Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №308/12864/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/12864/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області - Малюк В.М., за участю особи відносно якої запроваджено протоколом – ОСОБА_1 та його адвоката – Васильчук Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, матеріали справи про адміністративне порушення за протоколом поліцейського взводу 2 роти 2 батальйону УПП в Закарпатській області відносно громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про ідентифікаційний номер платника податку в матеріалах справи відсутні, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.173-2 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В :

26.08.2026 року поліцейським взводу 2 роти 2 батальйону УПП в Закарпатській області було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №573608 відносно ОСОБА_1 , за ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Підставою для складання даного протоколу стало те, що 26.08.2026 року, о 10 год. 54 хв., ОСОБА_1 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство фізичного характеру відносно свого батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме вдарив останнього по лицю, чим могла бути завдана шкода його фізичному здоров`ю, тобто вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав та показав наступне: «Я, ОСОБА_1 , хочу пояснити наступне з приводу тих обставин, які були причиною сварки між мною та моїм батьком, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка відбулася 26.08.2026 року в будинку АДРЕСА_1 . Будинок за вказаною вище адресою належить мені та моїй сестрі - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на праві спільної сумісної власності. Сестра на даний час тимчасово проживає у м. Львові. Умовно житловий будинок поділено на декілька частин, які мають відокремлені входи для кожного з нас. Цього дня зранку сестра - ОСОБА_3 зателефонувала нашій матері - ОСОБА_4 та попросила зібрати в її кімнаті особисті речі та передати їх їй до ОСОБА_5 . Мати пішла до частини будинку, в якому живе сестра, та намагалась відчинити двері до кімнати, однак, потрапити туди не змогла, бо замок був зачинений зсередини. ОСОБА_4 почала гукати , щоб двері відчинили і на це відізвався наш батько - ОСОБА_2 та ще якась особа з середини будинку, які в грубій формі, нецензурно лаячись на адресу матері, наказали їй іти геть. Мати зателефонувала мені і попросила передивитись по камерах спостереження, хто зайшов до будинку і перебуває в житлі сестри разом з батьком і допомогти їй відчинити двері. Я підійшов до вхідних дверей і, стукаючи, просив відчинити двері, щоб ми могли зайти до будинку та зібрати речі для сестри. Тривалий час ніхто двері не відчиняв, хіба чутно було нецензурну лайку на нашу адресу від батька та невідомої особи і через деякий час двері відчинили, але до середини батько нас не пускав. Він був агресивно налаштований, напідпитку і крізь відчинені двері ми побачили в приміщенні незнайому жінку особу ромської національності, яка була роздягнута та кричала, щоб ми йшли геть. На столі були пляшки із горілкою та коньяком, які вони, мабуть, разом розпивали ОСОБА_6 намагалась зайти до кімнати, однак, батько її відштовхнув і я, боячись, щоб він її не вдарив, відштовхнув його руками в приміщення. В кімнаті батько напав на мене, вдарив мене в пах та порвав на мені сорочку. При цьому він лаявся на мане та на адресу мами і замахувався на маму. У відповідь на його агресивну поведінку, щоб припинити його п`яний дебош та запобігти новим ударам, я вдарив його по обличчю та посадив на диван. При цьому ця жінка, яка була в приміщенні, та батько були дуже агресивними, погрожували розправою і ця жінка відмовлялась покинути наш будинок; саме вона викликала поліцію. Сварка була спричинені батьком та цією жінкою і мої дії були спрямовані виключно на те, щоб захистити маму і себе від агресивної поведінки ОСОБА_2 і зупинити в хаті цей п`яний дебош, який демонструвався батьком та незнайомою жінкою, яка з невідомих нам причин перебувала у нашому будинку. Ніякого умислу на спричинення шкоди батьку не було і такий формат поведінки для нас є неприйнятним та нехарактерним. Цей сімейний конфлікт є незвичним для мене і це єдиний випадок, так я є дуже спокійним по характеру. Вважаю, що причиною агресії ОСОБА_2 щодо мене і моєї мами було спиртне та ця стороння жінка, яку ми ледве вигнали разом з поліцією з дому. Я не чинив щодо ОСОБА_2 ніяких умисних дій, які б були спрямовані на завдання йому шкоди, приниження, чи образи. Я лишень намагався зупинити його неконтрольовану агресивну поведінку щодо мене та мами.»

Представник ОСОБА_1 – адвокат Васильчук Л.В. у судове засідання надала письмові пояснення та просила закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях її довірителя складу адміністративного правопорушення.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні показала наступне: «Я, ОСОБА_4 , є мамою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та була свідком подій та сварки між сином та моїм колишнім чоловіком - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка відбулася 26.08.2026 року в будинку АДРЕСА_1 . Будинок за вказаною вище адресою належить моїм дітям: доньці - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на праві спільної сумісної власності. Умовно житловий будинок поділено на декілька частин, які мають відокремлені входи для кожного із співвласників. Донька тепер тимчасово проживає в м. Львові. Цього дня: 26.08.2026 року донька мені зателефонувала і попросила зібрати її теплі речі з її кімнати і передати їй до ОСОБА_7 пішла до частини будинку, в якому живе донька та намагалась відчинити двері до кімнати, однак, потрапити туди не змогла, бо замок був зачинений з середини і з середини приміщення я почула грубу лайку від свого колишнього чоловіка - ОСОБА_2 . Почувши грубу лайку, я почала гукати, щоб він двері відчинив, бо мені потрібно зібрати речі доньки , на що почула на свою адресу від нього та ще якоїсь жінки з середини будинку нецензурну лайку. Я звернулась до сина- ОСОБА_1 , щоб він допоміг мені зайти до житла доньки і глянув відеозапис з камер спостереження, хто ще є в кімнаті доньки разом з його батьком. Син підійшов до вхідних дверей і, стукаючи, просив відчинити двері, щоб ми могли зайти до будинку та зібрати речі для сестри. Тривалий час ніхто двері не відчиняв хіба чутно було нецензурну лайку на нашу адресу від батька та невідомої особи і через деякий час двері відчинили, але до середини ОСОБА_2 нас не пускав. Він був агресивно налаштований, напідпитку і крізь відчинені двері ми побачили в приміщенні незнайому жінку особу ромської національності, яка була роздягнута та кричала, щоб ми йшли геть. На столі були пляшки із горілкою та коньяком, які вони, мабуть, разом розпивали. Я намагалась зайти до кімнати, однак ОСОБА_2 мене відштовхнув, після чого син, ОСОБА_1 проштовхнув його в середину кімнати. ОСОБА_2 був дуже агресивним, збудженим і розмахував в наш бік руками. Син намагався його заспокоїти і ОСОБА_2 вдарив його в пах. При цьому він лаявся на мане та на сина і замахнувся на мене на, що син, щоб припинити цей дебош з боку ОСОБА_2 вдарив його по обличчю. Жінка, яка була в приміщенні та ОСОБА_2 були, на мою думку, в стані алкогольного сп`яніння і поводились обоє агресивно щодо мого сина і щодо мене. ОСОБА_2 перший накинувся на сина - ОСОБА_1 , вдарив його, штовхав, порвав сорочку і син, захищаючи та захищаючи мене, втихомирював ОСОБА_2 . Сварка була спричинені ОСОБА_2 та жінкою, яка була в житлі моєї доньки без нашого відома, є сторонньою особою і підбурювана ОСОБА_2 на агресивну поведінку щодо нас з сином. Ніякого насилля щодо ОСОБА_2 мій син - ОСОБА_1 не вчиняв, він його не ображав, не погрожував нічим, лишень намагався припинити його агресивну поведінку щодо нас.

ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Приписами ст.129 Конституції України, норми якої відповідно до ч. 3 ст. 8 - є нормами прямої дії, задекларовано, що основними засадами судочинства, серед іншого змагальність та забезпечення доведеності вини.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Враховуючи вищевказані вимоги та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17 липня 1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: (п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05; п.53 Рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Смирнов проти України» від 15.10.2010 р., заява №38683/06; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява №29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04).

Відповідно до ч.2 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Загальними принципами судочинства встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

У відповідності до положення ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно норми 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог, передбачених ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язаний з"ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачене ст.173-2 КУпАП наступає лише в тих випадках, коли має місце вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або не повідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування вразі його винесення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено значення термінів, які вживаються у цьому Законі, зокрема:

- фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру;

- психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи;

Особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.

Отже, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до диспозиції вказаної норми закону, обов`язковою ознакою даного правопорушення є настання наслідків від діянь особи, яка вчиняє домашнє насильство, а саме: наслідками такої дії чи бездіяльності могла бути чи була завдана шкода фізичному або психологічному здоров`ю потерпілому від домашнього насильства.

Проте вказані наслідки, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду.

Так, з нотаріально-посвідчених заяв ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_4 в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 ніякого насилля щодо ОСОБА_2 не вчиняв, останнього не ображав та не погрожував, а лише намагався припинити його агресивну поведінку.

Потерпілим ОСОБА_2 дані твердження будь-яким чином не спростовано.

Інших доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Доведення вини особи у скоєнні правопорушення та доведення всіх інших обставин події цього правопорушення, що мали місце, покладено на працівників органів поліції.

На переконання суду, представлених доказів не досить для визнання ОСОБА_1 винуватим у даному правопорушенні.

Суддя не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З огляду на викладене, вважаю, що факт вчинення ОСОБА_1 насильства в сім`ї, тобто вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173 - 2 КУпАП, не знайшов свого підтвердження при розгляді справи про адміністративне правопорушення в суді, а тому провадження у справі підлягає закриттю.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 173-2 КУпАП в ході судового розгляду не підтвердився, а тому необхідно провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП закрити, на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст.ст.173-2, 247, 283, 284, 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП України - закрити, на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду В.М.Малюк