Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №539/6214/25 — Оболонський районний суд міста Києва

07.10.2026 Справа № 539/6214/25

Справа № 739/6214/25

Провадження 2/756/3469/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 жовтня 2026 року Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Жука М.В.,

при секретарі Колядінцевій П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Центру допомоги дітям «Місто щасливих дітей», третя особа Солом`янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання батьківства,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Нахамко В.І., звернувся до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до Центру допомоги дітям «Місто щасливих дітей», третя особа Солом`янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання батьківства.

В обґрунтування позову зазначав, що з 2012 року ОСОБА_1 перебував у фактичних шлюбних відносинах, без реєстрації шлюбу, з ОСОБА_2 , вони проживали разом, вели спільне господарство, мали єдиний спільний бюджет. За час спільного проживання у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народились доньки: ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , відомості про батька зазначені на підставі ч. 1 ст. 135 СК України. Мати дітей - ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Діти перебувають на цілодобовому утриманні у Центрі допомоги дітям «Місто щасливих дітей».

Посилаючись на зазначене, ОСОБА_1 просить суд визнати його біологічним батьком ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , зобов`язавши Солом`янський відділ ДРАЦС внести зміни до актових записів про народження дітей.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03.12.2025 цивільну справу № 739/6214/25 ОСОБА_1 до Центру допомоги дітям «Місто щасливих дітей», третя особа Солом`янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання батьківства передано за підсудністю на розгляд Оболонського районного суду міста Києва.

12.01.2026 цивільна справа № 739/6214/25 надійшла до Оболонського районного суду міста Києва.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 14.01.2026 справу передано на розгляд судді Жуку М.В.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 20.02.2026 прийнято до провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Центру допомоги дітям «Місто щасливих дітей», третя особа Солом`янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання батьківства, після усунення недоліків, та відкрито загальне провадження у справі.

07.04.2026 представник відповідача надала до суду заяву, в якій зазначила, що станом на 24.12.2025 малолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не є вихованцями Центру, оскільки малолітні пройшли курс реабілітації та вибули з Центру. У зв`язку з чим, вважає, що Центр не може виступати відповідачем у справі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов, просив задовольнити, посилаючись на викладені в ньому обставини.

Представник відповідача у судовому засіданні при вирішенні справи поклалася на розсуд суду.

Представник третьої особи Солом`янського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився, заяву про розгляд справи за відсутності представника не подавав.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження (повторно) серії НОМЕР_1 , що видане Солом`янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві 16.03.2018, ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 20.03.2013 складено відповідний актовий запис № 854 та її батьками зазначені: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.9).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , що видане Солом`янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві 24.05.2017, ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 24.05.2017 складено відповідний актовий запис № 2106 та її батьками зазначені: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Відомості про батька дітей внесені відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, тобто за вказівкою матері (а.с.10).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 14.10.2025 Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, актовий запис № 610 (а.с.16).

Після смерті матері діти тимчасово перебували у Центрі допомоги дітям «Місто щасливих дітей», де проходили соціально-психологічну реабілітацію та 24.12.2025 вибули з Центру після проходження курсу, що підтверджується заявою відповідача та не заперечується сторонами (а.с.78).

Позивач звертаючись до суду з позовом, зазначив єдиним відповідачем Центр допомоги дітям «Місто щасливих дітей», посилаючись на те, що існує спір про право між ним та відповідачем, оскільки відповідач порушує та не визнає його батьківських прав щодо дітей.

Відповідно до ч. 3 ст. 128 СК України позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

В уточненій позовній заяві позивач наголошував, що саме відповідно до права визначеного у ч. 3 ст. 128 СК України подано даний позов (а.с.49-54).

Проте суд зазначає, що за змістом ст. 128 СК України спори про визнання батьківства розглядаються в порядку позовного провадження, що передбачає наявність матеріально-правового спору між належними сторонами.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Визначення відповідачів є процесуальним правом позивача, тоді як встановлення належності відповідачів - обов`язком суду.

Статтею 51 ЦПК України урегульовано питання залучення до участі у справі співвідповідача, заміна неналежного відповідача.

Так, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє.

Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним.

Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згодний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи. Позивач у підготовчому судовому засіданні клопотання про заміну неналежного відповідача належним не заявляв.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц та Верховний Суд у постанові від 28.02.2024 у справі № 627/907/21 наголосили, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, суд зазначає, що відповідачем у позовному провадженні може бути лише особа, яка безпосередньо порушує, не визнає або оспорює права позивача.

Державні установи, соціальні центри, заклади охорони здоров`я чи дитячі будинки, у яких тимчасово перебувають діти, не є суб`єктами матеріальних сімейних правовідносин щодо походження дітей.

Названий позивачем відповідач - Центр допомоги дітям «Місто щасливих дітей» здійснював виключно функції з соціального захисту, утримання та реабілітації дітей, які опинились у складних життєвих обставинах після смерті матері.

Дана установа ніяк не порушувала права позивача, не оспорювала і не може оспорювати його біологічне батьківство, оскільки не має у цьому спорі самостійного юридичного інтересу та матеріально-правового зв`язку з предметом спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2025 у справі № 466/4814/23 (провадження № 61-12361св24) дійшов висновку, що «за відсутності матері неповнолітньої дитини, яка померла, належним відповідачем у цій категорії справ є орган опіки та піклування, який вирішує питання про встановлення і припинення опіки та піклування та забезпечує тимчасове влаштування неповнолітніх та непрацездатних осіб, які потребують опіки (піклування)».

У тій самій постанові щодо спеціалізованого закладу, в якому перебувала дитина, Верховний Суд зазначив, що «у цій справі відсутній предмет спору між позивачем та спеціалізованим будинком, а визнання батьківства позивача стосовно дитини не дає жодних гарантій забезпечення якнайкращих інтересів дитини, оскільки предметом доказування у справах про визнання батьківства є встановлення походження дитини від певної особи, а не вирішення питання фізичної опіки над дитиною».

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 478/690/18, від 09.09.2020 у справі № 277/836/16-ц, від 08.03.2023 у справі № 205/5698/21.

Одже, з огляду на смерть матері малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позов про визнання батьківства мав бути пред`явлений позивачем до відповідного органу опіки та піклування, а не до закладу, в якому діти тимчасово перебували для проходження реабілітації.

Враховуючи відсутність факту порушення, оспорювання прав позивача саме відповідачем Центром допомоги дітям «Місто щасливих дітей» та пред`явлення позову до неналежного відповідача, суд дійшов висновку про відмову в позові.

Керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 133, 141, 209, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

У позові ОСОБА_1 до Центру допомоги дітям «Місто щасливих дітей», третя особа Солом`янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання батьківства - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя