Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №760/23716/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/23716/25

2/760/2622/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Гуцало М.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

АТ «Акцент-Банк» звернулось до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги мотивувало тим, що ОСОБА_1 звернулась до АТ «Акцент-Банк» щодо отримання банківських послуг та підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк».

11 грудня 2024 року відповідач уклала з банком кредитний договір № ABH0CT155101733915023260 щодо надання кредиту у розмірі 50000 гривень строком на 60 місяців (до 10 грудня 2029 року) зі сплатою процентів у розмірі 75 % річних.

Банк свої зобов`язання виконав та надав відповідачу кредитні кошти, однак відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконувала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 27 серпня 2025 року становить 58783 гривні 84 копійки, з яких: 48842 гривні 59 копійок - заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 9611 гривень 59 копійок - заборгованість за процентами, 329 гривень 66 копійок - заборгованість за пенею.

Позивач зазначав, що положення пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» щодо звільнення споживача від відповідальності за прострочення не поширюються на договори, укладені після спливу тридцятого дня з дня набрання чинності Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, а тому нарахування пені за спірним договором є правомірним.

Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 58783 гривні 84 копійки за кредитним договором № ABH0CT155101733915023260 від 11 грудня 2024 року та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 гривні 40 копійок.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подала.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 25 липня 2021 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-БАНК», якою, зокрема, підтвердила, що ця анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг становлять договір про надання банківських послуг, визнала електронний підпис аналогом власноручного підпису та засвідчила генерацію ключової пари з відкритим ключем, що використовуватиметься для накладення удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку ABank24.

11 грудня 2024 року ОСОБА_1 підписала заяву про надання послуги «Швидка готівка» № ABH0CT155101733915023260, за умовами якої банк надає їй кредит на споживчі потреби у сумі 50000 гривень строком на 60 місяців з 11 грудня 2024 року по 10 грудня 2029 року включно зі сплатою фіксованої процентної ставки 75 % річних (пункти 4-6 заяви), з погашенням щомісячними платежами у розмірі 3248 гривень 94 копійки (пункт 7 заяви). Денна процентна ставка визначена у розмірі 0,16 %, загальна вартість кредиту - 194934 гривні 43 копійки (пункти 8, 10 заяви).

Пунктом 12 заяви передбачено, що у випадку порушення клієнтом зобов`язань із погашення заборгованості клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,07 % (не менше 1 гривні) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки.

Згідно з заявою, вона разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Таблицею обчислення загальної вартості кредиту становлять договір.

Також, 11 грудня 2024 року відповідачу надано паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка», який містить інформацію про суму, строк кредиту, процентну ставку, реальну річну процентну ставку (109,02 % річних), орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача та наслідки прострочення виконання зобов`язань, ознайомлення з яким відповідач підтвердила своїм підписом.

Відповідно до протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису заява про надання послуги «Швидка готівка» підписана 11 грудня 2024 року удосконаленим електронним підписом ОСОБА_1 та кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи банку; цілісність даних підтверджено.

Згідно з меморіальним ордером № TR.42454873.39915.65455 від 11 грудня 2024 року банком видано кредит у сумі 50000 гривень на підставі договору № ABH0CT155101733915023260 від 11 грудня 2024 року.

З виписки по кредиту та розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач користувалася кредитними коштами та в період з січня по червень 2025 року здійснила часткові платежі на загальну суму 18174 гривні 49 копійок, після 23 червня 2025 року платежі не вносила.

Згідно з розрахунком заборгованості станом на 27 серпня 2025 року заборгованість відповідача становить 58783 гривні 84 копійки, з яких: 48842 гривні 59 копійок - загальний залишок заборгованості за кредитом (у тому числі 303 гривні 48 копійок - прострочена), 9611 гривень 59 копійок - заборгованість за процентами, 0 гривень - заборгованість за комісією, 329 гривень 66 копійок - заборгованість за пенею.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 6 цього Закону для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа. Суб`єкти електронного документообігу використовують електронні підписи та електронні печатки у випадках, встановлених законодавством, або за домовленістю між відповідними суб`єктами. Порядок використання електронного підпису у банківській системі України визначається Національним банком України.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Частиною 6 ст. 11 цього Закону передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, заява про надання послуги «Швидка готівка», підписана відповідачем удосконаленим електронним підписом, використання якого погоджено сторонами в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, свідчить про укладення між сторонами кредитного договору в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо письмової форми правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає повернення споживчого кредиту, таке повернення здійснюється споживачем протягом 30 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Паспортом споживчого кредиту, з яким ознайомилася відповідач, передбачено право банку у разі наявності заборгованості зі сплати щомісячного платежу понад 90 днів достроково розірвати кредитний договір та здійснити дії, спрямовані на погашення залишку заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач з 12 липня 2025 року не сплачує щомісячні платежі, тобто прострочення сплати частини кредиту та процентів триває понад один календарний місяць та понад 90 днів. Позовна заява з додатками направлена відповідачу 27 серпня 2025 року на адресу електронної пошти, зазначену в позовній заяві. Проте, з часу звернення банку до суду і до ухвалення судом рішення, тобто більш ніж протягом одного року, відповідач порушення умов договору не усунула, жодних платежів не здійснила, доказів сплати кредиту та процентів суду не надала.

Крім того, позивач просив стягнути лише проценти, нараховані станом на 27 серпня 2025 року, тобто на дату звернення до суду, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX) максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч. 5 ст. 12 цього Закону).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) дійшов висновку, що норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України № 3498-IX, є імперативною, а нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою); з 20 серпня 2024 року максимальна денна процентна ставка для договорів про споживчий кредит не може перевищувати 1,0 %. Водночас оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може, тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог, суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Укладений між сторонами 11 грудня 2024 року кредитний договір передбачає фіксовану процентну ставку 75 % річних та денну процентну ставку 0,16 %, що не перевищує встановленого законом граничного розміру 1 %. Умови договору щодо розміру процентів є чіткими та однозначними, вимог про визнання недійсними чи зміну умов договору відповідач не заявляла.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі (ч. 2 ст. 9 цього Закону).

Згідно з п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, наявні в матеріалах справи меморіальний ордер про видачу кредиту та виписка по кредиту в сукупності з іншими доказами, зокрема розрахунком заборгованості, підтверджують отримання відповідачем кредитних коштів, їх часткове повернення та наявність заборгованості за кредитом і процентами.

Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачем суду не надано, зокрема не надано іншого розрахунку, який би спростовував нарахування позивача, як і доказів погашення заборгованості.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кредитні кошти та нараховані проценти в добровільному порядку банку не повернуті, наявні правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 48842 гривні 59 копійок та заборгованості за процентами у розмірі 9611 гривень 59 копійок.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 329 гривень 66 копійок.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (доповнено згідно із Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX) встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався та який діяв як на час виникнення прострочення відповідача (з січня 2025 року), так і діє на час ухвалення судом цього рішення.

На відміну від пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», дію якого Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX обмежено договорами про споживчий кредит, укладеними до тридцятого дня включно з дня набрання чинності цим законом, пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України таких обмежень залежно від дати укладення кредитного договору не містить і поширюється на всі договори, за якими позичальнику надано кредит банком або іншим кредитодавцем.

Таким чином, доводи позивача про те, що положення п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» не поширюються на спірний договір, не спростовують того, що відповідач на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільнена від обов`язку сплати пені за прострочення, яке мало місце в період дії воєнного стану.

Оскільки пеня у розмірі 329 гривень 66 копійок нарахована позивачем за прострочення виконання зобов`язання, яке мало місце в період дії воєнного стану в Україні, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

З огляду на викладене позов підлягає частковому задоволенню.

З урахуванням часткового задоволення позову та відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача також підлягає судовий збір на користь позивача у розмірі 2422 гривні 40 копійок.

Керуючись статтями 207, 509, 526, 530, 549, 610, 629, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, статтями 8, 12, 13, 16 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 5, 6, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 4, 10, 12, 13, 76-82, 89, 133, 141, 178, 223, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (м. Дніпро, вул. Батумська, 11) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (м. Дніпро, вул. Батумська, 11) заборгованість за кредитним договором у розмірі 48842 гривні 59 копійок, заборгованість за процентами в сумі 9611 гривень 59 копійок та 2422 гривні 40 копійок судового збору.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: