Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №373/1949/26 — Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 373/1949/26

2/709/1093/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

06 жовтня 2026 року селище Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді – Шарої Л.О.,

за участі секретаря судового засідання – Петраш Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

У С Т А Н О В И В:

Короткий виклад позиції позивача та відповідача.

До Чорнобаївського районного суду Черкаської області із позовною заявою звернулося ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», в якій просить стягнути із ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 08142-09/2023 від 23.09.2023 у сумі 76400,00 грн, сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу – 8000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.09.2023 між відповідачем та ТОВ «Стар Файненс Груп» був укладений договір про надання фінансового кредиту № 08142-09/2023 , згідно з умовами якого відповідач отримав 8000,00 грн кредиту, зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та на умовах визначених договором, строком на 360 днів. Відповідач умови кредитного договору не виконав у встановлені строки. 29.01.2024 між первісним кредитором та позивачем був укладений договір факторингу № 29012024-1, відповідно до якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, визначених в реєстрі боржників, включно з правом вимоги і за кредитним договором № 08142-09/2023 . Сума заборгованості відповідача становить

76400,00 грн, із якої: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 8000,00 грн; прострочена заборгованість за відсотками - 68400,00 грн. Покликаючись на норми ЦК України, позивач просить суд його позовні вимоги задовольнити, стягнувши вказану суму заборгованості та судові витрати.

Рух справи в суді першої інстанції та процесуальні рішення.

27.05.2026 представник позивача - адвокат Усенко М.І., в інтересах ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» через систему «Електронний Суд» в електронній формі звернувся до Переяславського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою судді Переяславського міськрайонного суду Київської області Залеської А.О. від 29.05.2026 справу за позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано за підсудністю до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області.

Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Апанасенко К.І. від 29.06.2026 справу за позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до

ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано на розгляд Чорнобаївського районного суду Черкаської області.

Матеріали цивільної справи надійшли до Чорнобаївського районного суду Черкаської області 27.07.2026.

Відповідно до протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2026, призначення судової справи не відбулося, через нестачу потрібної кількості суддів для розподілу справи.

Згідно зі ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) автоматизованою системою документообігу суду, з урахуванням положень ст. 36, 37 ЦПК України, 03.08.2026 було визначено головуючу суддю Шарую Л.О. та передано їй дану справу.

Відповідь про реєстрацію місця проживання відповідача ОСОБА_1 надійшла на запит суду 29.05.2026.

Ухвалою судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області Шарої Л.О. від 05.08.2026 позовну заяву ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним залишено без руху.

Ухвалою судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області Шарої Л.О. від 10.08.2026 відкрито провадження у справі та вирішено провести її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано в АТ "Сенс Банк" документи, що містять банківську таємницю.

Копію вказаної ухвали суду відповідачу було направлено за зареєстрованим місцем його проживання, однак конверт з поштовою кореспонденцією повернувся до суду без вручення з підстав відсутності адресата.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 10.09.2026 здійснено перехід до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.

Позивач у судові засідання свого представника не направив, у позовній заяві завив клопотання про розгляд справи без його участі, не заперечував проти заочного розгляду справи.

У судове засідання відповідач не з`явився; про день, час та місце судового засідання повідомлялася шляхом направлення судової повістки за місце реєстрації, однак конверт повернувся на адресу суду з позначкою «адресат відсутній».

Відзив на позовну заяву до суду відповідачем не поданий.

Пунктом 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України встановлено, що днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, зокрема, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ураховуючи приписи ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки судом вжиті вимоги закону щодо повідомлення відповідачки про розгляд справи, вона вважається такою, що належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з`явилася, не подала відзив, а представник позивача не заперечує проти заочного вирішення справи, суд постановив ухвалу з внесенням її до протоколу судового засідання про заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Застосовані норми права.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Частиною 1 статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Положеннями ч. 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За правилами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частинами 1, 2 статті 640 ЦК України унормовано, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Положеннями статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 625 ЦК України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Нормами ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Фактичні обставини, встановлені судом та мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи.

23.09.2023 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем укладений кредитний Договір про надання фінансового кредиту № 08142-09/2023. Договір підписаний електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора, що був надісланий на номер мобільного телефону.

Відповідно до п. 1.1. цього договору, ТОВ «Стар Файненс Груп» надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 8000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку, на умовах, визначених цим договором. Сторони договору в п. 1.2. договору узгодили строк кредиту - 360 днів, дата надання кредиту - 23.09.2023, дата погашення кредиту - 16.09.2024. Пунктом 1.4.1. визначено процентну ставку - 2,50 % в день. Згідно з пунктом 1.6. договору визначено, що кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачі кредиту.

У день укладення основного договору, сторонами підписаний Додаток № 1 до Договору про надання споживчого кредиту, у котрому визначено графік платежів по договору.

Відповідач був ознайомлений із паспортом споживчого кредиту у якому міститься інформація щодо орієнтовної вартості кредиту, порядку та строків повернення кредиту, розміру та порядку нарахування процентів.

На підтвердження перерахування відповідачу первісним кредитором кредитних коштів позивачем наданий лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 3426_260217115623 від 17.02.2026, згідно з яким 23.09.2023 була успішно здійснена транзакція в системі iPay.ua - 287952495 на суму 8000,00 грн, призначення платежу: зарахування 8000 грн на карту НОМЕР_2 , а також це підтверджує лист АТ «Сенс Банк» від 20.08.2026 № 14491-БТ-32.3/2026, за змістом якого на ім`я відповідача банком було відкрито платіжну картку № НОМЕР_2 та 23.09.2023 було зараховано платіж в розмірі 8000,00 грн.

Судом досліджений складений ТОВ «Стар Файненс Груп» розрахунок заборгованості за кредитним договором № 08142-09/2023 від 23.09.2023 , за змістом якого відповідач має непогашену заборгованість в сумі 33800,00 грн, із якої: 8000,00 грн – сума заборгованості за тілом кредиту, 25800,00 грн – сума заборгованості за процентами.

Суд вважає доведеним виконання ТОВ «Стар Файненс Груп» зобов`язань за договором про надання фінансового кредиту № 08142-09/2023 від 23.09.2023 та отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 8000,00 грн. Матеріали справи не містять доказів про належне виконання відповідачем умов цього договору, внаслідок чого наявна заборгованість.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 08142-09/2023 від 23.09.2023 за період з 17.02.2024 по 16.09.2024 наданого позивачем, відповідач має непогашену заборгованість в сумі 76400,00 грн, із якої: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 8000,00 грн; прострочена заборгованість за відсотками - 68400,00 грн.

Отже, ураховуючи, що відповідачем не надано доказів належного виконання ним умов договору та здійснення ним платежів для погашення тіла кредиту, процентів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо набуття позивачем права вимоги за кредитними договорами суд зазначає таке.

29.01.2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та позивачем укладений договір факторингу № 29012024-1, за умовами якого до позивача перейшли права грошової вимоги до боржників, які зазначені у Реєстрі боржників. Згідно з копією акта прийому-передачі Реєстру боржників від 29.01.2024 до договору факторингу № 29012024-1 клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників в кількості 3901. Із витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 29012024-1 встановлено, що відповідач має заборгованість за кредитним договором № 08142-09/2023 від 23.09.2023 у сумі 33800,00 грн.

Отже, позивач наділений правом вимоги до відповідача за кредитним договором

№ 08142-09/2023 від 23.09.2023 .

Слід вказати про те, що заміна первісного кредитора на ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не може трактуватися на користь відповідача, як причини невиконання зобов`язання. В результаті дій позивача, відповідач не був позбавлений можливості сплатити тіло кредиту і відсотки у погоджений строк.

Висновки суду.

Судом встановлено, що відповідач не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, не повернув позивачу тіло кредиту та проценти за користування грошовими коштами.

Проте, суд не у повній мірі погоджується із наданим позивачем розрахунком заборгованості з огляду на наступне.

22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту - Закон № 3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону

№ 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 13 п. 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

В свою чергу, згідно ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставка визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за нарахованими процентами за період з 23.09.2023 по 16.09.2024 в сумі 68400,00 грн.

Відповідно до умов кредитного договору процентна ставка становить 2,50 % за кожен день користування кредитом.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%, яка була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023.

Закон України від 22.11.2023 № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023.

Згідно з ч. 5 ст. 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Суд враховує, що пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів -

2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Оскільки Закон України № 3498-ІХ набув чинності 24.12.2023 та застосовано визначений законодавством перехідний період до запровадження обмеження максимального розміру денної процентної ставки, в період часу з 24.12.2023 до 21.04.2024 максимальний розмір денної процентної ставки 2,5 %, в період часу з 22.04.2024 до 19.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки 1,5 %, а з 20.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки 1 %.

Вказане свідчить про те, що у випадку продовження дії кредитних договорів після набрання чинності Законом України № 3498-ІХ, умови щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються автоматично і не вимагають внесення змін до договору, так як характер цих правових норм є імперативним і не передбачає можливості відхилення від них при укладенні чи зміні договорів про надання споживчого кредиту.

Проте, як вбачається із умов кредитного договору та має своє підтвердження у наданому суду розрахунку заборгованості за кредитним договором, позивачем у період з 23.09.2023 по 16.09.2024 нараховувалась заборгованість відповідачу за процентами із денною відсотковою ставкою у розмірі 2,50 %, що не у повній мірі відповідає вимогам Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» та п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування».

Так, кредитний договір було укладено 23.09.2023 року, максимальний розмір денної процентної ставки 2,5 % діяв в період з 23.09.2023 по 21.04.2024, максимальний розмір денної процентної ставки 1,5 % діяв в період з 22.04.2024 по 19.08.2024. Починаючи із 20.08.2024 по 16.09.2024 максимальний розмір денної процентної ставки становив 1,0 %.

Таким чином, заборгованість відповідача за процентами за вказаним кредитним договором склала: в період з 23.09.2023 по 21.04.2024: (8000,00 х 2,5 % х 212 =

42400,00 грн); в період з 22.04.2024 по 19.08.2024 = (8000,00 х 1,5 % х 120 = 14400,00 грн); в період з 20.08.2024 по 16.09.2024 (8000,00 х 1,0 % х 28 = 9600,00 грн), а всього разом 66400,00 грн.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та до стягнення із відповідача підлягає заборгованість за кредитним договором № 08142-09/2023 від 23.09.2023 за тілом кредиту у розмірі 8000,00 грн, заборгованість за процентами у розмірі 66400,00 грн.

Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволено частково (97,38 % від ціни позову), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі, пропорційному задоволених вимог - 2592,65 грн.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача понесених витрат на правову допомогу в сумі 8000,00 грн, суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі

№ 826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду представником позивача надано: копію договору про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025; копію акту наданих послуг № 1684 від 11.05.2026, згідно з яким вартість наданих послуг становить 8000,00 грн; копію детального опису наданих послуг до акту, згідно якого адвокатом надані послуги у виді: усної консультації, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції, складання та подання до суду позовної заяви.

У розумінні положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Однак, при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Указаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження

№ 14-382цс19).

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі

№ 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд звертає увагу на те, що розгляд малозначних справ проводиться в порядку спрощеного позовного провадження на виконання вимог, визначених ч. 4 ст. 19 ЦПК України, так як ця категорія справ потребує швидкого вирішення в силу закону.

Тому, керуючись принципами справедливості та верховенства права, судом встановлено, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи та витрачений адвокатом час, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, та конкретних обставин справи, ціни позову - 76400,00 грн, чатскового задоволення позову, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу позивача підлягають частковому стягненню з відповідачки у розмірі 3000,00 грн.

Покликаючись на положення статй 10, 11, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Частково задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 08142-09/2023 від 23.09.2023 , укладеним між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 у сумі 74400,00 грн, із яких: 8000,00 грн - тіло кредиту, 66400,00 грн - проценти за користування кредитом, 2592,65 грн - сплачений судовий збір, 3000,00 грн - витрати на правничу допомогу, а всього на суму 79992 (сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 65 копійок.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Черкаського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за вебадресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України https://cb.ck.court.gov.ua/sud2322/.

Ознайомитись з повним текстом ухвали суду, в електронній формі, сторони можуть за вебадресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінансова компанія «Кредит Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження:

вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-й поверх, м. Львів, 79029.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Л.О. Шарая