Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №760/28590/26 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/28590/26 2-о/760/569/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Усатової І.А.,

за участю секретаря - Гусак О.Ю.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: Солом`янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту народження дитини, суд -

В С Т А Н О В И В:

Представник заявників - адвокат Ігнатова О.Є. звернулася до суду із заявою про встановлення факту народження дитини жіночої статі на ім`я ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Севастополь, Україна, матір`ю якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, уродженка м. Харкова, Харківської області, Україна, батьком є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, уродженець м. Краматорська, Донецької області, Україна.

Заява обґрунтована тим, що 02.09.2021 ОСОБА_4 та ОСОБА_2 уклали шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 3760, про що свідчить свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 , яка перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , у пологовому будинку м. Севастополя, Україна, народилася дитина - донька ОСОБА_3 .

Зазначено, що при народженні дитини заявниці було видано виписку № 10/2460, виписний епікриз № 1024600 та свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 . Оскільки медичні документи про народження дитини, видані на тимчасово окупованій території України, не створюють правових наслідків на території України, а документ про народження, виданий компетентним органом України, відсутній, заявники позбавлені можливості зареєструвати народження дитини та отримати свідоцтво про її народження в позасудовому порядку.

З огляду на викладене, на даний час заявники не мають можливості вивезти дитину на підконтрольну Україні територію для оформлення необхідних документів, зокрема паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що унеможливлює належну реалізацію та захист законних прав та інтересів дитини.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження.

Заявниця та представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник заявниці у поданій до суду заяві просила розглянути справу за їх відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

За правилами п. 7 ч. 1 ст. 315, ст. 317 ЦПК України суд може встановити зокрема факт народження фізичної особи тоді, коли має місце неможливість реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження і коли цей факт всупереч чинному правовому порядку України посвідчується документом, який виданий будь-яким органом, посадовою чи службовою особою на тимчасово окупованій території які створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Такий факт суд може встановити за заявою про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім`ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Це законодавче положення відображає вже сформульовані в практиці Міжнародного суду ООН так звані «намібійські винятки», згідно яких, якщо невизнання документів, виданих окупаційною владою, веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян, такі документи повинні визнаватися.

Тому, виключно для запобігання таким порушенням прав та свобод людини і громадянина судом може бути застосовано вищенаведені положення ЦПК України.

Судом встановлено, що 02.09.2021 зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 3760 від 02.09.2021.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Севастополі, Україна, народилася дитина жіночої статі ОСОБА_3 , у батьків: мати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, уродженка м. Харкова, Харківської області, Україна, батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, уродженець м. Краматорська, Донецької області, Україна.

Факт народження дитини та її походження підтверджуються доданими до заяви копіями документів, а саме: паспорту громадянки України ОСОБА_1 , № НОМЕР_3 , паспорту громадянина України ОСОБА_2 , серія НОМЕР_4 , свідоцтва про шлюб від 02.09.2021 серія НОМЕР_1 , свідоцтва про народження від 13.08.2025, серія НОМЕР_2 , виписного епікризу №1024600 від 05.08.2025, копією виписки №10/2460 від 05.08.2025, з яких вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Севастополь, Україна, народила дитину жіночої статі.

Згідно з ч. 1 ст. 2 та ч. 1 ст. 4 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України. Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків або за заявою, поданою в електронній формі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження.

У разі народження дитини поза закладом охорони здоров`я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров`я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров`я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок утворення медичної консультаційної комісії та положення про неї затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров`я.

Медична консультаційна комісія видає документ про народження у разі встановлення факту народження жінкою дитини.

За відсутності документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 49 ЦК України, актами цивільного стану є, серед іншого, акти цивільного стану про народження фізичної особи А згідно з положеннями частини 3 і 4 цієї ж статті, народження фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Як зазначено в статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Стаття 4 цього Закону передбачає, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим реалізації прав і свобод людини і громадянина.

Частинами 2, 3 та 4 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законодавством України. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України.

Таким чином, документи, що підтверджують факт народження особи на тимчасово окупованій території України, підтверджують факт народження, однак, за формою та змістом не відповідають вимогам українського законодавства, а тому не можуть бути підставою для проведення реєстрації народження особи в органах РАЦС Міністерства юстиції України.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Згідно ч. 1 п. 7 ст. 1-1, ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території Україні» тимчасово окупована російською федерацією територія України - це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації, а саме: сухопутна територія тимчасово окупованих російською федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях; внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих російською федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку; надра під територіями, зазначеними у пунктах 1, 2 і 3 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями. Адміністративна межа між тимчасово окупованою територією та іншою територією України визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території Україні», Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року.

У постанові Верховного Суду від 16.01.2018 (справа №664/2171/16-ц) зазначено, що, враховуючи практику Європейського Суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема, Loizidou v Turkey, Cyprus v Turkey), а також Молдови і росії (зокрема, Mozer v the Republic of Moldova and russia, Ilascu and Others v Moldova and russia), документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братися до уваги судом та оцінюватися разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ.

Також в постанові Верховного Суду від 24.04.2024 (справа № 761/13911/23) зазначено, що при встановленні факту народження дитини на тимчасово окупованій території України підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами документи, подані заявником на підтвердження факту, який підлягає встановленню, зокрема свідоцтво про народження дитини, медична довідка, які хоч і не є юридично дійсними на території України, однак можуть підтверджувати, що певна установа, яка не діє відповідно до українського законодавства, але de facto існує на тимчасово окупованій території, зафіксувала факт народження дитини.

Враховуючи практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на окупованій території. Таким чином, документи, видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ у порядку статті 315 ЦПК України.

Встановлення факту народження у заявниці дитини породжує юридичні наслідки як для заявниці, так і для самої дитини, при цьому, чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту народження. Задоволення заяви має для заявників юридичне значення, оскільки необхідне для отримання відповідного документу - свідоцтва про народження дитини, згідно чинного законодавства України.

Проаналізувавши дані, що знаходяться в матеріалах справи та дослідивши докази у їх сукупності суд приходить до переконання, що обставини, на які покликається заявник у заяві знайшли своє підтвердження у представлених суду доказах, а тому вимоги, викладені у заяві підлягають до задоволення.

У силу положень ч. 4 ст. 317 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду.

Керуючись ст. 76, 81, 259, 264, 268, 272, 317 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Заяву задовольнити.

Встановити факт народження ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Севастополь, Україна дитини жіночої статі - ОСОБА_3 .

Мати - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженка м. Харкова, Харківської області, Україна, громадянка України.

Батько - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Краматорська, Донецької області, Україна, громадянин України.

Рішення суду піддати негайному виконанню.

Копію рішення суду невідкладно направити до Солом`янського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Усатова І.А.