Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №461/2716/20 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/2716/20

Провадження №2-др/461/60/26

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Кротової О.Б.,

секретар судового засідання Петрушка І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові заяву представника відповідачки ОСОБА_1 – адвоката Стефановича Юрія Михайловича про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Перша львівська державна нотаріальна контора Львівської області про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності в порядку спадкування та витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння,-

в с т а н о в и в :

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 18 вересня 2026 року у справі № 461/2716/20 у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Перша львівська державна нотаріальна контора Львівської області, про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності в порядку спадкування та витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, - відмовлено.

Питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачкою ОСОБА_1 , зазначеним рішенням не вирішувалося, оскільки до закінчення судових дебатів представник відповідачки – адвокат Стефанович Ю.М. зробив заяву про те, що докази щодо розміру понесених судових витрат будуть подані після ухвалення рішення суду.

23.09.2026 через підсистему «Електронний суд» представник відповідачки ОСОБА_1 – адвокат Стефанович Ю.М. подав заяву про стягнення з позивача судових витрат, у якій просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування заяви покликається на те, що для захисту своїх прав у цій справі відповідачка ОСОБА_1 23 червня 2020 року уклала з Адвокатським об`єднанням «Громадське професійне об`єднання адвокатів Личаківського району м. Львова «ПАЛАТА АДВОКАТІВ» в особі адвоката Стефановича Ю.М. угоду про надання правничої (правової) допомоги, якою визначено фіксований розмір гонорару – 50 000 грн. Відповідно до акта про надані послуги від 23 вересня 2026 року, правничу допомогу надано в повному обсязі, а клієнт зобов`язався оплатити її протягом 15 робочих днів з дня підписання акта. Покликаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, заявник зазначає, що у разі встановлення фіксованого розміру гонорару відсутність відомостей про витрати часу не перешкоджає відшкодуванню витрат, а оскільки у позові відмовлено, витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з позивача.

До заяви адвокатом Стефановичем Ю.М. долучено копії угоди про надання правничої (правової) допомоги № 1/23/06/26 від 23 червня 2020 року, акта про надані послуги від 23 вересня 2026 року, а також докази надіслання заяви іншим учасникам справи.

06.10.2026 через систему «Електронний суд» представник позивача ОСОБА_2 – адвокат Кріль О.М. подала письмову заяву, в якій заперечила проти задоволення заяви в заявленому розмірі, просила зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи, обсягом фактично наданих адвокатом послуг та часом, витраченим на їх надання, а також на відсутність у акті про надані послуги детального опису робіт та доказів фактичної оплати послуг.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши заяву та додані до неї докази, а також матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Рішення у даній справі ухвалено 18 вересня 2026 року, заяву з доказами понесених витрат подано 23 вересня 2026 року, тобто в межах встановленого ч.8 ст. 141 ЦПК України п`ятиденного строку, а відповідну заяву представник відповідачки зробив до закінчення судових дебатів, відтак заява підлягає розгляду по суті.

Частиною першою статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ч.1 та п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові – на позивача.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат на професійну правничу допомогу, встановлюється судом незалежно від того, чи сплачена така сума стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5, 6 ст.137 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) виснувала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зазначено, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не може бути нерозумним або непропорційним до предмета спору. Зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, не є обов`язковими для суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат: суд повинен оцінювати рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22), на яку посилається заявник, дійсно виснувала, що у разі встановлення договором фіксованого розміру гонорару відсутність у детальному описі робіт відомостей про витрати часу не є перешкодою для відшкодування витрат. Разом з тим, у цій же постанові Велика Палата Верховного Суду наголосила, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись критеріями, визначеними процесуальним законом, дійде висновку, що такі витрати не мають характеру необхідних, а також не відповідають критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи; при цьому суд може відмовити у відшкодуванні витрат або зменшити їх розмір як за клопотанням іншої сторони, так і з власної ініціативи з урахуванням критеріїв, визначених частиною третьою статті 141 ЦПК України (у господарському процесі – частинами п`ятою – сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України), а сторона, яка заявляє неспівмірність фіксованого гонорару, може обґрунтовувати її, зокрема, складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Європейський суд з прав людини також неодноразово зазначав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у тому разі, якщо доведено, що такі витрати були фактично понесені, необхідні і є обґрунтованими за розміром (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява № 19336/04, п. 268).

Відповідно до п.6 ч.3 ст.2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення; при цьому, згідно з ч.1 ст.6 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовими якого є, зокрема, принципи пропорційності та розумності.

Судом встановлено, що інтереси відповідачки ОСОБА_1 у даній справі представляв адвокат Стефанович Ю.М. на підставі угоди про надання правничої (правової) допомоги №1/23/06/26 від 23 червня 2020 року, укладеної з Адвокатським об`єднанням «Громадське професійне об`єднання адвокатів Личаківського району м. Львова «ПАЛАТА АДВОКАТІВ».

Пунктом 4 зазначеної вище угоди визначено, що за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 50 000 грн, тобто сторони погодили фіксований розмір гонорару. Пунктом 7 угоди передбачено обов`язок клієнта прийняти надану правничу допомогу, шляхом підписання акта виконаних робіт та оплатити її протягом 15 робочих днів з дня підписання акта.

Згідно з актом про надані послуги від 23.09.2026 року адвокат надав відповідачці такі послуги: представництво клієнта в судових засіданнях у справі № 461/2716/20 у Галицькому районному суді м. Львова; ознайомлення з матеріалами справи № 461/2716/20; складання відзиву на позовну заяву. Щодо інших видів правничої допомоги (представництво у відносинах з фізичними та юридичними особами, збір доказів, складання та подання адвокатських запитів, складання заяв про забезпечення позову, позовних заяв, апеляційних скарг, клопотань про витребування чи забезпечення доказів) в акті зазначено, що такі послуги не надавалися.

Суд також зазначає, що зазначення по батькові клієнта (відповідачки) як « ОСОБА_6 » у вступній частині акта про надані послуги та біля підписів клієнта в угоді й акті є технічною опискою, яка не спростовує факту укладення угоди саме відповідачкою ОСОБА_1 та надання їй правничої допомоги, оскільки у вступній частині угоди та в реквізитах клієнта в угоді й акті зазначено ОСОБА_1 з РНОКПП НОМЕР_1 , а предметом угоди та акта є правнича допомога саме у цій справі.

Отже, витрати відповідачки на професійну правничу допомогу пов`язані з розглядом цієї справи, а факт надання адвокатом правничої допомоги підтверджується матеріалами справи, зокрема відзивом на позовну заяву, поданим представником відповідачки ОСОБА_1 03 липня 2020 року, та участю адвоката Стефановича Ю.М. у судових засіданнях у суді першої інстанції. Відсутність доказів фактичної оплати гонорару на час розгляду заяви, з огляду на вимоги п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України не є підставою для відмови у їх відшкодуванні.

Разом з тим, оцінюючи заявлений до стягнення розмір витрат на предмет його співмірності, обґрунтованості та розумності, суд зазначає таке.

Щодо складності справи та виконаних адвокатом робіт, суд враховує, що справа перебувала у провадженні суду з 2020 року, однак тривалість її розгляду не була зумовлена обсягом правничої допомоги, наданої відповідачці ОСОБА_1 . Зокрема, з 01.04.2021 до 09.11.2021 провадження у справі було зупинене до залучення правонаступника відповідачки ОСОБА_7 ; у 2021–2022 роках суд витребовував відомості щодо спадкоємців ОСОБА_7 , а правонаступника залучено лише 10.01.2023; з липня 2023 року до квітня 2026 року справа неодноразово переглядалася в апеляційному та касаційному порядку за скаргами інших учасників справи щодо ухвали від 30.06.2023 про закриття провадження в частині позовних вимог і була повернута до суду першої інстанції лише 15.04.2026. Згідно з актом про надані послуги адвокат не складав апеляційних чи касаційних скарг, а послуги, за які заявлено відшкодування, обмежуються представництвом у суді першої інстанції.

Щодо обсягу наданих послуг, суд враховує, що з акта про надані послуги та матеріалів справи вбачається, що за весь період розгляду справи адвокатом підготовлено один процесуальний документ по суті справи – відзив на позовну заяву від 03.07.2020, у якому також викладено заяву про застосування позовної давності. Інших заяв по суті справи, клопотань чи процесуальних документів, складених адвокатом, акт не містить. Послуга «ознайомлення з матеріалами справи» в акті не конкретизована ні за кількістю, ні за обсягом. Клопотання про зупинення та закриття провадження у справі, які зумовили значну частину процесуальних дій у справі, заявлялися іншими учасниками справи.

Щодо часу, витраченого адвокатом, суд зазначає, що акт про надані послуги не містить жодних відомостей про час, витрачений на надання кожної з послуг, кількість судових засідань, у яких адвокат брав участь, та їх тривалість. Хоча за умов фіксованого гонорару зазначення таких відомостей не є обов`язковим, суд оцінює співмірність, виходячи з фактично підтвердженого матеріалами справи обсягу робіт. Суд враховує, що адвокат Стефанович Ю.М. у більшості випадків брав участь у судових засіданнях у суді першої інстанції, однак значна частина процесуальних дій у справі стосувалася витребування доказів, вирішення питань процесуального правонаступництва, зупинення та відновлення провадження, і не вимагала від представника відповідачки підготовки нових процесуальних документів чи формування нової правової позиції.

Також, вирішуючи зазначену заяву, суд враховує значення справи та вплив правової позиції на результат її вирішення. Справа мала істотне значення для відповідачки ОСОБА_1 як власниці спірної квартири, щодо якої позивач заявив вимогу про витребування. Разом з тим, у задоволенні позову відмовлено з підстав недоведеності позивачем факту родинних відносин зі спадкодавцем; суд не надавав оцінки правомірності та добросовісності набуття відповідачкою права власності на квартиру, а позовну давність, про застосування якої заявляла відповідачка, не застосовував. Доводи про недоведеність родинних відносин висловлювалися також іншими відповідачами, які заперечували проти позову, зокрема представником відповідачок ОСОБА_5 і ОСОБА_4 – адвокатом Лукою Т.М. Правова позиція відповідачки ґрунтується на сталій судовій практиці та не потребувала збору й подання значного обсягу доказів.

Окрім цього, суд враховує доводи представника позивача, висловлені в поданій суду письмовій заяві, про неспівмірність заявлених витрат, які частково знаходять своє підтвердження з наведених вище мотивів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 50 000 грн не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, та обсягом наданих адвокатом послуг, а його стягнення в повному обсязі становило б надмірний тягар для позивача.

Враховуючи викладене, а також критерії реальності, необхідності та розумності розміру адвокатських витрат, керуючись принципами пропорційності та співмірності, суд вважає, що обґрунтованим, необхідним та співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з позивача ОСОБА_2 на користь відповідачки ОСОБА_1 , є 7 000 грн, відтак заява підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 270 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

заяву представника відповідачки ОСОБА_1 – адвоката Стефановича Юрія Михайловича про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 (сім тисяч) грн.

У задоволенні решти вимог заяви – відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст додаткового рішення складений 07.10.2026.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_5 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Перша львівська державна нотаріальна контора Львівської області, код ЄДРПОУ 02899370, м.Львів, вул. Саксаганського, буд.6.

Суддя Ольга КРОТОВА