Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №579/1530/26 — Кролевецький районний суд Сумської області

Суд: Кролевецький районний суд Сумської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 21 вересня 2026 р.

Справа: №579/1530/26

Суддя: Придатко В. М.

Справа № 579/1530/26

2-а/579/21/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року м. Кролевець

Кролевецький районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Придатка В.М.

з участю секретаря судового засідання Левчиної О.В.

представника позивача Вернигори В.М.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом та просить скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 08.03.2026 року №R404222 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та закрити провадження по справі.

Вимоги обґрунтовує тим, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 08.03.2026 року винесено постанову про адміністративне правопорушення відносно нього за ч.3 ст. 210 Кодексу України з тих підстав, що позивач ОСОБА_1 не став на військовий облік за місцем оформлення як ВПО, порушивши ст.37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу».

При цьому, вважає, що вказана постанова та матеріали справи оформлені із значною кількістю порушень та не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки винесена з порушенням установленого порядку накладення адміністративних стягнень, ґрунтується на неповному та необ`єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій позивача.

Так, у присутності позивача протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП та оскаржувана постанова за ч.3 ст.210 КУпАП не складалися, та про їх існування, складання, розгляд позивач не повідомлявся взагалі. Сам позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дані оновлені вчасно, має відстрочку до 20.02.2027 року, що підтверджується витягом із Резерва+. Оскаржувана постанова, крім того, не відповідає вимогам ст,283 КУпАП. оскільки не вказано дати, часу, та місця вчинення адміністративного правопорушення, а також зазначення, на підставі яких документів, доказів була прийнята оскаржувана постанова. Резолютивна частина оскаржуваної постанови не містить посилань на норму відповідної статті (частини, пункту) КУпАП про відповідальність та встановлення вини позивача.

Розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП було проведено 08.03.2026 року за його відсутності, що не тільки грубо суперечить вимогам чинного законодавства, але й позбавило його можливості реалізувати свої права, передбачені ст.268 КУпАП, в т. ч. право на захист.

Постанова №R404222 від 08.03.2026 року після її винесення ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачу також не направлялася і ним не отримувалася, у зв`язку з чим останній був позбавлений законної можливості її своєчасного оскарження у строки, передбачені КУпАП.

При цьому начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 звернувся з заявою до Кролевецького ВДВС у Конотопському районі про стягнення з позивача штрафу в примусовому порядку. На підставі вказаної постанови було порушено виконавче провадження ВП №81163736.

Згідно з поданим відзивом, за змістом ст. 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку. За змістом оскаржуваної постанови кваліфікуючою ознакою вчиненого адміністративного правопорушення є порушення військовозобов`язаним правил військового обліку в особливий період. Відповідно до ст. 279-9 КУпАП, у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення.

У разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, подала зазначену у цій статті заяву через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, копія постанови по справі може бути направлена їй засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти, зазначену в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, або в її електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

ОСОБА_1 даним правом скористався і 06.03.2026 через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (застосунок Резерв+, розділ «Штрафи онлайн») подав заяву, в якій він зазначив, що не оспорює допущене порушення, а саме не став на військовий облік за місцем перебування як ВПО, та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Номер заяви від особи: S2D5401В1-2714-F111-9998-0050568472А8, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який долучено до відзиву на позов.

06.03.2026 за результатами розгляду даної заяви була сформована електронна постанова № R404222, яка була підписана 08.03.2026 та автоматично надіслана в електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста ОСОБА_1 . Тому твердження позивача про те, що він дізнався про існування постанови № R404222 від 08.03.2026 лише після 3 місяців з дати її прийняття, є недостовірним. До того ж, в даному випадку чинне законодавство не передбачає надсилання постанови засобами поштового зв`язку.

Щодо посилання ОСОБА_1 на те, що у його присутності протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП, ні сама оскаржувана постанова за ч. 3 ст. 210 КУпАП, не складалися та про їх існування, складання, розгляд він не повідомлявся взагалі, то протокол про адміністративне правопорушення в даному випадку не складався, оскільки відповідно до п. 1 розділу ІІ Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення затвердженої наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 № 3 протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення, та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.

Що стосується розгляду справи без участі позивача (винесення постанови), то ОСОБА_1 06.03.2026 сам подав заяву про визнання факту вчинення ним адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Таким чином, при розгляді ІНФОРМАЦІЯ_3 справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 повно та всебічно встановлено обставини вчиненого правопорушення, а також вірно застосовано норми матеріального права, будь-які порушення прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, зазначених у ст. 268 КУпАП у даному випадку допущені не були. Постанова у справі є обгрунтованою, адміністративне стягнення відповідає матеріалам справи про адміністративне правопорушення, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог стосовно скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 08.03.2026 №R404222.

В судовому засіданні позивач суду пояснив, що дійсно був зареєстрований як внутрішньо переміщена особа ще у 2022 році і ніяких обов`язків із постановки на облік у ТЦК за місцем реєстрації як ВПО до його відома не доводили. Всі покладені на нього чинним законодавством обов`язки він виконав: оновив дані своєчасно, зареєстрований у Резерв+, та має відстрочку, оформлену в установленому порядку. Дійсно, він наприкінці лютого зауважив, що значиться у розшуку по Резерв+. Після цього він намагався перевстановити застосунок і виправити цю неполадку, аж поки йому це вдалося і позначка про розшук зникла. Приблизно в той же час він знявся з обліку як ВПО, оскільки вважав, що помилкова вказівка про його розшук може бути пов`язана із його реєстрацією як ВПО. Зміст поданих ним у Резерві+ у березні 2026 року повідомлень точно не пригадує.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши справу №R404222, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у визначений законом спосіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Частиною 1 ст. 210 КУпАП передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Частиною 3 ст. 210 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, в особливий період.

Відповідно до ч.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;

призовники - особи, які взяті на військовий облік;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно із абзацом одинадцятим статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року та продовжено Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 року № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 №757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 №254/2023, від 26.07.2023 №451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 №49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 № 469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, від 14.01.2025 №26/2025, від 15.04.2025 № 235/2025, від 14.07.2025 № 478/2025, від 20.10.2025 №793/2025, від 12.01.2026 № 40/2026 та від 27.04.2026 № 342/2026.

На затвердження даних указів Верховною Радою України прийнято відповідні закони.

Указом Президента України № 65/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом № 2105-ІХ від 03.03.2022, зі змінами, внесеними згідно з Указами Президента від 17.05.2022 № 342/2022, від 12.08.2022 № 574/2022, від 07.11.2022 № 758/2022, від 06.02.2023 № 59/2023, від 01.05.2023 №255/2023, від 26.07.2023 № 452/2023, від 06.11.2023 №735/2023, від 05.02.2024 № 50/2024, від 06.05.2024 № 272/2024, від 23.07.2024 470/2024, від 28.10.2024 №741/2024, від 14.01.2025 № 27/2025, від 15.04.2025 № 236/2025, від 14.07.2025 № 479/2025, від 20.10.2025 № 794/2025, від 12.01.2026 № 41/2026 та 27.04.2026 № 343/2026, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової та мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань було оголошено та проводиться загальна мобілізація. Строк проведення загальної мобілізації продовжено з 4 травня 2026 року на 90 діб згідно з Указом Президента № 343/2026 від 27.04.2026.

Стаття 37 Закону України «Про військовий обв`язок та військову службу» передбачає загальні правила військового обліку: військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів (ч. 1); військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний (ч. 3); військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.5).

Відповідно до ч. 4 ст. 37 Закону України «Про військовий обв`язок та військову службу» у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов`язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України – у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України).

Частиною 11 статті 38 Закону України «Про військовий обв`язок та військову службу» призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначений Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (далі – Порядок № 1487).

Відповідно до п. 19 Порядку № 1487 призовники, військовозобов`язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом. Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів закріплені в Додатку 2 до Порядку № 1487.

Відповідно до положень підпункту 7 пункту 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» військовозобов`язані повинні особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік.

Як встановлено судом і було визнано самим позивачем ОСОБА_1 , він дійсно був зареєстрований як внутрішньо переміщена особа, при цьому у семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання до відповідного РТЦК та СП не прибув і на військовий облік за місцем своєї реєстрації як ВПО не став, чим скоїв діяння, яке охоплюється диспозицією статті 210 КУпАП.

Відповідно до ст. 279-9 КУпАП, у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення затвердженої наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 № 3 протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення, та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.

ІНФОРМАЦІЯ_5 , начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення.

У разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, подала зазначену у цій статті заяву через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, копія постанови по справі може бути направлена їй засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти, зазначену в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, або в її електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

ОСОБА_1 даним правом скористався і 06.03.2026 об 11:07:56 через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (застосунок Резерв+, розділ «Штрафи онлайн») подав заяву, в якій він зазначив, що не оспорює допущене порушення, а саме не став на військовий облік за місцем перебування як ВПО, та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Номер заяви від особи: S2D5401В1-2714-F111-9998-0050568472А8, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Водночас суд, дослідивши вказаний витяг, звертає увагу на те, що відомості про реєстрацію ОСОБА_1 як ВПО за адресою « АДРЕСА_1 » були фактично отримані ІНФОРМАЦІЯ_3 у автоматичному режимі шляхом обміну даними з іншими базами даних та реєстрами з позначкою «Додавання місця проживання ВПО» 14.05.2025 року о 20:03, тобто часом фактичного виявлення допущеного ОСОБА_1 адміністративного правопорушення були саме зазначені день та час, а не вказані у відзиві відповідачем 27.02.2026.

06.03.2026 за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 була сформована електронна постанова № R404222, яка була підписана 08.03.2026 та автоматично надіслана в електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста ОСОБА_1 . У відповідності до вимог Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення затвердженої наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 № 3, протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП не складався, а сама оскаржувана постанова за ч. 3 ст. 210 КУпАП була винесена у відсутність ОСОБА_1 на підставі його особистої заяви, поданої засобами Резерв+, тобто електронного кабінету військовозобов`язаного, про визнання факту вчинення ним адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Відповідно до ст. 235 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210 КУпАП, віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, від імені яких розглядати справи мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з ст.ст. 7, 245 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Згідно з ст.251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Згідно зі ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Відповідно до ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Згідно з ст. 279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Аналізуючи наведені положення законодавства, слід дійти висновку, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП. Протокол складається у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, з роз`ясненням їй прав та обов`язків, а також врученням їй копії протоколу.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

При цьому, особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

У зв`язку із застосуванням даного принципу саме відповідач, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинна довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Крім того, відповідно до ст.ст. 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до вимог ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Так, судом встановлено, що відносно ОСОБА_1 , позивача по справі, 08.03.2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 було проведено розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП та винесено постанову про адміністративне правопорушення відносно нього за ч.3 ст. 210 Кодексу України з тих підстав, що позивач ОСОБА_1 не став на військовий облік за місцем оформлення як ВПО, порушивши ст.37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу». ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. (а.с.33-34).

На підставі постанови про адміністративне правопорушення №R404222 від 08.03.2026 постановою начальника Кролевецького ВДВС у Конотопському районі Халепи Н.О. було відкрито виконавче провадження №81163736 від 03.06.2026 року (а.с.11-12).

За встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що надані відповідачем докази беззаперечно підтверджують обставини щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, однак з`ясовані у ході розгляду справи спростовують дотримання встановленого порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення при винесенні спірної постанови.

Так, згідно з наданою позивачем інформацією з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, він дійсно був зареєстрований як внутрішньо переміщена особа 01.04.2022 року, відомості про таку реєстрацію були отримані засобами обміну інформацією між реєстрами баз даних щодо військовозобов`язаних та ЄІССС 14.05.2025 року, а постанова відносно ОСОБА_1 винесена 06.03.2026 року.

Згідно з ч.9 ст.38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Строк, протягом якого було б правомірним накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, закінчився 14.08.2025 року. Застосування наслідків спливу строків притягнення до адміністративної відповідальності є не правом, а обов`язком органу, який здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена з порушенням встановленої процедури, тому є протиправною та відповідно підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати на новий розгляд справу про адміністративне правопорушення.

Наведеним положенням кореспондують норми статті 293 КУпАП, якими регламентовано повноваження органу, який розглядає скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Так, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:

1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;

2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;

3) скасовує постанову і закриває справу;

4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи, що відповідачем доведено наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, однак станом на день розгляду справи сплив строк, встановлений ч.9 ст.38 КУпАП, а саме, три місяці з дня виявлення адміністративного правопорушення, тобто з 14.05.2025 року, справа підлягає закриттю.

Таким чином, позов ОСОБА_1 слід задовольнити.

Керуючись ст.19 Конституції України, Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженим постановою КМУ №921 від 07.12.2016р., ст.7,9,210 ,235,245,250-252,254,256,268,277-280,283 КУпАП, ст.2,5,9,72-79,90,121,242-246,262,268-272,286 КАС України, суд

УХВАЛИВ

Позов задовольнити.

Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 R404222 від 08.03.2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.3 ст.210 КУпАП у виді штрафу в сумі 17000 грн. скасувати, провадження у справі закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 02.10.2026.

Суддя В. М. Придатко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua