Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №585/3097/26 — Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/3097/26

Номер провадження 2/585/1920/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючої судді – Цвєлодуб Г.О.,

за участю представника позивача – ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання - Салій О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ромни цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Роменської міської ради Сумської області про встановлення факту проживання однією сім`єю, -

В С Т А Н О В И В:

23 липня 2026 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , Роменської міської ради Сумської області, в якому просить: встановити факт, що вона та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали однією сім`єю, як жінка та чоловік, без реєстрації шлюбу в період часу з 1974 року до часу відкриття спадщини внаслідок смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позов обґрунтовано тим, що в період з 1974 року по 1985 рік вона разом з ОСОБА_4 проживали за адресою: АДРЕСА_1 ; в період з 1985 року по 1990 рік вони проживали за адресою: АДРЕСА_2 , в період з 1990 року по день смерті ОСОБА_5 , проживали за адресою: АДРЕСА_3 . Після смерті останнього вона проживала за адресою: АДРЕСА_4 , де проживає і на даний час. За весь період проживання разом із ОСОБА_4 , вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, займалися благоустроєм квартир, в яких проживали, та обробітком присадибних земельних ділянок, фактично виконували права та обов`язки подружжя, тобто проживали однією сім`єю, як чоловік та жінка. Вони з ОСОБА_4 маєють спільного сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На підставі актового запису про встановлення батьківства №11 від 26.03.1976 року ОСОБА_4 був визнаний батьком їх спільної дитини, внаслідок чого його прізвище « ОСОБА_6 », яке він мав при народженні, було змінено на прізвище батька « ОСОБА_7 ». ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, після смерті якого відкрилась спадщина, в яку входило право власності на: земельні ділянки площею 2,9196 га з кадастровим номером 5924182300:02:004:0020 та площею 0,0490 га з кадастровим номером 5924182300:02:007:0515. Для прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 , вона звернулася до приватного нотаріуса Роменського районного нотаріального округу Торчицької В.М., проте нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки шлюб не зареєстрований та відсутні документи, що підтверджують факт проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Таким чином, від встановлення зазначеного факту залежить виникнення та зміна майнових та немайнових прав позивача, що пов`язані з можливістю звернення до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину за законом.

Ухвалою суду від 03 серпня 2026 року по справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, з призначенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 16 вересня 2026 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, пояснив обставини, викладені в позові, просив вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, проте належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Представник відповідача Роменської міської ради Сумської області в клопотанні до суду просив справу розглянути за відсутності представника та прийняти рішення на підставі наявних доказів.

Суд, заслухавши представника позивача, свідків, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, до складу якої входять, зокрема, земельні ділянки площею 2,9196 га з кадастровим номером 5924182300:02:004:0020 та площею 0,0490 га з кадастровим номером 5924182300:02:007:0515, що належали спадкодавцю на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку серії СМ №000329, СМ №166943 від 01.07.2003 р.

Згідно копії свідоцтва про встановлення батьківства серії НОМЕР_2 від 26.03.1976 ОСОБА_4 визнано батьком дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Прізвище дитини ОСОБА_9 змінено на – « ОСОБА_7 », що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану № 00059799577 від 16.07.2026 р.

ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Роменського районного нотаріального округу Торчицької В.М., проте нотаріус листом №214/02-16 від 09.07.2026 відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки шлюб не зареєстрований та відсутні документи, що підтверджують факт проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст. 10 ЦПК передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, а також - Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За положеннями ст. 12 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК).

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1268 даного кодексу спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Згідно з пп. 4.10 п. 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п. 2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013).

Отже, законодавець у даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщини у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Із пп. 3.22 п. 3 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вбачається, що у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Статтею 315 ЦПК України визначено факти, які можуть встановлюватись у судовому порядку. Частиною другою даної норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Допитані в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , кожен окремо, підтвердили, що ОСОБА_2 проживала разом ОСОБА_4 однією сім`єю, як жінка та чоловік, без реєстрації шлюбу, до дня смерті останнього, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, виховували спільного сина, знали останніх десь з 1985-1986 років.

Встановлення факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем у період часу не менше як п`ять років до дня смерті останнього породжує для позивача юридичний наслідок, а саме необхідно для того, щоб оформити спадкові права у нотаріуса та підтвердити факт прийняття спадщини.

Аналізуючи вищенаведені докази та показання свідків у їх сукупності, суд вважає, що такими підтверджується факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 однією сім`єю, в період часу з 1974 року до часу відкриття спадщини внаслідок смерті ОСОБА_4 , ведення ними спільного господарства, наявність спільного побуту, витрат в інтересах сім`ї, взаємних прав та обов`язків, що притаманні сім`ї, а тому враховуючи необхідність врегулювання прав позивача та обов`язків, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 315 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , постійно проживала з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю не менш, як п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме: з 1974 року до дня смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення, учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ Г.О.ЦВЄЛОДУБ