Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №577/5257/26 — Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/5257/26

Провадження № 2/577/2732/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року

Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Логіна Є.В.,

за участю секретаря судового засідання Скляр О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального провадження, в залі суду м. Конотопа, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Конотопського районного нотаріального округу Сумської області Сусліна Тетяна Сергіївна, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,,-

ВСТАНОВИВ:

10.09.2026р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Севастополі померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на день смерті була зареєстрована у с. Кошари Конотопського району Сумської області. За життя, а саме 19.08.1991 року остання склала заповіт, посвідчений головою виконавчого комітету Кошарівської сільської ради Конотопського району Сумської області Удод Д.Т., відповідно до якого все належне їй на день смерті майно заповіла ОСОБА_1 .

У зв`язку із втратою оригіналу заповіту 19.08.2026р. старостою Кошарівського старостинського округу Попівської сільської ради було видано його дублікат, відомості про який 20.08.2026р. внесено до Спадкового реєстру.

Позивач зазначає, що про існування заповіту та про те, що ОСОБА_2 призначила його спадкоємцем, протягом установленого законом строку для прийняття спадщини він не знав. Спадкодавиця проживала окремо від нього, близькою родичкою йому не доводилася, про складення заповіту на його користь його не повідомляла, у зв`язку з чим він об`єктивно не міг знати про виникнення у нього права на спадкування. Про наявність заповіту йому стало відомо лише у 2026 році, коли під час проведення органом місцевого самоврядування інвентаризації невитребуваних та неуспадкованих земельних часток (паїв) було виявлено заповіт ОСОБА_2 , після чого його повідомлено про це.

Після отримання інформації про заповіт ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Сусліної Т.С. з питання оформлення спадкових прав. Нотаріус роз`яснила, що встановлений ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 сплив 05.07.2007р., у зв`язку з чим позивач має право звернутися до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Також позивач зазначає, що згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилася, свідоцтва про право на спадщину не видавалися. Відомостей про прийняття спадщини будь-якими іншими особами, а також про наявність інших спадкоємців за законом чи заповітом Попівська сільська рада не має.

Зважаючи на викладене, змушений звернутись до суду із заявленими вимогами.

Ухвалою судді від 14.09.2026р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача, Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області подав заяву про розгляд справи без його участі, при вирішенні спору покладається на розсуд суду.

Третя особа, приватний нотаріус Конотопського районного нотаріального округу Сумської області Сусліна Т.С. також просила розглянути справу за її відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Зі змісту поданої відповідачем заяви вбачається, що Попівська сільська рада проти заявлених позовних вимог не заперечує та не наводить обставин, які б перешкоджали їх задоволенню, що суд розцінює як визнання позову.

Оскільки визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, а наявні у справі докази є достатніми для вирішення спору, суд вважає можливим ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження.

Суд, дослідивши письмові докази, надані учасниками справи, оцінивши їх у сукупності, , встановив такі обставини.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Севастополі, що підтверджується повторним свідоцтвом про смерть (а.с. 4).

Із дубліката заповіту вбачається, що 19.08.1991р. ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений головою виконавчого комітету Кошарівської сільської ради Конотопського району Сумської області Удод Д.Т. та зареєстрований у реєстрі за № 44, за змістом якого все належне їй майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, яке належатиме їй на день смерті, вона заповіла ОСОБА_1 (а.с. 5).

З витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі вбачається, що 20.08.2026р. до Спадкового реєстру внесено відомості про дублікат зазначеного заповіту, виданий 19.08.2026р. старостою Кошарівського старостинського округу. (а.с. 6).

Відповідно до довідки Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області від 28.08.2026р., у 2026 році під час проведення інвентаризації невитребуваних та неуспадкованих земельних часток (паїв) було виявлено заповіт ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , після чого останнього повідомлено про його існування. (а.с. 8).

Іншою довідкою Попівської сільської ради від 26.08.2026р. підтверджено відсутність відомостей про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 іншими особами. (а.с. 7).

З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 27.08.2026р. № 86491217 судом установлено, що після смерті ОСОБА_2 спадкова справа не заводилася, свідоцтва про право на спадщину не видавалися. (а.с. 10).

Із письмового роз`яснення приватного нотаріуса Конотопського районного нотаріального округу Сумської області Сусліної Т.С. від 27.08.2026р. вбачається, що позивач звернувся з питання оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_2 , однак йому роз`яснено, що шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини, який закінчився 05.07.2007р., пропущено, а тому для реалізації спадкових прав необхідно звернутися до суду з позовом про визначення додаткового строку (а.с 11).

Таким чином, судом установлено, що у встановлений законом шестимісячний строк позивач заяву про прийняття спадщини не подав. Водночас матеріалами справи підтверджено, що відомості про існування заповіту на його користь були фактично виявлені лише у 2026 році, після чого позивач у короткий проміжок часу отримав дублікат заповіту, звернувся до нотаріуса та, одержавши відповідне роз`яснення, звернувся до суду.

Вирішуючи питання про правові наслідки встановлених обставин, суд виходить із такого.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб - спадкоємців.

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, а відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті; право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

На час складення ОСОБА_2 заповіту діяли положення ЦК Української РСР 1963 року. Відповідно до ст. 534 цього Кодексу кожний громадянин міг залишити за заповітом усе своє майно або його частину одній чи кільком особам як тим, що входили, так і тим, що не входили до кола спадкоємців за законом. Отже, відсутність близьких родинних відносин між заповідачем та особою, на користь якої складено заповіт, сама по собі жодним чином не перешкоджала такому розпорядженню майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За правилами ст. 1269 ЦК України в редакції, чинній на час відкриття спадщини, спадкоємець, який бажав прийняти спадщину, але на час її відкриття не проживав постійно зі спадкодавцем, мав подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Частиною першою ст. 1270 ЦК України встановлено шестимісячний строк для прийняття спадщини, який починається з часу її відкриття.

За змістом ч. 1 ст. 1272 ЦК України спадкоємець, який протягом установленого законом строку не подав заяву про прийняття спадщини, вважається таким, що її не прийняв. Водночас відповідно до ч. 3 цієї статті за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024р. у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24, зроблено висновок, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту може бути поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, однак це стосується обставин, коли заповіт є єдиною підставою спадкування, а особа, не знаючи про його існування, не мала підстав вчиняти дії щодо прийняття спадщини. Іншим є становище спадкоємця за законом, який незалежно від існування заповіту знав або повинен був усвідомлювати наявність у нього самостійного права на спадкування і тому мав вчинити активні дії щодо прийняття спадщини.

Велика Палата Верховного Суду також наголосила на необхідності у кожній конкретній справі враховувати не лише свободу заповіту, а й принципи правової визначеності, добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, зокрема наявність інших спадкоємців, які своєчасно прийняли спадщину і набули відповідні права. Верховний Суд

Такий підхід послідовно застосовується Верховним Судом і після ухвалення зазначеної постанови Великої Палати.

Так, у постанові Верховного Суду від 19.02.2025р. у справі № 196/479/23, провадження № 61-12064св24, Касаційний цивільний суд зазначив, що при вирішенні питання про додатковий строк необхідно враховувати свободу заповіту, яка передбачає повагу до належним чином вираженої останньої волі спадкодавця та забезпечення спадкоємцю реальної можливості цю волю реалізувати. Верховний Суд повторив висновок Великої Палати про те, що необізнаність щодо заповіту набуває значення поважної причини тоді, коли заповіт був єдиною підставою виникнення у особи права на спадкування.

В даному випадку позивач зазначає, що близьким родичем ОСОБА_2 не був. Матеріали справи не містять відомостей про те, що незалежно від заповіту він був закликаний до спадкування після її смерті за законом та, відповідно, мав самостійну підставу усвідомлювати необхідність подання заяви про прийняття спадщини. Відповідач таких обставин також не стверджував та позовних вимог не заперечував.

За таких обставин для позивача саме заповіт ОСОБА_2 був тією юридичною підставою, з якою пов`язувалося виникнення його права на спадкування. Тому встановлення того, чи знав він про існування такого заповіту, має визначальне значення для оцінки поважності причин пропуску строку.

На переконання суду, твердження позивача про необізнаність щодо заповіту у цій справі підтверджується не лише його поясненнями. Воно об`єктивно узгоджується з письмовими доказами, зокрема довідкою органу місцевого самоврядування, якою зафіксовано, що заповіт був виявлений лише під час проведення у 2026 році інвентаризації невитребуваних та неуспадкованих земельних часток (паїв), після чого про нього повідомлено позивача.

Також після смерті ОСОБА_2 у 2007 році спадкова справа не заводилася. За таких умов у межах спадкової справи не відбулося перевірки відомостей про наявність заповіту та, відповідно, не існувало фактичного механізму, внаслідок якого позивач був би повідомлений нотаріусом про закликання його до спадкування.

Судом також не встановлено існування інших спадкоємців, які у встановленому законом порядку прийняли спадщину та права яких могли б бути порушені визначенням позивачу додаткового строку.

З огляду на встановлені обставини та наведені положення закону суд приходить до висновку про наявність передбачених ч. 3 ст. 1272 ЦК України підстав для задоволення позову ОСОБА_1 та визначення йому додаткового строку тривалістю два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст. 3, 15, 16, 1216, 1217, 1220, 1223, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, ст. 12, 13, 76–81, 89, 200, 206, 258, 259, 263–265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 додатковий строк тривалістю два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Попівська сільська рада Конотопського району Сумської області, 41627, Сумська область, Конотопський район, с. Попівка, вул. Миру, 1, код ЄДРПОУ 43944660.

Третя особа: приватний нотаріус Конотопського районного нотаріального округу Сумської області Сусліна Тетяна Сергіївна, АДРЕСА_2 .

Суддя Логін Є. В.