Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №707/1497/26 — Черкаський районний суд Черкаської області

707/1497/26

2/707/1309/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

29 вересня 2026 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Тептюка Є.П.

за участю секретаря Максименко М.В.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м.Черкаси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

08.04.2026 ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Витріщак Т.І. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначив, що є співвласником (по 1/2 частці кожен) домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку літ. А-1 загальною площею 43,3 кв.м., житловою площею 24,3 кв.м.; погреба під частиною житлового будинку літ. В, тамбуру літ.а, сараю літ.Б, воріт №1, огорожі №2, водоколонки №3, разом з відповідачем ОСОБА_2 , яка є його рідною сестрою. Відповідач проживає в російській федерації, у домоволодінні не проживає, участі в її утриманні не бере, комунальні платежі не сплачує, зв`язок з нею втрачено. Відповідно до висновку експерта від 12.03.2026 року, виданого ТОВ «ГЕТ ТЕКНОЛОДЖІ» за №46-27-2026в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , відсутня можливість виділення для кожного співвласника окремої частини житлового будинку з самостійним виходом, відсутня технічна можливість переобладнання в ізольовані квартири відповідно до вимог ДБН України. Оскільки частка відповідача не може бути виділена в натурі, спільне користування є неможливим, а тривала відсутність відповідача та його небажання користуватися майном свідчать про відсутність істотної шкоди її інтересам у разі припинення права власності на частку, позивачі просили задовольнити позов на підставі ст. 365 ЦК України.

Предмет позову

Припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 частку домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Заяви учасників процесу по суті справи

Відповідач ОСОБА_2 відзив на позовну заяву не подала, будь-яких заперечень проти позову до суду не направила, доказів поважності причин неподання відзиву не надала.

Представник позивача - адвокат Витріщак Т.І. в судове засідання не з`явилася, надала заяву в якій підтримала позовні вимоги, просила задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася. У зв`язку з денонсацією Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року (Мінської конвенції) та зупиненням застосування Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року щодо РФ, виконання доручень суду про вручення документів на території країни-агресора є неможливим.

Відповідно до ч. 10 ст. 128 ЦПК України, відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме або знаходиться за межами України (за відсутності правових підстав для направлення документів за кордон), викликається до суду через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України.

Отже, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи в порядку, передбаченому ст. 128 ЦПК України відповідач, в судові засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності або клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавав, відзиву на позовну заяву чи будь-яких заперечень проти задоволення позову не надав, доказами не скористався.

Враховуючи, що відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи відповідно до ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України, в судове засідання повторно не з`явився, згідно зі ст. 280 ЦПК України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів (постановляє заочне рішення).

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що позивач та відповідач є співвласниками домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної спільної (часткової) власності, по 1/2 частці кожен.

Право власності на вказане домоволодіння виникло на підставі свідоцтва про право на спадщину від 19.05.1995 року №1253.

Право власності позивача на його частку зареєстровано 24.01.2012 року Комунальним підприємством «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 35860660, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (номер витягу 32953588), виданим на підставі свідоцтва про право на спадщину від 19.05.1995 року №1253, а також відповідним технічним паспортом, виготовленим станом на 12.03.2026.

Відповідно до інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно (старий реєстр), сформованої 04.03.2026 як за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна (8664749),, відомості про право власності на вказане домоволодіння та розподіл часток співвласників (по 1/2 за кожним) підтверджено.

Відповідач ОСОБА_2 ніколи за адресою спірного домоволодіння не мала зареєстрованого місця проживання, що підтверджується довідкою № 679/02-17

Відповідно до висновку оцінювача ФОП ОСОБА_3 оціночна вартість житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 становить 82340,00 грн.; відповідно вартість 1/2 частки відповідача, розрахована на дату складення позовної заяви, становила 41700,00 грн.

На виконання вимог ч. 2 ст. 365 ЦК України позивачем до ухвалення судом рішення внесено на депозитний рахунок суду вартість частки відповідача у спірному майні, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 0.0.4826474032.1 від 06.04.2026 року на суму 41700,00 грн., згідно з якою ОСОБА_1 перерахував на рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області (отримувач коштів - Державна казначейська служба України) кошти в зазначеному розмірі з призначенням платежу «за припинення права на частку у спільному майні до ОСОБА_2 ..

Отже, судом встановлено, що позивачем попередньо, до ухвалення судом рішення, внесено на депозитний рахунок суду вартість частки відповідача у спірному майні, чим виконано умову, передбачену ч. 2 ст. 365 ЦК України.

2. Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном; на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності. Згідно зі ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно зі ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності; у разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників відповідної матеріальної компенсації.

Частиною 1 статті 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Частиною 2 цієї статті встановлено, що суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Отже, стаття 365 ЦК України передбачає реалізацію права співвласників на припинення права власності одного зі співвласників на його частку в спільному майні за наявності будь-якої з підстав, передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті, які є самостійними, але можуть бути застосовані лише за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї, а також за умови попереднього внесення позивачем вартості частки на депозитний рахунок суду.

Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17, у постановах Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 344/120/16-ц, від 11 грудня 2023 року у справі № 442/7979/21, а також у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 року у справі № 671/1543/21, відповідно до якої право відповідача на частку у спільному майні підлягає припиненню за умови доведення наявності підстав, передбачених частинами першою та другою статті 365 ЦК України.

Оцінюючи встановлені у справі обставини та наявні докази в їх сукупності за правилами ст. 89 ЦПК України, суд доходить висновку про наявність усіх передбачених ч. 1 ст. 365 ЦК України підстав для припинення права власності відповідача на частку у спірному майні, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в спірному домоволодінні, відповідно до висновку експерта від 12.03.2026 року, виданого ТОВ «ГЕТ ТЕКНОЛОДЖІ» за №46-27-2026, відсутня можливість виділення для кожного співвласника окремої частини житлового будинку з самостійним виходом, відсутня технічна можливість переобладнання в ізольовані квартири відповідно до вимог ДБН України, а тому воно не може бути поділене між співвласниками в натурі шляхом виділення ізольованих жилих приміщень із самостійними виходами, які могли б використовуватися як окремі квартири. Таким чином, частка відповідача не може бути виділена в натурі, а саме домоволодіння є неподільною річчю в розумінні ч. 2 ст. 183 ЦК України.

Судом також встановлено, що відповідач ніколи не проживав у спірному домоволодінні та не була зареєстрована у ньому, не бере участі в його утриманні, не сплачує комунальні платежі та жодним чином не виявляє інтересу до вказаного майна, що підтверджується доводами позову, не спростованими відповідачем. Наведені обставини в їх сукупності свідчать про те, що спільне володіння і користування спірним домоволодінням співвласниками є неможливим.

Оцінюючи наявність умови, передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 365 ЦК України, а саме відсутність істотної шкоди інтересам відповідача та членів його сім`ї у разі припинення права власності на частку, суд враховує, що відповідач протягом тривалого часу не виявляв жодного інтересу до спірного майна, самоусунувся від здійснення прав та виконання обов`язків співвласника, не проживає в України, а тому припинення її права власності на частку в спірному майні з одночасною виплатою її грошового еквівалента не завдасть істотної шкоди її майновим інтересам. Даних про те, що відповідач має чи мав намір використовувати спірне майно для власного проживання або проживання членів своєї сім`ї, матеріали справи не містять.

Судом встановлено, що позивачем до ухвалення судом рішення внесено на депозитний рахунок суду вартість 1/2 частки відповідача у спірному домоволодінні, розрахованої на підставі висновку незалежного суб`єкта оціночної діяльності про середню ринкову вартість майна, що підтверджується належними та допустимими доказами, а саме квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки.

Таким чином, передбачену ч. 2 ст. 365 ЦК України умову для ухвалення рішення про припинення права власності відповідача на частку у спільному майні дотримано.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовна вимога про припинення права власності ОСОБА_2 на 1/2 частку домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку літ. А-1 загальною площею 43,3 кв.м., житловою площею 24,3 кв.м.; погреба під частиною житлового будинку літ. В, тамбуру літ.а, сараю літ.Б, воріт №1, огорожі №2, водоколонки №3.

є обґрунтованою, підтвердженою належними, допустимими та достатніми доказами, а тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи позовну вимогу про визнання за позивачем права власності на частку, що припиняється, суд враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 року у справі № 671/1543/21, відповідно до якої з метою уникнення ситуації правової невизначеності, недопущення спору при проведенні державної реєстрації права власності за позивачем судам належить одночасно з вимогою про припинення права власності на частку у спільному майні задовольняти й заявлену вимогу про визнання права власності на неї за іншим співвласником.

Оскільки судом встановлено наявність усіх передбачених ст. 365 ЦК України підстав для припинення права власності відповідача на частку у спірному майні, вимога про визнання за ОСОБА_1 права власності на вказану частку є похідною вимогою, спрямованою на остаточне вирішення спору між сторонами, а тому також підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Щодо судового збору

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено повністю, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 1331 грн 20 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 89, 128, 141, 175, 177, ч. 4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265, 270, 274, ч. 5 ст. 279, ст. 280 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності - задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_2 , ( НОМЕР_1 ), на 1/2 частку домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку літ. А-1 загальною площею 43,3 кв.м., житловою площею 24,3 кв.м.; погреба під частиною житлового будинку літ. В, тамбуру літ.а, сараю літ.Б, воріт №1, огорожі №2, водоколонки №3.

Визнати за ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ), право власності на 1/2 частку домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку літ. А-1 загальною площею 43,3 кв.м., житловою площею 24,3 кв.м.; погреба під частиною житлового будинку літ. В, тамбуру літ.а, сараю літ.Б, воріт №1, огорожі №2, водоколонки №3..

Стягнути з ОСОБА_2 , ( НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1331 грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України, а саме заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачами протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 07.10.2026 року.

Суддя: Є. П. Тептюк