Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №462/7883/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/7883/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючої судді Іванюк І.Д., розглянувши позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», в інтересах якого діє адвокат Ткаченко Юлія Олегівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами позики,

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «Фінпром Маркет», в інтересах якого діє адвокат Ткаченко Ю.О., через систему «Електронний суд» 03 вересня 2026 року звернулося до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики № 45286951 від 25 грудня 2025 року в розмірі 12 751,60 грн, з яких: 4 000 грн – тіло кредиту, 111,60 грн – заборгованість за процентами, 640 грн – комісія, 8 000 грн – пеня та неустойка, а також за договором позики № 6294634 від 25 грудня 2025 року в розмірі 6 055,50 грн, з яких: 1 500 грн – тіло кредиту, 1 296,75 грн – заборгованість за процентами, 258,75 грн – комісія, 3 000 грн – пеня та неустойка. Крім того, позивач просить стягнути понесені судові витрати, з яких 2 662,40 грн судового збору та 9 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 25 грудня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 45286951 шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору позикодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 4 000 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 0,093 % за день. Комісія становить 16,00 % від суми наданого кредиту. Кошти перераховано на банківський рахунок ОСОБА_1 . Також 25 грудня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 6294634 шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору позикодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 1 500 грн строком на 360 днів зі сплатою процентів у розмірі 0,95 % за день. Комісія становить 17,25 % від суми наданого кредиту. Кошти перераховано на банківський рахунок ОСОБА_1 25 лютого 2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу № 25/02/26, відповідно до якого до ТОВ «Фінпром Маркет» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договорами позики № 45286951 від 25 грудня 2025 року та № 6294634 від 25 грудня 2025 року. Відповідач свої зобов`язання за договорами позики належним чином не виконує, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за договором позики № 45286951 від 25 грудня 2025 року в розмірі 12 751,60 грн, з яких: 4 000 грн – тіло кредиту, 111,60 грн – заборгованість за процентами, 640 грн – комісія, 8 000 грн – пеня та неустойка, та за договором позики № 6294634 від 25 грудня 2025 року в розмірі 6 055,50 грн, з яких: 1 500 грн – тіло кредиту, 1 296,75 грн – заборгованість за процентами, 258,75 грн – комісія, 3 000 грн – пеня та неустойка. На підставі викладеного позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 14 вересня 2026 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_1 відзив на позовну заяву у визначений судом п`ятнадцятиденний строк не подав, заяви про поновлення строку для подання відзиву до суду також не скеровував.

Клопотань від жодної зі сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило, тому відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, дослідивши зібрані у справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною другою статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, – незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Судом встановлено, що 25 грудня 2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір позики № 45286951 (далі – договір позики № 45286951) в електронній формі в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» /а.с. 15-22/. Відповідно до пунктів 2.1-2.3 договору позики позикодавець надає позичальникові кредит у розмірі 4 000 грн строком на 30 днів на умовах сплати стандартної процентної ставки за кредитом 0,093 % та комісії у розмірі 16,00 % від суми наданого кредиту /а.с. 16/.

Вказаний договір підписаний відповідачем 25 грудня 2025 року о 15 год 25 хв шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 60427 /а.с. 22/.

Також 25 грудня 2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір позики № 6294634 (далі – договір позики № 6294634) в електронній формі в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» /а.с. 27 звор. – 34/. Відповідно до пункту 2.2 договору позики позикодавець надає позичальникові кредит у розмірі 1 500 грн строком на 360 днів на умовах сплати стандартної процентної ставки за кредитом 0,95 % та комісії у розмірі 17,25 % від суми наданого кредиту /а.с. 28 звор./.

Вказаний договір підписаний відповідачем 25 грудня 2025 року о 15 год 49 хв шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 115427 /а.с. 34 звор./.

Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі статтею 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку з порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні. Зокрема, пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися лише щодо дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу відповідних прав.

Також судом встановлено, що 25 лютого 2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу № 25/02/26, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «Фінпром Маркет» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінпром Маркет» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги за договорами позики /а.с. 40-43/.

Отже, судом встановлено, що ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право вимоги до відповідача за договорами позики № 45286951 та № 6294634 від 25 грудня 2025 року.

Водночас суд зазначає, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 (провадження № 61-13085св24) зазначив, що дія пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України поширюється на кредитні зобов`язання та передбачає звільнення позичальника, зокрема, від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання такого зобов`язання.

У постанові від 07 квітня 2025 року у справі № 751/2085/24 Верховний Суд також зазначив, що пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України поширюється на зобов`язання, які виникли на підставі договорів позики, та навів попередню практику Верховного Суду щодо застосування цієї норми до кредитних і позикових зобов`язань.

Отже, враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення пені та неустойки за договором позики № 45286951 у розмірі 8 000 грн та за договором позики № 6294634 у розмірі 3 000 грн задоволенню не підлягають.

Разом з тим, звертаючись до суду із позовом, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за комісією за договором позики № 45286951 у розмірі 640 грн та за договором позики № 6294634 у розмірі 258,75 грн, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту.

Водночас саме по собі зазначення у договорі розміру комісії не свідчить про правомірність її стягнення. Кредитодавець має визначити, за які саме послуги встановлюється відповідна комісія, а також довести факт надання таких послуг споживачу.

Частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зроблено висновок щодо недійсності умови кредитного договору про плату за управління кредитом, якщо зі змісту договору неможливо встановити, за які саме послуги встановлено таку плату та яка конкретна ціна кожної послуги.

Висновок щодо нікчемності положень кредитних договорів, які передбачають обов`язок позичальника сплачувати кредитодавцю комісію за обслуговування кредитної заборгованості після набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування», викладено також у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 752/4008/20 (провадження № 61-11866св21).

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зроблено висновок, що якщо кредитодавець не зазначив та не надав доказів наявності, переліку послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, положення договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту, у тому числі одноразово при наданні кредиту, є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Судом встановлено, що умовами договорів позики № 45286951 та № 6294634 передбачено сплату комісії у розмірі відповідно 640 грн та 258,75 грн, однак зі змісту договорів не вбачається, за які саме додаткові чи супутні послуги встановлено таку комісію, не визначено конкретний перелік таких послуг, їх вартість та не надано доказів фактичного надання відповідачу відповідних послуг.

За таких обставин положення договорів позики щодо сплати комісії є нікчемними, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 640 грн та 258,75 грн комісії задоволенню не підлягають.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість у розмірі 6 908,35 грн, а саме: 4 000 грн – сума основного боргу за договором позики № 45286951, 111,60 грн – заборгованість за процентами за цим договором, а також 1 500 грн – сума основного боргу за договором позики № 6294634 та 1 296,75 грн – заборгованість за процентами за цим договором, а отже позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджується, що при поданні позову позивачем сплачено 2 662,40 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 850025670.1 від 17 серпня 2026 року /а.с. 7/.

Водночас, враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Загальна сума заявлених позовних вимог становить 18 807,10 грн, з яких судом задоволено вимоги на суму 6 908,35 грн. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 977,97 грн (2 662,40 грн ? 6 908,35 грн : 18 807,10 грн).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000 грн суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Крім того, згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до правового висновку, який наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Оскільки, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у його постанові від 02 червня 2022 року у справі № 873/108/20 (подібний у постанові від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17), відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї, по суті, додатковий спосіб отримання доходу.

Тобто при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, пункт 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, пункт 7.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (п. 268). Крім того, у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з долучених представником позивача до матеріалів справи договору про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02 липня 2024 року, прайс-листа, заявки № 213, витягу з акта від 16 червня 2026 року, позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу в цій цивільній справі на загальну суму 9 000 грн.

Разом з тим суд вважає, що заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності, розумності та співмірності зі складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи та часом, необхідним для її виконання. З огляду на характер спору, його складність, обсяг матеріалів справи, обсяг виконаної представником позивача роботи, а також враховуючи принципи розумності та співмірності суд вважає обґрунтованим визначити витрати на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, у розмірі 2 000 грн.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 734,65 грн (2 000 грн ? 6 908,35 грн : 18 807,10 грн).

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 977,97 грн судового збору та 734,65 грн витрат на професійну правничу допомогу, а всього 1 712,62 грн судових витрат.

Керуючись статтями 81, 89, 141, 263-265, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, –

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» 6 908 (шість тисяч дев`ятсот вісім) грн 35 коп. заборгованості та 1 712 (одна тисяча сімсот дванадцять) грн 62 коп. судових витрат.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», ЄДРПОУ 43311346, юридична адреса: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33, р/р НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: Іванюк І.Д.