надання банківських послуг строком дії 90 років, умови якого йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

На підставі вказаної Анкети-заяви, 29.10.2025 між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 , шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису за допомогою відкритого ключа 039de6bc56594ec155c5a61299320b820e96e156dfce0b19db11432d8712a03dee, підписано заяву про надання послуги «Швидка готівка» № ABH0CT155101761724591338, за змістом якої ОСОБА_1 просив надати йому в АТ «А-Банк» кредит за послугою «Швидка готівка».

В означеній заяві та паспорті споживчого кредиту «Швидка готівка», сторонами погоджено істотні умови кредитного договору, відповідно до яких: вид кредиту – кредит на споживчі потреби; тип кредиту – кредит строковий; мета отримання кредиту – придбання товару/здійснення платежу/оплата послуг; сума кредиту – 20 000 грн.; строк кредиту – 12 місяць зі строком повернення до 28.10.2026 включно; процентна ставка (фіксована) – 85 % на рік.

Як вбачається із копії меморіального ордеру № TR.50542406.33096.65455 від 29.10.2025, ПАТ «Акцент-Банк» 29.10.2026 на рахунок отримувача ОСОБА_1 НОМЕР_1 було здійснено переказ грошових коштів у сумі 20 000 грн. із зазначенням призначення платежу: «Видача кредиту згідно договору № ABH0CT155101761724591338 від 29/10/2025».

Зарахування кредитних коштів 29.10.2025 на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1 у сумі 20 000 грн. також підтверджується випискою по картці за період з 29.10.2025 по 01.07.2026.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором № ABH0CT155101761724591338 від 29.10.2025, станом на 01.07.2026 заборгованість ОСОБА_1 становить 18 895,64 грн., що складається з 14 889,33 грн. – загальний залишок заборгованості за наданим кредитом, 3 678,52 грн. – загальний залишок заборгованості за процентами та 327,79 грн. – загальний залишок заборгованості за пенею.

Положеннями ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи зміст викладених норм, вбачається, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно з ст. 3 якого електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З досліджених судом доказів встановлено, що між позивачем АТ «А-Банк» та відповідачем ОСОБА_1 досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який підписаний 29.10.2025 кваліфікованим електронним підписом за допомогою відкритого ключа ОСОБА_1 .

У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15 зроблено висновок про те, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У постановах Верховного Суду від 06.05.2020 у справі № 372/223/17, від 15.01.2025 № 753/16762/15-ц міститься правовий висновок про те, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

У постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16 зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Отже, надана позивачем виписка по картці та розрахунок заборгованості за договором № ABH0CT155101761724591338 від 29.10.2025 підтверджують обставини видачі кредиту, його розмір, активне користування відповідачем кредитними коштами, а також розмір заборгованості за таким кредитом.

При цьому, наданий позивачем розрахунок заборгованості, згідно з яким загальний залишок заборгованості ОСОБА_1 за наданим кредитом становить 18 895,64 грн., містить детальний розпис нарахованої заборгованості за кредитним договором, кількість днів, за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом, дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом, а також сплачені ОСОБА_1 суми на погашення заборгованості.

Вказана заборгованість відповідачем в частині заборгованості за тілом кредиту та процентами не погашена та в порядку, встановленому процесуальним законом, не спростована, підстав сумніватися в обґрунтованості таких розрахунків судом не встановлено.

Саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача (позиція Верховного Суду у постанові від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21).

Враховуючи те, що відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними, належних та допустимих доказів на підтвердження їх повернення, всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України, останній не надав, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити частково та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованість за кредитним договором № ABH0CT155101761724591338 від 29.10.2025 у розмірі 18 567,85 грн., що складається з 14 889,33 грн. – загальний залишок заборгованості за наданим кредитом та 3 678,52 грн. – загальний залишок заборгованості за процентами.

Як вбачається зі здійсненого позивачем розрахунку заборгованості, останнім нараховано пеню в розмірі 327,79 грн., яка, на переконання суду, не підлягає стягненню з відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 12 кредитного договору № ABH0CT155101761724591338 від 29.10.2025 у випадку порушення клієнтом зобов`язань із погашення заборгованості клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,07 % (не менше 1 грн.) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 % суми простроченого платежу.

Частиною 1 статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (постанова Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 320/8618/15-ц).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі воєнний стан було неодноразово продовжено.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

При цьому, подальшими змінами в законодавстві чинність пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не було припинено.

Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду від 06.09.2023 в справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду від 18.10.2023 в справі № 706/68/23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд констатує, що на кредитний договір № ABH0CT155101761724591338 від 29.10.2025 розповсюджується дія п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, оскільки саме ці норми регулюють спірні правовідносини щодо нарахування неустойки під час воєнного стану в державі, а відповідно в умовах воєнного стану позичальник (боржник) звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення грошового зобов`язання.

З урахуванням викладеного, нарахування АТ «А-Банк» неустойки за кредитним договором у сумі 327,79 грн. є безпідставним.

Окрім цього, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2 616,21 грн., що пропорційно відповідатиме розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, датою ухвалення рішення у справі є дата складення повного судового рішення, а саме 06.10.2026.

Керуючись статтями 2, 10, 12, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № ABH0CT155101761724591338 від 29.10.2025 в розмірі 18 567 (вісімнадцять тисяч п`ятсот шістдесят сім) гривень 85 (вісімдесят п`ять) копійок.

У решті заявлених позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір у розмірі 2 616 (дві тисячі шістсот шістнадцять) гривень 21 (двадцять одна) копійка.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтями 273, 289 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне судове рішення складено 06.10.2026.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ 14360080, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Володимир ЖИЛА